Дискримінація: мовна ситуація в Криму після 7 років окупації

У так званій Республіці Крим три «офіційні» мови, що й в АР Крим: російська, українська та кримськотатарська. Тобто у школах та інших «державних установах» послуги мають надавати будь-якою з цих ...

МОВА
Дискримінація: мовна ситуація в Криму після 7 років окупації
У так званій Республіці Крим три «офіційні» мови, що й в АР Крим: російська, українська та кримськотатарська. Тобто у школах та інших «державних установах» послуги мають надавати будь-якою з цих мов. 

На практиці ж ситуація критична. Кримським татарам забороняють говорити рідною мовою у судах та писати листи у в’язницях. А у школах відсутні підручники та бракує викладачів. Вивчати українську та кримськотатарську пропонують після уроків як факультатив. Окупаційна влада робить усе, щоб придушити бажання пізнавати ці мови та культури. 

Мовне питання у шкільній системі 

До 2014 року українську мову на півострові вивчали 100% учнів або 191 тисяч дітей. У 2020 році – тільки 0,2% школярів викладають українську, це 232 дітей на всьому півострові.  

Також офіційно у 2021 році в окупованому Криму, неподалік від Феодосії, залишилась лише одна школа №20 з україномовними класами. Але по суті навчання українською там немає, бо бракує викладачів мови та літератури.

В кримських школах батькам  пропонують обрати одну «рідну мову» для всього класу. А якщо ті дуже хочуть – написати заяву та віддавати дітей на факультативи з української чи кримськотатарської мов.  Це звичайний гурток, на рівні танців чи бісероплетіння. 

«Моя похресниця відвідувала в школі такий факультатив з української мови. З її класу після уроків ходили лише 3 дитини з 21, – розповідає Валентина Потапова, експертка Центру громадянської просвіти «Альменда», – З її слів, вони там “просто говорили”, а не вивчали граматику чи літературу зі шкільної програми». 

Кримчанка Аліса Деркач* розповіла, що у 2020 році відвела дочку у перший клас в одну зі шкіл Алупки. Там їй та іншим батькам роздали заяви, де просили обрати якою мовою будуть навчатись їхні діти. Така ситуація була і в її друзів у школах Сімферополя та Євпаторії. 

«Своїм підписом у заяві батьки фактично погодились, що свою рідну кримськотатарську чи українську мову діти будуть вивчати після шкільних уроків. Тобто втомлені 7-річні першокласники мають йти на додатковий гурток, а не додому обідати. Та й на таких заняттях  розповідають тільки про національний костюм чи страву – те, що вони й так знають», – зазначає Аліса. 

Жінка спочатку не підписала таку заяву. Але її викликали до школи на бесіду з директором. Після «люб’язної розмови»  Аліса погодилась. Вона зазначила, що «не може ризикувати дитиною та її спокійним навчанням у школі».

 

За словами Ескендера Барієва, голови Кримськотатарського ресурсного центру, голови управління з правових питань та закордонних справ Меджлісу кримськотатарського народу, до окупації в Криму діяло 15 шкіл і 384 класи з кримськотатарською мовою навчання. В 2021 році таких класів залишилося 119.  

«Кримськотатарський клас відрізняється від звичайного тільки тим, що там є окремий предмет по вивченню нашої мови й граматики, – пояснює кримчанка Алла Іванова*, – Але уроки проводять тільки до 9 класу. В 10 та 11 класі учні не вивчають ані українську, ані кримськотатрську мову».

Разом з цим, на заміну національним, в Криму відкривають «кадетські» класи. У Сімферополі в 2016 році їх було 12, а у 2019 році – стало понад 40. Там вчать, що «захист Вітчизни – священний обов’язок кожного громадянина Росії». 

«У 2020 році у Криму прийнято нову програму на наступні 5 років вартістю $23 млн. Програма, зокрема, передбачає поширення в Криму загальноросійського молодіжного руху «ЮНАРМІЯ». Звісно, всі ці дії незаконні. Якщо говоримо про мілітаризацію і знищення всього українського та кримськотатарського в Криму, то варто зазначити, що знищується й мова. Це паралельний процес», – зазначає Олена Халімон, керівниця служби з питань реінтеграції та деокупації Автономної Республіки Крим Представництва Президента України в Автономній Республіці Крим. 

Майбутнє абітурієнтів в окупованому Криму

Після закінчення школи діти з окупованого Криму мають приблизно чотири варіанти здобуття вищої освіти: на півострові, в РФ, на материковій частині України чи в іншій державі за кордоном.

«З класу похресниці 3 дитини поїхали вчитись за кордон, 3 – вступили до ВНЗ на материковій Україні, 4 – в Російської Федерації, а 10 – залишились в Криму. І на зустрічі однокласників багато заздрили тим, хто отримує освіту в Києві. Адже ті подорожують країною, можуть вільно виїхати за кордон. В Росії ж вища освіта дуже дорога та більшість можуть дозволити собі лише ВНЗ в регіонах, а не столиці», – ділиться Валентина Потапова.  

У 2020 році близько 10 тис. учнів закінчили школи в окупованому Криму. Тільки 397 з них вступили до ВНЗ на материковій частині України. Для порівняння, у 2016 році було 264 вступника.  Крім складних умов перетину адмінмежі, багатьох зупиняє погане знання української мови. За словами Валентини, в окупованому Криму вивчають українську мову з репетитором або на онлайн-курсах. Проте з очним навчанням не все так просто.  

