Ціна допомоги — життя: до Дня пам’яті загиблих медичних працівників

Вона залишилась, аби допомогти. І більше не повернулась. Історія медсестри Тетяни Тіхонової, яка загинула під час атаки на лікарню у Сумах.

10 липня — День пам’яті загиблих медичних працівників в Україні. Це день, коли ми згадуємо тих, хто рятував життя, навіть тоді, коли сам опинявся в смертельній небезпеці,их, чий обов’язок  сильніший за страх. Про вибір на користь інших. Про силу медиків, які тримають лінію життя — до останнього.

Серед них — Тетяна Тіхонова, медична сестра Лікарні Святого Пантелеймона в Сумах. Вона загинула 28 вересня 2024 року під час ворожого удару дрона-«шахеда» по лікарні. Її смерть — не лише трагедія однієї родини. Це історія про людяність, відданість і ціну, яку українські медики платять щодня.

Її перший день у лікарні колеги пам’ятають досі. Вона одразу вразила — спокійна, тепла, відкрита. Тетяна вміла слухати і чути. Була уважною, відповідальною, щирою — з тих людей, які живуть своєю професією. Для неї медицина була не роботою, а місією.

За час роботи встигла побувати в різних відділеннях: у реанімації новонароджених та в приймальному. І скрізь була незамінною. Там, де біль і невизначеність — вона приносила спокій і впевненість. Пацієнти довіряли їй. Колеги цінували її досвід, рішучість і доброту.

А поза лікарнею Тетяна була творчою, з неймовірним хистом до ручної роботи. У вільний час шила одяг, вишивала, створювала іграшки — все з теплом, з любов’ю, з душею. Її рукоділля дарувало радість — колегам, пацієнтам, дітям. Вона поєднувала материнство з виснажливою роботою — мама двох дітей, які росли поруч із сильною, люблячою, мудрою жінкою.

Уранці 28 вересня, коли її зміна добігала кінця, Тетяна вирішила ще трохи залишитись. Допомогти. Дочекатися наступної зміни. Того ранку вона не повернулась додому.

Дрон влучив у територію лікарні, коли Тетяна була на своєму посту. Вона загинула миттєво. Її загибель стала страшним ударом — для родини, колег, пацієнтів. Колеги досі згадують її усмішку, спокій, силу, безумовну відданість.

Попри страх, попри вибухи, вона залишалась. Бо була світлом — тихим, теплим, надійним. І саме такою Тетяну пам’ятають. 

Її загибель — непоправна втрата. Для родини, у якій залишилися двоє дітей. Для колективу, який втратив серце відділення. Для пацієнтів, яким більше ніколи не усміхнеться ця тиха, світла, турботлива жінка. 

Колеги кажуть: її усмішка досі в коридорах. Її спокій і тепло — у пам’яті кожного, хто працював поруч. А її вибір — залишитись ще трохи, допомогти ще комусь — став прикладом справжньої сили.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, з початку повномасштабного вторгнення (лютий 2022 — квітень 2024) було верифіковано 1 682 атаки на систему охорони здоров’я в Україні. Внаслідок цих атак 128 медичних працівників загинули, ще 288 були поранені.

Це лікарі, медсестри, фельдшери, водії швидких. Люди, які не тримали в руках зброї. Вони тримали життя — і заплатили за це найдорожчу ціну.

Медичні заклади в Україні давно перестали бути безпечним простором. З початку повномасштабної війни Росія системно атакує лікарні, пологові будинки, реабілітаційні центри. Суми, Харків, Херсон, Дніпро, Запоріжжя, прифронтові громади Донеччини і Луганщини — жоден регіон не залишився осторонь.

Історія Тетяни Тіхонової — одна з десятків. Але її ім’я говорить за всіх. Її вибір — залишитися, допомогти, підтримати — став прикладом гідності. Її життя — прикладом служіння. Її загибель — свідченням того, яку ціну щодня платять українські медики.

Команда ZDOROVI щодня працює разом із українськими лікарями, медсестрами, адміністрацією закладів — і ми знаємо, якою великою є ціна служіння медичній справі під час війни. 

У цей день — День пам’яті загиблих медиків — ми закликаємо згадати кожне ім’я. Кожну історію. І пам’ятати: навіть під обстрілами українські медики продовжують рятувати. Схиляємо голови перед усіма, хто загинув, рятуючи інших. 

Пам’ятаємо Тетяну Тіхонову. 

Пам’ятаємо кожного.