М. Васін: під час Майдану українські церкви відкрито виступили проти насильства та диктатури

Максим ВАСІН, виконавчий директор Інституту релігійної свободи, заступник голови Громадської ради при Міністерстві культури України, розповів Громадському простору про актуальні проблеми у сфері ...

Васін

Любов Єремічева

Максим ВАСІН, виконавчий директор Інституту релігійної свободи, заступник голови Громадської ради при Міністерстві культури України, розповів Громадському простору про актуальні проблеми у сфері захисту суспільної моралі, окреслив релігійний стан на окупованих територіях, а також ситуацію із переходом церков Московського патріархату у Київський, і загалом – поділився своїми думками з приводу релігійної ситуації в країні.

Громадський простір: На скільки, на Вашу думку, українські церкви та релігійні організації є частиною громадянського суспільства в Україні? В чому це проявляється?

Церкви і релігійні організації дуже активно залучені у суспільне життя, бо опікуються не тільки потребами людських душ, але й звершують величезну соціальну і благодійну роботу. Зараз – це практична допомога переселенцям із Криму і Донбасу, організація каналів передачі та розподілу гуманітарної допомоги на окупованих територіях Донеччини і Луганщини, духовна і матеріальна допомога військовим.

У тому числі і під час подій Майдану 2013-2014 років українські церкви відкрито виступили проти насильства та диктатури тодішнього режиму, закликаючи владу почути вимоги громадян, припинити кровопролиття та не зазіхати на фундаментальні права і свободи людей.

Але і раніше релігійна спільнота не залишалась осторонь суспільних проблем в Україні. Наприклад, релігійні реабілітаційні центри для нарко- та алкозалежних осіб є найбільш ефективними у своїй діяльності. А також душпастирське служіння в тюрмах, організація хоспісів для невиліковно хворих, активне сприяння усиновленню сиріт, допомога людям похилого віку і малозабезпеченим. І дуже важливо відзначити, що церковний волонтерський рух є одним із найбільш потужних і жертовних, бо своєю мотивацією віруючі люди мають любов до ближнього.

Громадський простір: Чи є Всеукраїнська Рада Церков і релігійних організацій унікальним явищем у світі? На скільки ця структура є ефективною? (бажано, з прикладами)

– У світі є подібні майданчики для міжконфесійного діалогу та співпраці, зокрема Всесвітня Рада Церков або щорічні міжконфесійні зустрічі з керівництвом ЄС у Брюсселі. Проте досвід Всеукраїнської Ради Церков унікальний тим, що в межах однієї країни глави різних конфесій (християни православного, католицького і протестантського напрямків, іудеї та мусульмани) не тільки погодилися вести діалог між собою, але й побудували відносини взаємоповаги, які дозволяють від слів перейти до практичної співпраці. Відтак, українські релігійні лідери об’єднують зусилля у благодійних справах, захисті права на свободу віросповідання для всіх конфесій, утвердженні в суспільстві високих моральних цінностей.

Один із головних здобутків ВРЦіРО – це міжконфесійний мир та свобода віросповідання в Україні. Спільні зустрічі, звернення до влади та законодавчі пропозиції релігійних діячів дозволяють нашим громадянам користатися достатньо високим рівнем релігійної свободи. Хоча залишається чимало практичних питань у сфері державно-церковних відносин, які ще слід розв’язати.

Останніми роками діяльність Всеукраїнської Ради Церков вийшла також і на міжнародний рівень, популяризуючи свій досвід міжконфесійного порозуміння та співпраці, а також представляючи Україну у світі з позиції громадянської інституції. Це заходи в Ізраїлі, Канаді та США, ЄС (Брюссель) та Норвегії.

Громадський простір: Яким є стан дотримання права на свободу совісті і релігії в Україні? На скільки є вдалим законодавче забезпечення цієї сфери?

– Українське суспільство за роки незалежності сформувалося як поліконфесійне і з високим рівнем поваги до різних релігійних вірувань, чому певним чином сприяло і ліберальне законодавство в сфері свободи совісті, і практика його застосування органами влади. Звісно, Закон про свободу совісті 1991 року вже потребує змін у контексті сучасних потреб і релігійної ситуації. Водночас, є чимало інших законодавчих актів, які мають бути скориговані, в тому числі, щоб відійти від стереотипів радянської системи до державно-церковних відносин на партнерських засадах. Зокрема, законодавчих змін потребують питання освіти, гуманітарної допомоги, оподаткування, державної реєстрації юридичних осіб, військового обов’язку та альтернативної служби в умовах мобілізації.

Громадський простір: Чи впливають релігійні структури на формування порядку денного держави?

– За моїми спостереженнями, є немало прикладів дуже ефективної співпраці представників влади та різних конфесій у форматі профільних громадських рад при міністерствах, обласних держадміністраціях, місцевих радах. Зокрема, зусиллями Ради у справах душпастирської опіки при Міноборони України закладено фундамент для запровадження в Україні дуже актуальної на сьогодні служби військових капеланів (душпастирів). Також Громадська рада при МОН з питань співпраці з церквами і релігійними організаціями вже багато років напрацьовує важливі законопроекти та підзаконні акти, які на сьогодні дозволяють розпочати процес ліцензування та державної акредитації вищих духовних навчальних закладів. Це стане потужною передумовою для розвитку богословської науки в Україні та підготовки педагогічних кадрів для приватних церковних шкіл. І, звісно ж, зустрічі глав конфесій з Президентом, очільниками Верховної Ради та Уряду піднімають на порядок денний держави стратегічні або найактуальніші на даний час питання.

