Pro Bono Club Ukraine: як бізнес та ГО можуть разом змінити світ

Із Олександрою Чучко, менеджеркою Pro Bono Club Ukraine, ми зустрілися на затишній галявинці у дворі коворкінгу Projector. Саме тут, на одному з поверхів будівлі, розташувався офіс нещодавно ...

Pro Bono Club Ukraine1

Любов Єремічева

Із Олександрою Чучко, менеджеркою Pro Bono Club Ukraine, ми зустрілися на затишній галявинці у дворі коворкінгу Projector. Саме тут, на одному з поверхів будівлі, розташувався офіс нещодавно заснованої ініціативи. Програма допомагає представникам громадського сектору отримати безкоштовну професійну підтримку чи консультацію від експертів корпоративного сектору, а бізнесу підтвердити свою експертність на ринку, розповісти про корпоративні цінності та долучитись до вирішення соціально-важливих проблем. Більше про концепцію pro bono та як вона приживається в Україні, – у цій розмові.

Громадський Простір: Сашо, давайте познайомимось: кілька слів про вас.

Олександра: У громадському секторі я вже більше 5 років. Почала з організації AIESEC, поїхала на стажування, після чого мене «затягнуло». Родом я зі Львова, там навчалась і була в AIESEC у Львові. Спочатку я організовувала свої проекти. І одразу, з перших днів, мені потрібно було спілкуватись з партнерами – був проект, і нам потрібно було знайти безкоштовне харчування та проживання для волонтерів. Мені доводилось ходити та домовлятись із «серйозними дядечками».

3

Громадський Простір: Скільки Вам тоді було років?

Олександра: Вісімнадцять. Я хвилювалась, але мені так подобався проект… я була просто закохана у цих дітей-волонтерів, тому переборювала всі свої страхи, йшла і казала: «Нам це потрібно, бо у нас такий проект». Потім випадково вийшло так, що мене призначили віце-президентом з корпоративних відносин і партнерського розвитку. Я півроку дуже страждала й опиралась, казала, що хочу займатись лише соціальними проектами. Але потім я зрозуміла, що партнерства – це якраз про соціальні проекти, це потрібно, щоб вони функціонували. Якщо я розумію, що це за проект, навіщо він втілюється, то мені набагато простіше знайти партнерів, ніж робити все лише власними руками. Так все і почалось.

Ми запускали кампанію на платформі Спільнокошт, виграли один міжнародний грант від кліматичної організації, оскільки це був екологічний проект. Потім я «розперезалась» і вже активно працювала з компаніями. Я організовувала подію в Києві від AIESEC в Україні – це був YouthSpeak Forum. Там дуже багато йшлося про співпрацю бізнесу та громадського сектору. Ми збирали дуже класних людей, зокрема, там був Дмитро Шимків, Валерій Пекар. Мені подобалось з ними спілкуватись і те, що вони розповідали про взаємодію, партнерство, співпрацю.

Потім я потрапила в національний комітет і відповідала за PR. Але все було не так просто: ми почали реорганізовувати процедуру того, як здійснюємо соціальні проекти, тому що це основний продукт, що бачить суспільство, а без цього будь-який PR позбавлений сенсу. Після того, як це завершилось, я потрапила в MakeMeBetter – програму професійного наставництва від однієї з випускниць AIESEC в Україні Анни Мазур. А потім до нас прийшов Єгор Гребенніков і сказав: «Дівчата, ви робите класний проект MakeMeBetter – наставництво людина-людина. Давайте це збільшувати і робити Pro Bono Club Ukraine за концепцією pro bono компанія-організація», – я дуже цьому зраділа.

Громадський Простір: Давайте розтлумачимо: що таке pro bono, як це зародилось, яка історія цього явища?

