Алім Алієв: “Найбільший виклик – зберегти ідентичність кримських татар в окупованому Криму”

30 вересня у приміщенні монументу Батьківщина-Мати на території Національного музею історії України у Другій світовій війні відбувся показ  фільму “Боротьба Джамали” шведської режисерки Елін Йонссон та його обговорення за участі заступника директора Українського інституту, правозахисника, журналіста, співзасновника ініціативи “Крим SOS” Аліма Алієва.  

Ініціювали та провели цю подію Мережа кіноклубів з прав людини DOCU/CLUB та БО “Благодійний фонд “Восток SOS” в рамках цьогорічного Фестивалю думок.

Фестиваль думок – це інтелектуальний фестиваль Донбасу, який до повномасштабної війни щороку у вересні відбувався у Сєвєродонецьку. Ідея започаткувати такий фестиваль належала “Восток SOS” та естонській організації Mondo. Їм вдалося створити відкриту платформу для обговорення соціально важливих питань і обміну думками. Темою цьогорічних дискусій стала втрата українцями домівок внаслідок війни з росією, осмислення наслідків цієї трагедії та обговорення шляхів відновлення тимчасово окупованих територій після визволення. 

Тож вибір фільму “Боротьба Джамали” для показу й дискусії був невипадковим. Він розповідає про депортацію кримських татар на прикладі родини співачки Сусани Джамаладінової, відомою світові під псевдонімом Джамала.

У фільмі йдеться й про тріумфальний виступ співачки на Євробаченні-2016, під час якого Джамала заспівала пісню «1944» про трагедію корінного народу Криму, організовану сталінським режимом. Але крім того, це ще й фільм про життя кримських татар і політв’язнів у окупованому Криму. 

Режисерка фільму Елін Йонссон багато років працювала кореспонденткою шведського суспільного телебачення у Москві. Вона стала першою іноземною журналісткою, яка висвітлювала протести на Майдані. А завдяки посвідченню журналістки кореспондентського пункту у москві у перші дні анексії Криму змогла потрапити на півострів і записувати інтерв’ю з кримськими татарами. 

Показ фільму відбувся у форматі виїзного кіноклубу Мережі DOCU/CLUB.  Його модерувала директорка Правозахисного департаменту ГО «Докудейз» Ксенія Шиманська. Розпочинаючи дискусію, вона зазначила: “Мені дуже приємно пишатися тим, що кримська татарка, співачка Джамала – це українська співачка. Ми відкриваємо світу культуру своєї країни і культуру кримськотатарського народу як її невід’ємної частини. Зараз наше завдання – створити можливості для збереження і розвитку історії та культури корінного народу Криму”.

Про загрози, з якими зіштовхуються кримські татари від початку окупації, під час обговорення фільму говорив Алім Алієв – заступник генерального директора Українського Інституту, журналіст, правозахисник, співзасновник громадської організації «Крим SOS» та засновник українсько-кримськотатарського літературного проєкту «Кримський Інжир».

На його думку, анексія Криму у 2014 році стала для росії рольовою моделлю для окупації нових територій вже під час повномасштабної війни. І зараз на тимчасово окупованих територіях материкової частини України відбуваються процеси, які правозахисники фіксували у Криму у 2014 році. 

Алім Алієв вважає, що окупанти проводять у Криму політику реколонізації – новітньої колонізації півострова росією. Він виділив три прояви цієї політики: “Сьогодні півострів став фактично військовим майданчиком, з якого росія обстрілює інші території України. Але є інший бік мілітаризації – це мілітаризація свідомості, починаючи від дитячих садочків, шкіл і студентства, коли людям прищеплюють культ війни, культ агресії і, очевидно, культ ненависті до України. Ще один аспект колонізації – це зміна ідентичності. Вже 9,5 років руйнується культурна спадщина, яка стосується України або кримських татар. Сьогодні в Криму не залишилося жодної школи з вивченням української мови, а з 1 вересня всі кримськотатарські школи знову стали російськомовними. Для нас це величезний виклик, бо кримськотатарська мова перебуває під загрозою знищення. І третя важлива проблема в контексті реколонізації – це заміщення населення. За останні 10 років із Криму виїхало приблизно 70 тисяч наших співвітчизників, а заїхало як мінімум 700 тисяч нового населення з росії. Це загрозлива зміна етнічної і релігійної компоненти на півострові”.

Під час спілкування з аудиторією Алім Алієв акцентував на кількох важливих завданнях, що стоять перед державними інституціями та громадянським суспільством:

• “Для кримських татар важливо розвивати і підтримувати свою ідентичність. Це виклик, адже у Криму сьогодні це можна робити переважно у підпіллі – наприклад, навчати дітей кримськотатарської мови, читати поезію чи влаштовувати культурні заходи. Тому наше завдання – організувати на материковій Україні те, що не можна зробити в Криму: літературні та музичні проєкти, проводити інформаційні кампанії, правозахисні ініціативи. Я наведу приклад “Кримського інжиру” – це літературний проєкт, який став майданчиком свободи для творчих людей. Туди під псевдонімами пишуть тексти люди з окупованих територій – і це фактично хроніка окупації”.

• “Ми маємо говорити про український погляд на історію Криму. Український інститут минулого року видав академічний онлайн-курс історії Криму та кримських татар. Все життя про історію півострова розповідали росіяни. Саме вони формували уявлення про Крим у міжнародній науковій спільноті. Зараз маємо повертати цей голос собі і поширювати наші наративи за кордоном і всередині країни для людей з окупованих територій”. 

• “Після деокупації Криму перед Україною стоятимуть два глобальні завдання. Перше – це системна робота з дітьми і молоддю, до якої нам вже час готуватися. Друге – підготовка інфраструктури. Нас чекає інституційна порожнина. Тому вже зараз маємо створювати громадські, культурні, соціальні, бізнесові, державні інституції, які зможемо перенести у звільнений Крим і одразу розпочати працювати, бо часу на розкачку у нас не буде”. 

По закінченні розмови учасники заходу, серед яких були громадські активісти, педагоги, внутрішньо переміщені особи, обмінювалися враженнями про побачене і почуте, обговорювали, що можна робити для підтримки кримських  татар.  Як сказала одна з учасниць дискусії Алла, переселенка із Сєвєродонецька Луганської області, найбільший виклик для нашого суспільства зараз – “зшивати” людей, тримати міцний зв’язок між тими, хто живе в Україні, хто виїхав за кордон, і тими, хто залишається на окупованих територіях і чекає повернення в Україну.  

Глядачка Ірина  додала, що перегляд та обговорення таких фільмів, як ”Боротьба Джамали”, допомагають почути голоси людей з окупованих територій чи політв’язнів. А це важливий адвокаційний елемент нашої боротьби за їхні права.