Prostir Talks: Волонтерство в дії: енергія, мотивація, інструменти

Громадський Простір започаткував серію тематичних дискусій/клубів Prostir Talks - розмови про важливе та актуальне для третього сектору, які допоможуть нам разом відслідковувати тенденції та виклики, ...

Prostir-Talks-Волонтерство-в-дії-енергія-мотивація-інструменти

Громадський Простір

Громадський Простір започаткував серію тематичних дискусій/клубів Prostir Talks – розмови про важливе та актуальне для третього сектору, які допоможуть нам разом відслідковувати тенденції та виклики, окреслювати важливі зміни. Як медіатор інформаційно-комунікаційних процесів та подій в третьому секторі ми, звісно, моніторимо щодня активні процеси, події, та водночас зацікавлені звертатися до експертної спільноти, до практиків, людей, що працюють в полях – по їхні оцінки та бачення – аби почуте врахувати у своїй медіа-роботі, своєму оргрозвитку.


 21 лютого в Американському домі відбулася перша зустріч “Волонтерство в дії: енергія, мотивація, інструменти”. До розмови долучилися: команда Громадського Простору, засновники платформи Volonter.org,  ГО “DEVELOPMENT FOUNDATION”, 1000-ї мережі психологів по всій Україні, представники Проекту Наставництво “ОДНА НАДІЯ”, волонтери Товариства дослідників України та ініціативи Майдану “Сотня янголів” – представники/ці організацій, спільнот, які працюють з/для волонтерів у своїх площинах – психологічна підтримка, волонтерство для дітей, для осіб похилого віку, вимушених переселенців, онлайн платформ/інструментів (наприклад, щойно запущений Мобільний додаток PFA mobile Ukraine) для сприяння та координації волонтерського руху.

а5

“Для нас важливо виходити офлайн, вивчати експертні думки в певних темах, щоб ми могли враховувати це в наших медіа-планах, стратегуванні. Називаємо цей формат Prostir Talks – що включатиме і фокус-групи, дискусії, і спільні інтерв’ю, вкраплюватимемо і навчальний компонент. Ми вирішили розпочати Prostir Talks з теми – найбільшої “перемоги”, коли ми говоримо в Україні про Україну, і особливо коли говорять поза Україною про нас – це волонтерський рух”, – Алла Прунь, виконавча директорка Громадського Простору.

Загальні тенденції: з чим ми прийшли в новий рік, чи спадає хвиля волонтерства?


За півтори годин живої розмови учасники обговорили багато різних аспектів, ділимося  ключовими тезами –  Марти Пивоваренко, Ольги Батюсь, Євгена Осипчука, Ірини Сацюк, Алли Прунь, Віталія Ніщименка та Любові Єремічевої.

“Був час, і зараз це продовжується, що діяльність була адресною, матеріальною. Навіть говорять: “Що я роблю? Я допомагаю інтернатам”, або “Ми збираємо гроші на інтернат”…. мало хто каже: “Я допомагаю дитині”, чи “Я допомагаю дітям, які знаходяться в інтернатах”.  Зараз у суспільстві приходить усвідомленість – завдяки нашій діяльності, завдяки діяльності правильних людей у владі,  завдяки нашим волонтерам, нашим наставникам, які бачачи це, несуть своїм друзям…”, – Євген Осипчук.

Протягом 2016 року  волонтерською діяльністю займалися 14% – майже стільки ж, скільки й у 2015 році (13%)- dif.org.ua

“Доки ми отримуватимемо (на Громадський Простір) листи-запити подібного  характеру: “Я економістка, відбулася в житті, маю свій бізнес, підкажіть мені  – куди я можу вкластися, тому що хочу якийсь певний проміжок часу на тиждень проводити за волонтерською діяльністю…” – доти я можу відповідати “так”, у нас все гаразд з цим… Тепер у нас в Україні є онлайн-платформа для волонтерів – volonter.org, тепер ми знаємо, куди адресувати людину, яка хоче жертвувати свій час” – Алла Прунь.

“У маркетингу є чотири цільові аудиторії, з якими взагалі можна працювати. Волонтерство теж треба вміти “запакувати”, припіднести до аудиторії. Будь-якою новою справою або новим продуктом користується спершу меншість – меншість людей.. І ця рання меншість завжди тягне за собою інші цільові аудиторії. За ранньою меншістю, яка потребує менше інформації, але хоче робити те, чого не робив ніхто, те, що в нас було впродовж двох років – наше волонтерство було побудоване на яскравих особистостях, на людях, які вже доросли до того, що вони хочуть щось віддавати, хочуть, щоб в їхній країні не просто щось змінювалося – вони хочуть в це вкластися. Я роблю це для країни. 

???????????????????????????????

