Поетка з Луганщини: державна зрада має бути покарана
Громадський Простір продовжує рубрику, започатковану до Дня незалежності України, із символічною назвою "Наша Нова Незалежність". У ній знакові люди розповідатимуть про цінності та зміст оновленої ...
Додано:
Громадський Простір
Громадський Простір продовжує рубрику, започатковану до Дня незалежності України, із символічною назвою “Наша Нова Незалежність”. У ній знакові люди розповідатимуть про цінності та зміст оновленої України, своє бачення побудови щасливої держави.
До Вашої уваги – коментар поетки, журналістки Любові Якимчук, яка родом із Луганщини:
– Було би добре, якби нова незалежна Україна була полікультурною, як це і було раніше. Якби тут була продумана інформаційна оборона і більше би не було можливості сусідній державі промивати мозки нашим співвітчизникам. Також має бути покараною державна зрада, а не так, як це було 2004-2005 рр., коли певним особам сепаратистський з’їзд у Сєвєродонецьку легко зійшов з рук. І ще — продумана культурна політика, тобто цей вид політики має з’явитися. Не знаю, чи хтось із політиків розуміє, що роль культури підставова, хоча Маркса вони, мабуть, читали всі. Культурний грунт потужніший навіть за економічний, бо працює на майбутнє. Щоб це все сталося, нам усім треба розуміти, на чиєму боці ми воюємо, передусім інформаційно, хоч би у себе в соцмережах. Коли ми поширюємо інформацію, яка працює на роз’єднання України, ми воюємо на боці Росії, самі цього не усвідомлюючи. Тобтоколи говоримо, що всі біженці — сепаратисти і що на сході живуть переважно гопники, ватники і тітушки, ми допомагаємо Кремлю. Так це чи не так, ми вирішуємо не після поїздок у Донбас, а із опосередкованих джерел або випадкових зустрічей. Зараз маємо думати також і про перемогу в інформаційній війні – та щоб це сталося, кожен повинен усвідомити свою роль, яка аж ніяк не є гвинтиковою.
Я вважаю, що кожен має займатися, передусім, своєю справою і робити її якомога краще. Шахтарі мають працювати в шахтах, режисери -знімати кіно, вчителі – навчати, а медики -лікувати. З усього того, що вмію робити я, найкраще я пишу та організовую культурні акції, тож, збираюся цим займатися й надалі.
Вірш Любові від 10 серпня нікого не залишить байдужим:
як я вбила
усі мої родинні зв’язки тепер телефонні
усі мої родинні зв’язки прослуховуються
їм цікаво, кого я більше люблю, маму чи тата
їм цікаво, на що хворіє моя бабуся, яка каже в слухавку: ой-ой-ой
вони заінтриговані, що думає моя сестра про свого хлопця
який раніше був моїм
усі мої телефонні зв’язки кровні
уся моя кров прослуховується
їм треба знати, скільки відсотків української
польської, російської, і навіть циганської
їм треба знати, чиїм донором я стала
їм треба знати, чи це впав гемоглобін, чи дах наді мною
і чи можна з клітинних мембран побудувати кордон
між мною і моєю мамою вирито сотні могил
і я не знаю, як їх перестрибнути
між мною і моїм батьком літають сотні снарядів
і я не вмію дивитися на них, як на птахів
між мною і моєю сестрою металеві двері погребу
що їх із-середини підпирає лопата
між мною і моєю бабусею параван із її молитов —
тонкі шовкові стіни, за якими не чути, зовсім не чути
це дуже просто, підтримувати родинні телефонні зв’язки
це дуже дешево, поповнювати рахунки безсонням та заспокійливим
це так п’янить, слухати чужу кров, одягнувши навушники
особливо, коли моя кров перетворюється на постріл:
нах!
!
