Створено перший онлайн курс про історію громадянського суспільства України

У День Соборності України, 22 січня, у Києві презентували перший онлайн курс про історію українського громадянського суспільства. 

Курс розповідає про суспільно-політичні події та процеси на шляху становлення громадянського суспільства України. 

У 12-ти лекціях курсу можна дізнатися про основи українського громадянського суспільства, Помаранчеву революцію, становлення й розвиток незалежних українських медіа, причини й передумови Революції гідності, концепцію мультикультуралізму та її втілення в Україні, політичне та громадське життя кримських татар в Україні, а також про злочини росії на території Криму, громадянські рухи і спільнот на Сході України.

Серед авторів та авторок курсу — Олександра Матвійчук, Вахтанґ Кебуладзе, Ольга Онух, Севгіль Мусаєва, Євген Глібовицький, Емілі Ченнел-Джастіс, Емма Матео, Ігор Козловський, Алім Алієв, Катерина Зарембо, Тарас Лютий, Тетяна Терен. Вести курс долучилися Ілона Довгань та Тимофій Брік (англійська версія).  

Приходить дуже багато запитів від закордонних аудиторій: «Хто ви такі?» 

За словами кримського правозахисника, заступника генерального директора Українського інституту Аліма Алієва, який автором лекції про громадянське суспільство у Криму, цей курс має заново відкрити українське суспільство самому собі, але також закордонній аудиторії.

Алім Алієв про актуальність створення такого онлайн курсу сьогодні:

«До нас приходить дуже багато запитів від закордонних аудиторій, закордонних партнерів з дуже простим, але супер складним питанням водночас:  “Хто ви такі?” “Чому ви як країна, яка теж мала цей тоталітарний досвід, не пішла далі авторитарними рейками як це робить країна-агресор росія або Білорусь?” “До чого призводять ваші революції?” “Чому той масовий опір, який розпочався в лютому 2022-го року, є таким масовим?” І таких питань нам ставлять дуже багато. 

Я щасливий, що ми спробуємо принаймні дати частину відповідей на ці питання через цей курс і народити нові складніші питання для наших аудиторій, щоб вони більше дізнавалися про Україну, про українську історію, про українську культуру, про українських журналістів, про громадських діячів, про те, як ми як країна, така велика, але горизонтальна, сьогодні чинимо цей опір».

Англомовна версія курсу про історію громадянського суспільства України буде доступна на всесвітньо відомій навчальній платформі Coursera. 

За словами правозахисника, у лекціях про Крим йдеться багато про репресії, але також про надзвичайні вчинки, які роблять звичайні люди у час окупації. «Крим, який у тебе тече по венах як в абсолютної більшості мешканців Криму, які сьогодні не можуть поїхати до себе додому, це наша спільна боротьба», — каже Алім Алієв. 

Громадянське суспільство — українська суперсила

Як зазначив Віктор Лях, президент Фонду Східна Європа, під час повномасштабного вторгнення ми всі відчули себе частиною громадянського суспільства: 

«105 років тому молода українська держава продемонструвала, що ми готові боротися за незалежну Україну, — каже Віктор Лях, президент Фонду Східна Європа. — Хочу провести паралель з історією новітньою — мені здається, що було дві точки, коли ми продемонстрували, що ми єдині, і що відчуття того, що ми є громадянським суспільством були дуже й дуже сильними. Це 2014 рік та 2022 рік. Під час початку війни та початку повномасштабного вторгнення реакція українців була наймасштабнішою. Кожен з нас став волонтером в Україні… Незважаючи на те, чи це була форма об’єднання через ГО чи неформальну групу волонтерів, які збирали кошти, передавали речі, розміщували ВПО, надавали допомогу тим, хто її потребує, — це все ознаки громадянського суспільства. Ми всі відчули себе частиною громадянського суспільства».

«Українське громадянське суспільство — це українська суперсила, яка перевернула догори дриґом багато що у розумінні України, у розумінні регіону у світовій науці та, як на мене, перевернула теорію міжнародних відносин», — вважає Катерина Зарембо, кандидатка політичних наук, асоційована аналітикиня Центру «Нова Європа», дослідниця Центральноєвропейського університету.

Дослідниця є авторкою лекції про громадянське суспільство українського сходу. 

За її словами, свого часу серед дослідників громадянського суспільства були такі, які стверджували, що в Україні слабке громадянське суспільство й, наприклад, незрозуміло звідки взялася Помаранчева революція.

Дослідниця зазначила про таке явище як “dormant civil society” (з англ. — у стані спокою). «Нам не обов’язково належати до формальної організації, для того, щоб щось робити. Це таке середовище і такий спосіб діяння, коли ми сходимося в той момент, коли це потрібно, в тій ситуації, коли це потрібно і розходимося якщо справа зроблена», — каже Катерина Зарембо.

