Ветеранка Оксана Якубова про жінок на війні: повірте, служать вони супер

Громадський Простір

Оксана Якубова, Головна економістка-фінансистка Міністерства фінансів України, три роки відслужила на фронті. Тепер вона знову працює в Міністерстві. Під час дискусії “Розширення прав та можливостей жінок у державному управлінні України” пані Оксана поділилась своєю історією, тези якої ми пропонуємо до Вашої уваги.

Довідково: Оксана Якубова є ветеранкою війни. Нагороджена медаллю "За військову службу Україні". У березні 2014 року Оксана була мобілізована до лав Збройних Сил України на посаду Помічника командира  з фінансово-економічної роботи/начальника фінансової служби  - головного бухгалтера 30 ОМБР. У березні 2015 року вона підписала контракт "до закінчення особливого періоду" і була призначена на посаду заступника командира механізованого батальйону по роботі з особливим складом. Пані Якубова звільнилася в запас 17 липня 2017 року з військовим званням "майор". 

Дійсно, у мене є досвід роботи в Міністерстві фінансів з 2006 року до 2014-го. З 2014 до 2017-го я була у Збройних Силах України. Після повернення з війни, я побачила значні зміни. Але я хочу сказати, що найбільший “гендерний бій” довелося прийняти на війні. Вже згадували (під час дискусії), що потрібно 5 поколінь, аби щось змінилось. Ні. Армію ми змінили за 5 років. Ви бачили, що в 2014-му і в 2017-му є те ж саме гендерне питання, воно замкнулося.

Коли мене призвали в армію, спочатку мені сказали: “Дівчинко, що ти хочеш?” (хоча мене викликали у військкомат). Другого разу, коли мене викликали, то сказали: “Знаєш, а нам потрібен кадровий офіцер з досвідом – в тебе є досвід, а більше чоловіків таких не знайшлось”. Тож мене забрали в армію, на війну — жінку, з Міністерства фінансів. Так вийшло.

Потім я залишилась – мабуть, там я була потрібна більше. Я потрапила на суто чоловічу посаду. Я була першою жінкою, напевне, на всю Україну на офіцерській посаді. Жінкою, яка прийняла суто “чоловічу посаду” – заступника командира батальйону. І хочу вам сказати, що коли солдати, сержанти побачили, що я спеціаліст, то мене сприйняли. Найбільший “бій” відбувся з офіцерами, яким потрібно було довести… Не офіцерам, які на фронті, там не було різниці, хто ти: куля не бачить, хто ти – дівчина чи хлопчик, а тим, хто приїжджає з Києва: “Як? Жінка? Тут, на фронті? Що вона тут робить? Де вона спить?” Було дуже цікаво, коли з Міністерства оборони питали: “Ви що, квартиру знімали?” Так, звісно – “окремі апартаменти”!

Що нам сподобалось – те, що нас не зупиняли. Дійсно, нас підтримували чоловіки. Коли я потрапила на фронт, мені допоміг мій командир. Він взяв на себе таку відповідальність: хай буде жінка, побачимо що з цього буде. Після того цей командир ще брав жінок. У 2016 році він сказав: “Слухай, в тебе в батальйоні є жінки”. Я кажу: “Хто?” – “Ти. Давай бери ще!” І за декілька місяців у мене в батальйоні було вже 20 жінок. Це був перший батальйон в Збройних силах України, де жінки займали посади від кулеметниць, навіть до командира… Повірте, служили вони супер. У мене є жінки, які нагороджені орденом за мужність і медалями – вони дійсно служили.

З приводу Міністерства фінансів. Коли я йшла на війну, це було таке Міністерство часів Януковича, де командують тільки чоловіки. Жінки, навіть якщо вони директорки  департаментів, були більше схожі на секретарок, які суто виконують те, що їм скажуть чоловіки. І, практично нічого не залежало від того, що ти думаєш, з тобою взагалі ніхто не радився. Тобі диктували і казали: “Ти пиши там щось між крапочками…”

Коли я прийшла з війни, дуже тяжко було повертатись в Міністерство. Я взагалі не знала – як бути після того, коли за три роки в тебе перевернулася свідомість. Абсолютно. І повірте, що коли ви відправляєте в бій хлопців, і вони можуть загинути – це не менеджмент. Це набагато більше, це не робота над чітким планом – це зовсім інше. Коли тебе ще й слухають, а ще, коли тобі подадуть руку і тебе вивезуть з поля бою, щоб ти не загинув, то це теж щось означає.

І тут я повертаюсь в Міністерство фінансів — і є позитиви. Наш міністр – жінка – Оксана Маркарова. У нас почали пропускати дітей співробітників на роботу! Ви уявляєте що це таке!?

Нас почали відпускати. Наприклад, попередній  шеф, в якого ти йдеш на декілька годин, чи то до лікаря, чи то треба по справам – то записуєшся. Потім в тебе якийсь вихідний і то з розрахунку… Ні, зараз, можна вирішувати, то вже нормально.

А найбільше, що сподобалось – ти маєш право на свою думку! Ти маєш право її висловлювати, не боїшся її висловлювати, і вже такого, що ти пишеш між крапками, немає. Для мене це дуже класно, бо все-таки, я звикла більш живо висловлюватись після війни, мати власну думку і, як кажуть, не боятись.

Такі зміни в Мінфіні мені дійсно сподобалися. Я побачила, що коли міністр-жінка: це більша людяність, більша креативність, більша вільність.

Тому, я думаю, що в нашому уряді, повинна бути не тільки одна віце-прем’єрка і декілька міністерок, а набагато більше. Навіть в Міністерстві оборони, можливо, навіть на посаді командуючого Генерального штабу треба, все-таки, жінку. Зі свого власного досвіду хочу сказати, що, коли жінка приймає рішення,  ставить задачу, коли вона є головною, то своїм підлеглим вона вже ставить задачу більш конкретніше. Жінка – більш адекватно реагує в стресових ситуаціях, там менше емоцій. Жінка більш витриваліша – я знаю з досвіду війни. За весь мій час там, за три роки, лише одна жінка сказала: “Мені страшно”.

Довідково:  Захід було організовано Ініціативою «Професійний Уряд» за підтримки ПРООН в Україні та Представництва Фонду Кондрада Аденауера в Україні. 

…………………………………………………………

Підготувала: Валерія Іванчук
Фото та відео: Віталій Ніщименко