Громадський Простір

Нове місце, нові люди, нові потреби та виклики, труднощі адаптації, накопичені стреси… 

Станом на травень 2023-го року у Білгороді-Дністровському на Одещині зареєстровано більше 2000 людей із числа внутрішньо переміщених осіб, з них — 1620 жінок. Сьогодні крім задоволення базових потреб, не менш значущими для них є питання соціального, психологічного та юридичного супроводу, а також сприяння соціалізації та формування почуття приналежності до нової спільноти. 

У громадській організації “Жінки Бессарабії” зазначають, що жінкам-ВПО часто не вистачає живого спілкування, простої комунікації в нових для себе обставинах.

Щоб підтримати жінок, команда організації взялася за втілення проєкту “Точка опори: соціалізація внутрішньопереміщених жінок на території Білгород-Дністровської міської громади”. Серед завдань проєкту — проведення тематичних тренінгів та зустрічей, спрямованих на розвиток особистісних та соціальних навичок внутрішньо переміщених жінок, психологічна підтримка через групові сесії та психотерапевтичні підходи для допомоги у подоланні стресів та адаптації. А ще — знайомство з історією і традиціями української Бессарабії, проведення культурних інтеграційних зустрічей, і навіть майстер-класу “Лялька-мотанка”… 

Менторську та фінансову підтримку організація отримала завдяки проєкту “Інституційний розвиток громадських організацій в громадах України”, що реалізується Спілкою “Громадські ініціативи України” за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). 

Про потреби ВПО у Білгород-Дністровській громаді, активності за проєктом та його актуальність — Громадському Простору розповіла Ганна Шиманська, голова ГО “Жінки Бессарабії”.

Брак комунікації, або “Я півтора роки тут ні з ким не спілкувалася”

Перед тим, як шукати кошти на проєкт для ВПО, ми провели опитування серед цільової аудиторії. Результати показали, що вимушеним переселенцям, і жінкам, і чоловікам — елементарно не вистачає комунікації. Вони були вирвані зі свого звичного життя. І якщо в них немає тут родичів чи нових друзів, то фактично ні з ким, окрім своєї сім’ї, вони не спілкуються. Власне, це підтвердилося уже і під час реалізації проєкту. Одна жінка, учасниця, сказала мені: “Як добре, що я вас зустріла, тому що я півтора роки тут ні з ким не спілкувалася”. У людей є величезна проблема — брак комунікації. 

Нашій організації вдалося напрацювати базу жінок ВПО у громаді. В одному з месенджерів було створено спеціальну групу, де ми обмінюємося інформацією про різні можливості: стипендії, грантові пропозиції для жінок ВПО, для ветеранок, тому що в нас є і військовослужбовиці, і вимушені переселенки… Цей комунікаційний майданчик ми збираємося підтримувати, незалежно від того, чи буде у нас далі фінансування проєкту.

Психологічна допомога та особистісний розвиток жінок-ВПО

Наша організація надає жінкам психологічну допомогу. За проєктом ми провели дві групові сесії із психологами.

Під час першої зустрічі учасниці дізнавалися, як виходити з депресії та боротися зі стресом. А на другій — тематичний воркшоп “Мрій та дій” — ми складали карти мрій, візуалізували, йшли на майбутнє, на Перемогу, працювали з метафоричними картками. Тут було багато інсайтів. Більшість наших учасниць ніколи не працювали з такими інструментами. Це є цікавим, цінним. Ми можемо підтвердити всі ці емоції, адже після кожного заходу ми проводимо таку рефлексію — наші учасниці заповнюють анкети зворотного зв’язку. Маємо схвальні відгуки.

Від учасниць проєкту я почула, що це вперше за півтора року їх запросили на захід, де з ними працює психолог. Тому що переважно це про надання гуманітарної допомоги, забезпечення базових потреб для виживання. Але поруч з цими базовими потребами, я вважаю, стоїть і ментальне, психічне здоров’я цих людей. 

Серед наших заходів була зустріч, присвячена жіночому здоров’ю — “З турботою про жіноче здоров’я” — яку проводив дуже крутий жіночий лікар. Говорили про сучасні заходи гігієни, сучасні жіночі девайси. Також головний лікар станції швидкої допомоги провів для нас тренінг з домедичної допомоги “Спочатку одягни маску собі, потім дитині”. Ми відпрацьовували алгоритми надання домедичної допомоги при різних видах уражень, це було дуже цікаво. Серед тем — безпека та оцінка ситуації, основи реанімації, зупинка кровотечі та опіки, практичні вправи та сценарії. 

З місцевими майстринями ми робили ляльки-мотанки. А ще була мотиваційна зустріч з місцевими жінками-лідерками, куди ми запрошували жінок-підприємиць, волонтерок. Вони ділилися своїми історіями успіхів і поразок, обмінювалися контактами, також наших учасниць запрошували до участі у волонтерських та благодійних заходах.  

В межах проєкту ми провели тренінг “Потенціал+: розвиток особистісного та професійного потенціалу жінок/внутрішньо переміщених жінок”. На заході поговорили про актуальні грантові можливості як інструмент підтримки їхнього освітнього, соціального, професійного розвитку; платформи, на яких розміщується дотична інформація тощо.

Плануємо провести невеличке анкетування, щоб виявити рівень освіти жінок та їхні основні навички. Можливо, в майбутніх проєктах ми зможемо залучити цих внутрішньо переміщених жінок як тренерок. Наприклад, минулої суботи ми дізналися, що одна з наших учасниць — фінансова юристка. Вона веде активне віртуальне життя в соцмережах, і це наскільки потужно і круто. Ми могли б розширити список послуг, які будемо надавати своїм бенефіціарам. І, знову ж таки, посилити економічну складову в цих жінок.

