Насильство проти жінок з реалу перейшло до кіберпростору

Насильство проти жінок у всіх проявах - найпоширеніше порушення прав людини у світі. На жаль, воно не зменшується, а зростає. З реального світу через онлайн-погрози воно перейшло до кіберпростору - ...

Насильство проти жінок з реалу перейшло до кіберпростору

Громадський Простір

Насильство проти жінок у всіх проявах – найпоширеніше порушення прав людини у світі. На жаль, воно не зменшується, а зростає. З реального світу через онлайн-погрози воно перейшло до кіберпростору – без зміни своєї базової природи.

Онлайн медіа дозволяють швидко отримувати інформацію, активно брати участь в обміні ідеями та новинами. Ключовою умовою для публічних обговорень і обміну думок є відкритий, вільний і безпечний Інтернет. Сьогодні жінки-журналістки і блогерки по всьому світу масово отримують погрози вбивства, насильства, фізичної розправи електронною поштою, в коментарях і в соціальних мережах. На жаль, ці випадки мають місце і в Україні. Мабуть, всі пам’ятають недавні погрози на особистий телефон журналістки видання “Новое время” Христини Бердинських.

Насильство проти жінок у всіх проявах- найпоширеніше порушення прав людини у світі

Технології принесли багато покращень в наше життя: комунікації, робота і подорожі стали більш легкими, швидкими  –  кращими. Але ці ж технології змусили деяких жінок, особливо тих, що мають публічний голос, жити в страху. Як сказала одна журналістка, якій погрожували: «бути жінкою і мати думку може бути небезпечною комбінацією в онлайні».

Онлайн-загрози – це не окремі випадки, а глобальний тренд проти людей, які мають голос і висловлюють свою думку. Кожен четвертий журналіст у світі отримував погрози за останні 5 років. Чоловіки більше стикаються з фізичною конфронтацією, в той час як жінки отримують більше коментарів на адресу зовнішності і непристойні телефонні дзвінки/СМС. Кожен двадцятий чоловік і кожна четверта жінка отримували подібні коментарі або погрози. Вік також має значення: майже у два рази більше молодих жінок-журналісток (26-35 років) отримують погрози порівняно з колегами-чоловіками.

2014-10-22-Screenshot20141020at2.55.57PM-thumb

Мета кібер-погроз така ж, як і в реальному житті – утримати жінок від участі в суспільному процесі. Образливі “компліменти” та коментарі на адресу зовнішності можна зустріти всюди в Інтернеті. Ці атаки дискредитують роботу журналістів, можуть навіть змусити залишити професію, а погрози в будь-який момент можуть справдитись оффлайн.

___

Каролін Кріадо-Перез, британська активістка і журналістка. Фото theguardian

«25.07.2013 я отримала першу погрозу насильства. За три дня поліція зібрала близько 300 сторінок формату А4 з погрозами», – говорить Каролін Кріадо-Перез, британська активістка і журналістка. Вона запустила  кампанію з перегляду процедури відбору історичних особистостей на банкнотах Банку Англії. Раніше друкували тільки чоловіків. Але завдяки кампанії Кріадо-Перез в 2013 році було прийнято рішення розмістити у 2017 році на новій 10-фунтовій банкноті портрет британської письменниці Джейн Остін. Каролін почала отримувати у Twitter повідомлення з погрозами зґвалтування та вбивства. «Коли я подивилася зміст погроз, стало ясно, що це вже про дещо більше, ніж банкноти. Тисячі погроз були спрямовані на адресу мого рота, горла, мови. Меседж був простим і зрозумілим: ці люди дуже хотіли змусити мене замовкнути », – говорить жінка.  

Королівська прокуратура притягнула до відповідальності двох осіб, чоловіка та жінку, висунувши їм звинувачення у неналежному використанні соціальних мереж.

