Болгарія: доступ до інформації – це не тільки дозвіл, але й ціна питання

У Болгарії готують нововведення в законодавство щодо доступу до інформації: окремим законом буде прийнято, що громадяни мають право подавати запити не тільки поштою чи е-мейлом, а й через ...

Додано:
Yaroslav Muraviov

гергана
Болгарія: доступ до інформації – це не тільки дозвіл, але й ціна питання

У Болгарії готують нововведення в законодавство щодо доступу до інформації: окремим законом буде прийнято, що громадяни мають право подавати запити не тільки поштою чи е-мейлом, а й через онлайн-платформу, аналогічну «Доступу до правди». Що цікаво: вміст сервісу бере на себе держава. При цьому закон переглядає також ціну доступу до тієї інформації, якою володіє держава – реєстрами Міністерства юстиції. Переглядає в бік зменшення ціни питання.

Крім того Болгарія відома своїми інформаційними кампаніями за відкритий доступ, двигуном і організатором яких є Гергана Жулева, виконавчий директор болгарської програми «Доступ до інформації».

«Доступ» зустрівся з Герганою в Києві і розпитав про те, як у Болгарії змінювалася ситуація з доступом. Точніше про те, як вона її міняла.

- Гергано, закон про доступ до інформації в Болгарії був прийнятий в 2000-му році. А як ви отримували відповіді на інформзапити до цього?

– До цього ми намагалися отримувати інформацію від офіційних органів, спираючись на 41-ту статтю Конституції, яка гарантує болгарам право на інформацію. Але це було не так-то легко. У 1996-му Конституційний суд Болгарії дав дуже важливе роз’яснення, що Конституція гарантує право на інформацію, але порядок її надання має бути визначений спеціальним законом.

Фактично, інформаційний запит ми могли подавати тільки за законом про захист навколишнього середовища, але, зрозуміло, що тоді запитувана інформація повинна була обмежуватися сферою екології.

Зараз у нас є не тільки закон про доступ до інформації, але й додаткові закони, що регулюють процес оприлюднення декларацій доходів і майна та про розкриття зв’язків з комуністичним режимом чиновників, які займають вищі державні посади.

У 2008 році в нашому законі з’явився триступеневий тест на суспільну важливість запитуваної інформації, і ось зараз наш парламент розглядає ще один закон – про повторне використання інформації громадського сектору, який вносить нове зобов’язання – підтримувати публічні реєстри та публікувати звіти у форматі відкритих даних.

Як тільки закон був прийнятий люди реагували мляво: у перший рік було подано приблизно 15000 запитів. А в 2006р. – вже 65 тис. Першим запитом був запит художника, який брав участь у конкурсі Міністерства культури на розробку державної символіки і програв його. Він подав запит ще до прийняття закону, щоб отримати доступ до конкурсної документації, але йому відмовили. Тоді він спробував подати свій запит в 2000р., після прийняття закону, і отримав всю запитувану інформацію.

- Які зміни готуються в болгарський закон про доступ?

– Зміни стосуються ціни запитів і технологічних змін.

За оновленим законом тепер болгарська влада повинна приймати запити не тільки з електронної пошти або листом, але й через платформу AskThem. Держава зобов’язана утримувати цю платформу.

Також при доступі до реєстрів держава зобов’язана обгрунтувати ціну доступу. Що вже означає, що, наприклад, за доступ до комерційного реєстру ціни впадуть значно. Комерційний реєстр об’єднаний на одній платформі з чотирма іншими реєстрами Міністерства юстиції Болгарії, і доступ до неї коштує 30 тис левів, а буде – 200, тобто приблизно 100 євро. Це суттєва різниця.

Доступ до інформації – це не тільки дозвіл, але і ціна питання. Тому ми припускаємо, що після прийняття цього закону ціни на бази даних впадуть. Тобто владі треба буде обгрунтувати високу ціну не унікальністю даних, а, наприклад, тим, що був використаний дорогий софт.

 – Яка роль інформаційних кампаній, пов’язаних з доступом?

