Молоді амбасадор(к)и розмаїття: від навчання — до планів і дій

Програма “Молоді амбасадор(к)и розмаїття” покликана допомогти молоді з починаннями в громадському активізмі. В її рамках учасники та учасниці вже мали вступні воркшопи, де познайомилися з темами для подальшої роботи. Також для обміну досвідом у них були поїздки до колег з інших регіонів України. Після цього молоді люди визначилися, хто в якому напрямку працюватиме, і взяли участь у поглиблених воркшопах. Занурилися в обрані теми, щоб розробити проєкти, які, реалізують протягом червня-липня. Далі читайте як відбувалося це навчання, та чому напрямки, в яких молодь втілить свої ініціативи — важливі.

Наріжні камені

Поглиблене навчання за кожним із напрямків, як і вступні воркшопи, проходило в форматі чотириденних сесій на “Хаті-Майстерні” в Карпатах. Процес був спланований так, що спочатку учасниці та учасники мали можливість поміркувати, як пропоновані теми відгукуються їм у власному житті, наскільки вони актуальні для громад.

Далі молодь говорила про те, як можна впливати на визначені проблеми, які інструменти для цього будуть доречними. Третього дня на “Хаті-Майстерні” учасниці та учасники працювали вже над конкретними ініціативами. Обговорювали їх із колегами, тренерками та фасилітаторками. Отримали зворотний зв’язок. І що особливо важливо — знайшли однодумців, з якими будуть реалізовувати проєкти.

Теми, серед яких обирали учасниці та учасники:

1. Деколонізація та пам’ять заради майбутнього.
2. Культура, мистецтво і права людини.
3. Рівність, фемінізм і права ЛГБТКІ+ людей.
4. Екологічний активізм та кліматична справедливість.

Хоч мова про різні, на перший погляд, напрямки, якщо придивитися уважніше —  це все про права людини, цінність розмаїття та повоєнне відновлення українського суспільства. “Два наріжні камені — права людини й цінність багатоманітності, яка творить поле для розвитку. — Пояснює тренер програми Олександр Войтенко. — Не просто виявлення толерантності, а розуміння того, що багатоманітна громада містить більше ресурсів”.

До чого тут екологія

Зв’язок екології та прав людини найменш очевидний, та насправді він дуже тісний. Олександр Войтенко пояснює, що екологія та кліматична справедливість, перш за все пов’язані з правом людини на приватне життя (коли вона влаштовує його так, як їй зручно, як вона хоче жити).  “Нам важливо було показати, — продовжує він, — що можна впливати як на малі проблеми в громадах, так і на проблеми глобальні (вирубка лісів, кліматичні зміни). Обговорення цих проблем дало можливість зрозуміти, що починати треба з себе та найближчого оточення: з вулиці, мікрорайону, села. Для глобальних проблем потрібні інші інструменти й ми те можемо якось впливати, але головне зосередитись на тому, щоб привести до ладу місце, де ми живемо”.

Ці думки відгукуються молодим амбасадор(к)ам. Для прикладу, Інна Бойко розповідає, що її село Мигове, Чернівецької області, приймає багато туристів. У Миговому прекрасні карпатські ландшафти, там ліси, багаті на ягоди та гриби. А ще там є гірськолижний комплекс. Інший бік медалі: село має великі проблеми зі сміттям, каналізацією. “Через гірськолижний комплекс, будиночки. — Пояснює Інна. — Через те, що нема інспекції, яка б дивилася, куди каналізацію спускають. А все спускають у воду, в нашу річку, де тепер  уже ніхто не купається. Це велика проблема, до якої я колись доберуся”.

Щось буде й колись, та вже зараз Інна зібрала однодумців серед молоді села, й разом вони змінюють свій дім. Для початку, в рамках проєкту “Зелений простір”, що отримав підтримку від ГО “СТАН”, створять рекреаційну зону біля річки. Почистять зарослі,  встановлять лавки й облаштують прогулянкову алею. Також поставлять комбіновані урни для сортування сміття і стенди, які розповідатимуть про доцільність такого сортування.

Мистецтво бути почутими

У тематичному блоці про культуру й мистецтво фокусувалися не на самій творчості, а на можливостях мистецтва для захисту прав людини. Міркували, як воно дозволяє бути побаченими та почутими, як формує погляди людей. 

“Нам розказували й показували на практиці, як діє мистецтво, як воно може впливати. — Пояснює учасниця Юлія Ревак. —  Як через нього люди можуть показувати свою неприязнь або свій протест. Як закладають сенси”.

Ці речі важливі для ініціативи щодо захисту прав студентів, яку Юлія хоче втілити. Учасниця та її команда планують створити серію ілюстрацій на тему порушень цих прав. “Наприклад, аби здати залік дівчина має прийти у спідниці, щоб викладач подивився на неї, чи помацав, чи що… — пояснює Юлія Ревак. — Людина, наприклад,  чекатиме на маршрутку й на зупинці побачить надруковане зображення про дівчину в спідниці та викладача. Зрозуміє, що в неї теж таке було. Тоді вона може перейти за QR-кодом і прочитати, як із цієї ситуації вийти. Як знати, що твої права порушують. Як отримати юридичну підтримку й притягнути викладача до відповідальності”.

