Громада, що навчається – Регіон, що навчається: ключові тенденції 2017 року

Які тенденції впливали на освіту дорослих на регіональному рівні Україна-Білорусь-Молдова 2017 року? Підводимо підсумки разом із ВОЛОДИМИРОМ АЛЕКСАНДРОНЦЕМ, керівником приватного соціально- інформаційного закладу «Майстерня інноваційних технологій», членом Республіканського громадського об’єднання «Білоруська Асоціація клубів ЮНЕСКО», м. Гомель.

Білорусь, Молдову та Україну не випадково обрано регіоном діяльності Представництва Асоціації народних університетів Німеччини: в історії наших країн є багато спільних сторінок, сучасне життя ‒ процес неминучої трансформації минулого, і тому виклики, які стоять перед нами, ‒ також спільні. Що є передусім актуальним для регіону Білорусь ‒ Молдова ‒ Україна у сфері неформальної освіти?

Брак освітніх програм та напрямів, що орієнтовані на різні цільові групи, і за кількостю, і з урахуванням запитів та потреб цільових груп.

Менталітет: «З грамаці хлеба не гамаці» («З навчання хліба не поїси») ‒ казала мені дев`яносторічна бабуся 2009 року, коли ще студентом я записував спогади поколінь у рамках етнологічного дослідження. На жаль, така думка актуальна в нашому суспільстві й сьогодні. Саме тому нам, як провідникам ідеї навчання, важливо встановлювати й просувати своєрідну моду на освіту, створювати освітні проекти, які будуть формувати ідею цінності навчання впродовж життя, а згодом стануть невід’ємною рисою менталітетів наших народів.

У нас в нормативних документах ще належно не визначено засад додаткової освіти дорослих. Якщо говорити про білоруський досвід, то в законі Республіки Білорусь про освіту додатковій освіті дорослих присвячено окремий розділ, де така освіта розглядається як «вид додаткової освіти, спрямований на професійний розвиток слухача, стажера та задоволення їхніх потреб у пізнанні». Звісно, сучасні тенденції розвитку суспільства вимагають перегляду цього формулювання, розширення повноважень не лише державних закладів освіти, а й громадських організацій, некомерційних та комерційних структур, що працюють за цією темою.

Населення не звикло й не схильне платити за навчання та освіту. Відповідно, як зазначила М. Тетчер: «Ні за що не сплачуєте, нічого не бережете».

Недостатня активність сучасних закладів освіти щодо процесів долучення до пропонованих освітніх програм та ініціатив некомерційних організацій.

Стандартизація праці тренерів, едукаторів.

Нестабільність проектної діяльності. Проекти, особливо донорські, переважно сервісні. Відповідно є кошти ‒ є діяльність. Закінчився проект ‒ і цікава діяльність згортається через брак фінансування.

Демографічна проблема, міграція населення з сільської місцевості ‒ впливають на скорочення мережі закладів освіти та культури.

Кадрове питання. Говорячи про міжсекторне партнерство, ми навряд чи можемо впевнено стверджувати, що в наших закладах культури й освіти є фахівці, готові працювати над додатковою освітою дорослих.

Освіта й навчання в нас сконцентровані на інформуванні, наданні конкретних знань. Але важливе інше. Важливо, щоб здобуті знання сприяли змінам у поведінці цільових груп.

Проект «Громада, що навчається: трансформація конфліктів в Україні та Молдові через активну громадську участь» – спільна ініціатива ГО «Інформаційно дослідний центр “Інтеграція та розвиток”» і DVV International в Україні, спрямована на розвиток партнерства в локальних громадах, поглиблення  знань та вдосконалення  навичок активістів громадянського суспільства, представників  місцевих закладів  культури, органів  влади, орієнтованих на підтримування культурного розмаїття і просування інноваційних підходів  до освіти дорослих.

Текст підготувала Юлія Голоднікова

Проект здійснюється за фінансової підтримки Федерального Міністерства закордонних справ Німеччини.