Розвинена культура як запорука успішної держави: Аспен Інститут Київ провів діалог на тему культури

26 жовтня Аспен Інститут Київ залучив членів Аспен-спільноти до діалогу на тему культури. Спікер(к)ами події були літературознавиця Віра Агеєва, письменник Андрій Любка, філософ і публіцист Вахтанг Кебуладзе, а також театральний актор та режисер Влад Троїцький. Впродовж бесіди спікер(к)и обговорили питання деконструкції “руского міра” в Україні, методів становлення українського дискурсу та промоції української культури всередині країни та в світі.

Культура – це безпека і запорука розвитку

В Україні досі присутня постколоніальна травма – багато українців, попри повномасштабну війну, масові обстріли та геноцид, захоплюються і захищають культуру держави-агресора, обгрунтовуючи це загальнопоширеним наративом “культура поза політикою”. Таке переконання плекає Росія, у якої культура вже давно працює як soft power.

Спікери зазначили, що постколоніальна травма в значній мірі обумовлює серйозність ставлення до російської культури. І часто наш вхід у світову культуру відбувається через російську. Втім, потрібно пам’ятати, що це лише одна з культур. Наприклад якщо поглянути на країни, які не були під російською колонізацією – побачимо, що їх інтелектуальне середовище здебільшого знає лише про Толстого і Достоєвського.

Для України російська культура є радше бомбою заповільненої дії. “Культура – це поле боротьби”, – зазначає Едвард Саїд. Адже культура може бути токсичною, небезпечною і вбивчою. За тривалий період колонізації українців переконали у вищості та необхідності російської культури. Втім, це значення дещо переоцінене: в дихотомії між культурою та життям ми маємо обирати життя. Якщо у виборі між культурою та танками держави-агресора на нашій території та повним звільненням від росії ми оберемо друге – це лише розширить наші горизонти для інших культур.

Український слід в розбудові російської імперії та літературний канон: яке місце України у світовій культурі насправді

В Україні існує багатий та якісний літературний канон, який водночас неправильно інтерпретується та комунікується. В школах ці твори подаються через проблематику кріпацтва та царизму, які вже давно не є актуальними. Відповідно необхідно навчати викладачів правильно інтерпретувати та комунікувати про українські твори.

На думку спікерів українська література потребує більшого репозиціонування та показу її суттєвого внеску у розвиток російської літератури і культури загалом. Для прикладу, на відміну від української та польської культур, російська культура не має періодів ренесансу та бароко, і за визначенням не може бути “великою”. Поряд з цим, формування засад Російської імперії у 18 ст. та її входження європейську культуру відбулися завдяки Україні. 

Мистецькі колаборації, діалог з сусідами та підтримка зростаючого інтересу до України: як промотувати українську культуру у світі

Серед найбільш необхідних та поширених формул популяризації української культури спікери окреслили три:

• Мистецькі колаборації українських та іноземних митців. З одного боку, західні митці можуть дати нам те, чого нам не вистачає – професійну надбудову та системність, технології. З іншого боку, українці приносять у спільні проєкти свою унікальну енергію та щирість. 
• Діалог та взаємообмін сусідніх культур. Державна промоція української культури здебільшого націлена на західні європейські столиці, і зовсім оминає найближчих сусідів. Україна має робити акцент на вивченні їх культур і популяризації своєї культури в цих країнах шляхом діалогу на рівних та розбудови горизонтальних зв’язків.
• Фінансова підтримка та сприяння зацікавленості в українській культурі. Сьогодні існує величезний сплеск зацікавлення українською культурою, який надалі може дати певні результати. Необхідно сприяти розвитку цього інтересу також шляхом підтримки від держави та фондів.

Модерував бесіду Андрій Кулаков, програмний координатор Програми для Спільноти Аспен Інституту Київ.