Поєднані однією Ниткою: як у Кракові діє простір підтримки України

Громадський Простір

Коли ви плануєте поїздку до Кракова, домовляєтесь про зустрічі — ви точно отримаєте рекомендацію про чудове місце — український простір “Нитка” (польською NIĆ), що є і книгарнею, і кав’ярнею, і нашим з вами українським місцем. “Нитка” єднає українців, які давно проживають або навчаються в Кракові, і які приїхали сюди вже після 24 лютого. Але це місце, у центрі старого міста, так само вабить і поляків, що цікавляться всім українським, і які в перші дні після повномасштабного вторгнення приходили сюди підтримати Україну. Зустрічаються з друзями або просто заходять на філіжанку запашної кави. А її справді роблять тут по-особливому.

І Громадський Простір отримав таку пораду про “Нитку” для однієї із зустрічей у Кракові, до речі, від наших польських колег. Ранок понеділка, в кав’ярні затишно, лунають фрагменти цікавих розмов, на літньому майданчику кав’ярні триває інтерв’ю, кава готується під дружній смол-ток з баристою… Поруч книжкові стелажі з українськими книгами, що важливо, тут чимало українських авторів, перекладених на польську. З внутрішнього дворика у відкрите вікно завіває український прапор. І на почесному місці тут висить також кримськотатарський прапор. Стіни коридору, подвір’я і власне закладу — в картинах, плакатах, інсталяціях, анонсуються культурні події, настрою додають відомі усім нам меми — тут усе говорить про активне культурне “ниткування” і Україну.

Ми познайомились з Надією Мороз-Ольшанською, засновницею цього простору, а також ще кількох громадських організацій, під час партнерського візиту до Польщі, в межах нашої ініціативи #KołoAktywnościPlUa.

На фото: Надія Мороз-Ольшанська — культурна менеджерка, співзасновниця кав’ярні-книгарні «Нитка», засновниця міжнародного театрального фестивалю “Схід – Захід”, “Фундації масових видовищ”, фундації “Культурна дипломатія”.

— Надіє, розкажіть про себе та ваші проукраїнські ініціативи в Кракові? 

— За практикою я культурна менеджерка, маю кілька дипломів, а сюди приїхала з Полтави у 2012 році, в пошуку змін. У Полтаві я теж займалася різними культурними проєктами, зокрема вела театральну студію при технічному університеті, навчалася в Харкові, потім навчалася в Криму, і власне це все поєднувала, працюючи в Полтаві. Це був дуже цікавий досвід. 

Коли я приїхала до Кракова, мені бракувало того руху, який я мала в себе вдома, і ми з моєю подругою вирішили, що нам дуже важливо запросити наших друзів- театралів, щоб вони приїхали, представили свої вистави. Так ми провели перший Міжнародний фестиваль українського театру “Схід — Захід”. 

Щорічний міжнародний фестиваль українського театру “Схід — Захід”, організований Фундацією масових видовищ та Центром молоді ім. Генрика Йордана, з 2014 року проходить у Кракові. Мета фестивалю — показати, що мистецтво в Україні та поза її межами не стоїть на місці, розвивається, є європейським, має свою специфіку, унікальність та автентичність.

Вистава “Мама. 10 км”. Національний академічний театр драми та музичної комедії ім. М. Щепкіна. Україна (Суми). Міжнародний фестиваль українського театру “Схід — Захід” 2023 року. Джерело: Międzynarodowy Festiwal Teatru Ukraińskiego, Zdjęcia/Фото Сергій Чуприна, Karolina Stokłosa.

Перший фестиваль не був міжнародним, було тільки чотири театри з України: два театри з Харкова, два театри з Полтави. У 2013 році це все було дуже камерно. Це наші друзі, ми їх запросили, вони зіграли свої вистави… Коли ми почали підготовку в 2014-му році, це було вже після Майдану та початку війни на сході України, я зрозуміла, що без інституційної підтримки буде важко розвиватися. 

