Двоє маріупольських школярів уперше представили Україну в конкурсі бізнес-проектів у США

Громадський Простір

Про власний інноваційний проект, враження від поїздки та її значення для подальшої долі старшокласників  Громадський Простір розпитав в учасників команди «CrutchCatcher» – Аліни та Данііла, а також їхнього ментора Германа Маєвського. А представниці Благодійного Фонду ICEPP (організаторки конкурсу в Україні) Ірина Романенко та Наталія Шкурка розповіли про подальші плани Diamond Challenge for High School Entrepreneurs в Україні.

Розповідають учасники: Аліна Маєвська та Данііл Почтарьов

Громадський Простір: Розкажіть про ідею проекту «CrutchCatcher», який ви повезли в Америку – у кого вона зародилась і в чому її основна мета?

Аліна: «CrutchCatcher» – це удосконалені милиці. На кінець милиці ми прикріплюємо «клешню», як в ігрових автоматах для того, щоб можна було захоплювати речі – мобільні телефони, ключі, гаманці тощо, тобто не дуже великі за розмірами предмети, які досить часто випадають з кишень, коли ходиш на милицях. Виходить, що у нас є механізм захвату та механізм підйому. Таким способом ми полегшуємо життя тим людям, які постійно або тимчасово ходять на милицях. Це дуже їм допомагає обслуговувати себе без сторонньої допомоги, а також запобігає виникненню нових травм. Адже, коли виникає необхідність нахилитись, іноді бувають ситуації, коли особа не «вгадала», куди перенести свою вагу, і тому трапляються травми серйозніші, ніж були. Ось таким чином ми робимо життя таких людей більш безпечним і також допомагаємо їм відчувати себе більш незалежними.

Громадський Простір: Як зародилась ідея створення таких милиць?

Аліна: Ми самі – спортсмени, і нам, часом, доводилось протягом певного часу перебувати на милицях. Виходить так, що ми знаємо цю проблему, і тому, коли думали про те, яку ідею обрати, вирішили зупинитися на тому, що дійсно допоможе людям. Тобто наша мета була не просто обрати той вид бізнесу, що буде лише приносити нам кошти. Ми відштовхувались від того, щоб дійсно чимось допомогти суспільству. Ми не хотіли придумувати новий гаджет чи мобільний додаток, а дійсно те, на що є попит, і чого не вистачає нам в Україні. Враховували також і той факт, що під Маріуполем на даний момент проходять бойові дії….  Військовим потрібні такі засоби для того, щоб вони могли продовжувати далі жити повноцінно.

Громадський Простір: Яким видом спорту Ви займаєтесь?

Данііл: Я – футболіст, до цього займався спортивною гімнастикою 5 років.

Аліна: Я займаюсь спортивною гімнастикою та хореографією.

Громадський Простір: Що вас спонукало до участі у Конкурсі Diamond Challenge for High School Entrepreneurs?

Аліна: Нам запропонували взяти участь у цьому конкурсі в школі. Ми вирішили: “Чому б не спробувати?” Це щось нове, незвичне, можна спробувати себе в новій сфері. Я брала участь у багатьох конкурсах, олімпіадах, заходах, але чогось пов’язаного з бізнесом в Україні для школярів дуже мало. Ми вирішили спробувати, тим паче, нам ще запропонували відвідати навчальні курси для того, щоб краще зрозуміти, що від нас хочуть побачити на цьому конкурсі, що нам потрібно зробити. Тому це новий досвід, який ми вирішили, не зволікаючи, використати.

Громадський Простір: Трохи про саму атмосферу під час конкурсу…

Данііл: Там було дуже цікаво, багато команд з різних країн,  всі були до нас дуже люб’язні.

фото зроблене в Університеті штату Делавер, США

Громадський Простір: Тобто не підставляли один одного?

Аліна: Ні, нічого такого не було. Звісно, на захисті свого проекту відчувалась конкуренція – кожен хоче презентувати якнайкраще саме свій проект. Завжди, і не тільки в цьому конкурсі,  дружні стосунки – це дружні стосунки, а робота – це робота. Тому не можна сказати, що не було ніякої конкуренції – звісно, вона була. Проте, коли виходили з аудиторії, всі учасники спілкувались, ходили разом обідати… ми потоваришували з учасниками з багатьох країн. Загалом, була дуже приємна атмосфера.