Серед планів є і напрацювання пакету пропозицій від внутрішньо переміщених жінок до органів влади. Будемо адвокатувати потребу прийняття міської цільової програми щодо забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб на території нашої громади. 

Знайомство з історією і традиціями Бессарабії

На території міста є старий Білгород-Дністровський краєзнавчий музей, який має два блоки: краєзнавчий музей і музей етнографії, де збережені рушники, килими та елементи інтер’єру, декору з різних куточків мультинаціональної Бессарабії. Тут є і болгари, і вірмени, і гагаузи і багато-багато представників інших національностей, які мають свої відмінності в тому числі і в елементах декору, традиціях тощо. От власне ми наших жінок з цим знайомили в межах екскурсії “Знайомство з історією і традиціями Бессарабії”.

Під час цієї екскурсії ми перенесли наших учасниць у захоплюючий світ Бессарабії — краю багатої історії, барвистих традицій та унікальної культурної спадщини. Поговорили про важливі історичні події, які вплинули на формування Бессарабії, і відвідали зали, де відображена краса та різноманіття місцевої культури. У нас є такий важливий об’єкт  культурної спадщини — Аккерманська фортеця. Ми про неї розповідали, дивилися її зменшену версію, яка присутня на території музею. 

У такі важкі часи дуже важливо підтримувати одне одного

Крім схвальних відгуків про проєкт, ми отримали і конструктивні пропозиції. Будемо використовувати ці дані в майбутньому, щоб покращувати якість тих послуг, які надаємо. 

Дещо з відгуків учасниць:

“Завдяки вправам, які проводились, зрозуміла багато моментів особисто для себе. Був дуже корисним досвід спілкування з жінками, кожна з яких мала свою історію. Сподобалися групові завдання. Такі тренінги допомагають зрозуміти себе, поглянути на якісь обставини з іншого боку. Дівчата, які організували та провели цей тренінг — молодці. Таких заходів має бути більше — це об’єднує, дає мотивацію і розуміння, що тебе підтримають”.

“Дуже сподобався захід, тепле душевне спілкування. Вдячна! Дуже дякуємо вам за вашу працю та підтримку у ці важкі часи. Зустріч була дуже надихаюча і ви дали мені надію на краще майбутнє”.

“Все було чудово. Дякую вам за організацію. В такі важкі часи дуже важливо підтримувати одне одного”.

“Дякую, такі зустрічі дуже важливі, сподіваємося ще мати змогу зустрітися у такій теплій творчій атмосфері. Хочемо ще більше таких заходів. Хочу висловити подяку за теплу душевну зустріч, за нові враження і заряд енергії”. 

“Дуже важливі в наш час такі заходи. Так тримати! Творчих успіхів! Все було супер! Дуже дякую, що проводяться такі майстер-класи”.

Деякі з учасниць кажуть, що багато часу не знали, з ким спілкуватися. Я отримала декілька пропозицій про співпрацю, тобто ці жінки хочуть долучитися, стати членкинями громадської організації. Вони просять, щоб ми поділилися з ними тим, як ми це робимо, оскільки кажуть, що ми дуже гарно все організовуємо.

На території цього міста — це нові підходи. Якщо говорити про Київ, Луцьк, Харків — це звичні речі. На території цього міста ми намагаємося підтримувати високий рівень організації заходів. Наприклад, у мене є великий досвід участі в різних тренінгах та конференціях, тому я намагалася відтворити його максимально в межах наших можливостей. І те, що я хочу відмітити окремо — це людей і бізнес, заклади освіти, які допомагають нам реалізовувати цей проект pro bono. Насправді локації, де ми проводимо заходи, частину якихось послуг, які ми надаємо, нам надають pro bono — заклади вищої освіти, кав’ярні… Для нас це величезна підтримка.

Потрібна міська програма, яка забезпечуватиме зустрічі з психологом

“Це дійсно потужний проєкт, де ми змогли зрозуміти, що не все втрачено, що ми не сам на сам зі своїм лихом, — говорить учасниця проекту Олена. — Я в ньому знайшла підтримку, дізналась дуже багато нового та мотивуючого для себе, познайомилась із жінками зі схожими проблемами та мала змогу відчути себе частинкою теплої Аккерманської родини“. 

Кожній громаді, яка приймає внутрішньо переміщених людей, обов’язково потрібні такі проєкти. Розумієте, зараз громадськість взяла на себе цю функцію, але це має системно впроваджуватися на рівні держави, на рівні громади. Ми сподіваємося, що при належній адвокації цього питання буде прийнята міська цільова програма, яка буде забезпечувати, наприклад, такі групові зустрічі з психологом. Люди відчувають в цьому потребу. Вони виходять заряджені. У нас були випадки, коли учасниці плакали… знаєте, і плакали, і сміялися… Тому що у всіх складний досвід — хтось переїхав, хтось втратив житло, можливо, втратив родичів, друзів. Тому повторюся: має бути системний підхід в реалізації таких проєктів. 

Маємо запит на продовження, і тому будемо намагатися залучати фінансування з різних джерел. А ще я, все-таки, бачу, що за результатами цього проєкту ми напрацюємо партнерства з нашими бенефіціарками. Можливо, хтось увійде до складу нашої громадської організації і ми вже будемо разом реалізовувати спільні проєкти. Коли нас буде трошки більше, це будуть більші горизонти, ми будемо краще розуміти цю тему.