Hilfswerk International. Допомога, щоб вистояти й вибороти

Hilfswerk International (HWI) — зареєстрована в Австрії неурядова неприбуткова організація, що займається співпрацею заради розвитку та наданням гуманітарної допомоги. HWI заснована 1978 року, з того часу працювала в понад 30 країнах на чотирьох континентах. Попри те, вона залишається небюрократичною, гнучкою, здатною швидко реагувати на виклики. 24 лютого, коли мільйони українців опинилися без дому, засобів для існування, HWI була серед перших, які стали допомагати. 

Зараз організація відкриває представництво в Україні. Що вдалося зробити за сім місяців, та як будували співпрацю МО СТАН та Hilfswerk International, читайте в матеріалі.

Партнерство

Співпраця Hilfswerk International та Молодіжної організації СТАН почалася до повномасштабного вторгнення Росії. Ще минулого року організації, разом з грузинськими та вірменськими партнерами, обмірковували ідею проєкту підтримки соціального підприємництва серед молоді.

Повномасштабне вторгнення Росії змінило пріоритети. Вранці 24 лютого голова правління МО СТАН Ярослав Мінкін і регіональна менеджерка Hilfswerk International зі Східної Європи та Західних Балкан Єлєна Смірнова зідзвонилися, щоб поговорити, як можна допомогати українцям, яких найдужче зачепила війна.

Перша допомога

HWI зайнялися залученням коштів, закупівлею харчів і всього необхідного для переселенців. Особливо, товарів, які важко придбати в Україні. Офіс організації у Відні став центром збору гуманітарної допомоги. До HWI постійно телефонували представники бізнесу та звичайні громадяни, й пропонували долучитися: хто коштами, хто речами.

У HWI все це сортували, вантажили й везли на  угорсько-український кордон. Там естафету перехоплювали партнери з Бакоша, прикордонного села в Україні. Бакошська громада, й насамперед освітяни, облаштували в приміщенні ліцею прихисток. Також вони створили проміжний логістичний пункт. Приймали до свого складу гуманітарні вантажі з-за кордону, а вже звідти представники СТАНу розвозили їх до інших партнерських шелтерів.

Спершу цей процес був дещо стихійний, та лише до пори, до часу. “Нам було важливо зрозуміти, як допомогу, що надходить з усіх сторін систематизувати, каналізувати й донести до людей ефективно”. — пояснює Єлєна Смірнова. HWI виокремили для себе кілька напрямків роботи в Україні, які почали втілювати разом із МО СТАН.

Шелтери, вокзал і дороги на схід 

Насамперед — це створення та підтримка прихистків для ВПО. HWI відправляли в Україну машини з необхідними речами: дрібною і великою побутовою технікою, спальниками, матрацами, розкладачками, кухонним начинням. З усім, що потрібно, аби швидко облаштувати житло.

Другий напрямок, за який Hilfswerk International взялися з перших днів весни — підтримка людей на залізничному вокзалі в Івано-Франківську. Евакуаційними потягами до міста прибувало багато переселенців. Частина з них вибігли з дому, в чому були. Не завжди мали з собою навіть воду та їжу. Через обстріли окупантів, дорога іноді розтягувалась на кілька діб. Люди були виснажені, спраглі, голодні, шоковані. Якщо потяг прибував уночі, їм доводилось чекати на станції, аж поки закінчиться комендантська година. Щоб морально підтримати переселенців, пригостити гарячою їжею, на вокзалі почали чергувати волонтери. Пізніше з допомогою долучилися локальні підприємці й багато небайдужих громадян. Але станівці були серед тих, хто цю ініціативу започаткував, HWI — хто найперший підтримав.

Іншу  допомогу від HWI, СТАН спрямовував туди, де вона була найпотрібніша. Іноді, через співпрацю з іншими організаціями. Як, наприклад, із маріупольською “Хай щастить”. Її представникам вдалося вчасно евакуюватися, та до кінця березня вони ще були за 20 кілометрів до Маріуполя, в селі Мелекіне. “Там було погано з їжею, з теплими речами. — Розповідає Ігор Меншаков, голова ГО “Хай щастить”. — Декілька наших хлопців повезли отриману допомогу в село, й частину в Маріуполь. Це було складно, багато перевірок, блокпостів. Заїхати в той час у сам Маріуполь… Але вони, ризикуючи життям, таки довезли це людям. Генератор, багато їжі та речей”.

