Олександра Матвійчук: доля ніколи не посилає таких завдань, які ми не в силах виконати

Любов Єремічева

Олександра Матвійчук, координатор громадської ініціативи Євромайдан SOS, голова правління Центру Громадянських Свобод, – знакова постать у громадянському суспільстві. Зустріч з цією тендітною ззовні, і могутньою всередині, особистістю, – ці хвилини спілкування запам’ятовуються надовго. 

Олександра поділилася із Громадським Простором думками про буття України – причини її хвороб та куди варто рухатися, а також розповіла, що важливо для неї у такому хиткому і мінливому світі.

Громадський простір: Усі хвороби, як і проблеми, мають свої причини. Що є корінням українських проблем – корупції, недотримання прав людини тощо? Що стоїть за цим глибше?

– Насправді, це не суто “українська хвороба”, а давня та відома. Ще у 6 столітті до нашої ери греки ділили людей на дві категорії. Тих, хто переймалися життям афінського полісу та працювали на спільне благо, називали “politicus”. Натомість тих, хто дбали виключно про себе та не зважали на проблеми громади, отримали влучне назвисько “idiotus”. Суспільство, в якому люди схильні перекладати відповідальність на інших, потерпає від корупції та порушень прав людини.

Громадський простір: Які цінності чи інші інструменти можуть стати антидотом до всіх отрут (проблем) українського суспільства?

– Десь на початку січня цього року, коли перемога протесту була дуже примарною, у мережі Інтернет запустили цілу серію мотиваційних плакатів. Основна ідея була така – Майдан вже переміг. Чому вже? Бо люди навчилися допомагати один одному, самоорганізовуватися для вирішення надскладних завдань, повірили у власні сили та самі взялися до ремонту країни.

Ось це і є наша протиотрута. І нічого кращого історія не придумала.

Громадський простір: “На героях не виїдеш, підпирати плечима суспільні інституції повинні усі”. Що це означає для тебе? 

– Насправді, це осучаснений перефраз старої приказки “моя хата скраю”, що зараз широко вживається у зужитому значені. А в оригіналі звучало: я той козак, який живе скраю села, і тому саме я зустріну ворогів першим.

Звичайні люди, які беруть відповідальність за стан справ у районі, місті, громаді, країні, саме вони є основними будівничими своєї держави. Власне, весь Євромайдан про це.

Громадський простір: Ти знаєшся на поезії та літературі. Чи є якийсь вірш (чи рядки), який би найбільше підкреслював твою життєву позицію?

– Є багато знакових рядків. Але зараз мій настрій переданий Миколою Вінграновським:

Ми знову є. Ми — пізні. Найпізніші.
Що наросли з худеньких матерів
В саду порубанім.
Я знаю, не для тиші
Вулкани дивляться
З-під наших юних брів.

Громадський простір: Хто у сучасному світі є для тебе авторитетом?

– Є люди, у яких я вчуся, і їх достатньо багато. Майже у кожної людини можна і треба щось перейняти (вживаю майже, бо вчитися у всіх просто не здатна). Але коли чую слово “авторитет”, у мене асоціативно виникає ціла плеяда імен – Євген Сверстюк, Любомир Гузар, Іосиф Зісельс та інші.

Мій чоловік (на той час майбутній) колись сказав мені: якщо ти робиш для людей добру та корисну справу, ніколи не будеш одна, хтось обов’язково тобі допоможе. І ти про це навіть може й не знатимеш. Вже багато років переконуюся у правильності цієї позиції.

Громадський простір: Що для тебе найважливіше у житті?

– Є зворушлива замальовка Василя Стуса у листі до свого сина. Він пише, що дуже хоче аби син виріс чесним, мужнім та мудрим чоловіком, бо людина буває тільки така. І байдуже, ким він буде, цитую: “з якої чесної праці їстиме свій хліб щоденний”.

У дитинстві мене питали, ким я хочу бути. Я незмінно відповідала – гарною людиною. Тепер додам до цього – і чесно виконувати своє покликання.

Громадський простір: Кілька слів про Євромайдан SOS. Як плануєте трансформуватися із режиму “пожежної машини”?

