Соціальні послуги та соціальний діалог – важливі складові соціальної політики України

20 вересня 2015 року в приміщенні Науково дослідного інституту праці і зайнятості населення Міністерства соціальної політики України і НАН України пройшло засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики. Метою заходу було обговорення стратегій розвитку сфери надання соціальних послуг та механізму соціального діалогу в Україні. В засіданні прийняли участь експерти ГО «Бюро соціальних та політичних розробок», МБФ «Карітас України», Федерації профспілок України, МГО «Соціальні ініціативи з охорони праці та здоров’я», експерти Міністерства соціальної політики тощо.

На засіданні було розглянуто декілька презентацій, які підготовлено експертами КЕР разом з фахівцями Міністерства соціальної політики, а саме:

- щодо проекту нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги», який розроблено за участю експертів КЕР разом з Міністерством соціальної політики та зареєстровано в ВРУ;

- система надання соціальних послуг в умовах децентралізації;

- дослідження з визначення потреб в соціальних послугах у всіх регіонах України.

Також, було розглянуто питання проведення дводенної сесії з визначення стратегічних напрямів реформування соціального діалогу в Україні.

Як відомо, КЕР була утворена у 2012 році, як майданчик для об’єднання зусиль наукових кіл та експертів недержавних організацій для розробки єдиного бачення реформування соціальної сфери взагалі, та її окремих систем. Експертами КЕР було проведено низку досліджень, підготовлено аналітичні матеріали, нормативно-правові документи тощо.

Соціальний діалог та соціальні послуги поєднані в тому, що дані елементи (інструменти) системи соціальної політики забезпечують:

* захист соціальних та соціально-трудових прав;

* сталий розвиток;

* підвищення якості людського капіталу;

Також, їх об’єднує той факт, що ні в Стратегії сталого розвитку «Україна-2020», затвердженої Указом Президента України 12 січня 2015 року, а ні в «Плані заходів з виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України та Стратегії сталого розвитку «Україна-2020» у 2015 році», затвердженим Розпорядженням КМУ 4 березня 2015 року, взагалі не йдеться мова ні про соціальні послуги та про соціальний діалог. Крім того, в документах, які регламентують процеси децентралізації, в функціях та повноваженнях всіх рівнів соціальних послуг також не передбачається.

Але, питання соціального діалогу та соціальних послуг стосуються значної кількості, як найманих працівників, так і людей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Питання сталого розвитку є дуже важливими також з урахуванням Угоди про Асоціацію Україна-ЄС та Порядку денного ООН у галузі сталого розвитку на період до 2030. Але, без інструментів боротьби з бідністю, підвищення вартості людського капіталу (соціальна допомога, освіта, реальні державні соціальні стандарти, охорона здоров’я) в Україні, сталий розвиток остається лише популістським гаслом для прикриття тотального знецінення людського капіталу. Власне тому, комплексне бачення реформ цих двох важливих сфер потрібно для проактивного впливу з боку профспілок та недержавних організацій на соціальну політику України з боку Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України. Нажаль, наразі ми бачимо лише реагування з боку громадськості на ліберальні реформи в Україні.

На засіданні було вирішено: підготувати пропозиції стосовно діючої моделі реформування системи надання соціальних послуг в умовах децентралізації та направити її в Кабінет Міністрів України та Адміністрацію Президента України; провести засідання в комітетах ВРУ для лобіювання нової редакції ЗУ «Про соціальні послуги» та запропонувати в рамках прийняття ЗУ «Про соціальні послуги», скасувати ЗУ «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю»; підготувати аналітичну записку щодо результатів дослідження; розробити проект «Політичної пропозиції щодо розвитку соціального діалогу в Україні (доповідна записка Кабінетові Міністрів щодо реалізації державної політики), відповідно до Постанови КМУ «Про затвердження Регламенту Кабінету Міністрів України» № 950 від 18 липня 2007 року.