Дискусія на тему «Економіка війни: виклики та можливості» відбулася у Медіацентрі Україна

Як відбудувати Україну після перемоги та чи можуть виклики війни стати можливостями для росту економіки — ці та інші теми обговорювали у рамках дискусії, що відбулась у Медіацентрі Україна.

Повне відео дискусії можна переглянути тут.

Також пропонуємо яскраві цитати учасників дискусії:

Степан Куйбіда, директор департаменту економічної політики Львівської ОВА про економіку воєнного часу:

«Ми розуміємо, що зараз де-факто перейшли на економіку воєнного часу. Але я не готовий сказати, чи є основоположний  документ який про це говорить. Здається, немає, і це вже проблема, це мінус. З плюсів, це те, що сьогодні робить Кабмін. Це кроки інтуїтивні, але, на диво, вдалі, і вони працюють. Уряд з Парламентом показали свою гнучкість. І такий підхід спрацював. Сьогодні вони активно спілкуються з профільними середовищами, і не просто спілкуються, а і чують ці середовища. Але нам би було добре і правильно вийти з якимось документом. Держава, до прикладу, має сказати: Львівщина, Закарпаття, Волинь — ви є тилом, і ви маєте забезпечити такі-то завдання. На мою думку, спеціалізація для Львівщини — це економічна безпека. І тут ми можемо виконувати стратегічні завдання. Можемо тут розвивати Оборонно-промисловий комплекс. Загалом, він уже тут функціонує. Ми вже багато робимо, але ми можемо більше».

Ярослав Рущишин, народний депутат України, Секретар Комітету з питань економічного розвитку ВРУ про майбутнє оборонної промисловості: 

«Ми б’ємо нібито другу армію світу, і кращої компетенції  в України, яку би визнавав світ, зараз немає. Можливо, це цинічно, але, я вважаю, що саме це ми повинні «продавати». 

В України повинна бути відповідна стратегія, в який спосіб ми будемо жити і процвітати. І однією з відповідей є: ми повинні стати продуцентом зброї. Бо ніде зараз таких експертів у якості зброї, як українці, немає. Ми повинні ставити собі за мету, що ми маємо бути номер один в цій сфері у світі. В нас, на жаль, загроза залишається, тому ми повинні системно перейти на експорт воєнної продукції, це б забезпечувало нам ріст економіки і гарантувало безпеку майбутніх поколінь. Бо, коли один з найкращих виробників зброї знаходиться біля агресора, навряд чи цей агресор буде зазіхати на таку країну».

Володимир Воробей,  директор агенції економічного розвитку PPV Knowledge Networks про розвиток соціального капіталу під час війни: 

«Соціальний капітал у нас зараз справді прокачується, через те, що люди, які раніше не виїжджали за межі своїх малих міст, тепер змушені виїжджати, відкривати нове. Сотні тисяч людей вперше пожили в Європейському Союзі, не побували гостями на вихідні дешевими авіалініями, а реально зрозуміли, як там живеться. Для мене це супер, тому що це соціальні відносини з Європою.

Але, якщо говорити про людський капітал, то тут постає питання систем. У нас катастрофа з людським капіталом. І навіть не через те, що люди поїхали. Багато з них повернуться, бо в Європі ринки конкурентні, там складно себе проявити. Але там є системи, як тобі допомогти отримати ту кваліфікацію,  яка відкриє тобі двері. У нас цих систем немає взагалі. У нас зараз лише точкові рішення з’являються». 

Сергій Пилипів, керівник підприємства Grafix, релокований бізнес з Харкова про війну як нові можливості для промисловості: 

«У нас є внутрішні резерви, зокрема, інтелектуальні, які ми можемо використовувати, щоб створювати тут продукцію. Не просто сировину відправляти за кордон, а переробляти самим. Побувавши в різних країнах на різних виробництвах, я можу сказати, що у нас є заводи та компанії, які набагато якіснішу продукцію виготовляють, і роблять це значно дешевше. Можливо, від держави потрібна більша допомога. Хоча вона вже є. Ми консультуємося в Торгово-промисловій палаті, вони для нас роблять списки тих замовників, які раніше купували продукцію у росії та білорусі. І ми можемо тепер замінити цю продукцію. Тож я бачу зараз дуже багато можливостей для українських підприємств».