Громадський Простір

“Шлях переможця: підвищуємо ресурс жінок-ВПО та місцевих мешканок в Чигиринській міській територіальній громаді” — такий проєкт втілила благодійна організація “Фонд розвитку Чигиринщини” на Черкащині. 

За даними організаторів, після повномасштабного вторгнення рф в Україну прихисток в Чигиринській громаді знайшли близько 2,5 тисяч осіб ВПО з регіонів, постраждалих від воєнних дій. 70 % серед них — жінки. Наразі серед актуальних проблем — слабка соціальна згуртованість та взаємодія, а також певна напруга в громаді —як наслідок, жінки можуть почуватись незахищено і тривожно.

Через організацію спільних навчальних заходів та проведення занять з психотерапії за методологією Метафоричних Асоціативних Карт “Шлях Переможця. UA” проєкт мав на меті створити умови для налагодження та розвитку взаємодії між жінками-ВПО та мешканками Чигиринської міської територіальної громади, а також зняття напруги й тривожності, та створення умов для розвитку і самореалізації новомістян в громаді. Впродовж вересня-грудня було проведено 5 різноманітних навчальних тренінгів та 12 занять з психотерапії. Заходи відбулися на базі Вільного простору “ХАТА-ХАБ”, що від початку війни став прихистком для внутрішньо переміщених осіб з різних куточків України. 

Менторську та фінансову підтримку організація отримала в рамках проєкту “Інституційний розвиток громадських організацій в громадах України”, що реалізується Спілкою “Громадські ініціативи України” за сприяння Національного фонду на підтримку демократії (NED). 

Діна Глазунова, директорка Чигиринської районної благодійної організації “Фонд розвитку Чигиринщини”, директорка і засновниця Вільного простору для дітей, дорослих і молоді “ХАТА-ХАБ“, розповіла Громадському Простору про активності за проєктом, а також про важливість заходів на згуртування, комунікацію та налагодження дружніх, людських стосунків в часи кризи. 

Щоб новомістяни почували себе тут комфортно

У нашій Чигиринській міській територіальній громаді з початку повномасштабного вторгнення досить велика кількість внутрішньо переміщених осіб. У них є, звісно, різні потреби, зокрема матеріальні, але одна із потреб — це адаптація, соціалізація, щоб стати частиною нашої громади і дійсно почувати себе тут комфортно. Одне із завдань, яке ми ставили перед собою в проєкті, це соціалізація в громаду внутрішньо переміщених осіб, налагодження дружніх стосунків, підтримка, нівелювання конфліктів, які виникають — через спільні заходи, тренінги, психотерапевтичні заняття, зустрічі, знайомство. Таким чином ми хотіли допомогти, а також підтримати внутрішньо переміщених осіб корисною інформацією, яку вони могли би використати, щоб розвиватися тут — можливо, почати нову справу в нашій громаді. Ми також хотіли трохи знизити цю соціальну напругу, а також психологічно підтримати їх.

Справа в тому, що на базі нашого Вільного простору з початку великої війни ми створили притулок для внутрішньо переміщених осіб. Це був тимчасовий притулок, він працював декілька місяців, поки сюди їхали масово. Ми надавали (і продовжуємо це робити) гуманітарну допомогу, а вже через декілька місяців розпочали адаптаційні заняття для мам з дітьми, майстер-класи, арт-терапію. Так у нас з’явилися постійні відвідувачі нашого хабу, ми з ними підтримуємо зв’язок, запрошуємо через соціальні мережі… Уже склалася аудиторія, яка постійно нас читає, приходить до нас. Це й місцеві, ті, котрі живуть у нашому мікрорайоні — вони також користуються нашими послугами, приходять і діти, і дорослі, і молодь. Наша цільова аудиторія, з якою ми в основному працюємо, це жінки з дітьми, молоді дівчата, тому що більшість ВПО — це саме жінки з дітьми. Ми також охоплюємо і молодь, підлітків.

На тренінгу з бізнесу

Якщо говорити про “ХАТА-ХАБ”, то загальна цифра охоплених нами людьми — близько двохсот — це різні зустрічі, тренінги, які ми організовували. Хтось ходив на всі тренінги, хтось постійно відвідував всі заняття з психотерапії, хтось приходив на одне чи два, залишався… 

Що важливого втілено

Наша команда провела два тренінги із самозахисту за методикою WenDo з тренеркою Оленою Гавриш. Це про те, як жінки самі себе можуть захистити в наш час, коли чоловіки, наприклад, на фронті чи їх немає поруч. У невеликих групах можна було попрацювати індивідуально з кожною. Це цікава техніка і досить цікава теорія цієї боротьби, захисту. Учасниці отримали базові знання та навички з самозахисту, до того ж поліпшили власний психологічний стан.

