Відсутність ліків та персоналу – реалії реформи пенітенціарної медицини

Про це у минулу п’ятницю говорили на прес-конференції представники громадських організацій «Україна без тортур», «100% відсотків життя», «Вільна зона», спільно із представником Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Станом на 1 листопада 2018, у 136 установах Державної кримінально-виконавчої служби України утримується 55 411 осіб. З них – 49 433 отримує медичну допомогу в закладах охорони здоров’я Державної установи «Центр охорони здоров’я Державної кримінально-виконавчої служби України». Майже 4 тисячі осіб  (3901) у місцях позбавлення волі мають ВІЛ-позитивний статус.

Всього у 2018 році до закладів ДКВС здійснено 58 візитів, з них 52 – національним превентивним механізмом, а 6 – спостережними комісіями різних рівнів. 

«На сьогодні є спільна для всіх установ проблема – відсутність медичних працівників, тобто недоукомплектовані посади. Через це у медичних частинах не забезпечують цілодобове чергування медичного працівника, як приклад -Криворізька УВП№3 чи Пятихатська ВК №122. У цих установах робочий час медичної частини становить з 8.00 до 16.00. В Рівненському слідчому ізоляторі медики прийшли з закладів охорони здоров’я МОЗ України та не знають специфіки роботи в пенітенціарної системи. Окремий проблемний аспект це повільна передача медичних препаратів, товарів медичного призначення та інвентарю з балансу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів на баланс ДУ «Центр охорони здоров’я ДКВС України». Частина аптек взагалі опечатана, через це доступ до ліків відсутній або обмежений», – зазначає Олександр Гатіятуллін, керівник громадської організації «Україна без тортур».

За інформацією на 27 липня 2018 року, одна тисяча ув’язнених та засуджених осіб знаходяться на лікуванні активної форми туберкульозу.

«Офіс Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини найбільше отримав  звернень від громадян саме що до порушення прав на охорону здоров’я та медичну допомогу під час утримання в установах виконання покарань та попереднього ув’язнення. Аналізуючи результати проведених моніторингових візитів були виявлені ряд  проблем системи охорони здоров’я ДКВС України в умовах реформування. Наприклад, відсутня наркологічна допомога, хворим з наркозалежністю, в тому й числі й забезпечення безперервності замісної підтримувальної терапії» – зазначила Валерія Батуринська, представниця Департаменту з питань реалізації НПМ Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Поширеність ВІЛ серед осіб, які знаходяться під наглядом ДУ «ЦОЗ ДКВСУ» становить  7 891,5 на 100 тисяч населення, що  в 23  рази вище ніж показник захворюваності серед населення України ( 342,6 на 100 тис.).

«На сьогоднішній день є питання до якості проведення закупівлі медикаментів для засуджених з ТБ, ВІЛ/СНІДом, гепатитом С. Наприклад, закупівля препаратів для лікування туберкульозу, які в даний час не рекомендовані для застосування Всесвітньою організацією охорони здоров’я або закупівля препаратів для лікування гепатиту С не володіючи інформацією про реальну кількість засуджених хворих на гепатит С. Проблеми із закупівлями можна вирішити шляхом залучення експертів, представників неурядових організацій до формування технічного завдання на закупівлю. В той же час не може не радувати позиція Міністерства юстиції щодо виконання зобов’язань держави перед донорами стосовно переходу від донорського фінансування до державного. Так ми бачимо, що потреба у ліках для лікування туберкульозу і ВІЛ/СНІДу майже повністю покривається за державні кошти у 2019 році», – наголошує Владислав Денисенко, старший фахівець відділу адвокації благодійної організації “100 відсотків життя”.