Того ж року я закладаю першу організацію — “Фундація масових видовищ”, яка наступного року святкуватиме своє десятиріччя. Нам за цей час вдалося реалізувати велику кількість культурних подій, пов’язаних з Україною. Якщо не вважати, що тут вже багато років діє осередок Об’єднання українців у Польщі, то ми на той час були, здається, однією з перших громадських організацій нової генерації. Власне фундація активно почала діяти у 2016-му році, ми мали понад п’ять проєктів, а в 2019-му році їх уже налічувалось десять.  

Уже на другий фестиваль до нас зголосилося 13 театрів, а на третій — 18 театрів. Вони приїжджають на цілий тиждень до Кракова, гуляють містом, спілкуються, переглядають вистави інших театрів…  

Ми організовували зустрічі з українськими письменниками, були різні конкурси дитячої творчості, а такою найбільшою подією залишався фестиваль українського театру «Схід — Захід». З 2019-го року ми також реалізовували цикл цілорічних показів українського кіно в Кракові. Виставки, конкурси, майстеркласи, проводимо артпікнік в Кракові Слави Фролової, який вона перевезла з Києва сюди ще у 2018 році. 

 — Пандемія, потім ми прокинулися після 24 лютого… Як відобразилось це на вашій організації? Знаємо, що ви безпосередньо організовували збір допомоги Україні… 

— Не зупинялись навіть під час пандемії коронавірусу, щоправда, вже реалізовували події в режимі онлайн або в гібридному форматі.  

У 2022-му році, через повномасштабне вторгнення рф в Україну, ми перенесли наш фестиваль на серпень. До нас приїжджало 15 театрів, в тому числі були театри з Луганська, Сум, Харкова та Маріуполя, Львова. Переважно, це все професійні театри, але була також й аматорська програма.  

Вистава «Їх там нєт». Обласний академічний український музично-драматичний театр. Україна (Луганськ). Міжнародний фестиваль українського театру «Схід — Захід». Джерело: Międzynarodowy Festiwal Teatru Ukraińskiego, Zdjęcia/Фото Сергій Чуприна, Karolina Stokłosa.  

2022-й рік — це про різноманітні складності, які нам впали на плечі, і про відповідальність, оскільки ми організовували різні ініціативи підтримки, збирали гуманітарну допомогу Україні. У кав’ярні-книгарні NIĆ проводили речові та грошові збори, спочатку на допомогу лікарням, а потім на допомогу військовим… Загалом минулого року ми передали допомоги на понад 5 млн злотих. 

У 2023 році спільно з нашими партнерами теж провели акцію і зібрали на повну амуніцію медичного гелікоптера, не рятувального, а саме медичного, тобто на  мінілікарню в повітрі.  

Проводимо збори під час різних культурних заходів, проводимо свої культурні події.  

Український актор та режисер Ахтем Сеітаблаєв у просторі “Нитка” (Фото: NIĆ. Kawiarnio-księgarnia)

— І це все в’язалось у вашому просторі NIĆ… Розкажіть детальніше, як це місце було створено? Якщо погортати вашу Фейсбук сторінку, то здається, що у вас побувала вся культурна спільнота України — з лекціями, читаннями, благодійними концертами… Це так? 

— У 2020-му році, коли розпочалася пандемія, ми з моїми колегами вирішили, що надто мало чого відбувається в місті, і вирішили, що нам треба створити місце, яке буде поєднувати багато різних речей: і гастрономію, і культурні заходи, і книжки. 

Буквально власними силами розпочали підготовку цього простору, який взяли в оренду. Виявилось, що найкращий варіант — зробити соціальне підприємство. Тобто це теж громадська організація Fundacja Aktywna Integracja, це також господарча діяльність — кав’ярня як соціальне підприємство. І власне з багатьма дивними збігами нам вдалося це все реалізувати. 

А вже цього року ми з моєю колегою заклали ще одну фундацію «Культурна дипломатія», при якій буде працювати видавництво. І один з напрямів нашої роботи — переклад української літератури польською мовою. Ми вже маємо один зреалізований проєкт, чекаємо тільки на його фізичне перетранспортування до Кракова. Це проєкт коміксу 333 від UA Comix. 

Як перекладачка я завершую переклад книжки Ірени Карпи “Як виходити заміж стільки разів, скільки захочете”. Це новий досвід для мене, але маю надію, що ця книжка теж знайде свій позитивний відгук в польських читачів/ок. Плануємо також видання польською “Птах” Сергія Жадана, ще маємо кілька книжок вже в перспективі. Тепер головне виробитися з часом і можливостями, нашими потужностями. 

