Молоді амбасадори розмаїття. Початок

У січні цього року ГО “СТАН” стартувала з програмою “Молоді амбасадори розмаїття”. Що це таке, для кого, і що з цього має вийти, читайте в матеріалі. 

Люди та хвилі

Іноді ми кажемо: “історична хвиля”, “країна динамічно розвивалася”, “відбулися демократичні перетворення”. Не завжди замислюємось, що хвиля — абстракція, а зміни не відбувалися самі по собі. Країна — це люди. Все що робиться у суспільстві, воно не просто робиться — роблять люди. Люди зі своїми ідеями та переконаннями, освітою та світоглядом. Люди, які разом можуть більше, ніж поодинці. Разом можуть бути хвилею.

Тому важливо розвивати спільноту, яка хоче і може впливати, яка буде визначати відбудову країни після війни. Тут неможливо переоцінити роль молоді, яка часто є найбільш ініціативною, натхненною частиною суспільства. “Молоді люди є потужною рушійною силою змін, часто вони реагують найпершими, виступають лідерами життєво-важливих гуманітарних заходів. — Каже Матей Ніколов, радник альянсу за права, рівність та міжнародну солідарність “ActionAid” з лідерства молоді в гуманітарній діяльності. — Вони є важливими стейкхолдерами в просуванні середньо- та довгострокової соціальної згуртованості та міцного мирного суспільства. Вкрай важливо залучити молодь, особливо молодих жінок, та інші ізольовані групи, до відбудови та відновлення України. Їхня роль у місцевих громадах та інших гуманітарних ініціативах є важливою на всіх етапах життєвого циклу гуманітарної діяльності”.

З чого почати

Восени 2022 року ГО “СТАН” оголосила конкурс на участь у програмі “Молоді амбасадори розмаїття”, яку реалізовує в партнерстві з “Action Aid”. Отримала майже 300 заявок. Це молодь, якій не все одно. Хтось із них є членкинями або членами громадських організацій. Хтось допомагає людям у прихистках, чи роздає їжу, чи ще якось волонтерить. А хтось — просто молоді люди, які в школі чи університеті зрозуміли, що хочуть змінювати світ, але не знають як, або з ким, або з чого почати. 

На програму потрапили близько сотні найбільш мотивованих молодих людей. Частина з них — це місцеві мешканці Закарпатської, Волинської, Івано-Франківської та Чернівецької областей. Інша частина — молодь, яка змушена була залишити свої домівки через повномасштабне вторгнення Росії. Участь у проєкті сприятиме співпраці й зближенню  переселенців та їхніх колег і однолітків у громадах. Разом учасники та учасниці візьмуть участь в навчальних модулях, що дадуть базові знання та інструменти для подальшої роботи. Десять найкращих ініціатив, які вони розроблять під  час навчання, отримають грантову підтримку по 1000 євро. Заплановані також поїздки для обміну досвідом в межах України та за кордон. 

Окрема частина проєкту — це ревіталізація старої єврейської школи у Володимирі, якою займатиметься місцева ГО “Простір”, за підтримки “terre des hommes Deutschland”. Ядро “Простору” — учні старших класів місцевого ліцею №5, проводили багато заходів для молоді, й навіть таки наголошували, що своєю діяльністю намагаються компенсувати відсутність у місті молодіжного центру. Тепер у них з’явилася можливість долучитися до його створення.

Безумовно, поява такої локації буде дуже цінною для дітей та підлітків Володимира. “Діти й молодь мають дуже багато стресів, пов’язаних із війною, несуть власні травми. — пояснює Малґожата Бічик, кураторка програми гуманітарної допомоги для України в “terre des hommes Deutschland”. — Крім того, через евакуацію, закриття шкіл, вони втрачають контакт з ровесниками. В цьому віці для нормального розвитку потрібна не тільки підтримка однолітків, а й простір для безпечної сепарації від батьків, індивідуації. Молодіжний центр може дати такий простір. А також і місце для так званого Emergency Education, коли зачинені школи”.

На Хаті

Вступні воркшопи проєкту стартували наприкінці січня 2023. На першому з них група з вісімнадцяти підлітків провела чотири дні в карпатській Хаті Майстерні. Напередодні команда СТАНу запропонувала їм розглянути чотири напрямки, щоб згодом обрати один: 

1) «Деколонізація та пам’ять заради майбутнього»

2) «Культура, мистецтво і права людини»

3) «Рівність, фемінізм і права ЛГБТКІ+»

4) «Екологічний активізм та кліматична справедливість».

На вступних воркшопах молоді люди мали можливість зануритися в кожну з тем,  аби зрозуміти, яка їм найближча, визначитися, над чим працюватимуть далі.

Та все ж, попри різноманіття напрямків, усіх їх об’єднує один стержень. “Основний меседж — це розуміння прав людини, чому свобода й це все, за що ми зараз боремося, за волю, за право своєї ідентичності українця — це важливо. — Пояснює Олена Григоряк, одна з фасилітаторок воркшопу. — І чому кожна людина, незалежно від зросту, кольору, вподобань, повинна розуміти, що вона має ті самі права, що й інша”. Перший воркшоп був наполовину присвячений саме темі прав людини й розумінню того, як екоактивізм, як пам’ять заради майбутнього, мистецтво, гендерна рівність. Як усе це глибинно пов’язано з правами людини.