Pro bono – це дуже давня штука

Олександра: Pro bono – це дуже давня штука, вона почалась далеко в Америці. Одна група юристів, розуміючи, що вони соціально відповідальні, вирішила, що можна присвячувати якусь частину свого часу і працювати безкоштовно, адже є багато людей, які не можуть дозволити собі оплатити їх послуги, хоча потребують не менше за інших. Багато хто зрозумів, що це хороша ідея, і її почали розповсюджувати на різні напрями: безкоштовно робити дизайн, маркетинг тощо – це все виросло в pro bono рух (на сьогодні існує 48 різних pro bono організацій у 31 країні). Взагалі, pro bono publico означає «для суспільного блага», тобто професійні послуги для загального блага. І тепер майже у всіх сферах надають певні професійні послуги безкоштовно, це відбувається у різних форматах, може по-різному називатись. Корпоративна соціальна відповідальність – це, по суті, те саме, просто часто через грошовий еквівалент.

Громадський Простір: Як це приживається в Україні?

Олександра: Це існувало і раніше, просто не було впорядковано, не було системності. Якщо засновники організації, керівники мали особисті зв’язки з кимось із бізнесу, тоді працювали партнерства – це траплялось випадково, а не виконувалось стратегічно. Наприклад, директорка ГО «Навчай для України» [Рімма Ель Джувейді] працювала раніше в консалтинговій компанії Deloitte. Розпочавши громадську діяльність, вона прийшла в цю компанію і сказала: «Ось дивіться: вам це може бути цікаво, давайте робити щось разом». Це траплялось або завдяки особистим зв’язкам, або ж випадково, однак така практика була – ми збираємо в блозі такі історії. Зараз, наприклад, ГО «Агенти змін» співпрацюють з дизайнерами, котрі розробляють інтерфейс застосунку, який буде рахувати пішоходів. Тобто така співпраця є, але вона відбувається не систематизовано.

Громадський Простір: Як формувалась команда Pro Bono Club Ukraine, скільки вас, хто ці люди?

Олександра: Ініціатива виникла завдяки ідеям та натхненню Єгора Гребенікова – соціального інвестора та засновника Impact hub Odessa. Він шукав команду і знайшов нас. Наразі PBCU реалізується за рахунок активної роботи трьох людей: я координую загальну роботу про боно клубу, в нас є контент-менеджер і ком’юніті-менеджер. Ми розуміємо, що наша первочергова задача – розповідати про приклади успішних кейсів, демонструвати ефективність та можливості, які надає про боно робота для різних учасників. З іншого боку, нам важливо надавати успішний досвід, координувати безпосередню роботу учасників і експертів чи компаній для досягнення успіху. Тому почали саме в такому складі. Більш стратегічно до команди долучається Анна Мазур, ми разом продумуєщо, що саме маємо робити, в якому напрямку рухатись.

Громадський Простір: Як це працює? Ви запитуєте в організацій, що їм потрібно, а потім просите бізнес це їм надати?

Олександра: Поки майже так. Ми зрозуміли, що наша організація буде еволюціонувати разом з еволюцією громадського сектору та бізнесу. Тому що зараз у громадських організацій часто є потреби: «У нас це горить! Ми не знаємо, як з фінансами розібратись! Нам потрібна PR-стратегія…», – ми для цього шукаємо наставників.

ми допомагаємо ГО сформулювати запит, тому що це, як ми побачили, доволі велика проблема

Ми допомагаємо ГО сформулювати запит, тому що це, як ми побачили, доволі велика проблема. Вони хочуть або ж усе й одразу, або: «Дайте нам хоч щось», – тобто немає визначеного, чіткого розуміння, що їм потрібно. Ми ці питання з ГО пропрацьовуємо, створюємо кейс на сайті, до якого мають доступ наставники. Наша попередня база з MakeMeBetter є великою, люди звідти долучаються, тому що вони лояльні до всіх ініціатив, які ми впроваджуємо. І вже з’явилось більше 60 людей, які зареєструвались безпосередньо на Pro Bono Club Ukraine, побачивши ініціативу.