Так почалась моя праця, моя співпраця з багатьма людьми, тому що це не я роблю всі ці речі — це наша невелика за кількістю людей, але велика, в сенсі значення, команда, яка включена, яка хоче щось важливе зробити, змінити, й це неймовірно. 

— От нам “Нитку” порадили польські колеги, які активно цікавляться Україною давно… І вже через цей простір ми дізнались про вашу громадську діяльність тут. А хто ваші відвідувачі/ки — це українці, чи все ж поляки добре знають про це місце? 

Поляки дуже добре знають про нас — і початок повномасштабного вторгнення це дуже сильно показав. Вони самі сюди пішли, люди пішли не так до консульства, як до нас, і питали: що робити, як допомагати — і це було неймовірно! Складно, але це неймовірно цінно! Скоординувати 150 людей, які в тебе стоять в коридорі, і питають: що робити? А ти ще сама не знаєш, що робити, але ти маєш прийняти рішення, направити.

 — З ким ви співпрацюєте саме тут в Польщі? 

 — Тут є велика кількість громадських організацій, які допомагали Україні, допомагають Україні, є громадські організації, які створені були українцями. Діє теж коаліція “Відкритий Краків” і там є понад 100 організацій громадських, є польські, є міжнародні, є засновані українцями, які працюють на допомогу Україні. З більшістю з них співпрацюємо. Співпрацюємо зокрема з фундацією “Зустріч”, з порталом UAinKrakow.pl і з багатьма ресурсами, використовуємо і підсилюємо, дуже тішуся, що маємо можливість співпрацювати з містом Краковом з різними його відділами, з Міністерством культури та національної спадщини Польщі, з воєводством.  

 — А як дається комунікація з ними? 

 — У них є вже готові стежки, це конкурси, під час яких ми можемо зголошуватися, і вони підтримують — і це неймовірно важливо.  

 — З ким взаємодієте в Україні? 

 — Ми багато працюємо з театрами, є теж партнерська організація Міжнародний благодійний фонд “СПЕС КОНФОРТАТ” з Полтави, з якою ми працюємо. Маємо теж досвід співпраці з сектором бізнесу, з артистами безпосередньо. Взагалі за минулий рік у нас тут в кав’ярні відбулося понад 300 подій. Були, мабуть, всі… Якщо навіть не давали тут концерт, то вони приходили в гості, і це дуже приємно й цінно для нас. 

Ідея створення цього простору була в тому, що ми будемо давати простір — комфортний, безпечний та цікавий, а наскільки він живий — це тільки тішить, він дійсно такий і він активно розвивається.  

— Ви зі своєю командою так багато робите для активної взаємодії поляків й українців та промоції культури навзаєм… Можливо є щось таке, що вам би хотілось покращити? 

— Мені цінно і важливо, щоб ми не повторили 2015-2016 рр., коли ми програли інформаційну війну, яку робила росія на території Польщі проти України. Вони і далі пробують її розгортати. Якщо Україна матиме позицію, що лише “так правильно і на діалог не будемо йти” — діалогу не буде. Відповідно, ми не зможемо щось змінювати, якось розвиватися. Але я дуже сподіваюся, що в Україні почнуть випрацьовувати стратегію розвитку України, будуть цінувати культуру як неймовірно важливу м’яку силу, яка може змінювати дуже багато чого. Це не питання тільки про гроші.  

Я розумію, що інституції в Україні, особливо в маленьких громадах, потребують дотаційності. Культура — це завжди дотаційна галузь, а якщо говоримо про сектор креативний, який є не дотаційний, це круто… Але прибуток культури — це мізки людей, які потім правильно налаштовані щодо своєї країни. Я дуже сподіваюся, що це буде активно доноситися не тільки від представників громадських організацій, але й на різних владних майданчиках, буде підтримуватися, бо ми виграємо війну теж, між іншим, і завдяки тому, що українці, через різні культурні проєкти по всьому світу, створили позитивний візерунок свій — і цього не можна втратити, забути або вирішити, що це неважливо. 

Спілкувалася Галина Жовтко