Громадський простір: Ви познайомилися з новими людьми, створили та презентували бізнес-ідею… Що далі? Яким чином плануєте застосовувати свій досвід?

Аліна: По-перше, ми можемо застосувати його вже зараз, бо ми перейняли дуже багато того, чого, на жаль, немає у нас в Україні. Тому потрібно це поширювати далі. Бо в Америці дітей з юного віку навчають підприємництву – там гарні університети, велика кількість бізнес-шкіл. Тож там дійсно діти можуть проникнутись духом підприємництва – як це відбувається, що це таке, а ось у нас це якось взагалі не поширено. Дуже добре, коли є проекти, які допомагають таким підліткам, як ми, зрозуміти, що ми маємо врахувати при створенні свого бізнесу та як його розвивати.

Всі спікери, які перед нами виступали, проводили воркшопи, казали, що все можливо – просто необхідно брати все в свої руки та діяти.  Але ми, в нашому юному віці, мало знаємо про те, як саме це робити і що для цього потрібно. Цей проект показав, як це відбувається в Америці, як цього навчають, тож ми хочемо також поширювати це в Україні, зокрема, в Маріуполі, поділитися цим досвідом, надихнути інших та показати на власному прикладі, що все можливо.

фото: в Університеті штату Делавер, США

Громадський простір: Чи запам’ятали когось зі спікерів – можливо, вас хтось особливо надихнув?

Аліна: Нам дуже сподобався Джастін Лафазан. Після фіналу конкурсу він давав свій невеличкий спіч. Він нам запам’ятався саме своєю подачею інформації –  він говорив дуже швидко, але завдяки своїй інтонації та жестикуляції весь час до нього була прикута увага залу. Потім він відповідав на запитання на зразок: “Як почати свою справу? Нам 15 років і багато хто з інвесторів не хоче співпрацювати з такими юними бізнесменами…” Він казав, що не потрібно називати свій вік – варто просто пояснювати, хто ти, що ти робиш, як ти це робиш, який в тебе є досвід, перемоги тощо. Якщо тобі дійсно є що показати світові, вже нікого не буде хвилювати, скільки тобі років.

Громадський простір: Чи хвилювались перед власним виступом? 

Аліна: Звісно, перед такими виступами є невелике хвилювання,  але ми із ним впорались і все було гаразд.

Громадський простір: Чи можете сказати, що ви здобули більше впевненості?

Аліна: Так, звісно.

фото: в Університеті штату Делавер, США

Громадський простір: Що ви побажаєте своїм наступникам? На що варто звернути увагу?

Аліна: По-перше, не дуже хвилюватися, що десь може бути щось негаразд. Так, якісь прорахунки-недоліки завжди є, але питання не в тім, зможеш ти їх виправити чи ні, а як ти зробиш так, щоб показати саме свої сильні сторони, щоб на ці недоліки не звернули дуже багато уваги. І також розвиватись і вірити в свої можливості. Варто розпочинати свою справу не для того щоб, умовно кажучи, стати директором компанії Майкрософт… А як Джастін, що почав з невеликого маркету в своїй місцевості, а потім поступово почав нарощувати оберти. Тобто, варто зробити щось невеличке, а потім вже мати розуміння, як масштабувати свою справу.

Данііл: Варто брати участь у  конкурсі «Diamond Challenge» та подібних йому – і не хвилюватись.

Розповідає ментор: Герман Маєвський

Громадський Простір: Що цей конкурс дасть для його учасників?

Герман: По-перше, це дасть розуміння того, з чого складається життя. Є знання, котрі дають нам у школі, є знання, які вкладають батьки. І вони вважають, що це правильно. А от чи дійсно це – правильно – визначає життя. Такі заходи відбуваються на рівні країн. Тут були представники різних національностей, які мають різні погляди, релігійні переконання, але це все було об’єднано тим, що підлітки приїхали для того, щоб довести: “Я є кращий, я представляю свою країну і зроблю все для того, щоб інші країни розуміли, що такі гарні, розумні, талановиті діти є саме в цій країні”. Виходячи з цього, це  важливо не тільки для дітей, які беруть у цьому участь, а також і для всього суспільства, щоб таких мотивованих та амбітних молодих людей було якомога більше.

