Дім-сад-город: як львів’янка прагне подружити містян із природою

Висадити «розумний» город, створити аромасад безперервного цвітіння, перетворити органічні відходи у цінне добриво – у скарбничці рішень пермакультурної дизайнерки зі Львова Тетяни Чучко десятки чудових ідей. Всі вони орієнтовані на відновлення гармонійних взаємозв’язків між людиною та природою.

“Пояснити, що ж таке пермакультура за декілька хвилин майже неможливо. Мало хто може правильно сприйняти цю інформацію і уявити про що йде мова» - ділиться застереженнями пані Тетяна і вже через певний час і нам стає зрозуміло, чому це так.

Тетяна Чучко поруч із квітником на подвір’ї. Фото – Ірина Роговик

Пермакультура – глобальний рух, в основі філософії якого – ідея проєктування сталих екосистем із дотриманням трьох базових етичних принципів – турботи про людину, турботи про землю і справедливого розподілу ресурсів, відомого також як “поділися надлишком”. Досягнути цілісності та екологічності «пермакультуристам» допомагають не тільки знання, а й спостережливість.

Тетяна Чучко стала частиною руху близько десяти років тому, коли одного дня, повертаючись додому у громадському транспорті усвідомила, що люди прагнуть бути щасливими, але рухаються абсолютно у зворотному напрямку від цього «пункту призначення».

«Багато хто прямує підкорювати великі міста у пошуках більш комфортного життя. Водночас очікування та реальність не співпадають: довге добирання до роботи, постійний галас від автівок, брак зелених насаджень та похмурі міські пейзажі не мають нічого спільного з омріяним комфортом. Етичний принцип пермакультури передбачає створення нового, іншого, середовища, і тут є принципова відмінність між “дешевше і швидше” та «комфортніше» і «екологічніше». Добрим прикладом є містопланування, яке передбачає можливість жити і працювати неподалік» – ділиться спостереженнями експертка.

Попри густонаселеність українських міст, чимало людей в них почуваються самотньо: для спілкування не вистачає місць та часу. Однак саме у межах спільних просторів, на думку Тетяни, найкраще формуються відчуття приналежності до ком’юніті, самоідентифікації, та як наслідок – відповідальності за власні дії та їх наслідки.

«Спільні громадські території якраз розраховані на те, аби мати зручне місце для розмов чи подій. У світі є багато прикладів взаємодії щодо створення таких просторів. Наприклад, у Нідерландах до проєктування нових районів залучають майбутніх мешканців і вони самі можуть впливати на те, наскільки комфортним буде їхнє проживання» – наводить приклад експертка.

Різновидом громадського простору є пермакультурний центр, куди мешканці можуть звертатися по консультації, роз’яснювальні матеріали або з метою пошуку однодумців для реалізації спільної ініціативи. Якщо поглянути на мапу таких центрів, до прикладу, у Великій Британії, то позначок там будем чимало. В Україні ситуація є відмінною, а тому разом з колегами по громадській спілці «Пермакультура в Україні», Тетяна займається розвитком такої мережі та мріє про створення осередку і у рідному Львові.

У 2016 році завдяки їй хоч і на короткий період, але розпочав свою роботу перший у Львові Urban Garden. З адміністрацією Парку Культури тоді вдалося домовитися про виділення занедбаної ділянки, на якій облаштували овочеві грядки, огорожу з живоплоту та громадський компостер. Згодом вдалося створити та засадити ще 5 інклюзивних грядок, на яких майже встигли достигнути перші помідори. Майже – тому що невідомі понищили і конструкцію, і рослини. Ще через якийсь час, після першої ж скарги від когось із мешканців – з локації демонтували компостер, в жоден спосіб не поінформувавши про це активістів. Набутий досвід Тетяна резюмує так: «Коли немає підтримки від влади і мешканців, немає синергії – жоден проєкт вдало реалізувати не вдасться»

Та попри наявність різного досвіду втілення проєктів у громадських просторах, Тетяна не втрачає оптимізму та продовжує працювати над своєю ідеєю. Навесні поточного року, разом з громадськими організаціями “Плато” і “Екотерра”, експертка розпочала працювати над створення публічного сад-городу поруч із «теплицями Рерінга» у парку Залізна Вода. За словами співрозмовниці, ця ділянка просто «неймовірна» та має великий потенціал до перетворення, але потребує чималих зусиль через захаращеність у попередні роки.

Тетяна Чучко під час лекції про компостування органіки у межах фестивалю “Майстерня міста”. Фото – Олена Одлежук

На прикладі цього простору Тетяні хочеться продемонструвати іншим ідею зв’язків та циклічності в екосистемі: «Можна створити тут не тільки грядки, але й кафе, в якому можна будуть споживати продукти, вирощені на місці. Наприклад, їсти піцу з овочами або пити корисні напої, ласувати смаколиками з фруктів».

На шляху до реалізації ініціативи постає чимало великих та малих викликів у сферах налагодження партнерств, залучення ресурсів, розширення команди. Але поступово перетворення у межах простору стають все помітнішими, а пані Тетяна сподівається, що вже за певний час тут повноцінно розпочне роботу цілий «екохаб», куди всі охочуть зможуть прийти та зануритися в дружню до природи та людини атмосферу, побачити ефективні пермакультурні рішення довкола, поспостерігати за ними.

Публікація є частиною проєкту «Зелена партисипація в дії» громадської організації «Плато». Про міське садівництво та городництво, а також інші природоорієнтовані ідеї можна дізнатися з «Каталогу зелених рішень» за посиланням. Проєкт втілюється за підтримки Львівської міської ради у межах конкурсу «Зробимо Львів кращим!» 

Спілкувалися Ірина Роговик, Анжеліка Зозуля.