– Мова про вихід на інший рівень боротьби із пожежами, які постійно виникають. Нам треба відремонтувати електропровід, який їх зумовлює. Це про проведення необхідних країні реформ, запровадження громадського контролю над діями влади, ведення широкої просвітницької діяльності серед населення тощо.

Але усе це майже ніколи не можливо без простих та злагоджених дій сотень звичайних людей. Команди сильніші, ніж окремі індивіди, а спільноти – тим більше. Тому Євромайдан SOS закликав усіх людей доброї волі приєднатися до творення таких простих дій. Як перший крок ми створили мобілізаційний майданчик – гугл-розсилку. Вона запрацює, як тільки на неї зголосяться перші 500 чоловік (Приєднатися до розсилки можна за посиланням).

Громадський простір: За твоїми відчуттями, чи все зараз рухається у вірному напрямку – чи тим займаються політики, чи так діють громадські організації, щоб відбулось очікуване перезавантаження?

– Усі відчувають, що Майдан ще не переміг. Боротьба триває. Нам належить багато зробити: виграти війну та витіснити з нашої землі російських окупантів, змусити владу провести необхідні для країни реформи, прискорити незалежне розслідування злочинів цього періоду та притягнення винних до відповідальності, повернути окупований Крим та відновити територіальну цілісність України.

Громадський простір: Чи спостерігаєш ти такі речі серед свого дружнього кола – важко налаштуватись на доМайданний темп роботи, життя? Багато людей не можуть думати над стратегічною діяльністю, планувати процеси і результати, відбувається щось хаотичне (хоча на вирішення не менш потрібних завдань)… 

– Важко зосередитися на стратегічних цілях, коли кожен день приносить купу оперативних завдань. Йде війна і потрібно швидко реагувати на виклики.

Але як би не було важко, нам доведеться вчитися робити ці речі паралельно. Аби вижити. Власне, Кремль і розв’язав цю війну, щоб не дати Україні рухатися по обраному нею демократичному шляху розвитку. Але доля ніколи не посилає таких завдань, які ми не в силах виконати.

Громадський простір: Днями завершено набір до Національної Ради Реформ при Президенті, запропоновано 340 кандидатур від 256 ГО. Що потрібно, на твою думку, робити, щоб ініціатива не перетворилася на те, що ми могли спостерігати за часів Януковича?

– Чесно кажучи, звичайне громадське об’єднання у маленькому містечку може зробити не менше, ніж усі 340 кандидатур разом узятих. Я би ставила питання не так про те, як зробити ефективною Національну Раду Реформ при Президенті. Мене більше цікавить, як започаткувати та зробити ефективними тисячі маленьких та великих ініціатив по всій країні. Саме вони стануть рушієм позитивних змін у різних сферах.

Громадський простір: Ти з колегами під час та й після Майдану багато робили для України на міжнародному рівні – безпосередні зустрічі з євроочільниками, домагалися прийняття більш жорстких резолюцій… Як варто діяти громадянському суспільству, медіа на міжнародному фронті, аби не тільки наздогнати позиції, але й бути на голову вищими в інформаційній війні?

– Роками вибудуваній системі кремлівської пропаганди, яка годується нафтовими ін’єкціями та виписаними згори темниками, можна протиставити тільки іншу систему. Йде цивілізаційна війна, і російські медіа, дипломатія та контрольована російська православна церква – це інструменти для розширення агресивного “русского мира”. Аби виграти війну на символічному рівні, ми просто змушені швидко будувати таку систему у співпраці з владою, бізнесом, діаспорою та нашими партнерами за кордоном.

Також, як не парадоксально, вже зараз слід працювати над відновленням гуманітарної аури України – мови, історичної пам’яті, культури. Це наш оберіг. В очах Заходу ми тривалий час були “русскими” і тільки після Євромайдану ця нав’язана нам ідентифікація почала змінюватися. Кожен народ має своє обличчя і обов’язок чесних людей його захищати.

Джерело : Громадський простір

Автор : Підготували Алла Прунь та Любов Єремічева