Новий суспільний договір для України: соціальні та культурні передумови і практичне значення

Повномасштабне вторгнення Росії на територію України та процеси в українському суспільстві, яке воно активізувало, створили передумови для формування нової суспільної угоди. Серед них: сильніше відчуття центральності своєї культури та національної суб’єктності. А також — збільшення довіри до влади та зміцнення громадянського суспільства. Одне з головних питань, на яке новий соціальних контракт допоможе відповісти — співіснування прагнення сконцентрувати владу в одних руках та нової суб’єктності громадян. 

Довіра суспільства до влади та сильне громадянське суспільство 

Академікиня Національної академії наук України Елла Лібанова зазначає, що довіра українців до влади в умовах повномасштабного військового вторгнення Росії стала набагато вищою, ніж будь-коли раніше. Крім того, українське населення вважає, що країна рухається в правильному напрямку. Це другий подібний випадок за всю історію. 

Інша соціальна передумова формування нового суспільного договору — посилення громадянського суспільства. Українці вже мали досвід двох Майданів, але чи не вперше громадянське суспільство відчуло свою силу та відповідальність. Це означає, що воно не дозволить владі порушити умови угоди, яку явно чи не явно укладуть українці. 

Елла Лібанова акцентує увагу не ще одній позитивній тенденціЇ. З початку травня в Україну повертається більше людей, ніж її покидає. Громадяни так або інакше вірять у майбутнє України і пов’язують себе з ним. 

Посилення відчуття власної національної суб’єктності та сильніше відчуття власної центральності 

Думка Олесі Островської-Лютої, директорки Мистецького Арсеналу, фактично продовжує останню тезу пані Лібанової. Раніше українці вважали, що в інших країнах краще, а вдома — гірше. Тепер у них проявився досвід домівки як великої цінності. Це явище тісно пов’язане з посиленням відчуття власної національної суб’єктності. А вона, в свою чергу, є базовою умовою формування соціального контракту. Посилення відчуття власної національної субєктності сприяє посиленню позицій інших культурних явищ: української мови, інтересу до історії культури, авторитету українських інтелектуалів. 

Пані Олеся також зазначила, що з посиленням позицій власної культури, приходить і сильніше відчуття власної центральності: 

— Що відбувається з колоніальними культурами? Колоніальні культури атрибутують центр світу не до свого світу, а кудись назовні: ми українці, а справжнє життя відбувається десь у Москві, у Варшаві чи в Нью-Йорку. У той момент, коли ми починаємо зміщувати центр в середину свого світу і кажемо, що в нашій історії культури є надзвичайно цікаві речі. У нас є Леся Українка, котра, власне кажучи, може бути феноменом загальноєвропейської ваги, або ж, скажімо, Сковорода, який є дуже цікавою інтелектуальною постаттю, і ми повинні про нього розказати як самим собі, так і іншим. Тобто ми зміщуємо цю центральність на самих себе.

Співіснування необхідності концентрації влади та нової повоєнної суспільної громадян 

Євген Глібовицький, партнер компанії pro.mova, наголошує, що новий суспільний договір допоможе відповісти на питання, які постануть в українському суспільстві після перемоги. Насамперед, йдеться про співіснування необхідності концентрації влади та прояву нової повоєнної суб’єктності громадян. Багато в чому йдеться про прояв передумов формування соціального контракту, про які говорить Елла Лібанова. 

Пан Глібовицький також наголошує, що українська модель може бути цікавою для розвиненого західного світу. Попри те, що раніше було прийнято говорити про досконалі західні моделі та недосконалу нашу: 

— У західному світі все менше безпеки і все більше відставання еліт від суспільних потреб. Україна, яка є більш горизонтальною, більш мережевою, і яка передбачає звернення до держави тільки в умовах крайньої необхідності, раптом починає виглядати не як недолугий гравець, а як фактично одна з можливих моделей.

Аспен Інститут Київ реалізує проєкт, присвячений обговоренню нового українського суспільного договору. Інститут залучає для діалогу лідерів різних галузей, щоб визначити основні принципи та “червоні лінії” такої соціальної угоди.