Залиш “темряву” на війні: звертатися по допомогу – прояв сили, а не слабкості
Сьогодні, 21 січня, на майданчику «Media Hub» відбулася прес-зустріч на тему “Питання психологічної адаптації військових після АТО: державна політика та громадські ініціативи”. Активісти презентували ...
Додано:
Любов Єремічева
Сьогодні, 21 січня, на майданчику «Media Hub» відбулася прес-зустріч на тему “Питання психологічної адаптації військових після АТО: державна політика та громадські ініціативи”. Активісти презентували Всеукраїнський проект “Без броні”, в основі якого – розробка єдиної бази усіх служб надання психологічної, юридичної, медичної, соціальної допомоги учасникам АТО. Інтерактивна мапа України на сайті проекту дозволить швидко і легко знайти найближчу службу відповідного характеру у будь-якому населеному пункті. Із лютого військові, які шукають підтримки, зможуть скористатися сайтом http://www.bezbroni.net/ та віднаходити найближчі до свого міста чи селища пункти надання допомоги. За словами самих ветеранів АТО, які були присутні на заході, цей проект є надзвичайно актуальним, адже дозволить наблизити волонтерські ініціативи до тих, кому вони найбільше потрібні.
Ініціатори проекту також мають на меті розвінчати усталені стереотипи серед військових про те, що звертатися за психологічною підтримкою – це вступати у протиріччя із образом хороброго воїна. Громадські активісти планують розгорнути медіа-кампанію, покликану донести до військових “меседж” про те, що звертатися по допомогу до фахівців – це прояв сили, а не слабкості.
“Я буду нетиповим представником влади і почну з іншого: на моє особисте переконання, органи влади у випадку соціально-психологічної реабілітації бійців, які повертаються з війни, є на сьогодні недієвими. Чому недієвими? Насправді, є і об’єктивні, і суб’єктивні причини для цього. Перше, до 2014 року наша країна не воювала, у нас немає скільки підготовлених професійних психологів, які є в тих країнах, які постійно беруть участь у військових діях. І навіть скільки психологів, як є у Польщі, чиї військовослужбовці також беруть участь у місіях… Тому ми в даному питанні вигадуємо велосипед, він такий – спочатку чотирикутні колеса, потім трикутні, можливо, колись перейдемо до нормальних колес. Про це свідчить і статистика насправді – якщо ми говоримо, що у нас до чотирьох тисяч бійців, які повернулися із зони АТО… Із цих чотирьох тисяч, які на сьогодні повернулися до Києва офіційно за психологічною допомогою звернулися… і тепер увага – статистика, щоб ми зрозуміли – на кінець третього кварталу минулого року 12 осіб, сьогодні на перший квартал 2016 року – не більше ста осіб”, – коментуючи питання як допомагає київська влада військовим після АТО, зазначив керівник апарату Київської міської державної адміністрації Володимир Бондаренко.
Повністю виступ дивитися тут:
“Я думаю, що всі спостерігли те, що в Україні, на жаль, після радянського спадку є певні негативні асоціації зі слів, що починаються на “псих” – психолог, психіатр, психотерапевт. Це сприймається як щось таке негативне і каральне, можна навіть так сказати. Тому коли постало питання психологічної реабілітації бійців, які повертаються із зони АТО, перед нами було два варіанти проекту – або ми могли безпосередньо займатися психологічною адаптацією, або ми могли підготувати підґрунтя, аби уже цими людьми займалися професіонали, і ми пішли цим другим шляхом і придумали проект “Без броні”“, – розповіла Голова ГО «STUDENA», координаторка проекту «Без броні» Анастасія Мельниченко.
“З усіх опитаних нами бійців до психолога зверталися лише 14%, із цих 14% – 65% робили це примусово, і лише 35% – добровільно. Також нам було цікаво дослідити, що може змінити їх погляд на звернення по психологічну допомогу. Ми виявили, що 41% – взагалі ніколи і нізащо не погодяться піти до психолога… Але цікавим є результат, що найбільш впливовим чинником, який може змінити цю думку є рекомендація побратимів…”
Повністю виступ дивитися тут:
“Посттравматичний стресовий розлад, Донбаський синдром, В’єтнамський синдром, Афганський синдром – це все тяжкі психічні стани, які відбуваються внаслідок психотравматичної події, яка може бути одинично дуже важкою або дуже тривалою. Це не тільки війна, це загроза життю… Якщо ви живете на Борщагівці, у вас теж може бути ПТСР, це зґвалтування, це… просто може бути хтось загинути у вас на очах. Головне, щоб ви всі знали, – цей діагноз може поставити лише психіатр. Якщо ви професійний психолог, якщо ви читаєте Фейсбук чи Однокласники, або ви виписуєте журнал “Психология сегодня” – це не дає вам право поставити діагноз ПТСР. До того, як приходить ПТСР, є дуже багато станів, які йдуть до того. ПТСР – це посттравма, вона не проявляється на війні, вона проявляється після. Є дуже багато факторів, які впливають на це… Ми дуже мало що можемо змінити. Те, що ми можемо змінити – це повернення цього бійця, це те, що в наших силах, соціуму. Я зараз не кажу – влада чи держава, це соціум, оточення. Ось над цим потрібно постаратися“, – військовий психолог, головний інспектор Департаменту Поліції особливого призначення Національної поліції України, учасник бойових дій 2014-2015 рр., Андрій Козінчук.
“Випавший” один солдат, офіцер, військовослужбовець – випадає вся його родина. Врятувавши одну людину, ми рятуємо всю сім’ю, це такий джек-пот, відповідальність“, – наголосив військовий психолог.
Повністю виступ дивитися тут:
“...Учасник АТО, повертаючись, стикається на додаток ще й з суто українськими проблемами – падіння рівня життя, це високі ціни, це соціально-побутова невлаштованість, це тотальна недовіра до органів влади – надзвичайно складний комплекс проблем, з яким знайомі абсолютно всі ви, тому що ви всі українці. І це надзвичайно важко для моїх побратимів“, – накреслив коло проблем військових учасник АТО, член правління Київської міської спілки ветеранів АТО, аналітик проекту «Без броні» Антон Колумбет, який переконаний, що психологічні проблеми військових треба вирішувати поруч із соціально-економічними, у такому разі можна буде відчути ефективність ініціатив у житті конкретних людей.
“Мені завжди, ви знаєте, дуже смішно читати різноманітні прес-релізи про психологічні реабілітації у порівнянні зі Штатами або у порівнянні з Німеччиною… Нашим хлопцям нема чого їсти на наступний місяць після демобілізації. У них немає часу на надзвичайно складні психологічні проблеми: о, я воював, я вбивав людей… Солдат не вбиває людей, солдат вражає ціль. І коли наступного місяця в голові тільки б’ється: що моя дружина і мої дути будуть їсти, то тоді вже на психологічні проблеми часу не вистачає…”
Повністю виступ дивитися тут:
Старший солдат Національної гвардії України Максим Петренко: Життя після АТО: власний досвід. Чому військовим потрібні програми психологічної адаптації:
Юристка, аналітикиня проекту “Без броні”, заступниця Голови ГО «STUDENA» Оксана Іванців про юридичні аспекти:
Проект «Без броні» ініційовано ГО «STUDENA», в рамках Української Ініціативи з Підвищення Впевненості (UCBI) , за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