«Не можна просто дати оголошення та запропонувати уроки української. Аби працювати репетитором, потрібно придбати сертифікат на такий вид роботи. Він коштує приблизно $300. І людину беруть “на олівець” служби ФСБ, – розповідає Валентина, – Через ці ризики та витрати уроки у два рази дорожчі за інші – близько $10 за одне заняття. Не усі родини можуть собі дозволити витрачати стільки грошей».

Також досить важко вивчати й профільні предмети українською мовою. Зокрема, для навчання технічних спеціальностей, школярі мають розуміти математичні терміни українською мовою. А щоб підготуватись, репетитори в окупованому Криму адаптують російськомовні програми, що піднімає ціни на послуги.  

«У квітні 2017 року Міжнародний Суд ООН у справі “Україна v. РФ” ухвалив тимчасові заходи в яких, серед іншого, зобов’язав РФ забезпечити українцям в Криму доступ до освіти українською мовою. Але вже чотири роки РФ ігнорує наказ головного судового органу ООН» – зазначає Євгеній Ярошенко, аналітик КримSOS.

Мовна дискримінація судах та в’язницях 

Ще один напрям утисків – заборона говорити кримськотатарською мовою у державних установах. Під час трьох різних засідань у справі «Хізб ут-Тахрір» у Південному окружному військовому суді Ростова-на-Дону  кримських татар постійно виводили із зали суду. 16 березня – видалили із зали п’ятьох, 18 березня – 2-ох, 23 березня – 4-ох. Свідчення кримськотатарською мовою прирівнювали до «порушення регламенту».  

«Видалення із зали суду як “покарання” за спілкування рідною мовою позбавило цих людей права брати участь у судовому засіданні в принципі, що є одним із базових прав особи, проти якої ведеться кримінальне переслідування, – вважає Анастасія Донець, аналітикиня “КримSOS”. – Сам факт обмеження людини в правах за мовною ознакою –  дискримінація».

Також ув’язненим заборонено писати листи кримськотатарською. Так, через це у 2017 році політв’язня Теймура Абдуллаєва відправили у карцер. 

У в’язницях окупантів забороняють навіть спілкуватись рідною мовою. Принаймні, так було у 2019 році з Венерою Мустафаєвою, матір’ю політв’язня Сервера Мустафаєва. Вона прийшла на побачення до сина в СІЗО. Через деякий час співробітники служби вимкнули телефони.

Венера Мустафаєва

«Мені сказали, що виключили апарат, бо ми розмовляли рідною мовою, а це заборонено. Начебто на дверях було якесь попередження про це. Сервер також обурювався, він хотів говорити зі мною рідною мовою – це наше право. Але телефонний зв’язок нам тоді не відновили», – розповідає Венера.  

Таке ставлення до кримськотатарської мови поширюється і на побутові сфери.  Наприклад, працівника сімферопольської перукарні звільнили за статус у соціальній мережі «Мillet, Vetan, Qirim» (з кримськотатарської – народ, батьківщина, Крим). 

«Директор спитав, чому пишу кримськотатарською мовою, а не російською. Бо ж “нічого не розуміє, а ми всі тут російською спілкуємося”, – розповідав кримчанин, – В організації працювало ще декілька кримських татар. Але вони усі остерігались спілкуватися рідною мовою – за ними наглядала менеджерка, яка могла доповісти директору». 

Це окремі випадки, що показують ставлення до української та кримськотатарської мов. Звичайно, у російських ЗМІ створюють картинку «гармонії та поваги до культури» інших народів. Але фактично з окупованого Криму витісняють усі інші мови, крім російської. 

«Заборона вживання рідної мови, попри її формальний офіційний статус – класичний приклад  ксенофобії. Коли не сприймають чужу культуру чи релігію. Подібні обмеження часто застосовувалися проти кримськотатарських активістів у Радянському Союзі. Хоча навіть тоді судові органи принаймні іноді шукали для підсудних перекладачів, – зазначає Максим Свєженцев, фахівець КримSOS, доктор філософії в галузі історії, експерт з історії Криму та поселенського колоніалізму, – Цинізм та нещирість такої політики в тому, що особу формально карають не за вживання рідної мови – таке вживання офіційно є дозволеним. Як бачимо на прикладі судових засідань, кримських татар  покарали  за “порушення регламенту”. Це типова тоталітарна практика, яка відображає прагнення влади контролювати слова та думки людей. Як часто це буває у випадку Росії, ця політика захована у демократичну риторику про “рівність” та “міжнаціональну дружбу”» .

 * імена та прізвища були змінені заради безпеки 


Тематика публікації:              

Останні публікації цього розділу:

На екваторі нової влади: експертна оцінки

Сільські мешканці ОТГ Луганської області можуть отримати безоплатну правову допомогу

В Україні запущена інформаційна платформа з фандрейзингу та грантрайтингу

Сільське населення Званівської, Сіверської та Соледарської ОТГ має змогу отримувати юридичні консультації на базі соціальних та державних установ

План дій від учасників Освітнього фесту прав людини до влади України стосовно політичних переслідувань у Білорусі

Опубліковано новий звіт Freedom House «Свобода в мережі 2021»