Громадський Простір

Форум правових реформ для громадянського суспільства — щорічна подія, яка вже переросла у стратегічний простір для відкритого діалогу між владою, громадськістю, міжнародними партнерами та експертами.  

У центрі дискусій V Форуму правових реформ, який відбувся 16 вересня у Києві, — знову були питання створення сприятливого правового середовища для діяльності громадських організацій, також виконання Дорожніх карт реформ в межах євроінтеграції, захист прав людини в умовах воєнного стану, роль мирних протестів й оцінка темпів, якості змін, яких очікують, і українське суспільство, і європейські партнери.

Громадянське суспільство як рушій євроінтеграції

На відкриття Форуму був запрошений Олександр Корнієнко, перший заступник Голови Верховної Ради України, співголова міжпарламентської ради Україна-НАТО, який привітав учасників з ювілейним заходом, а також Тижнем громадянського суспільства в Україні, запроваджений урядом на виконання Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства. 

“Хочу нагадати й привітати також з Тижнем громадянського суспільства і всіх тих, хто займається громадською активністю в неінституціоналізованих формах або в формах інституціалізації через соцмережі, групи, ситуативні спільноти. Ми всі бачили прекрасні масові акції влітку, пов’язані з антикорупційними реформами, з їхнім захистом… І попри воєнний стан, Україна демонструє достатньо високий рівень свобод. Формально їх можна обмежувати, і вони обмежені навіть указами Президента, та які Верховна Рада затверджує, але ми даємо можливість і створюємо безпечний простір для того, щоб люди могли реалізовувати своє право на протест”. 

Питання сприятливого середовища для громадянського суспільства є в центрі політики ЄС у межах політичних критеріїв для вступу до ЄС.

У ЄС вважають надзвичайно важливим, щоб громадянське суспільство в країнах-кандидатах мало право діяти незалежно та без загроз чи тиску. Про це у своїй вступній промові зазначив Асієр Сантільян Лузуріага, керівник відділу «Європейська інтеграція, врядування та верховенство права, громадянське суспільство» Представництва ЄС в Україні: 

“Ми всі розуміємо, що громадські організації не завжди транслюють зручні меседжі, особливо ті, які займаються антикорупційними розслідуваннями — як журналісти, так і активісти. Вони часто зазнають величезного тиску, оскільки заважають корисливим інтересам на високому рівні. Останні інциденти, спрямовані проти журналістів-розслідувачів та антикорупційних активістів, нагадують нам про ризики, з якими стикаються ті, хто наважується говорити правду владі. Ці люди — не просто вартові. Вони — охоронці демократії. І вкрай важливо створити середовище, у якому вони зможуть працювати без страху перед залякуванням, переслідуванням чи насильством.” 

Громадяни є не тільки тими, хто формує порядок денний, але і тими, хто може вказати на певні проблеми розвитку там, де влада може порушувати суспільний договір. Зокрема як це сталося у липні цього року, після спроби влади обмежити незалежність НАБУ і САП. “Ми спільно впоралися з тим викликом, — зауважив Олександр Сушко, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження». — Я дуже тішуся тим, що і громадянське суспільство, і влада виявили той рівень зрілості, готовності розуміти реалії, дослухатися один до одного”. 

Олександр Сушко зауважив, що українське суспільство неодноразово надсилало  чіткий сигнал політичній системі, що курс євроінтеграції є пріоритетним. “Бачу, наскільки важливою є роль саме активних громадян у просуванні нашої європейської інтеграції. Це не справа вузького прошарку політичних еліт і бізнесу. Це справа всієї громади. Тобто європейська інтеграція ніколи не буде успішною, якщо вона не потрібна суспільству, якщо суспільство до того байдуже. Ми бачимо, що українське суспільство вже кілька разів виявляло те, наскільки для нього є значущим європейський вектор. Починаючи з ще з Помаранчевої Революції, потім Революції Гідності… вони мали стрижнем наш європейський вектор”, — додав Олександр Сушко. 

Дорожні карти: прогрес, виклики і ризики уповільнення євроінтеграції 

У межах панелі, присвяченої Дорожнім картам та переговорам про вступ до ЄС, учасники/ці обговорили прогрес і виклики у виконанні ключових реформ. Центральним питанням стало збереження динаміки змін, незалежно від того, чи відкриються переговорні кластери до кінця року.  

