Україна-Угорщина: громсуспільство допомагає у пошуку точок дотику

Аналітики незалежних центрів України та Угорщини вперше сіли за стіл переговорів для відвертої розмови про найболючіші питання двосторонніх відносин. Експертні форуми – дієвий інструмент для пошуку спільних рішень там, де класична дипломатія не може говорити відкрито.

Такі форуми  Рада зовнішньої політики “Українська прима” під егідою Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» започаткувала і проводить з усіма країнами-сусідами, окрім Росії.

Максимально відверте та щире обговорення відбувалося за правилом Chatham House: учасники зустрічі, можуть обговорювати її зміст за межами зібрання, проте не можуть ідентифікувати належність висловлювань. На порядку денному – найактуальніші теми.

Чутливе питання національних меншин

Питання захисту прав угорської національної меншини в Україні з’явилося на порядку денному двох держав на вчора. З більшою чи меншою інтенсивністю угорська сторона поверталася до нього з 2001 року. А особливо гостро важливість національної політики постала у новій Конституції Угорщини, яка була ухвалена 2011 року і в якій ідеться про те, що Угорщина несе відповідальність за угорців, які проживають за межами країни. Разом з тим, чутливий фактор питання меншин не став на заваді розвитку відносин.

Втім, політичний діалог зазнав значного погіршення після прийняття Закону «Про освіту»Верховною Радою України у вересні 2017 р., який змінив підходи до викладання мовами меншин (в бік збільшення кількості годин викладання українською).

Якщо раніше офіційний Будапешт активно балансував між підтримкою України та збереженням конструктивних відносин з РФ, то після прийняття освітнього закону Угорщина різко змінила свою тактику на зовнішньополітичний арені та в рамках міжнародних інституцій. Угорська сторона заявила про блокування політичної співпраці України з ЄС та НАТО на найвищому рівні, а також українських ініціатив на рівні інших міжнародних універсальних та регіональних організацій, наприклад було майже зведено нанівець роботу у регіональних форматах держав Вишеградської групи та України (В4+Україна).

Однак важливо зазначити в цьому контексті, що від початку війни Росії з Україною Будапешт постійно надавав гуманітарну допомогу українській стороні, приймав для допомоги українських військовослужбовців-фронтовиків і цивільних осіб до Угорщини, а також не ставив перепон на технічному рівні співпраці Україна-НАТО.

Болючий російський фактор

Ще до початку російської агресії в Україні двосторонні відносини Угорщини та Росії носили характер стратегічних, як з точки зору політичного діалогу, так і в питаннях торгово-економічної та енергетичної співпраці. Тому, загалом, не дивно, що попри започаткування спільних санкцій Європейського Союзу проти Росії за окупацію Криму та частини Донбасу, невизнання і засудження окупації українських територій, Будапешт на двосторонньому рівні намагався і намагається якщо не максимізувати, то принаймні, утримати високий рівень кооперації з Росією. Була навіть запроваджена посада спеціального урядового уповноваженого щодо контактів з РФ, а сама угорська столиця не раз ставала місцем для офіційних та робочих візитів російського президента. Останній такий візит відбувся в листопаді 2019 року.

На даний час, російський фактор є одним із знакових у формуванні українсько-угорського порядку денного.

На жаль, в більшості випадків з негативним контекстом. На політичному рівні викликає певне занепокоєння те, що внутрішньополітичні кроки Києва коментуються майже паралельно та в одному ключі зовнішньополітичними відомствами Угорщини та держави-агресора РФ.

Вагомим питанням у двосторонніх відносинах Києва та Будапешта виступає також енергетичний аспект. Йдеться, передусім, про транзит російського газу територією України до ЄС, в тому числі й Угорщини. Необхідно віддати належне угорському урядові, який забезпечив реверсні постачання російського газу в Україні в момент гострої фази російсько-українського конфлікту 2014-2015 рр. Однак, на тлі тривалої російської агресії проти України, уряд В. Орбана вживає заходів щодо укладення альтернативних енергетичних шляхів транспортування природного газу до країни на випадок непродовження контракту між Україною та Росією на транзит природного газу (примітно, що понад 80- 90% газу та нафти постачається на угорську територію з Росії).  Раніше В. Орбан був прихильником реалізації проекту «Південного потоку», нині – «Турецького потоку».

