«Не всі люди безхатченки, але всі безхатченки – люди»

Листопадове сонечко привітно обіймає нас своїми промінцями. Сонечко знає, що скоро зима, і воно більше не зможе зігріти нас.Ми теж знаємо, що невдовзі зима. Ми поволі дістаємо з шаф пуховички, зимові ...

Л
«Не всі люди безхатченки, але всі безхатченки – люди»

Листопадове сонечко привітно обіймає нас своїми промінцями. Сонечко знає, що скоро зима, і воно більше не зможе зігріти нас.

Ми теж знаємо, що невдовзі зима. Ми поволі дістаємо з шаф пуховички, зимові куртки, теплі чоботи… Вдягаємо улюблені рукавички й шалики… Ховаємося під затишною ковдрою… Перечікуємо завірюху вдома зі склянкою гарячого чаю…

Ні! Ми поволі порпаємося на смітниках з надією знайти хоч якісь рукавички і чоботи. Най старі, діряві, протерті – усе ж ліпше, ніж бути голіруч і босоніж… Ми, зіщулившись, просимо перехожих подати копійку на склянку чаю… Ми, підібгавши під себе ноги і хукаючи на пальці рук, лежимо на вуличній лавці залізничного вокзалу… МИ НЕ МАЄМО ДОМУ…

Ми… такі різні і водночас такі рівні. Повинні були б бути. Адже ми – люди, і в нас однакові права – права людини.
Саме про привернення уваги громадськості до проблем бездомних жінок як до проблеми порушення прав людини йдеться в адвокаційній кампанії «Побачити невидимих, почути мовчазних», що реалізується на Вінниччині Громадською організацією «ВІСь» за підтримки МБФ «Український жіночий фонд».

Мета кампанії – не лише привернути увагу, олюднити ставлення суспільства до безпритульних жінок, а й виробити актуальну стратегію допомоги жінкам-безхатченкам на регіональному рівні. Чому саме жінкам? Бо, за свідченнями самих безхатьок (як жінок, так і чоловіків), жінкам на вулиці значно важче. Вони частіше зазнають насильства, зокрема, сексуального. До них більш упереджене ставлення громадськості (через закріплені культурою стереотипи про роль і місце жінки в суспільстві).

На сьогоднішній день в Україні і, зокрема, Вінниці відсутня комплексна система роботи з безхатченками. Пропоновані послуги є точковими або надаються певними ГО/ релігійними/благодійними організаціями, а тому часто є специфічними, рамковими і не можуть комплексно задовольнити потреби.

Задля зміни ситуації було вирішено:
 сформувати робочу групу;
 вивчити потреби безхатченків саме з їхнього погляду;
 дізнатися й узагальнити наявний світовий та український досвід забезпечення прав та подолання дискримінації жінок-безхатченок, а разом з ними і безпритульних дітей та чоловіків;
 розробити та презентувати зацікавленим і повноважним інституціям/особам модель надання послуг жінкам-безхатченкам, яка базується на реальних потребах безпритульних та є прийнятною для них;
 провести інформкампанію щодо подолання стигматизації жінок-безхатченок у громаді та надання інформації безпритульним про можливу допомогу.

За кожним з цих пунктів уже є чимало напрацювань, успішного досвіду, гірких і болючих історій. І ми про все обов’язково розкажемо. А якщо хочете долучитися (у будь-якому форматі) – нас можна знайти тут  або за #притулокВінниця.

І пам’ятаймо, не всі люди безхатченки, але всі безхатченки – люди!

Грант був наданий в рамках проекту «Підтримка нових лідерок та правозахисниць вразливих жінок в Україні, Білорусі, Молдові, Грузії та Росії», що впроваджується французькою організацією IREX Europe за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Український жіночий фонд є партнером з реалізації проекту в Україні та Молдові.

Зміст та формат проекту є одноособовою відповідальністю Громадської організації «ІПЦ «ВІСЬ» м.Вінниця і за жодних обставин не може вважатись як такий, що відображає позицію грантодавців.


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

В Обухові обговорили розвиток системи соціальних послуг для дітей

Відновлювана енергетика в Україні (ВДЕ) – це реальність

Open Society Talks. Серія відвертих розмов про непевне майбутнє

Енергоефективність в дії: від будинку до мікрорайону Львова

Перспективи запровадження системи внутрішнього контролю та аудиту на Дніпропетровщині

Новобілоуська громада на Чернігівщини розпочала роботу над Статутом