Франківськ, Тернопіль, Нікополь

На початках Hilfswerk International переважно спрямовувала допомогу, яка надходила для України. Перераховувала зібрані кошти на проєкти підтримки ВПО, відправляла техніку, ліки. Тепер — це інший рівень роботи. Організація реалізує в Україні дві великі програми, загальним бюджетом близько 4 млн євро. Головні джерела фінансування — уряд Австрії (через австрійське агентство з розвитку та фонд Nachbar in Not) і також пожертви від громадян та соціально відповідального бізнесу.

Перша програма — “Надзвичайна допомога та захист постраждалих ВПО в Україні, та українських біженців у Молдові”, її втілюють спільно зі СТАНом та молдовськими партнерами: Gender-centru і Moştenitorii. Програма запланована до жовтня 2023 року, й працює в трьох напрямках: підтримка шелтерів, психосоціальна підтримка переселенців, а також гендерно специфічний захист ВПО.

Друга програма тільки починає роботу, й вона зосереджена на  комплексній підтримці переселенців. Адже гуманітарна допомога здатна задовольнити далеко не всі запити. ВПО в нових містах часто не мають соціальних зв’язків, роботи й тим більше фінансової подушки. Нерідко стикаються з психологічними потребами. “Наша ідея — створити мережу хелппоінтів — центрів, де люди могли б не тільки отримати гуманітарну допомогу. — Каже Єлєна Смірнова. —  Там будуть спеціалізовані простори для гуртків, творчих заходів з дітьми, працюватимуть психологи та соціальні працівники. Це будуть центри всесторонньої допомоги”.

В рамках цієї ж програми HWI підтримує мешканців Нікопольського району, які живуть під постійними обстрілами з боку окупованого Енергодару. “Зупиняється малий та середній бізнес, скорочуються підприємства, потихеньку настає гуманітарна криза. Все більше людей потребують гуманітарної та моральної підтримки”. — Пояснює в.о. голови Нікопольської районної ради Дмитро Бичков. HWI відгукнулася на запит районної ради й призначили допомогу двом з половиною тисячам сімей, які найбільше її потребують. Через місяць розширили коло до трьох тисяч сімей. “Австрійці підійшли комплексно, розробили три категорії наборів: для пенсіонерів, для звичайних і для багатодітних родин. — Розповідає Дмитро Бичков. — Це дозволило давати людям те, чого вони потребують найбільше. Вразило також, що австрійських благодійників цікавлять, здавалося б, дрібні, але та насправді дуже важливі питання: Зручно буде отримувати на місці, чи краще доїхати до сіл і вручити там? Якою має бути коробка, щоб людям було зручно її нести? Запитують, як покращити роботу. Наприклад, наступного місяця додадуть набори для емоцій: дитячі розмальовки, м’ячі. А ще будуть набори для зими, теплі речі”.

Ще один напрямок роботи HWI в Україні — підтримка медичних та соціальних закладів. З весни організація допомагає дитячому будинку в Тернополі, Івано-Франківській обласній дитячій клінічній лікарні.  “Ми отримали техніку: рентген-апарат, УЗД-апарат, кювети для новонароджених дітей, дороговартісні медикаменти, — розповідає заступниця директора Івано-Франківської ОДКЛ Оксана Дащенко. —  І що найгостріше постало в перші дні війни: L-тироксин для гормонозамісної терапії”. 

Далі буде

Деякий час проєкти Hilfswerk International в Україні реалізувалися через партнерів — МО СТАН. Головним чином HWI підтримувала справи, які  станівці реалізували на місці: чергували на вокзалі, забезпечували шелтери всім необхідним, організовували, юридичну та психосоціальну підтримку ВПО.

Та зараз HWI реєструє в Україні представництво й найближчим часом воно запрацює. Це усуне деякі законодавчі обмеження щодо роботи, спростить співпрацю з іншими українськими громадськими організаціями. Ясна річ, це також означає готовність до тривалої системної роботи.

Представництво очолить Олексій Зайцев. До повномасштабного вторгнення він працював адвокатом в  одній з провідних юридичних фірм Харкова. 24 лютого, разом з дружиною та дітьми виїхав на захід України. Спільно зі СТАНом, став консультувати переселенців, таких, як і він. Так почався дещо інший юридичний досвід Олексія. Війна перекроює довоєнне життя. І добре, якщо людина знаходить світло в тому, що є зараз, що їй дано. “Я дуже задоволений, що є така корисна робота. — Каже Олексій. — Думаю, наразі вона корисніша, як юридична діяльність і я відчуваю задоволення від того. що допомагаємо людям, які опинилися в біді”.

Нині людям потрібна допомога, щоби втриматись на ногах і знайти себе на новому місці. Або знайти в собі сили дочекатися чи вибороти повернення. Добре, що є ті, хто дочекаються, вистоять, виборють. Добре, що є ті, хто в цьому підтримає, допоможе.