“Трансгендерність крізь об’єктив”

В напрямку фемінізму, гендерної рівності й прав ЛГБТКІ+ було багато акцентів про рівність усіх у своїх правах. Серед іншого, йшлося й про те, що ЛГБТКІ+ люди страждають через викривлені уявлення про них, про сексуальність загалом. Іноді хтось їх просто не розуміє, іноді доходить до насилля. Часто вони в суспільстві не інклюзивні. Боротьба з такими проблемами знайшла відгук в ініціативах деяких учасників та учасниць програми.

Кір Немічев — трансгендерний хлопець. В громадському активізмі він нещодавно, та саме участь у програмі “Молоді амбасадор(к)и розмаїття” підштовхнула його до втілення проєкту “Трансгендерність крізь об’єктив”. Результатом буде короткометражний фільм, де головний герой — товариш Кіра, що теж є трансхлопцем. “Це не якась соціалка: привіт, я Олександр, мені 21 і я трансгендер, ось моє життя. — Пояснює Кір. — Має бути не зовсім навчальне відео, а таке, що цікаво буде подивитися. І воно повинно показати що це є, та як із цим живеться”. 

Кір та команда планують покази фільму в Чернівцях, а можливо, і в інших містах. Ясна річ, відео опублікують в мережі. “Я розумію, що реакція буде різна. — Міркує Кір. — Та багато трансфобії чи ненависті виникає саме через необізнаність, тому я хочу щоби в людей була інформація, щоб вони це побачили. Сподіваюся, проєкт щось донесе”.

Репін — наш

Відмова від колоніального спадку, від викривленої історичної пам’яті відкриває простір для будівництва чогось нового. Для молоді — це перш за все перспективи розбудови такої країни, яку б вони хотіли мати. Можливо, тому, найбільше ініціатив у рамках програми стосуються саме тем деколонізації та пам’яті заради майбутнього. 

“Ми розбирали підходи до збереження пам’яті, перегляду пам’яті. — Розповідає Юлія Любич, яка була фасилітаторкою цього напрямку. — Міркували, хто й заради чого її формує. Говорили, що колонізаційна політика — це й про забування пам’яті тих, котрих менше. У цьому контексті нашим найбільшим досягненням стало привернення уваги до менш представлених в Україні спільнот, зокрема й нацменшин. Ще одне досягнення — донести думку, що наша історія дуже різноманітна і що мусимо переглянути, чи врахували ми всіх, коли вчились у школі Це відобразилося в ідеях проєкту. Багато з них про розповідання нерозказаних історій”.

Таким для прикладу є проєкт “Репін НАШ fest: фестиваль на рейках”, що проходитиме в приміських потягах різних регіонів України. Річ у тум, що Ілля Репін походить із давнього козацького роду, народився і виріс у Чугуєві, на Харківщині. У його роботах багато українських мотивів. Та все ж, донедавна про нього говорили як про росіянина й тільки тепер цей погляд змінюється. Скажімо, в музеї Метрополітен у Нью-Йорку картини Репіна вже підписані, як роботи українського художника.

Фестиваль — це ще один крок у напрямку деконструкції образу Репіна, як “класика російської культури”. Учасник програми “Молоді амбасадор(к)и розмаїття”, митець із Харкова, Магран Тата пояснює: “Це український художник, та більша частина його спадку в російських галереях. Ми плануємо різні активності, зробимо великі банери для електричок, щоб звертати увагу людей. Будемо друкувати репродукції його картин і краще їм висіти в електричці Чугуїв-Харків, ніж у Третьяковській галереї”.

Бути відкритим

Учасниці та учасники тільки починають свій шлях в активізмі й  “Молоді амбасадор(к)и розмаїття” — це для них можливість навчитися багатьох речей. Планувати бюджети, писати грантові заявки для проєктів. Дізнатися більше про теми, які цікавлять, про права людини. А головне — навчитися працювати в командах і переймати досвід колег.

Важливо, що тут ідеться  не лише про навчання, а й про досвід роботи. В підсумку молодь втілить корисні для громад ініціативи. А протягом цієї праці, та й загалом участі в програмі, вона має підтримку тренера, фасилітаторок і нових друзів — колег-однодумців. “Було багато тренінгів, вправ по роботі в команді, багато про досвід реалізації проєктів у інших країнах. — Розповідає Магран Тата. — А ще мені дуже сподобалась атмосфера. Це ГО “СТАН” і це їхній підхід. Багато турботи. Завжди можна підійти до організаторів, спитати, дізнатися. Завжди є ті, хто підтримає твої починання, головне — бути відкритим до інших”.

Проєкт “Молоді Амбасадор(к)и Розмаїття” реалізує громадська організація “СТАН” у партнерстві з альянсом за права, рівність та міжнародну солідарність “Action Aid” за підтримки Disasters Emergency Committee (DEC). Ревіталізація та утеплення безпечних просторів для молоді здійснюється за підтримки Global Fund for Children (США) та Terre Des Hommes (Німеччина).