Тренінг із самозахисту

Також організували тренінг “Соцмережі як інструмент розвитку власної справи” — навчались, як використовувати їх, щоб не стати жертвою, як користуватися різноманіттям інформації, як просувати себе, свої ідеї, проєкт чи навіть свій бізнес завдяки можливостям, які нам надають соцмережі. 

Був у нас тренінг з бізнесу і самозайнятості — як віднайти в собі сили, як зрозуміти, чим би ти міг займатися зараз, щоб тобі принесло користь, також про можливості, які наразі є — які надає держава, інші організації, фонди. Говорили про написання резюме, підготовку до співбесіди, пошук вакансій тощо. Також ми провели тренінг з грантрайтингу, тобто з написання проєктів соціальної дії, адже є багато можливостей, можна реалізувати свої задуми на користь громади, ВПО, молоді.

Тренінг з грантрайтингу

Обговорювали те, де шукати конкурси, стипендії, навчальні курси, що потрібно знати для того, щоб скористатись цими ресурсами.

Тренінг з грантрайтингу

Відгуків було дуже багато. Багато позитивних емоцій, адже в маленькій громаді переймаються потребами внутрішньо переміщених та й місцевих людей водночас. Інформація була цікава і корисна. Одна жінка-учасниця написала бізнес-проєкт — в Дії їй дають кошти на власну справу. Ще одна жінка також написала проєкт, вони з чоловіком хочуть відновити свою діяльність, яку втратили через переміщення. Дівчатам сподобалися заняття з самозахисту.

Окремо є відгуки щодо занять з психології — отже будемо продовжувати далі, написали вже наступний проєкт. У нас були заняття за Метафоричними Асоціативними Картами “Шлях Переможця. UA” (від них пішла й назва нашого проєкту).  Заняття за цією методологією в нашому проєкті дозволило учасникам отримати знання та навички виходу з кризи, напрацювати нові життєствердні стратегії поведінки, поліпшити свій психологічний стан, зняти психологічну напругу, знизити рівень тривожності. 

На занятті з психотерапії

“Бути в безпеці, почуватися серед своїх, захищено… Мабуть, саме таким міг би бути неофіційний девіз нашого проєкту, направленого на підтримку жінок ВПО в Чигиринській громаді, — коментує Яніна Діденко, керівниця проєкту. — Значна кількість їх сьогодні через агресію рф втратили дім, роботу, а іноді й близьких. Тож ми прагнемо дати їм відчути себе частиною соціуму, громади, відчути підтримку, отримати поштовх до розвитку.

З 2014 року наша організація працює із внутрішньо переміщеними особами на Чигиринщині, надаючи гуманітарну, консультативну, соціальну допомогу, реалізуючи проєкти, спрямовані на їх адаптацію та соціалізацію. В ході реалізації цього проєкту ми прагнули створити умови для розвитку та самореалізації  жінок ВПО. Головним підсумком проєкту, як на мене, є налагодження приязних та добрих відносин між учасницями наших заходів — жінками ВПО та місцевими жительками”. 

Ми вже бачимо результати нашого проєкту, а він тільки завершився в грудні. Молодь організувалася — також мають бажання створити свій клуб, свої проєкти реалізовувати, навчатися далі, продовжувати навчатися, втілювати свої ідеї. 

Виїхати в чуже місто і не мати нікого знайомого — це складно

Такі активності важливі, це потрібно, адже ми живемо в соціумі — як нам залишитися без спілкування, без дружніх стосунків, знайомств? Ми вже всі тут перезнайомилися між собою. Якщо хтось кудись їде чи від’їжджає,  десь знаходять роботу, то пишемо листи — зав’язалися вже такі дружні стосунки, підтримуємо одне одного. Якщо отримали інформацію від знайомих — пишемо, повідомляємо, запрошуємо. Нещодавно святкували Різдво і також запрошували наших учасників з дітьми. Це важливо. Виїхати в чуже місто і не мати нікого знайомого — це складно… Звісно, потрібна і гуманітарна допомога, бо це важко — жити хтозна-де і не знати, коли ти потрапиш до себе додому. Але важлива річ — це спілкування з людьми, знання, досвід. Можливо, хтось залишиться тут і надалі, можливо, хтось відкриє тут свою справу, бізнес чи займеться іншими важливими соціальними речами. Це наше життя і воно зараз таке. 

Цю діяльність ми ведемо постійно. Вже маємо, хоч і неофіційне, підтвердження інших проєктів. Тобто ця діяльність на постійній основі — поки є запити, поки й будемо проводити подібні заходи, шукати можливості, гранти, підтримку донорів, партнерів, щоб продовжувати роботу. 

Такі проєкти справді потрібні. Подяка донорам за те, що вони роблять таку справу. Ми розуміємо, що це важливо зараз — не тільки гуманітарні речі, а й важлива ось така людська підтримка, психологічна допомога.