Ключовим завданням зараз є не лише ухвалення Дорожніх карт, а забезпечення їхнього практичного виконання. Про це зауважила Наталія Окша, заступниця директора Департаменту інформації та комунікації з громадськістю, завідуюча відділом, Секретаріат Кабінету Міністрів України.

“І уряд, і Верховна Рада вже почали впровадження тих завдань, які передбачені Дорожньою картою, зокрема в частині громадянського суспільства. Одним із завдань було посилення залучення інститутів громадянського суспільства до надання соціальних послуг, якраз вирівнювання підходів саме щодо участі інститутів громадянського суспільства в наданні соціальних послуг. Сьогодні це завдання виконано, по суті. Парламентом прийнятий відповідний закон. Тепер інститути громадянського суспільства на ринкових засадах без сплати ПДВ також можуть надавати соціальні послуги. Також в рамках карти прийнято Національний план на реалізацію Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства”, — зазначила Наталія Окша. 

За словами Івана Нагорняка, керівника євроінтеграційного напрямку Easy Business, після червня 2024 року і урядом, і громадянським суспільством було проведено велику роботу в розробці Дорожніх карт. Зокрема Дорожня карта з верховенства права, попри різне ставлення до цього документу, була позитивно сприйнята з боку Європейської Комісії. Водночас реформа публічного управління, закладена в Дорожній карті з реформування демократичних інституцій, є критично важливою для темпів євроінтеграції України. “Документ, який стосується реформи публічного управління, тобто реформи нашої державної служби, це якраз найбільш недооцінений, з погляду реальної потреби його виконання. Для нас зараз це є критичний елемент в контексті взагалі нашої швидкості євроінтеграції в цілому”. На думку експерта, наразі необхідно відновити конкурси на державну службу, які були призупинені з 2020 року, а також запровадити системний підхід до кадрової політики.  

Експерт також наголосив на важливості реального, а не формального виконання реформ, передбачених у Дорожніх картах у межах євроінтеграції.

Як вважає Тарас Шевченко, директор з розвитку ЦЕДЕМ, ефективність виконання Дорожніх карт напряму залежить від наявності відкритих переговорних рамок, адже саме вони створюють політичну волю до швидких змін:  

“Особливість України, коли щось, а євроінтеграція є такою ініціативою, має шалену популярність, уряд готовий іти на все, що потрібно, і парламент, щоб ухвалювати потрібні закони, рішення, але це все працює як годинник після відкриття переговорних кластерів. Якщо вони не відкриті, і це буде тривати довго, ця енергетика втрачається, бо ти розумієш, що не від України залежать подальші кроки… 

Критичним питанням є відкриття переговорних кластерів, яке очікували, що вже відбудеться на цей момент, яке ми очікуємо в будь-який момент, але розуміємо, що є великий ризик, що відкриття кластерів, найближчим часом і до зміни влади в Угорщині, може не відбутися. І це ризик того, що всі інші кроки з євроінтеграції будуть загальмовані” — зауважив Тарас Шевченко, директор з розвитку ЦЕДЕМ. На думку експерта, і громадянське суспільство, і влада в цьому питанні мають об’єднати зусилля щодо відкриття переговорних кластерів. 

Як зауважила Юлія Кириченко, членкиня правління ЦППР, керівниця проєктів з питань конституційного права, співголова Ради Реанімаційного пакету реформ, виконання Дорожніх карт у сферах державного управління, правосуддя та антикорупції наразі відбувається повільно. Крім того, відсутня відкрита інформація про хід виконання заходів. За її словами, станом на зараз:

• у сфері державного управління із 17 заходів виконано лише 9% заходів, один з яких уже прострочений; 
• у сфері правосуддя — виконано 6%, 12% — не виконано вчасно, а 30% заходів взагалі не мають публічної інформації; 
• у сфері антикорупції — аналогічно: 6% виконано, 12% прострочено, і 30% залишаються без інформації. 

Експертка рекомендує уряду налагодити системне інформування громадськості про стан виконання дорожніх карт і більше відкривати цю інформацію. 

“Основне — це наші дорожні карти, які були напрацьовані нам нашою владою, нашим громадянським суспільством, і лише для нас є користь їх виконувати. Навіть, якщо кластери відкриються пізніше, а в нас буде вже стовідсоткове виконання, то ми вже, вважайте, в ЄС”, — наголосила Юлія Кириченко, членкиня правління ЦППР, керівниця проєктів з питань конституційного права, співголова Ради Реанімаційного пакету реформ.

