За рік роботи Архіву війни зібрано 3.7 млн медіафайлів

Громадський Простір

“Ми пишемо історію цієї війни просто зараз. Створимо хроніку подій, про які має знати світ” — гасло “Архіву війни”, яким вітає однойменний сайт.  Архів війни — об’єднана база відео та аудіоматеріалів про війну в Україні. Організатори проєкту зберігають та упорядковують воєнну хроніку. “Мільйони людей стали жертвами та свідками численних злочинів. За допомогою найпростіших засобів документування, ми можемо зробити ці злочини видимими та покарати винних. А також розповісти світові про те, як це — жити під час війни“. 

Марія Бучельнікова, проєктна менеджерка Архіву війни, спільного проєкту ГО «Докудейз» та Infoscope, розповіла Громадському Простору про важливість ініціативи, чому до неї може долучитися кожна людина та як збирання архіву в майбутньому допоможе покарати російських злочинців. 

Як виникла ідея Архіву війни?

Після початку повномасштабного вторгнення багато наших проєктів у ГО “Докудейз” стали на паузу. Ми зідзвонювалися з командою щодня, з’ясовували в кого як справи й кому яка потрібна допомога. Разом з тим ми обговорювали ідеї – як ми з нашим досвідом та експертизою можемо бути корисні нашим людям та країні. В цих обговореннях народилась ідея зібрати хроніку вторгнення з 24 лютого. 

Спочатку думали впорядковувати всі ці відео з соцмереж, які тоді в перші місяці утримували здоровий глузд нас усіх – героїчний опір ворожим танкам, відбиття населених пунктів, викрадення зброї у росіян, жарти та пісні, танці військових тощо. Це все хотілося вберегти та правильно заархівувати, створити хроніку з вирішальними подіями в цій війні. І навіть назва та концепція тоді були інші – “Енциклопедія війни”. Але в процесі роботи над проєктом все ж зрозуміли, що хочемо фіксувати цю війну повністю, так Енциклопедія перетворилася на Архів війни. 

Як це працює? Хто може долучитися? 

Ми отримуємо матеріали через наш телеграм-бот, гугл-форму, з відкритих джерел, наших партнерів та власно зібраних інтерв’ю. 

Усі отримані матеріали наша команда сортує, аналізує та тегає за ключовими словами. Це каталог, в якому можна знайти потрібний файл за датою, локацією, описом, ключовими словами. Аналітики проробляють колосальну роботу, оскільки вони переглядають всі матеріали, додають до них всю можливу інформацію, детально описують. 

Ми розробили спеціальний список ключових слів, який постійно доповнюється. Зокрема, ми додали класифікацію воєнних злочинів за Римським статутом, оскільки ми також фіксуємо події з ознаками воєнних злочинів. 

Доступ до Архіву можна отримати лише за запитом, в мережі не існує прямого лінка на нашу базу. 

Ми надали перевагу безпеці, оскільки зберігаємо персональні дані та сенситивну інформацію. Після опрацювання запиту, ми проводимо верифікацію та бекграунд-чек особи, яка хоче отримати доступ. В Архіві є три рівні доступу до матеріалів, це дає можливість нам краще контролювати збереження даних та нашим партнерам, які передають матеріали, не перейматися за безпеку їхніх файлів. Звичайні користувачі й користувачки отримують доступ до першого рівня, правозахисники, юристи можуть отримати до другого рівня – це сенситивна інформація і надається за додатковим запитом. Третій рівень – матеріали доступні лише тим, хто їх надав. Вони закриті навіть для нашої команди.

Співавтором чи співавторкою Архіву може стати кожна людина. Ми отримуємо матеріали як напряму від громадян/ок, так і від організацій, різних ініціатив та медіа.

Особливо ми цінуємо власні відео людей, коли вони надсилають про те, що бачили навколо: перебування у бомбосховищах, побут вдома, блекаути, як рятують тварин, проводять час разом, як дають собі раду. Все це шматочки нашої новітньої історії, все це досвіди наших прекрасних героїчних людей. Саме вони є найбільшою цінністю для Архіву. 

З фейсбук-сторінки “Архіву війни”, пост до світлин нижче: 

«Із 24 лютого Микола знаходився в Мощуні, активно допомагав військовим та теробороні. 2 березня йому вдалося евакуювати сім’ю, а сам він залишився на місці, продовжуючи допомагати односельчанам та військовим. Згодом, зы збільшенням інтенсивності боїв, знаходився в Пущі-Водиці. Разом із пожежниками він під обстрілами ліквідовував пожежі в Пущі-Водиці та селі Горенка. Коли вдалось повернутись в Мощун, виявилося, що його будинок знищено. На городі лишилося десять вирв. Згодом, їх усі зарили, окрім однієї. Десяту вирву вирішили лишити, щоб онук в ній розводив карасів. Наразі сім‘я Миколи проживає в модульному будиночку, який поставили на місці згарища», – Марина Рощина, кінорежисерка, координаторка напряму інтерв’ювання в Архіві війни. Мощун, грудень 2022

Що вже вдалося зібрати?