По-друге, вони подивились, як турбуються про молоде покоління в Америці. Вони зрозуміли, як і чому ця країна є однією із найбагатших у світі, завдяки чому вона така могутня. А все завдяки тому, що вона піклується про свою молодь, про своє майбутнє і вкладає у це такі великі гроші. Ми побачили студентське містечко – воно, як наше місто… І ті заклади: спортивні, освітні, культурні – мабуть, і Київ не має таких закладів, які є у цьому студентському містечку. У цьому і є відповідь, чому вони такі багаті. Бо вони такі розумні.

Громадський Простір: Ваші побажання наступним учасникам.

Герман: Найголовніше – це вірити у себе. Якби місяць чи два тому хтось нам сказав, що ми переможемо та будемо представляти Україну в Америці, то мало хто б повірив. Як-то кажуть, «як у казці». Але наша мета як дорослих – щоб казка для дітей ставала реальністю. Тому дітям необхідно вірити у себе, вірити у свої можливості. Вірити у те, що твоє життя залежить саме від тебе, і як ти будеш до нього ставитись, «відчувати себе» у цьому житті – це і буде найголовніше.

Розповідають організаторки: Ірина Романенко та Наталія Шкурка 

Громадський Простір: Ірино, Наталіє, ваші враження від конкурсу, з якого повернулися українські школярі?

Ірина: Ми раді вітати нашу команду в Україні, раді тому, що вони здобули цей досвід, що вони там побували, зрозуміли, що потрібно прагнути до самореалізації. І це головний компонент, який ми хочемо донести до нашої молоді: є до чого прагнути.

Щодо конкуренції, то вона була. Конкурс в Україні проходив вперше, але зареєстровано було 165 заявок. На другий етап вийшли 70 команд, 70 проектів. На Всеукраїнський фінал може дійти лише 10 команд.

Проект «CrutchCatcher» у фіналі

Всі команди були достойні виступу у Всеукраїнському фіналі. Коли вже була очна презентація проектів, кожен намагався якимось чином креативити. Вийшли у трійку лідерів три проекти.

Наталія: проект з милицями, «Сигрометр» – пристрій для вимірювання якості бензину за декілька секунд, дешевший за існуючі аналоги. І третій проект – платформа, де представлені можливості для пошуку волонтерських можливостей.

Щодо рівня підготовленості, то одним із представників журі ми залучили «бізнес-янгола» з Туреччини, який інвестує у стартапи по всьому світу. Коли він давав свою фінальну промову, то сказав, що дуже вражений. Він запевнив учасників, що для такого віку – це дуже високий рівень підготовки. Звичайно, є й недоліки, на які необхідно звернути увагу, але він впевнений, що у всіх учасників буде гарне майбутнє.

Громадський Простір: Якою була географія конкурсу?

Наталія: Цікаво, що з Києва було дуже мало команд.

Ірина: Ми навпаки сподівалися, що буде більш задіяна Центральна Україна і особливо Київ. З Києва було, здається, одна чи дві команди.

Наталія: І вони до фіналу, на жаль, не дійшли. Але конкурс охопив майже всі регіони.

Громадський Простір: Як реагували самі школи? 

Ірина: Була велика зацікавленість. Представники шкіл телефонували, ставили багато питань, говорили, про те, що конкурс цікавий і потрібний для школярів в Україні. Всі були захоплені ідеєю участі, а також мотивуванням підлітків. Приїжджали всі команди безпосередньо вже на конкурс до Києва зі своїми менторами, вчителями і вболівали за свою команду.

Громадський Простір: Чи були учасники з сільських шкіл?

Наталія: Були і з великих, і невеликих міст. І що нас дуже вразило, що навіть у невеликих містах намагаються розвивати у підлітків підприємницькі таланти, організовуючи гуртки або позакласні школи бізнесу.

Громадський Простір: Чи Ви відчули, що тема актуальна для школярів?

Ірина: Після того, як пройшов конкурс, ми зрозуміли, з якими проблемами зіштовхуються наші школярі і саме тому плануємо конкурс розвивати і розширювати. У цьому році ми організували лише конкурсний відбір, залучили експертів для онлайн-голосування, після якого кожна команда отримала три-чотири рекомендації від підприємців.