Наступна хвиля розширення ЄС: Україна як геополітична неминучість 

На початку повномасштабного вторгнення в Україні було сильне відчуття терміновості щодо руху до ЄС — як серед громадянського суспільства, так і з боку міжнародних партнерів. Про це під час дискусії «Спроможність демократичних інституцій України продовжувати євроінтеграційний курс: швидкість, темп, філософія, методологія» заявила Леся Огризко, директорка Sahaydachniy Security Center. Сьогодні ж, на її думку, цей запал суттєво зменшився: 

“Дуже впав наш внутрішній темп, наш запал. Мені пригадуються ті перші місяці повномасштабної війни, коли ми гуртом об’єдналися навколо ініціативи Ольги Стефанішиної… Ми працювали день і ніч, і у нас було те відчуття нагальності. Мені здається, ми всі сильно втратили оце відчуття. І причому під “ми”, я говорю не лише про українців…  Хочу зазначити, наскільки так само Європейський Союз втратив ось цю жагу, це відчуття, що треба зараз дуже сильно прискоритися і допомагати Україні”. 

Наступна хвиля розширення ЄС, на думку спікерки, матиме геополітичний характер, оскільки більшість європейських країн усвідомили хибність попередньої стратегії — залишати простір між ЄС і Росією як «сіру зону» або буфер. Адже така політика виявилась джерелом нестабільності, а не безпеки. 

Як зауважила Олександра Булана, старша аналітикиня Українського центру європейської політики, Україна з 2022 року пройшла значний шлях у євроінтеграції — скринінговий процес фактично завершено, і, попри затримку з відкриттям переговорних кластерів з політичних причин, робота триває, і рано чи пізно вікно можливостей відкриється. 

“Вікно можливостей, коли супротив Угорщини буде подолано, рано чи пізно відкриється. І ми вже рухаємося в цьому напрямку, і нам є що показати…  Найголовніше, що хоча немає очікувань, що зараз цей кластер відкриється, а вже там йде робота. Тому я швидше оптимістично дивлюся на це. Мені здається, геополітично Євросоюз також розуміє, що Україна рано чи пізно стане членом ЄС. Бачимо опитування Євробарометра, де, в більшості країнах ЄС населення підтримує розширення і підтримує вступ України. До того, в них розширення асоціюється саме з Україною. Наші теперішні гальмування — це швидше ситуативні труднощі, які будуть подолані”, — зауважила Олександра Булана, старша аналітикиня Українського центру європейської політики. 

Захистити тих, хто захищає: права військовослужбовців у фокусі демократії 

Особливо вразливою групою сьогодні є військовослужбовці та їхні родини — понад 40% усіх звернень надходить саме від них. Про це під час дискусії заявив Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. 

“До кінця цього року буде більше ніж 150 000 звернень. На першому місці стоять звернення від військових, родин військових, з питань військовополонених, осіб зниклих безвісти. Це приблизно 40% від усіх звернень, які я отримую. І у нас є інструменти, як на це реагувати. Це як фізичні виїзди, проведення моніторингових візитів, як вимагання від органів влади, виконавчої, в першу чергу, гілки влади, конкретних дій з відновлення порушених прав… У нас військові, на жаль, категорія одна з найбільш незахищених. І основне їхнє право — право на розуміння, скільки часу вони повинні залишатись на військовій службі — порушено. І в тому числі це зафіксовано в Щорічній доповіді Уповноваженого за попередні два роки”, — сказав Дмитро Лубінець, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. 

За словами Інни Совсун, народної депутатки України, військовослужбовці боронять країну, але не мають належного правового захисту, який би відповідав стандартам демократичної держави.  

“Мені б дуже хотілося, щоб ми пам’ятали, що це частина однієї дискусії, і що права військовослужбовців треба захищати, бо вони, в першу чергу, виборюють наше право на побудову демократичного суспільства. Мені дуже болить, що ми воліємо не помічати, коли вони отримують несправедливе ставлення з різних боків. Про це треба пам’ятати та підтягувати дискусію про права військовослужбовців до дискусії про те, куди ми розвиваємося як демократична країна”, — зазначила Інна Совсун.