Навесні відбудеться наступна серія зустрічей. Учасники та учасниці вже остаточно визначаться, над чим працюватимуть і подальше навчання стане глибшим зануренням в обрані теми.

На вашому досвіді

Воркшопи побудовані так, аби бути якомога ближчими до досвідів учасників та учасниць. Це не той випадок, коли групу просто завантажують лекціями. Навпаки, тренер, фасилітаторки апелювали до тих речей, з якими молодь перетинається у власних проєктах, у повсякденні.

Скажімо, на сесії, присвяченій деколонізації та пам’яті, разом із фасилітаторкою Яною Малигою підлітки розглядали зображення пам’ятних місць світу й аналізували їх. Пізніше обговорювали, якими мають бути місця пам’яті. Або чи наше рішення пам’ятати про щось одне, не означатиме забування інших речей. Це те що турбує багатьох. Для прикладу, Олександра Сливка з села Довге на Закарпатті, розповідає, що в центрі села в них є палац-фортеця графів Телекі, побудований за Австро-Угорщини.

В часи СРСР у палаці влаштували туберкульозний диспансер. Зараз  там уже не працює стаціонар, однак залишилися ще деякі медичні кабінети. Олександра переконана, що це не найкраще використання пам’ятки архітектури національного значення. Палац, на її думку, варто перетворити на туристичний об’єкт. Причому, не ігнорувати якогось із періодів його історії. “Треба зробити так, — міркує Олександра, —  щоб у замку залишилися всі ери: Австро-Угорська, СРСР. Щоб не забувати про все погане й не залишати на цьому місці білу пляму. Думаю, тут треба залишити куточок нагадування, що все ж таки був цей тубдиспансер. Щоб не повторювати ці помилки в майбутньому. А якби зробити замок туристичним центром, економіка села пішла б угору. Навколо нього можна побудувати кафе, ресторани, готель або хостел. Будуть приходити люди, які цікавляться минулим. Про Довге будуть знати”.

Розмаїття способів і шляхів

Участь у проєкті “Молоді Амбасадори Розмаїття” може стати для молоді сильним поштовхом. Програма покликана заохотити молодих активістів та активісток працювати так, як вони хочуть і можуть, а не так, як їм диктують шаблони. “Пригадую свій досвід, коли була активісткою у школі й на початкових курсах університету. — Міркує тренерка, фасилітаторка Юлія Любич. — Розумію, що цей перший досвід часто залежить від того, з чим ти вперше стикнешся. Якщо це вечорниці, так вечорницями й будеш займатися. Тому для мене важливо щоб наше навчання розширило кордони, дало можливість молодим людям займатися не лише тим, на що їх наштовхували дорослі. Аби учасниці та учасники могли проаналізувати, що важливо для них самих, що їх чіпляє. Могли побачити різноманіття всього, чим можна займатися в активістському житті. Також важливо підтримати молодь у бажанні змін, а не лише діяльності заради діяльності”. 

Цінно також те, що програма стане майданчиком для спілкування однолітків, однодумців, колег. В рамках проєкту заплановані поїздки для обміну досвідом. Скажімо, активістки та активісти й Закарпаття можуть поїхати до колег з Буковини чи Волині. Крім того, найбільш вмотивовані молоді люди матимуть можливість поїхати в Боснію та Герцоговину, щоб вивчати досвід громадянського суспільства, яке відновлювало країну після війни в 90-х. Добре, що є такі можливості є, бо є на них запит. “Хочу навчитися втілювати свої ініціативи, бо відчуваю, що я геть цього не вмію. — Каже учасниця проєкту, художниця Іруца Слепенюк. — І також я хочу знайти партнерів, з якими можу в майбутньому працювати, або людей, до яких я можу звернутися за порадою”.

З ким і для кого

Ми починали з думки, що все тримається на людях. на їхніх ідеях, цінностях і бажанні змін. Зрештою, й на їхньому вмінні сприймати та розуміти своїх ближніх, працювати в командах. Попри те, що часто чуємо “різноманіття”, ще одне ключове слово тут  “разом”. “У нас були завдання у групах. — розповідає Олександра Сливка. — Для мене ці люди були чужі, я їх бачила вперше. Співпрацювати з незнайомими й, на перший погляд, дивними для мене людьми, накидувати ідеї, розв’язувати завдання — це було дуже цінно”.

Ще одна річ, яку хочеться підкреслити наприкінці — фокус на вмінні працювати з громадою, не забувати для чого й для кого потрібна ваша праця, ваші проєкти. На питання, що найбільше запам’яталося з воркшопу, Іруца Слепенюк відповідає: “Фраза Саші, нашого тренера, яка звучала приблизно так: “А чи не перетворюємо ми активізм в “танцюльки для себе”? — Далі художниця пояснює — Ми говорили про те, як втілювати свої ініціативи, про їхню актуальність для громади, для населення. Говорили, і в певний момент когось заносило в саму організацію та втілення так, що вони забували, для кого це будуть робити. Саша хотів пояснити, що  класно робити те, що тобі подобається. Та сенс активізму в тому, аби робити це для когось”.

Проєкт “Молоді Амбасадор(к)и Розмаїття” реалізує громадська організація “СТАН” у партнерстві з альянсом за права, рівність та міжнародну солідарність “Action Aid” за підтримки Disasters Emergency Committee (DEC). Ревіталізація та утеплення безпечних просторів для молоді здійснюється за підтримки Global Fund for Children (США) та Terre Des Hommes (Німеччина).