Наступною цільовою аудиторією має бути рання більшість. Нею є емоційна категорія, яка потребує яскравих образів, реклами. Чому так часто зараз звучать меседжі: а як же ви доносите інформацію? а чи робите ви маркетинг? Тому що поступово, особливо журналісти це відчувають, що наш волонтерський ринок повинен перейти до цієї ранньої більшості. Є крива товару розвитку, так само мало би бути в нас – волонтерство як явище – мало би бути натхненним, групою людей, які через яскраві образи хочуть до цього доєднатися. І не лише доєднатися як спеціалісти, а на рівні якогось ментального, інтуїтивного сприйняття, через образи.

2016 р. щоденно волонтерською діяльністю займалися близько 5% волонтерів і ще близько 11% присвячували по кілька годин на тиждень. У 2015 р. волонтери працювали значно інтенсивніше: щоденно 5% волонтерів, але 23% працювали кілька годин на тиждень – dif.org.ua

Потім, після ранньої більшості, йде пізня більшість – це вже більш когнітивні, конструктивні люди. Якщо брати на рівні товару, це ті, хто борються за акції і все рахують. Так само буде у волонтерстві колись, коли ми переживемо оці стадії розвитку. І вже потім – пізня меншість – це вже люди, які є закостенілими волонтерами по 30 років. Навіть зараз вони є – вони носять ті самі меседжі, які, часом, перестають бути актуальними. Але будь-який рух, явище, мабуть, повинен пережити ці всі стадії і дійти – чи нового витка чи закінчення своєї продуктивної діяльності” – Марта Пивоваренко.

“Можна займатися діяльністю заради діяльності, зокрема, займатися допомогою інтернатам. Іншими словами, можливо це здасться дещо грубим – можна займатися спонсоруванням цієї системи, а можна займатися допомогою дітям. І ось ця усвідомленість  – ми називаємо це “впорядковане професійне волонтерство” – Євген Осипчук.

“Я вбачаю правильний рух, правильний розвиток – це враховувати, що не можна довго тягнути волонтерство на тих самородках, які інтуїтивно рухають волонтерство кудись. Рано чи пізно вони своїми меседжами мають заражати тих людей, які емоційні, і на емоційному піднесенні зможуть допомогти розвивати волонтерство в нашій країні. Тих, які душею плекають ці ідеї. Тобто, все ж таки, волонтерство може поширюватися на рівні цінностей. Тоді ці цінності мають бути чіткими і формувати однозначні образи” – Марта Пивоваренко.

16930491_1903880629830475_465358825_o

“Важливо також інформувати людей про явище волонтерства і говорити про те, хто такі волонтери. Наприклад, мало поінформовані люди вважають волонтерами тільки тих осіб, що збирають гроші у метро. Більш поінформовані знайомі тільки з військовим або фестивальним волонтерством. Але волонтерити можна і допомагаючи дитячим будинкам, на екоакціях, писати на важливі теми на допомогу некомерційним організаціям, інформаційним ресурсам, зокрема, Громадському Простору…” – Віталій Ніщименко.

“..Дитяче волонтерство. Це є, в основному, учні від 5 до 11 класу, діти самі приходять зі сценаріями, з різними святами. Вони можуть прийти і сказати: “Ми хочемо прийти і навідати людей похилого віку, зняти відео про їхні життєві історії. Тобто вони можуть приходити і годинами слухати ті історії, потім монтувати відео, робити сюжет. Це тепер і допомога військовослужбовцям, якась гуманітарна допомога… Діти відчувають себе частиною суспільства і що вони щось можуть дати. Важливо виховувати це серед дітей” – Ольга Батюсь.

 

DSCN0892

 

“Волонтерська діяльність має бути на певному рівні для того, щоб це дійсно була допомога, якщо ми говоримо про діяльність трохи вище, ніж просто привезли гроші чи якісь речі і поїхали. Якщо ми говоримо про роботу з іншими людьми, про надання певних послуг, підтримки, то тут, безумовно, потрібні якісь інструменти, котрі допомогли б підняти загальний рівень…” – Євген Осипчук.

“Так само і в геріатричних пансіонатах – це є обмін досвідом зі старшими людьми – як ми розуміємо старших, як нам потрібно з повагою до них ставитися, знаходити точки дотику, як можемо взаємодіяти, чим ми можемо допомогти. Це також – підтримати їх, послухати їхні життєві історії” – Ольга Батюсь.

І перш за все, що дуже важливо у волонтерському процесі – початково робити зріз ресурсів – тому що багато людей йде на емоціях: “Так, я хочу допомагати”. У нашій діяльності ми, перш за все, завжди запитували: “Чому?” Тому що дуже часто хочуть допомогти собі за рахунок когось, наприклад, дитини, особливо дитини-сироти… Це те, чого не можна допустити. Або буває, що люди насправді просто не зважують свій ресурс  – тут вони комусь допомагають і тут же вони ж від цього страждають, й інші люди, сім’ї, близькі люди” – Ірина Сацюк.