«Багато українців є волонтерами наодинці, багато хто з нас робить щось волонтерське, але не в межах організації. Ми навіть донатимо самі у себе в смартфонах, а не тому, щоб ми збираємося чи створюємо разом ГО, щоб задонатити», — зауважив Тимофій Брік, ректор Університету Київської школи економіки.

Деякі дослідження показують, як зазначив Тимофій Брік, що активні люди з продемократичними поглядами на життя дійсно мобілізуються під час важливих подій у країні. Про це, наприклад, йдеться у лекції курсу про феномен мобілізації широких мас — професорки Ольги Онух. Зробивши зріз портрета учасників\ць революції, було виявлено, що люди мобілізувалися не організаціями чи політичними партіями, а своїми друзями, знайомими через використання сучасних технологій.

«Ми тепер знаємо, що в Україні є дуже багато окремих людей, які самі по собі активісти, але дослідження також показують, що недостатньо лише, щоб були люди з мотивацією, треба, щоб у них були ще ресурси і треба, щоб у них були якісь платформи для того, щоб вони могли обмінюватися інформацією, щоб разом щось робити… Наприклад, чатик у WhatsApp, щоб ми списалися, Монобанк, щоб ми на якусь “банку” закинули ці гроші й могли рухатися далі. Тобто ця інфраструктура є теж важлива і вона в Україні потроху створювалася», — відзначив  Тимофій Брік.

Зростає роль незалежних розслідувальних редакцій

Авторкою лекції курсу про те, як українська журналістика виграє битву за правду та незалежність є Севгіль Мусаєва, журналістка, головна редакторка онлайн-видання «Українська правда».

За її словами, з 2000 року Україна зробила величезний крок в плані усвідомленні важливості незалежних медіа, а в росії за ці 20 років була повністю зруйнована інфраструктура медіа.

«Там незалежні медіа були знищені і з’явилися рупори російської пропаганди. Наприклад, коли в росії вбили Анну Політковську, то не було такої солідарності журналістів, хоч і виходили (на протест), але суспільство це не обурило. А у 2000 році, коли вбили Георгія Гонгадзе, суспільство це обурило й створило передумови “Україна без Кучми” та передумови для Помаранчевої революції», — каже Севгіль Мусаєва.

Журналістка відзначила, сьогодні у час війни в Україні зростає роль незалежних проєктів, незалежних розслідувальних редакцій, які є частиною екосистеми громадянського суспільства, і тому дуже важливо підтримувати незалежну журналістику.

Крім того, якщо у перші місяці війни журналісти Української правди та інших редакцій були зайняті виключно фіксацію воєнних злочинів, то вже восени 2022 року свою увагу зосередили і на розслідуванні випадків корупції. «Ми розуміли, що якщо після закінчення повномасштабної війни виявиться, що в цей час, коли люди платили своїм життям, хтось крав мільярди або хтось був зрадником, то ми точно собі б не пробачили, — каже Севгіль Мусаєва. — А друге — це те, що під час повномасштабної війни будь-яке розкрадання означає, що армія щось недоотримала, наші солдати щось недоотримали, а вартість цього — це людські життя». 

Плюралізм ‘by default”

Все те, що відбулося під час Помаранчевої революції як сплеск громадянського суспільства, потім під час Євромайдану й те, що відбувається зараз, насправді закладалося з кінця 80-х років, коли почався перехід до Незалежності України. Про це зазначив Олексій Гарань, політолог, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

«Що було закладено саме тоді? Це формування української політичної нації, яка базувалася не на етнонаціоналізмі, а саме як українська політична нація. “Рух” тоді звертав дуже велику увагу до мобілізації національних меншин, і навпаки — національної машини пішли в “Рух”. Це було надзвичайно важливо», — сказав Олексій Гарань. 

А друга дуже важлива тенденція, за словами політолога, це несприйняття авторитаризму й те, що західні дослідники називають як плюралізм ‘by default” (за замовчуванням) в Україні. «Україна є настільки різноманітна, що дуже важко одній політичній силі монополізувати владу, і тому українці змушені домовлятися між собою, і тому влада не може ігнорувати цю політичну опозицію, і тому в багатьох випадках різні політичні сили змушені йти на компроміс, що насправді закладає можливості для демократії», — пояснив Олексій Гарань, політолог, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Крім того, експерт відзначив, що перед українським громадянським суспільством завжди існувала дилема між тим, де є баланс: де можна критикувати владу, де не можна критикувати владу, де треба утримуватися. Ця дилема існувала від початку Незалежності України та продовжує існувати й сьогодні. 

⇒ Пройти онлайн курс «Історія українського громадянського суспільства» на платформі «Зрозуміло»: https://bit.ly/3HoSxFR

Переглянути запис дискусії «Енергія змін: історія успіху і боротьби українського громадянського суспільства»: https://www.youtube.com/watch?v=Xiw0xkmHTZ0

Онлайн курс підготовлений у межах проєкту «Фенікс» Фондом Східна Європа та у партнерстві з Українським Інститутом, за фінансової підтримки Європейського Союзу. 

Джерело: Європейський Простір