Наступного року ми плануємо проводити для команд навчання для того, щоб вони впевненіше себе почували на презентаціях, впевненіше комунікували з іншими народами. У такому юному віці не всі мають підготовку з основ фінансової грамотності, не всі знають про те, як почати підприємницьку діяльність. Ми плануємо розвивати цей конкурс і заклали компоненти для того, щоб навчити і допомогти нашим школярам бути більш обізнаними саме у підприємництві, фінансах, презентації, комунікаціях.

Наталія: Також одна зі слабких сторін учасників – низький рівень знань англійської мови. Крім того, не всі команди мали гарно розвинені навички презентації свого проекту. Мати ідею – це добре, але головне – це правильно презентувати свій проект таким чином, щоб звернути на себе увагу і залучити фінансування у майбутньому.

Громадський Простір: Це може бути основою для того, щоб людина визначилася зі своєю професією?

Ірина: Підґрунтям для самореалізації – це має бути обов’язково. Ми можемо змінювати зацікавлення – сьогодні хочу бути кимось одним, завтра іншим, але конкурс – це старт для самореалізації.

Громадський Простір: Хто підтримав команду в Америці?

Ірина: Звичайно, зіштовхнулись із фінансовою складовою проблеми, тому що подорож до Америки є досить коштовною. Звичайно, оскільки учасники є неповнолітніми, то їх має супроводжувати їхній ментор. Цього року необхідно було забезпечити 3 квитки. Ми зверталися до різних державних і недержавних установ, до збору коштів долучилась і команда.

Наталя: Завдяки Фонду Розвитку Маріуполя, що надав кошти на придбання квитків, команда змогла відлетіти до штату Делавер, що і стало успішним завершенням цьогорічного проекту. Уявіть собі, у нас залишався лише тиждень, що допомогти команді з організацією квитків та віз.

Громадський Простір: З чим учасники цього конкурсу приїхали з Америки?

Ірина: Я вважаю, що вони привезли шалений досвід. Коли ми їх сьогодні зустріли в аеропорту, перше, що вони зазначили, що нам в Україні є до чого прагнути, і що необхідно переймати досвід США у підтримці молодого покоління.

Наталія: Я гадаю, команді буде чим поділитись зі своїми наступниками, з конкурсантами у наступному році. Маю надію, що Аліна та Данііл допоможуть нам під час інформаційної кампанії, де розкажуть про те, як все проходило, на що звернути увагу у підготовці до конкурсу, так би мовити, поділяться своїм власним досвідом.

Громадський Простір: Коли планується наступний конкурс?

Наталія: Конкурс проходить один раз на рік. Ми починали у вересні, тому і цього року планується початок у вересні. Ми проводили конкурс вперше, і як організатори також проаналізували і свою діяльність, на що нам необхідно звернути увагу при плануванні конкурсу та встановленні важливих дат. На наступний сезон ми хочемо мати більше часу на збір коштів для команди, щоб уникнути поспіху при оформленні і квитків, і віз.

Ірина: Реєстрація відкривається у вересні, а інформаційна кампанія розпочнеться у середині серпня.

Наталія: Запрошуємо долучитися до нашої сторінки у Facebook, де ми публікуватимемо актуальні новини, дедлайни і також висвітлювати заходи, що будуть проходити у рамках Diamond Challenge.

Громадський Простір: А Ваші побажання наступникам?

Ірина: Ми бажаємо тільки, щоб конкурс все більше розширювався, щоб у цьому році було якомога більше заявок. Якщо у перший рік їх було 165, то хай у наступному буде 200-300. І хочемо закликати, щоб молодь обов’язково брала участь у конкурсі, тому що це – запорука їхнього майбутнього. Досвід, який наші учасники отримали в цьому році, говорить сам за себе.

Наталія: Я вважаю, що цей конкурс – дуже гарна можливість. А унікальний цей конкурс тому, що створений саме для школярів-старшокласників, які прагнуть досягнень. Головне – це вірити у свої можливості і не сидіти, як-то кажуть, на одному місці, а шукати, прагнути і все вийде!

Більше у відео:

Підготували: Любов Єремічева, Віталій Ніщименко
Транскрибування: Наталія Котенко