Так, вони нас знаходять, а ми їх поєднуємо, тобто зараз ми закриваємо ті «дірки», які є. Але паралельно ми проводимо освітні інтенсиви для громадських організацій, щоб забезпечити освіту у фундаментальних сферах, які лежать в основі діяльності будь-якої організації, а також, щоб показати, яким чином можна зрозуміти, що саме потрібно організації з усієї сфери – чи це комунікації, чи управління командою. Ми даємо загальну картину, а після цього до нас приходять вже більш конкретні, виважені та ґрунтовні запити.

Нещодавно ми відкрили можливість бізнесу запропонувати власну послугу, хоча лише розпочинаємо це робити. Наприклад, компанія, що приходить до нас говорить: «У нас є можливість організувати 10 презентацій за рік для організацій, які займаються питаннями екології, тому що ми в це віримо». А після цього громадські організації можуть подавати заявки. Тобто це вже буде не про «залатування дірок», а матиме превентивний характер. ГО зможуть зайти на сайт, подивитись і обрати саме те, що їм потрібно. 

33121528_255057401736775_3564034561677459456_o

Громадський Простір: Як довго існує ваш проект?

Олександра: Четвертий місяць.

Громадський Простір: А за рахунок чого вам вдається утримувати офіс, команду?

Олександра: Ініціатор та інвестор проекту – Єгор Гребенніков. Але багато витрат нам вдається мінімізувати за рахунок того, що ми працюємо разом з командами Happy Monday та MakeMeBetter, шеримо спільний офіс, дизайнера, інші вузькі функції.

Громадський Простір: Які запити вам надходили найчастіше за чотири місяці?

Олександра: Зараз у нас найбільше працюють із стратегічними речами. А в пошуку, в основному, IT-послуги, зокрема, розробка сайтів, і PR. Проблема в тому, що люди не знають навіть, що просити. Вони не розуміють, що їм можуть допомогти, наприклад, розібратись з організаційною структурою. Категорії мислення ще не відповідають можливостям.

До нас звертаються, до прикладу, і кажуть: «Нам потрібні гроші» – «А навіщо вам гроші?» – «Нам потрібно зробити сайт» – «Отже вам потрібен сайт». Ми зараз проводимо заходи і розмірковуємо, що ще можна зробити для громадських організацій, хочемо провести влітку ще одну освітню подію. А восени буде відбуватись всесвітній захід Pro Bono Week – активності, що проходитимуть у всіх країнах, які долучені до pro bono руху, і ми також будемо до них приєднуватись і це популяризувати.

Громадський Простір: Як саме до вас можна звернутись?

Олександра: На нашому сайті є форма заявки, яку ми розробили. Там є усі необхідні нам запитання, зокрема, що це за організація, що їм потрібно і для чого – дуже багато різнопланових питань ніби про одне й те ж, але ми помітили, якщо просто питати: «Що вам потрібно?» – це не дає потрібного результату, щоб справді зрозуміти потреби.

Громадський Простір: Звідки найчастіше люди зараз звертаються: з Києва, регіонів, маленьких чи великих організацій?

Олександра: Я б сказала, що рівномірно. У нас є і Львів, і Чернівці, і Одеса – потрошку з усюди. Немає такого, що усі з Києва. Це за рахунок того, що ми залучили на події учасників з різних міст, тому вони активні, і там, можливо, менше ресурсів, тому більший попит.

Громадський Простір: З часом, коли про вас знатимуть більше, то запитів з маленьких містечок буде більше…

Олександра: Так, оскільки в Києві розташовані усі головні офіси компаній, можна просто піти і попросити те, що тобі потрібно, тут більше можливостей.

Громадський Простір: Чи плануєте виходити в режим майстер-класів, лекцій на випередження, тобто просто приїжджати в якесь місто і щось розповідати?

Олександра: Так. Інтенсиви були пробною версією, коли ми дуже ґрунтовно розповідали про якусь сферу, ми не охопили усе. Це було три тестові заходи, і ми зрозуміли, що потрібно рухатись далі у стратегічні, фінансові, управлінські та структурні речі. Ми будемо продовжувати такі серії, а зараз розмірковуємо над тим, який формат буде кращим, максимально корисним, щоб ефективно використати ресурси. Ми ще не знаємо напевне, як це буде, але шукаємо власний формат.

