«Партнерство заради розвитку»: як громади виграють від співпраці з громадськими організаціями

У часи, коли громади щодня стикаються з викликами — від безпеки до втрати соціальної єдності — взаємодія місцевої влади з громадянським суспільством стає не просто корисною, а необхідною. Про те, чому співпраця з громадськими організаціями — це не про контроль чи формальність, а про вигоду і спільне зростання, ми поговорили з Оксаною Мусієнко, експерткою з адвокації та розвитку громад в проєкті Європейського Союзу «Посилення залучення громадянського суспільства для розвитку соціальної сфери в Україні» (EU4CSOs EmpowerUA).

— У чому ж вигода для влади? — саме це питання, зізнається Оксана Мусієнко, найчастіше доводиться чути на початку діалогу з представниками місцевого самоврядування.

Вигода як результат партнерства

На думку експертки, у чиновників досі існує стереотипне уявлення про громадські організації як про прохачів або контролерів. Така точка зору, за її словами, хибна.

«Громадські організації — це аналітики, фасилітатори, медіатори. Це ті, хто глибоко розуміє потреби громади зсередини. Коли ми працюємо разом — виграють усі. Це модель позитивної суми», — пояснює вона.

Вона згадує ідеї митрополита Андрея Шептицького: справжнє служіння — це коли всі зростають разом, а не один за рахунок іншого. Партнерство між владою та громадськістю — саме про це.

Конкретні переваги для місцевої влади

За словами експертки, така співпраця дає місцевій владі щонайменше чотири переваги:

1. Покращення репутації — спільні ініціативи демонструють відкритість і діалог. 
2. Якісніші рішення — вони враховують реальні потреби мешканців. 
3. Доступ до додаткових ресурсів — від грантів до експертизи. 
4. Превенція криз — ГО часто першими помічають проблеми, ще до того, як вони стають системними. 

Що заважає?

Основні бар’єри — це недовіра, страх критики, а іноді й просто звичка діяти за інерцією. Але як тільки посадовці та громадські активісти починають говорити відверто, не мовою протоколів, стає очевидним: усі прагнуть одного — щоб у громаді стало краще.

«Просто мова й підходи різні. І хтось має виступити перекладачем — це і є роль адвокаційного експерта», — додає вона.

Приклад з Богородчанської громади

Яскравий приклад такої співпраці — ініціатива в Богородчанській громаді на Івано-Франківщині. Саме завдяки зусиллям громадських активістів там провели круглий стіл, де обговорили, серед іншого, і питання інклюзивності.

«Ми не просто поговорили — ми вийшли з конкретними зобов’язаннями: аудит доступності, оновлення діяльності комісії з моніторингу доступності у громаді, оновлення складу  координаційного центру підтримки цивільного населення із уведенням до його складу представників громадських організацій, затвердження програми безбар’єрності з фінансуванням і навіть облаштування дороги до оселі ветерана», — розповідає експертка.

Це приклад того, як громадськість може не лише озвучити проблему, а й запропонувати реальні рішення. 

Жити разом — не лише працювати

На завершення розмови експертка підкреслює: партнерство влади та громадянського суспільства — це не модний тренд і не вимога донорів.

«Це інфраструктура довіри. Саме вона робить громаду сильною, сталою і людяною. Там, де влада бачить у ГО союзників, а активісти — у владі не бар’єр, а платформу для дії, з’являється справжня якість управління», — підсумовує Оксана Мусієнко.

І додає: спільна вигода — це не бонус. Це індикатор того, що громада функціонує правильно. А значить, і живе — в гідності, безпеці та взаєморозумінні.