Цінність свободи — це цінність виживання

Сьогодні Україна змушена балансувати між двома протилежними логіками — війни та євроінтеграції. Про це під час дискусії «Права людини VS обмеження в період воєнного стану: оцінка феномену мирного зібрання людей з картонками та вплив на стан демократії в Україні» заявила Олександра Матвійчук, правозахисниця, керівниця Центру громадянських свобод:  

“Ми затиснені між двома логіками: логікою війни та логікою євроінтеграції. І це два кардинально протилежні напрями, бо логіка війни диктує централізацію, логіка євроінтеграції диктує децентралізацію. Логіка війни диктує, що ми маємо звужувати простір прав і свобод через безпекові міркування. Логіка євроінтеграції навпаки – вимагає розширення простору прав і свобод. І ми балансуємо між цими двома логіками, тому що маємо виконати два завдання паралельно: захистити нашу країну, наших людей і наш демократичний вибір від російської агресії, і паралельно зробити все належне, щоб імплементувати наш демократичний вибір… Ми приречені виконувати ці два завдання паралельно”. 

На думку правозахисниці, попри всю складність ситуації, джерелом оптимізму є глибоке вкорінення свободи як ключової цінності українців. “Для нас цінність свободи — це не просто самовираження, а це цінність виживання. Завдання громадянського суспільства якраз в тому, щоб захистити ось цю цінність свободи, розуміючи всю складність контексту, бо наша сила не в централізованій президентській вертикалі, а наша сила в місцевій демократії, у свободі слова, в розумінні звичайних людей, що вони агентні, що їхні зусилля мають сенс”, — вважає Олександра Матвійчук. 

В українській оптиці свобода і безпека не протиставляються, а є взаємозалежними цінностями: одна неможлива без іншої. Це відрізняє Україну від західного бачення, де свободу та безпеку часто розглядають як протилежності. Таку думку озвучив Євген Глібовицький, співзасновник та директор Frontier Institute.  

“Унікальність української оптики є в тому, що ми намагаємося, з одного боку, корінитися в цінностях виживання, з іншого боку, ми прагнемо і цінностей самовираження, — вважає Євген Глібовицький, співзасновник та директор Frontier Institute. — І це фактично означає, що ми бачимо одночасно дві моделі. Якщо дивитися на етичний бік взаємодії всередині нашого суспільства, то ми так само бачимо, що ми фактично не протиставляємо свободу і безпеку. Для нас свобода і безпека — це одне і те саме. Нам потрібна безпека для свободи, і нам свобода потрібна для безпеки. Коли ми втрачаємо свободу, ми втрачаємо і безпеку, коли ми втрачаємо безпеку, ми втрачаємо і свободу. І з західної точки зору, дуже часто це складно зрозуміти, тому що у них свобода і безпека можуть бути на протилежних кінцях спектра”.  

За словами експерта, липневий протест став свідченням того, що демократія в Україні здатна функціонувати в умовах війни: “Він показав, що демократія може існувати навіть в умовах, коли її електоральна частина недосяжна внаслідок війни… Цей “картонковий протест” дуже чітко показав зрілість і українського суспільства загалом, і, зокрема, тієї нової його частини, яку ми ще не бачили в активному політичному житті”. 

Як зазначила Зінаїда Аверіна, співкоординаторка Мирного зібрання “Люди з картонками”, молодіжний протест, який відбувся у липні не є “феноменом”, а  природним продовженням багатої традиції українського спротиву. І саме спроба централізації влади, відхід від спадщини Революції Гідності та ризики для євроінтеграційного курсу стали тригерами, які вивели молодь на протест. 

“Я як молода людина, яка повернулась в Україну після півтора року еміграції з початку повномасштабної війни, вважаю дуже важливим для себе євроінтеграційний рух і стараюсь відслідковувати і докладатись так само до того, щоб ми туди рухались.

Я зрозуміла, що багато молоді та не лише молоді, воюють, або виїхали, або загинули, і довелося робити крок вперед, тому що було відчуття, що може не вистачити кому ще зробити цей крок… Найголовніше, я відчула, що серед молоді є ось цей запал і бажання докладатися і щось робити на цьому шляху великої кількості вимог і задач, які є в Україні. Тому що це молодь, яка або залишилася, або повернулась і дуже свідомо розуміє, в якій ситуації ми живемо”, — наголосила Зінаїда Аверіна, співкоординаторка Мирного зібрання “Люди з картонками”.