Візова практика країн ЄС в Україні: позитивні тенденції та старі проблеми

Громадський Простір

15 квітня у Києві експерти Громадської Ініціативи “Європа без Бар’єрів” та представники консульств країн Шенгену обговорили результати рейтингу країн ЄС, що найбільш та найменш ефективно виконують прогресивні норми Угоди про спрощення оформлення віз.

Як відзначила керівник Громадської ініціативи «Європа без Бар’єрів» Ірина Сушко, рейтинг 20 країн, до яких найчастіше звертаються за візами громадяни України, було складено на основі опитування 1800 заявників біля консульств країн Шенгенської зони по всій Україні протягом вересня-жовтня 2013 року.

За словами експерта, до уваги бралася не лише загальна кількість виданих віз (у 2012 році вона становила 1 млн 283 тис., а у 2013 – 1 млн 535 тис.), але й якісні показники. Зокрема, мова йде про кількість виданих багаторазових віз. Так, якщо в 2012 році їх кількість відповідала 41,2%, то в 2013 році вона становила майже 60%, зауважує І. Сушко.

Щодо співвідношення багаторазових та довгострокових віз, то, за даними моніторингу Громадської Ініціативи “Європа без Бар’єрів”, найбільш популярними2013 року виявились візи терміном дії від півроку до року (понад 20%), близькими до них за кількістю є візи терміном дії 21-30 днів (18,9%). Зросла також і кількість віз терміном дії понад 1 рік – з 3,7% до 5%.

Не змінюється, на жаль, ситуація зі списком необхідних документів, відзначає експерт. Як свідчать дані моніторингу, більше 8 супровідних документіввимагають консульства Франції, Бельгії, Італії, Нідерландів, Німеччини та Португалії. Водночас консульства Польщі, Литви, Угорщини найчастіше вимагають від 4-х до 6-ти супровідних документів.

Що стосується вартості віз, то найдорожчою візою для українців є іспанська. Досить дорогими є також фінська, німецька, бельгійська та французька візи. Так, середні витрати заявників для отримання візи до Іспанії становлять 502 гривні, Фінляндії – 498, Німеччини – 488, Бельгії – 456, Франції – 441, говорить І. Сушко.

Саме на підставі вищевказаних чинників, а також таких, як відсоток віз, виданих без сплати консульського збору, відсоток виданих віз із терміном розгляду документів менше 10 днів тощо, було складено рейтинг країн, що найкраще виконують Угоду про спрощення оформлення віз між Україною та ЄС. Відповідно до рейтингу,Угорщина, Естонія, Словенія, Польща та Латвія – країни, що найкраще виконують Угоду про спрощення оформлення віз. Останні ж сходинки рейтингу посідають Німеччина, Бельгія, Австрія, Швеція та Греція.

Заступник директора регіонального філіалу Національного інституту стратегічних досліджень в місті Ужгороді Андрій Крижевський, говорячи про місцеві особливості візової практики, підкреслив, що офіційний процес отримання шенгенських віз знаходиться “в певній опозиції” до потужного “чорного ринку”. “Це знають усі, тим не менше “чорний ринок” все ще існує, приносить дуже великі прибутки і, звичайно ж, захищається. Він видозмінюється, модифікується, пристосовується до нових умов, використовує нові шляхи і продовжуватиме існувати далі”, – говорить експерт.

Одним з нових проявів “чорного ринку”, за його словами, цього року стали штучно створені черги при записі на подання документів. Цікавим також є факт виявлення близько тисячі документів з фальшивими печатками прикордонної поліції Словаччини. “Це означає, щ люди давно знаходяться в Європі і передають свої паспорти в Ужгород туристичним агенціям з певним пакетом документів. Але, звичайно ж, для легалізації потрібна була печатка, яка б підтверджувала те, що власник паспорту покинув шенгенську зону. Для цього і потрібні були печатки прикордонної поліції. Невідомо, скільки загалом було передано подібних документів. Можливо, хтось отримав таким чином свою візу і легалізував власне перебування в країні ЄС”, – відзначає А. Крижевський.

