Близько 130 підготовлених фахівців, які надають психологічну підтримку, майже 300 наданих консультацій людям, що постраждали від війни, – і все це за чотири місяці роботи. Надання підтримки тим, хто цього потребує та навчання фахівців, аби підтримки було більше – таку мету поставила Людмила Бурман. Вона – керівниця Південного регіону ГО «Українська жіноча демократична мережа», упродовж кількох років у межах громадської роботи, сприяє розвитку жіночого лідерства та утвердженню гендерної рівності. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну акценти діяльності були скориговані відповідно до практичних потреб. Тож, спільно із партнерками реалізували соціально чутливий проєкт, заснувавши у місті Первомайську Миколаївський антикризовий центр, який функціонує у форматі громадської ініціативи.

 Спільнота фахівців та навчання кризовій терапії

Упродовж чотирьох місяців на базі Миколаївського антикризового центру тренерки та практичні психологині надавали психологічні консультації людям, які постраждали від війни, навчали психологів зі всієї України інструментам роботи із кризами. Як наслідок – 130 фахівців успішно закінчили навчання та допомагають людям з усієї України. Ще понад 200 осіб отримали психологічну підтримку та терапію. Серед них ВПО із Херсонщини та Миколаївщини, рідні військовослужбовців, а також захисники, які пережили полон чи ампутації.

«Упродовж кількох років у межах діяльності ГО «Українська жіноча демократична мережа» ми працюємо над посиленням ролі жінок у суспільстві. Війна ж принесла гуманітарні виклики, на які потрібно було реагувати негайно. Один із таких викликів – психологічна вразливість населення як результат неймовірного психологічного тиску, що його нині переживають усі українці. Оскільки цільовою аудиторією нашої організації є жінки, то активності були зорієнтовані саме на жінок і членів їхніх родин. Важливо було надати й психологічну підтримку одна одній. 

Коли розглядали ідеї написання проєкту, вирішили підтримати діяльність Миколаївського осередку нашої організації. Там упродовж кількох років обласна коодинаторка УЖДМ займається психологічним консультуванням та навчанням кризових психологів. В умовах повномасштабної війни запит на ці послуги в Україні зріс у рази. А в прифронтовій Миколаївщині, що прийняла біженців з окупованих Херсонщини та східних областей, цей суспільний запит ще більш гострий.  

Загалом ми мали розуміння, що в умовах війни ментальне здоров’я української нації не менш під загрозою, ніж фізичне, бо кожен і кожна із нас переживає страшний досвід», – розповідає Людмила Бурман про ідею проєкту.

Наталія Сабліна – психологиня, тренерка та керівниця Миколаївського осередку ГО «Українська жіноча демократична мережа». Після 24 лютого вона запустила психологічні курси для всіх охочих. Це були вебінари із практичним порадами як заспокоїтися, віднайти ресурс.

«Ми подумали, що це зацікавить людей 20-30, але отримали більше 200 реєстрацій. Люди реєструвалися колективами. Спочатку я проводила такі навчання два-три рази на тиждень, але це не покривало запит. Тож коли надійшла пропозиція приєднатися до проєкту Української жіночої демократичної мережі ми, звісно, погодилися. Завдяки підтримці міжнародних партнерів ми змогли розширити команду і охопити навчанням більше людей», – розповідає Наталія Сабліна.

Загалом, успішно закінчили навчання близько 130 людей. Окрім навчання, вдалося також налагодити професійне мережування учасників та учасниць тренінгів. Навіть після завершення проєкту вони зможуть як обмінюватись практичним досвідом, так і надавати один одному психологічну підтримку.

  Немає чарівної пігулки, яка б вирішила проблеми

Ірина Семенова – психологиня Миколаївського антикризового центру. Від початку проєкту вона надає підтримку жінкам та членам їхніх родин, які постраждали від війни. Ірина продовжує жити і працювати у Первомайську, що на Миколаївщині. У 2014-2015 роках вона працювала із військовими, які були у зоні АТО. Після повномасштабного вторгнення Росії до України, почала більше працювати із ВПО, родинами військових, дітками, які постраждали від війни. Найчастіше, каже Ірина, за психологічною підтримкою звертаються молоді жінки.

«Найбільше до нас на консультацію приходять жінки, які переїхали до нашого міста із Херсонської, Донецької областей та у яких чоловіки у ЗСУ. Їм важко, адже не завжди вони знають де їхні чоловіки, водночас вони самі на «чужій» для них території мають без підтримки рідних будувати нове життя. Також чимало приходять дружини військових, які нині в полоні. Тут ми працюємо і з дітьми, оскільки діти дуже важко переживають ці ситуації. Звісно, діти не завжди можуть знати, що таке полон, але вони дуже чітко вловлюють тривогу мами, і розуміють, що це щось погане», –  розповідає Ірина Семенова.

Як зазначає психологиня, майже завжди люди приходять на повторну консультацію, інколи терапія та підтримка триває кілька місяців. «Однієї консультації недостатньо, тому що немає чарівної пігулки, яка б вирішила проблеми. До того ж запити, із якими приходять люди, досить травматичні: до нас зверталися люди із панічними атаками, дуже високим рівнем тривожності, що переходить у невроз, люди, які бояться голосних звуків… Тому, намагалися надати кілька консультацій, щоб трішки розвантажити людину, аби вона могла налагодити своє життя», – зазначає Ірина. 

Психологічна допомога з громадської ініціативи має перетворитися на державну політику

Коментуючи результати проєкту, Людмила Бурман апелює до важливої ролі мотивації.

“Навчання розпочали і завершили близько 130 осіб, майже чверть із них – молодь. Відсутність “природного відсіву”, характерного для будь-яких довготривалих проєктів, стала для нас, організаторок, неочікуваним результатом. Навіть блекаут не завадив учасникам і учасницям проєкту приєднуватися до прямих ефірів, брати участь в аналізі реальних кейсів, оцінювати власну ресурсність та відшліфовувати спеціальні техніки. Примітно, що з-поміж учасників було 11 внутрішньо переміщених осіб, ще десять українок слухали нас з-за кордону. Основну ж професійну категорію склали шкільні психологи, інші педагогічні та науково-педагогічні працівники. 

Але головний висновок в іншому. Проєкт Української жіночої демократичної мережі, близькі за суттю проєкти інших недержавних організацій засвідчують високий суспільний запит на послуги з психологічної допомоги і реабілітації. Масштаб проблеми такий, що утримувати пункти і центри психологічної допомоги винятково за рахунок грантових коштів просто нереально. Збереження і відновлення ментального здоров’я українців – це проблема загальнонаціонального рівня. Вона має стати частиною повоєнного відновлення гуманітарного потенціалу української нації та щоденною кропіткою роботою із постраждалими вже сьогодні”. 

Ця публікація підготовлена у рамках проєкту «Підтримка жіночих ініціатив під час війни в Україні», який реалізовує ГО «Українська жіноча демократична мережа» за підтримки Міжнародного республіканського інституту та Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).