Громадський Простір: Про що Ви мрієте в майбутньому, яка Ваша візія, чого Ви хотіли б досягти через декілька років? Який результат своєї діяльності Ви бачите, що для Вас буде великим успіхом?

Олександра: Я бачу ідеальну картину так – бізнес-компанія приходить і каже: «Ось є наше місто, давайте зробимо для нього щось класне!» – вони сідають разом з ГО, які хочуть долучитись, і ще не маючи предмета, придумують щось на перспективу – акції, проекти, програми, тобто будь-що, що вони робитимуть на випередження для розвитку певної сфери чи локації. Або ж кажуть: «У нас є така проблема, давайте згуртуємось і зробимо щось разом для її вирішення», – декілька організацій зможуть працювати над проектами, які будуть вигідні усім. Для мене це найбільший драйв, мені подобається перспектива, що ці ресурси можна буде ось так спрямовувати, щоб це разом працювало і вирішувало певні проблеми.

1

Громадський Простір: А як це відбувається у світі в розвинених країнах?

Олександра: По-різному. Я вивчала досвід на Global Pro Bono Network. Є такі, що фокусуються на тому, щоб дати можливість бізнесу розвинути таланти, випробовувати інновації, згуртувати колектив. Вони шукають проекти, де більше потрібна колективна залученість: «Давайте зберемо команду з нашої компанії з різних відділів, різних рівнів, і вони будуть щось робити », – це, можливо, не матиме такої високої соціальної вартості, але вони опікуються тим, щоб у такий спосіб розвивати бізнес. Є такі, котрі дуже сконцентровані на тому, щоб вирішувати саме соціальні проблеми через empowering (англ. розширення можливостей) громадських організацій. Але саме до рівноцінних партнерств, як ми побачили, ніхто не йде. Можливо, це якесь наше особливе розуміння цього…

Громадський Простір: Але ви до цього прагнете?

на перетині сфер та різної діяльності з’являються дуже класні продукти

Олександра: Так. Це виглядає, як адекватна еволюція, тому що в певний момент і громадські організації, і бізнес вичерпують можливості свого впливу. Тоді потрібно робити щось інше: або зовсім змінювати продукт чи сферу, або ж щось робити разом. На перетині сфер та різної діяльності з’являються дуже класні продукти.

Громадський Простір: Зараз бізнес дає наповнення, щось пояснює, ділиться з ГО. Як Ви думаєте, чи може громадська організація бути корисною чимось бізнесу?

бізнесу  подобається бути залученим в емоційно навантажені речі

Олександра: Так, звісно, багато чим. Ми беремо інтерв’ю, і чуємо через живі розмови, що бізнесу дуже подобається бути залученим в якісь емоційно навантажені речі.

Громадський Простір: А не просто в заробляння грошей…

Олександра: Так. Вони говорять: «Я починав це робити, бо мені потрібно було прокачати скіли (англ. skillнавичка, майстерність), а потім побачив ці очі, ми поговорили з цими людьми…» – і вони навіть змінюють тон розмови, бо справді відчувають, що роблять щось вартісне, їм від цього приємно. Вони, наприклад, говорять: «Це мене завершує, тому що комерційні проекти не наповнюють мене цілком», – вони не готові перейти в громадський сектор, але у них з’являється певна відповідальність.

Кожен є професіоналом у своїй справі. Громадські організації професійно працюють із соціальними проблемами, а бізнес вирішує інші питання, які також важливі. Втім, не змінюючи ні професію, ні сектор, ні роботу, вони все одно можуть впливати на суспільство.