люба

“Волонтерство дорівнює служінню. А цю цінність – безкорисливого служіння – варто поширювати, утверджувати, зрощувати в нашій свідомості, незалежно від зовнішніх обставин у країні. Якщо зможемо її плекати в собі, розумно розподіляючи власні сили, зможемо показати приклад світові. Як служити, волонтерювати без вигорання?” – Любов Єремічева.

“Як ми оцінюємо волонтерство? Діяльність заради діяльності? Можна пускати кульки, а можна робити системні зміни в суспільстві.  Професійно організоване волонтерство – тільки це може зробити системні зміни” - Євген Осипчук.

“Я не помітила змін у нашій роботі наставництва, просто у кожного напрямку волонтерства – свій сегмент. У нашому сегменті людей не стало менше, навіть стало більше” – Ірина Сацюк.

“…Дуже важливий момент – це професійний рівень людей, які вирішують будь-які проблеми. Можна на ентузіазмі побігти і щось робити, але вірогідніше за все, що ти більше наламаєш дров. Особливо, коли ми говоримо про дітей, то тут велика ціна – помилятися ми не маємо права. Тому дуже важлива саме якісна підготовка волонтерів…” – Євген Осипчук.

16930467_1903880636497141_538591988_o

“Тут дуже важливо чим далі, тим більше структурувати волонтерський рух за рахунок того, що люди більш тверезо, усвідомлено роблять цей вибір, що я волонтер. Я не просто волонтер, бо це модно – зараз всі волонтери, тож і я, а що мій вибір – віддавати десятину. Я стараюсь контролювати, щоб це не було надміру чи замало, щоб це було саморегульовано – або зараз я все віддаю, а потім думаю, як повернути стотисячний кредит, бо я віддав все, а війна все приймає. І головне – прийняти той факт, що волонтерство – це така річ, яка повинна тривати довго…” - Марта Пивоваренко.

У контексті розмови часто згадувалось про проблему вигорання і потребу оцінити свої можливості. Як долати це явище у волонтерстві?


“Зроблю паралель – якщо ми інтенсивно качаємо м’язи, ми можемо накачати дуже рельєфне тіло, а можемо зірвати ці м’язи. Тут важливо чути тонку межу між тим, що ти напружуєшся, і тим, що ти рвеш м’язи” – Марта Пивововаренко.

“Потрібно підготувати самих волонтерів, щоб вони не вигорали, щоб вони не зламались самі, але щоб і не нашкодили тому, кому вони збираються допомогти” – Євген Осипчук.

“Я починаю долати виснаження з того, що встаючи зранку, відкриваю очі і не змушую своє тіло приходити до руху.. Наступний крок, який я роблю – обов’язково спілкуюсь з людьми, розповідаю про свій досвід того, як можна правильно практикувати фізичне і психологічне розслаблення… У цьому допомагає візуалізація” – Марта Пивоваренко.

“Обов’язково мають бути групові зустрічі з наставниками… Людина не завжди готова ділитися, тож такі зустрічі організовуються для людей, які не готові, але вони послухають інших, приміряють на себе,  і вже стане легше. Окрім групових зустрічей, у нас протягом нашої роботи – семи років, був й індивідуальний супровід. Мені здається, що одна з умов того, як боротися з вигоранням, полягає в тому, що наставництво і волонтерство все-таки мають бути процесами організованими, керованими. Хтось має бути, хто побачить – або це в парі, або, якщо це велика група людей, це має бути організований процес – щоб люди могли й озвучити. Якщо не озвучують, то спеціаліст, чи той, хто координує цей процес, має, знаючи ризики, сам ставити питання, виводити людей на якийсь простір такої відвертості і допомоги” – Ірина Сацюк.

16930898_1903880639830474_66711458_o

“Через неврахування різних обставин відбувається стихійність волонтерської діяльності, а стихійність веде до того, що рано чи пізно волонтерство або спалює людину і вона йде, або воно просто було недоречне, тимчасове, бо вона не оцінила свої можливості – фізичні, фактичні, фінансові, будь-які інші. Тому так – можна говорити про певну втрату волонтерського руху – таких людей, які в певний момент були готові віддати останнє, а потім зрозуміли, що не готові пожертвувати родиною чи чимось іншим” - Марта Пивоваренко.

Відео бесіди:


Тематика публікації:            

Останні публікації цього розділу:

Успіхи, виклики, меседжі: прощаємося зі старим і впускаємо нову енергію змін

Оксана Глєбушкіна: наша суперсила — це побудова різних партнерств

Проблеми партисипації: як громадськості активніше долучатися до планування міського розвитку

Інна Підлуська: якщо сьогодні щось не вийшло — це не обов'язково "зрада"

Мистецтво перемагати булінг

Анна Бондаренко: у нашому просторі волонтерства стає все більше