___

Цифрові медіа зробили журналістів та інші онлайн-голоси більш уразливими до загроз і залякування в різних формах. При цьому медіа не можуть бути вільними, якщо жіночі голоси замовчуються. ЗМІ – це не просто джерело інформації, вони також є творцями суспільної думки і охоронцями фундаментальних свобод.

У зв’язку з онлайн-погрозами жінки вважають за краще вести блоги або писати під чоловічим псевдонімом. Інші тримаються ізольовано, замовкають або залишають кіберпростір.

У 2007 Кеті Сьєрра є успішною авторкою, яка пише про технології. За цей “злочин” вона стала мішенню для онлайн цькування.  Розміщувалися фото, на яких поруч з її головою зображувалася петля тощо. Її номер соціального страхування і домашня адреса були в онлайні. Вона змушена була закрити свій блог, відклала всі публічні заходи і не поверталася онлайн аж до 2013 року.

У 2015 Сью Перкінс, популярна диктор і ведуча Великої Британії, потрапила під шквал погроз насильства і смерті. А  заслужила бути зґвалтованою і вбитою через чутки, що замінить ведучого популярного ТВ шоу про автомобілі. Перкінс покинула Twitter і не поверталася туди 4 місяці. Це рішення далося їй нелегко, адже підтримка активної присутності в соціальних мережах стала такою ж невід’ємною умовою роботи в медіа, як і доступ до емейлу.

Ні Сієрра ні Перкінс не робили нічого такого, що можна було б назвати «суперечливим». Вони не висловлювали феміністичні погляди, не приводили політичні аргументи. Вони просто були жінками, що мають публічний голос. Вони хотіли висловлювати свою думку у сфері технологій і автомобілів, які традиційно вважаються чоловічою територією.

Змусити жінок говорити про образи в Інтернеті не так легко через специфіку розподілу влади у цій професії. Журналістика – це професія, де домінують чоловіки. Управлінські позиції і посади головних редакторів здебільшого зайняті чоловіками. Жінки- журналістки часто побоюються, що не отримають завдання, якщо заявлять про погрози.

П’ятий Глобальний Проект Моніторингу Медіа «Хто робить новини?» (GMMP 2015) виявив, що гендерне співвідношення у медіа індустрії не змінилося за останні 10 років. Жінки є авторами 24% нових історій в традиційних ЗМІ (газети, радіо і ТБ) і лише трохи більше жінок-авторів новин в Інтернеті і Твіттері (26%). При цьому новини, присвячені жінкам, складають менше 10% основних новин.

highlights_en.

Якщо жінки-журналістки представляють більшість, коли стосується новин про знаменитостей, вони як і раніше в меншості в репортажах про політику, уряд, економіку. Жінок в новинах частіше просять розповісти, що вони бачили (популярна думка, особистий досвід або показання свідків), ніж дати експертну оцінку подій (19%). Зовнішність для жінок означає все ще більше, ніж професійний досвід. Дані підтверджують, що ТБ – це місце, що благоволить молодшим жінкам та більш зрілим чоловікам.

Реакція журналістів на залякування і погрози у довгостроковій перспективі залежить від сприйняття оточуючих. Висміювання, ігнорування або залишення наодинці з проблемою  глибоко впливає на те, чи скаже журналіст про подальші загрози, якщо це станеться знову. Багато журналістів вважає, що заявити про погрози – визнати поразку. Вони не звикли розглядати себе як жертви, бо вважають себе сильними і стійкими.