Наприклад, ми брали інтерв’ю про співпрацю ГО «Агенти змін» і дизайнерів, які зібрали повноцінну команду та роблять ідеальний дизайн-процес. Вони говорять: «Ніколи з комерційним замовником ви такого не зробите, бо у вас є свої ділянки відповідальності, і ви робите лише свою частину. Ви можете навіть не бачити загальну картину. А тут, коли всі все обговорюють, працюють разом над усім…» – вони з таким задоволенням про це говорили, що я була готова сама до них приєднатись і працювати в їх команді! Тому саме взаємодія в соціальних зв’язках з колегами, долученість до цього без надзусиль їм дуже подобається.

Громадський Простір: Ви постійно в комунікаціях. Перед тим працювали в організації, де мусили постійно комунікувати, шукати партнерів. Як Ви себе зберігаєте від емоційного, професійного вигорання? Як би Ви порадили іншим зберігати свою наповненість, щоб не вимотуватись до останньої ниточки?

Олександра: Я заряджаюсь, коли ми говоримо. Наприклад, зустрілись і класно поговорили – все, я не ходжу, а літаю. Але потрібно добре відпочивати. На вихідних ми намагаємось зовсім виключатись, не перевіряти пошту. Ми разом ходимо на скеледром, їздимо на відпочинок, якісно проводимо час.

Громадський Простір: Тобто у вас не просто команда, а ви ще й друзі?

Олександра: Так. Ми намагаємось робити це здорово. Анна Мазур, засновниця, говорила: «Краще ви будете добре відпочивати постійно, ніж ви одного разу виснажитесь і більше ніколи не повернетесь. Я вас усіх дуже люблю, ви усі дуже добре працюєте, тому на вихідних і у відпустці я вас не чіпаю». Під час попередньої громадської активності у нас такого не було. Ти постійно щось робиш, тобі потрібно більше й більше працювати, тому що все горить. І справді, після такого настає вигорання, і себе інколи треба насильно зупиняти.

2

До того ж, у нашому районі гарні будинки, класні креативні люди, зокрема, дизайнери та ілюстратори [офіс ініціативи – в районі Андріївського узвозу]. У нас вільна, неформальна атмосфера. Це добре, бо ти не витрачаєш енергію, щоб замислюватись над зайвим. Ми виходимо з метро і бачимо банківських працівників в костюмах в тридцятиградусну спеку… Що ж ти можеш зробити хорошого, якщо тобі некомфортно? У нас також вільний графік, ми можемо працювати де завгодно, скільки завгодно – це ми регулюємо повністю самостійно. Це відображається на результатах: хоч нас і небагато, але у нас вже більше 20 кейсів, все працює – і комунікації, і сайт ми робили власноруч. Дуже багато нам вдається за рахунок ефективності, а не за принципом: «Давайте відсидимо від восьмої до восьмої».

У нас кожен працівник відповідальний за свій комфорт, тобто людина сама регулює, як їй комфортно працювати – наприклад, п’ять чи сім днів. Створити собі зручні умови – це відповідальність самої людини, а справа керівників – не заважати цьому. Анна нам каже: «Ви самі це для себе організовуєте, основне – результат».

Громадський Простір: Насамкінець, можливо, у Вас є меседжі, побажання, заклики приєднуватись.

Олександра: Так, у нас класно! (сміх – ред.) Насправді, я думаю, що це природна еволюція. Те, що я бачу і від учасників, і від наставників, чую у розмовах, те, що відчувається – усім комфортно в цьому процесі, люди роблять те, чого вони прагнуть, до чого в них лежить душа, тим паче, що це приносить користь усім.

…………….

Робота над текстом Ірини Гузій


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

Громадські організації VS корупціонери

Prostir Talks: інноваційні ініціативи, які змінюють простір-громаду-світ

Паліативна допомога для дітей - не тільки медична проблема

Глобальна акція #SaveOlegSentsov: весь світ вимагає звільнення політв'язнів з тюрем Росії!

Рівність заради безпеки. Повноцінний суспільний процес неможливий без участі жінок

Започатковано традицію ярмарків грантів у сфері культури