Голова ВОГО «Фонд місцевого розвитку» Петро Верзун, у свою чергу, відзначив, що у Луцькому консульському окрузі (Рівненська, Волинська, Тернопільська області) відзначається маргіналізація “чорного ринку”. “Якщо раніше оголошення щодо посередництва при отриманні віз рясніли по усім містам, то зараз їх рідко де побачиш”, – говорить він. Загалом показники, за словами експерта, цілком позитивні – процесом отримання візи задоволені 96,2% респондентів (у 2012 році – 88,3%); 100% опитаних, що отримали відмову, змогли пояснити причину такого рішення; 100% отримали письмове пояснення причин відмови; про процедуру апеляції також було повідомлено 100% респондентів. Окрім того, як зауважив П. Верзун, 57% заявників, які отримали відмову, вирішили подавати на апеляцію, з решти ж 43% респондентів 33,3% погоджуються з причиною відмови.

Тетяна Кривошея, ГО “Сприяння міжкультурному співробітництву”, м. Одеса,наголосила на позитивних тенденціях в регіоні – короткому терміні розгляду візових заяв, а також низькому рівні відмов. За словами експерта, дещо суперечливий характер носить наявність візових центрів – з одного боку це призвело до збільшення вартості візи, а з іншого до заощадження коштів та часу на подорожі до столиці. Негативним ж аспектом вона відзначила загальний низький рівень обізнаності громадян щодо візової політики країн Шенгену.

Як відзначив Андрій Лепак, виконавчий директор ГО „Львівське юридичне товариство”, м. Львів, однією з найбільш позитивних місцевих тенденцій єзбільшення видачі віз Генеральним консульством Польщі. Так, минулого року їх кількість складала 360 тис., тоді як цього року вже видано 50 тис. – з них 69% є шенгенськими візами, а 31% – національними. “Традиційною для цього консульства є проблема черг. Якщо раніше вони були реальними, то з часом стали віртуальними. Скажімо для того, щоб здати документи в Генеральне консульство Польщі в серпні, потрібно було чекати приблизно 2 місяці. Це насправді створює великі незручності для заявників. Наразі ситуація трішки змінилася – чекати на подання заяви для отримання шенгенської чи національної візи необхідно 2 тижні, а для отримання посвідки для малого прикордонного руху – 1 місяць”, – говорить експерт. Такі зміни, на його думку, пов’язані насамперед з появою у консульстві більшої кількості працівників, а також з тим, що 60-70% віз видаються через візові центри.

Генеральний консул Республіки Польща в Україні Рафал Вольські звернув увагу на те, що Польща видає не лише найбільшу кількість шенгенських віз, але й також національних – разом минулого року було видано близько 700 тис. Водночас він наголосив на тому, що за останні роки надзвичайно покращилася якість візових звернень громадян України. За словами консула, проблема спроб фальсифікації документів вже не є такою критично, як раніше. Разом з тим, показники таких фальсифікацій “накладаються” на низький рівень відмов у видачі візи. Він також навів думку, що невелика кількість українців, що мають закордонні паспорти, може бути причиною відносно нечастих подорожей громадян України до країн Шенгену.

Говорячи про ситуацію в Криму, Р. Вольські відзначив, що з 8-го березня 2014 року Генеральне Консульство Республіки Польща у Севастополі припинило свою роботу “через відсутність умов”. Разом з тим, зважаючи на труднощі транспортування паспортів громадян з території АРК Крим, було також припинено роботу пункту прийому візових анкет в Сімферополі. Таким чином тимчасово мешканці Криму повинні звертатися за візами до Генерального Консульства Республіки Польща в Одесі.

Керівник консульського відділу посольства Австрії в Україні Маріо Стеглеггер зауважив, що тривалі терміни розгляду візових заявок насамперед пояснюються великою кількістю виданих довготривалих віз. “Якщо Ви хочете отримати візу терміном на 1 рік, це займає 5 робочих днів, якщо ж Вам потрібна дворічна віза, доведеться чекати довше”, – говорить він. М. Стеглеггер також відзначив, що повинен керуватися у своїй роботі не лише Візовим кодексом ЄС, але й національними інструкціями. “Є один ключовий принцип, якому ми вчимо усіх наших консулів – віза повинна відповідати меті подорожі. Тому, якщо хто-небудь скаже мені, що хоче провести тижневу відпустку в горах Австрії, я, згідно з своїм законодавством, не матиму права надати йому річну візу. Це просто неможливо”, – наголосив керівник консульського відділу посольства Австрії.

Автор : Надя Кайданович