За рік роботи ми зібрали орієнтовно таку кількість: 

•  Завантажили в Архіву 3.7 мільйона медіафайлів.
• Відсортовано та протеговано ~3 300 годин відео та аудіо.
• Завантажили 2 500+ годин з відкритих джерел.
• Записали понад 300 інтерв’ю зі свідками воєнних подій. 
• Зафіксували ~36 000 подій війни та подій з ознаками воєнних злочинів.

Ці показники в нас постійно збільшуються, оскільки в Архів постійно надходять нові матеріали. Наприклад, наші партнери з Infoscope налаштували алгоритм, який збирає матеріали з відкритих джерел щодня. Все це сортується та потрапляє в Архів. 

В Архіві дуже різноманітні матеріали: інтерв’ю в яких є свідчення воєнних злочинів (їх збирає окремий напрям проєкту), руйнування, опір цивільного населення, залишки зброї, ракети, міста та селища після окупації, історії людей та їхні досвіди проживання війни, екозлочини тощо. Тобто ми не фокусуємося лише на воєнних злочинах, але звісно ж приділяємо цій темі багато уваги. 

Що найбільше вразило під час процесу збирання?

У цьому проєкті постійно щось вражає. Вражає наша команда та наші результати, до яких ми прийшли попри роботу в різних країнах та навіть різних часових поясах, попри блекаути та обстріли. Я дуже пишаюся та щиро вражаюся колегами.

Вражають наші героїчні люди, їхня стійкість, оптимізм та незламність. Вони готові ділитися своїми історіями та трагедіями, своїм болем, бо знають, що це може допомогти в майбутніх розслідуваннях та покаранні росіян. Що це може допомогти продовжувати боротися з російською пропагандою та проросійськими наративами в міжнародному інфополі. 

Також вражає робота наших партнерів: вони роблять неймовірну роботу для захисту інтересів України та народу, для досягнення справедливості. Все це в часи невизначеності та важкого стресу. Все це під час геноциду.  

Хто допомагає в цьому проєкті? 

У нас є наш постійний партнер – лондонська організація Infoscope, вони розробили та технічно підтримують базу Архіву війни, розвивають проєкт концептуально. 

Також в нас є потужна мережа партнерів, які передають нам матеріали, консультують, діляться досвідом та експертизою. 

Архів – це об’єднана база даних, тож ми відкриті до співпраці та вважаємо, що найбільша сила в об’єднанні зусиль. Наші партнери: Медіаплатформа “ВГОРУ”, БО “Фонд милосердя та здоров’я”, Українська Гельсінська Спілка з Прав Людини, ГО “Центр громадянських свобод”, ГС “Освітній дім прав людини в Чернігові”, Ukrainian Witness, UKRAЇNER, Суспільне, об’єднання “Кінодопомога”, об’єднання “Група кіно”, Восток-SOS, Національний музей Голодомору-геноциду, медіаресурс “Накипіло”, Hromadske, сумське медіа “Цукр”. 

Усі ці організації, ініціативи та медіа роблять неймовірну справу і частину передають нам в Архів — для фахового збереження та архівування. 

Звісно ж наш проєкт існує за підтримки донорів, багато з них повірили в нас ще без жодних результатів. Завдяки їхній підтримці ми змогли досягти таких крутих показників і на цьому не зупиняємося. 

Що далі? Чи вірите ви у покарання злочинців?..

Далі ще дуже багато роботи. Архів – це довготривалий проєкт, він на десятки років. Ми зараз робимо так, аби він став доступним та зручним інструментом, першоджерелом у дослідженнях, рефлексіях цієї війни, мистецьких роботах та розслідуваннях воєнних злочинів. Наша справа – зібрати якомога більше, систематизувати й давати цей інструмент тим, хто працює і працюватиме заради інтересів України та демократичного світу. 

Я вірю в покарання злочинців. Однак тут варто тверезо дивитися – для притягнення до відповідальності нашій державі та нам потрібно дуже багато зробити. Кількість скоєних злочинів шалена. В Офіс генпрокурора зареєстрували вже понад 71 тисячу воєнних злочинів, скоєних росіянами в Україні з початку повномасштабного вторгнення. Це лише зареєстровані, багато лишилося без уваги, війна ще не закінчилася, ще є окуповані території, є депортовані люди. 

Нам потрібно оновити законодавчу базу, тиснути на світову спільноту для створення нових механізмів притягнення до відповідальності, адже Міжнародний кримінальний суд не буде судити кожного російського солдата, на жаль. Нам потрібно продовжувати фіксувати злочини, збирати свідчення, об’єднувати зусилля з правозахисниками… Я вірю, що це можливо. Але це маємо робити ми, а не покладатися на абстрактну світову спільноту. 

Слова громадянському суспільству…

Не здаватися, “триматися купи та горнутися”, як говорила Катя Гандзюк. Зараз у нас в суспільстві все більше виникає непорозумінь, внутрішніх конфліктів, пошуку винних серед своїх. Це зрозуміло, бо ми всі дуже втомлені. Але важливо пам’ятати, хто наш ворог і чому ця війна сталася. Ми сильні – коли ми діємо разом і підтримуємо одне одного. Ця війна показала нам, що означає бути людяними. Давайте не забувати про це. Інакше, що тоді нас відрізнятиме від ворога?