– Зараз мене захоплює наш найновіший проект – конкурс журналістських розслідувань. У минулому році ми отримали 24 заявки на участь у конкурсі. У заявці ми просимо показати основну ідею розслідування і те, як журналіст буде використовувати закон про доступ. Ми чітко усвідомлюємо, що використання доступу – це лише один з безлічі інструментів, який буде задіяний в розслідуванні. Тому головний наш критерій відбору заявок: суспільна значущість теми.

З 24 заявок ми відібрали 9 розслідувачів, які отримали грант на три місяці. По закінченні цього часу, за наших умов, повинна була вийти конкурсна публікація. Так ми отримали 9 найцікавіших історій від дев’яти кращих розслідувачів Болгарії, які показали, як треба використовувати закон про доступ. А один з наших конкурсантів опублікував цілу книгу. Ми чудово розуміємо, що книга писалася не три місяці, але не бачимо нічого поганого, що журналіст зміг отримати додаткове фінансування, щоб її закінчити.

- Ви також проводите антиконкурс для чиновників, за який вручаєте не грамоти, а “срамоти”. Який ефект мають ці “срамоти”?

– Великий. Ми навіть не очікували. Ми всіх номінантів публікуємо у себе на сайті. Номінації відкриті – номінувати можуть і громадяни, і журналісти, загалом, всі, хто отримує відповіді на інформаційні запити.

У якийсь момент ми зрозуміли, що на цю сторінку заходить керівництво чиновників, які відповідають за доступ до інформації, і аналізує їх відповіді. Часто це має дисциплінарні наслідки для тих, хто не спромігся вивчити закон про доступ або дозволяє собі хамство або зневагу. Я думаю, що конкурс мав великий педагогічний ефект на болгарських чиновників. Скажу більше: перші конкурси були набагато яскравіші, тому що грубі порушення вдалося подолати досить швидко.

Але ще я зрозуміла, що, проводячи антиконкурс, треба обов’язково засновувати і конкурс досягнень. Люди люблять змагання, їм важливо вигравати.

Протягом п’яти років ми оцінюємо веб-сторінки органів влади з точки зору їх обов’язку публікувати ту чи іншу обов’язкову інформацію. У рейтингу ми оцінюємо 544 держструктури у 67 індикаторах – опубліковано / не опубліковано. І це той конкурс, за яким дуже стежать і самі державні органи, і медіа.

Крім оцінки самих сайтів, ми також відправляємо електронні запити і дивимося, як вони відповідають на запити електронною поштою. Тому, формуючи рейтинг відкритості, важливо не тільки, що той чи інший орган грамотно працює з веб-сайтом, а й те, як він реагує на запити громадян.

Нам важливо розуміти, чи дійсно вони відкриті.

Підсумки підводимо на початку березня, а оголошуємо – 28 вересня, в День права знати.

Між березнем і вереснем ми їздимо по всій Болгарії і проводимо «Інформаційні дні» – це тренінги по доступу з учасниками рейтингу, де ми опрацьовуємо спірні питання. Також у програмі інформаційних днів – останні судові кейси з доступу в Болгарії.

- Які найпопулярніші питання у тих, хто приходить до вас на інформаційні дні?

– Складно сказати. Популярні питання були раніше, коли ми тільки починали свою діяльність, а тепер ми, як правило, розбираємо конкретні казуси. А це говорить про те, що глобальні питання з доступом за 15 років вдалося вирішити, але залишилися точкові проблеми, з якими головне не втомлюватися працювати.

Леся Ганжа, редактор порталу “Доступ до правди”

ДжерелоДоступ до правди


Тематика публікації:              

Останні публікації цього розділу:

Стартував Міжнародний фестиваль документального кіно Docudays UA

Політична освіта: біля національних вишів з’явилися двометрові пачки гречки

Децентралізація: настрої українців

На Чернігівщині вчились виявляти прямі та непрямі прояви домашнього насильства

На Docudays UA запустять лабораторію для активістів і документалістів

Успішні жінки в STEM розповіли про свої стратегії, таланти, емоції та мотивацію