Громадський простір: Яка зараз ситуація із переходом церков Московського патріархату під крило Київського? Чи є якась статистика з цього приводу?

– Подібні випадки зміни юрисдикційного підпорядкування православних громад спостерігалися і раніше – за різних урядів і президентів. Проте 2014 року їх кількість суттєво збільшилася на фоні складної суспільно-політичної ситуації. На мою думку, серед іншого це було обумовлено відсутністю своєчасної реакції з боку керівництва РПЦ та УПЦ (МП) на російську анексію Криму, активні бойові дії на Сході України на ідеологічному ґрунті релігійно-геополітичної доктрини «Руського світу», створення батальйону «Руська Православна Армія» та факти недостойної поведінки поодиноких священиків по відношенню до українських солдат.

З іншого боку, негативним фактором є те, що поява нових або роздмухування старих гарячих точок конфліктності у міжправославних стосунках подекуди супроводжувалося захопленнями храмів, тиском і залякуванням віруючих, обмеженням можливостей для проведення богослужінь вірними УПЦ (МП) у низці областей України. Згідно повідомлень церковних ієрархів, йдеться про понад десяток храмів, які стали центрами місцевих міжправославних конфліктів. З огляду на це, Департамент у справах релігій і національностей Міністерства культури України створив спеціальну робочу групу з питань врегулювання актуальних міжцерковних конфліктів, до складу якої увійшли ієрархи УПЦ (МП) та УПЦ КП, а також експерти, в тому числі нашого Інституту релігійної свободи.

Громадський простір: Окресліть, будь ласка, релігійну ситуацію на Донбасі та Криму.

– Донеччина та Луганщина, які в умовах суспільно-політичної кризи стали об’єктами агресії з боку Росії та місцем бойових дій із залученням російських військ та зброї, є виключенням із загальнодержавного контексту. Адже, окрім свободи думки, совісті та релігії, тут, фактично, перестали діяти й інші загальноприйняті у демократичному світі фундаментальні права і свободи.

Чисельні жахливі факти свідчать, що на контрольованих сепаратистами територіях на Сході України мають місце цілеспрямовані релігійні переслідування, що супроводжуються вбивствами і тортурами релігійних діячів, захопленням церковних будівель, конфіскацією майна церковнослужителів та навіть вимогами зректися віри під загрозою фізичної розправи. Такі нестерпні умови для сповідування релігії ставлять під загрозу життя і здоров’я багатьох священнослужителів і віруючих, які залишилися на окупованому Донбасі.

Дещо інша ситуація в Криму, захопленому російськими військами. Віруючі зіткнулися з вимогами окупаційної влади щодо перереєстрації всіх релігійних організацій у відповідності до законодавства Росії, що тягне за собою примушування до прийняття російського громадянства. Багато священиків, які відмовилися від цього, не мають можливості отримати право на постійне проживання в Криму та змушені після трьох місяців релігійної діяльності виїжджати з Криму на три місяці. Також спостерігається нагнітання у ЗМІ та в свідомості кримчан нетерпимості до представників окремих конфесій, зокрема до мусульман кримськотатарського походження, греко-католиків, православних Київського Патріархату, віруючих євангельських церков.

Громадський простір: Захист суспільної моралі: якими є найактуальніші виклики у цій сфері зараз?

– Очевидним є те, що в демократичному суспільстві свобода не є тотожною сваволі – це в повній мірі стосується діяльності ЗМІ. На сьогодні саме медіа несуть у собі ризики для суспільства, особливо дітей і молоді, не тільки в контексті брехливої пропаганди та інформаційної війни проти України, але й зазіхаючи на фундаментальні основи людських стосунків. Дедалі частіше на телебаченні популяризується жорстокість і насильство, зневажаються сімейні цінності, висміюється дошлюбна стриманість і подружня вірність, ображаються релігійні почуття віруючих.

І справа не в тому, щоб якось обмежити свободу світогляду або висловлювань, а в необхідності дотримання правил пристойності та професійної етики в роботі журналістів і медіа. Одним із способів вберегти дітей від негативного інформаційного впливу – є не тільки поширена у Європі система маркування телепродукції відповідними тематичними позначками, але й часові обмеження для демонстрації такого роду програм і фільмів.

Громадський простір: Чи є у Вас якийсь меседж, думка, яку Ви хотіли б донести суспільству у контексті нашої розмови?

– Українцям випала нелегка доля протягом останнього року, проте давайте залишатися оптимістами та з вірою у добре майбутнє для нашої держави будувати Україну наших мрій: без корупції та свавілля, з повагою до верховенства права та один до одного. Давайте вірити в це, і тоді ми неодмінно побачимо добрі зміни!


Тематика публікації:    

Останні публікації цього розділу:

ЦВК: просвіта. Певність та знання для усвідомленого вибору

“Жодних рішень для громадянського суспільства без громадянського суспільства”, — Олександр Ярема

Новостворений Фонд паліативної допомоги "ЛаВіта": пустити більше життя в наші хоспіси

Місце жінки в політиці: що змінилося?

В Україні оновлюють Нацстратегію сприяння розвитку громадянського суспільства

Culture:Reload — простір для роздумів, рефлексій та уяви