Окрім чутливих енергетичних питань гострим є ризик використання російською стороною питання національної меншини для провокації двостороннього напруження у відносинах. Спроби диверсійних актів проти культурних та адміністративних об’єктів угорських товариств чітко демонструють російський слід в цих акціях.

Не може не привертати увагу української сторони також проблема зв’язків з російськими спецслужбами праворадикальних угорських політичних рухів, які публічно підтримують російський наратив щодо окупованого Росією Криму, а також вдаються до провокативних публічних заходів щодо представників дипломатичних установ України в Угорщині. Спроба легітимізації незаконної анексії Криму за рахунок відвідування угорськими політичними чи громадськими діячами ставить під сумнів територіальну цілісність та суверенітет України, що є карним злочином відповідно до українського законодавства. З прикрістю можна помітити, що російський вплив також поширюється і на окремих представників української діаспори в Угорщині, що також є одним з проявів гібридної агресії Кремля.

Чи буде потеплішання?

Сучасний стан двостороннього співробітництва має свої особливості, які пов’язані з приходом до влади в Україні команди В. Зеленського та відповідно зміни політичних акцентів у відносинах з країнами-сусідами.

Усвідомлюючи вікно можливостей для досягнення прогресу у мовному питанні, офіційний Будапешт поступово змінює як політичну риторику, так і спектр можливих каналів співпраці на двосторонньому рівні.

Втім, налагодженню відносин бракувало динаміки. Частково це можна пояснити старим складом парламенту та уряду в Україні, які залишались в орбіті політичного впливу екс-президента П. Порошенка. Частково – безкомпромісністю позиції Будапешта у вирішення питань, що стосувалися угорської меншини. Як результат, Будапешт продовжив використання тактики блокування проведення Комісії Україна-НАТО, а також політичних рішень, які готувались в рамках самітів та засідань високого рівня.

На цьому тлі, в публічній сфері з’являється все більше спекуляцій щодо бажання офіційного керівництва Угорщини використовувати статус-кво у поточному політичному діалозі аби домогтися поступок від нової української влади, які б дозволяли показати дипломатичну перемогу уряду Орбана в рік відзначення 100 річчя Тріанонської угоди, яка стала національною катастрофою для Будапешта і нині дуже сильно впливає на внутрішньополітичний порядок денний в Угорщині.

Втім початок 2020 року вказав на активізацію як політичних контактів так і практичних форм співпраці,

які посилюють економічну та соціальну кооперацію. 11 січня 2020 року у Будапешті відбулося 7-е засідання Українсько-угорської робочої групи з питань сільського господарства, що може свідчити про поступове розблокування двосторонніх інституцій. А вже 7 лютого 2019 року до Києва прибув Міністр зовнішньої економіки і закордонних справ Угорщини Петер Сійярто. Політичні заяви сторін та анонсовані рішення вказують на зміну у підходах сторін і прояви політичної волі до пошуку компромісу.

Вже незабаром, у березні збереться Спільна міжурядова українсько-угорська комісія з питань економічного співробітництва, після семирічної (!) перерви. Серед важливих проектів до розгляду: будівництво контрольно-пропускного пункту на українсько-угорському кордоні, операціоналізація кредитної лінії Угорщини на інфраструктурні проєкти в Україні (на 50 мільйонів євро), проєкти в галузях сільського господарства і охорони здоров’я.

Необхідно відмітити, що угорська сторона не поділяє позицію Києва щодо врегулювання мовного питання на законодавчому рівні та представила під час візиту П. Сійярто додаткові пропозиції, які здебільшого не було сприйняті українськими переговірниками. Втім, досягнуто домовленості спільно опрацювати методологічну частину (із залученням представників угорської меншини).

Рекомендації експертів

Під час першого українсько-угорського форуму експерти розробили низку практичних рекомендацій, які можуть надати прискорення двостороннім відносинам і перевести їх у розряд добросусідських, про що було неодноразово наголошено під час зустрічі українських урядовців з керівником угорського зовнішньополітичного відомства 7 лютого 2020 року.

З рекомендаціями та повним текстом аналітичної записки можна ознайомитися тут.

Аналітичний документ підготовлено експертами Ради зовнішньої політики «Українська призма» під егідою Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства за сприяння Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проекту «Громадська синергія». Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю авторського колективу і необов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».