Порушення прив’язаності у дитини: ключ до розпізнання

Перші роки життя дитини є критично важливими для формування безпечної емоційної прив’язаності до дорослого. Саме в цей період закладається здатність довіряти, приймати підтримку, розуміти свої емоції та взаємодіяти з іншими. Проте якщо в ранньому дитинстві дитина стикається з насильством, нехтуванням або відсутністю постійної турботи, це може призвести до серйозних наслідків — наприклад, порушення прив’язаності.

За визначенням  британського психолога та засновника теорії прив’язаності Джона Боулбі, прив’язаність — це глибинний та довготривалий зв’язок, що має значний вплив на кожну сторону людини: її розум, тіло, емоції, стосунки, цінності. Одним із ключових факторів ризику порушення прив’язаності є відсутність стабільного безпечного дорослого з самого народження. Причиною цьому можуть стати раннє влаштування до інтернатних закладів, часта зміна опікунів, втрата батьків, емоційне відторгнення або проживання поруч із дорослими, які завдають болю, не забезпечують захисту, нехтуюють потребами дитини або вчиняють насильство щодо дитини.

Як розпізнати порушення прив’язаності у дитини?

Є низка поведінкових сигналів, які можуть на це вказувати:

• Недовіра до дорослих і небажання приймати турботу. Дитина може не сприймати турботу через відсутність стабільного досвіду безпечних стосунків.
• Уникнення дотиків і зорового контакту. Фізична близькість сприймається як загроза через попередній негативний досвід.
• Низька самооцінка. Вона формується через дефіцит любові та підтримки на ранньому етапі життя.
• Труднощі з прийняттям змін. Навіть незначні зміни викликають сильну тривогу, оскільки порушують відчуття контролю.
• Сприйняття світу як небезпечного. Дитина очікує загрози і може демонструвати руйнівну або агресивну поведінку.
• Агресія та девіантна поведінка. Це може бути способом самозахисту або вираженням внутрішнього болю.
• Схильність до контролю та маніпуляцій. Через страх бути покинутими діти можуть прагнути повного контролю над ситуацією.
• Брак причинно-наслідкового мислення. Відсутність стабільного середовища унеможливлює розвиток логічних зв’язків між діями і їхніми наслідками.
• Проблеми з харчуванням. Переїдання, накопичення їжі або вибірковість у харчуванні можуть бути реакцією на емоційний стрес.
• Відсутність докорів сумління та навички особистої гігієни. Якщо дитина не мала належного прикладу дорослих, вона могла не засвоїти базові соціальні норми. Відсутність емпатії та відповідальності часто є результатом раннього травмівного досвіду.

«Аби допомогти дитині, фахівцеві важливо вміти розпізнавати ознаки порушення прив’язаності і відповідно до цього вибудовувати взаємини. Знаючи поведінкові наслідки, за якими можна виявити проблему, ви зможете краще зрозуміти дитину та знайти шлях до ефективної допомоги», — зазначає Вікторія Миколаєнко, тренерка МГО “МЦРЛ”, експертка з роботи з дітьми, які пережили травмівний досвід.

Фахівці, які працюють з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, постійно стикаються з проявами порушення прив’язаності. Саме тому Міжнародна громадська організація “Міжнародний центр розвитку і лідерства” (МЦРЛ) розробила безкоштовний онлайн-курс, який допоможе краще розуміти ці процеси та ефективно підтримувати таких дітей. 

На платформі BeProfi доступний курс «Травма, прив’язаність, дисципліна: ключові аспекти допомоги дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування». У ньому детально розглядаються причини та наслідки порушення прив’язаності, типові поведінкові прояви та практичні інструменти для фахівців.