Щоб побороти цькування та погрози, медіа-організації та колеги повинні діяти спільно. Підтримка колег і медіа-колективу – ключовий фактор у перемозі над образами. Кандіа Дамез, головний редактор Nassau Guardian на Багамах, в 2015 написала статтю про потенційних кандидатів на пост прем’єр-міністра, що мають підтримку  партії на виборах 2017 на Багамах. Відгук на статтю був жорстоким. Чоловіки обливали її брудом в Інтернеті. «Леді залишила нижню білизну як нагороду для 8 колишніх членів парламенту, 2 колишніх очільників і одного сенатора, а також 6 міністрів», – написав один чоловік у фейсбуці під постом «Журналіст без трусів». Деякі з атак виходили від членів політичних партій високого рангу. Але   відповідь журналістської спільноти на атаки проти Дамез була негайною. Студенти коледжу журналістики створили кампанію в соцмережах для захисту журналістки. Кілька чоловіків і жінок, включаючи групи з прав людини, написали спільний лист до газети Tribune, засуджуючи онлайн-атаки. Через кілька днів найпопулярніше радіо на Багамах виступило з критикою образ Міс Дамез у Фейсбуці, Твіттері й в газеті.

khadijaismayil

Широко відомий випадок спроби публічного приниження і онлайн-залякування Хадіжи Ісмаїлової з Азербайджану, переможниці нагороди «За сміливість у журналістиці». В її будинку були заховані камери, які знімали сцени інтимного життя. Шантажисти попередили, що фото розмістять онлайн, якщо вона не припинить репортажі про корупцію у вищих ешелонах влади. Після її відмови фото розмістили в Інтернеті. Ісмаїлова звинуватила владу в цій брудній кампанії. В грудні 2014 її було заарештовано за звинуваченням у підбурюванні до суїциду. У вересні 2015 року її засудили до 7,5 років в’язниці за розтрату та  ухилення від податків. Ісмаїлову підтримали багато організацій з прав людини.

онлайн-погрози

Перший крок – це визнання того, що проблема існує. Важливо навчати правоохоронні органи і представників поліції, щоб донести до них важливість проблеми і озброїти інструментами по боротьбі з кіберзлочинами. «Звертаючись зі скаргою в поліцію, мені довелося пояснювати офіцерам як працює Twitter і чому він такий важливий для моєї роботи, чому просто вимкнутися – не варіант для мене, – говорить Каролін Кріадо Перез. – Якщо ми хочемо впоратися з цією проблемою, нам необхідно зробити дві речі. Перша і найголовніша – це радикально збільшити кількість жінок, що з’являються в публічній сфері (лідерки думок). Тоді жінка, що говорить на публіці, стане звичним явищем.

По-друге, набагато складніше задуматися про те, як ми виховуємо хлопчиків. Ми живемо в світі, де успішна мужність була історично визначена як домінанта, лідерство і визначала публічну арену. Поки чоловіча стать вважається домінуючою, по-справжньому ми проблему не вирішимо. А погрози насильства триватимуть».

Також потрібно вести роботу в напрямку очищення соціальних мереж від токсичних коментарів. Практика показує, що якщо перші кілька коментарів під статтею носять конструктивний характер, інші дотримуються цієї ж теми. Якщо перша пара відгуків образлива – інші будуть підтягуватися в тому ж ключі. Отже, необхідно створити рамки для позитивних і конструктивних фраз, що встановлюють загальний тон.

В Естонії, наприклад, існує спеціальний суд у справах онлайн-погроз

 Закони проти цькування, залякування та погроз вже існують. Але їх потрібно адаптувати для онлайн-простору. В Естонії, наприклад, існує спеціальний суд у справах онлайн-погроз. Судді і правоохоронні органи мають досвід з подібними випадками, а цивільні суди можуть вимагати вилучення контенту з погрозами. У Південній Африці Акт захисту від образ включає окремі статті, які зобов’язують електронні платформи співпрацювати з судом і передбачає штрафи за ненадання інформації. У США прийняли поправку до Акту про насильство проти жінок 1994 р. з урахуванням нових технологій і внесли покарання за онлайн-напади і погрози.

З’являються волонтерські групи та НУО по боротьбі з кібер-злочинами. Але навіть в країнах із вже існуючими механізмами проти онлайн-загроз, правоохоронні органи не оснащені інструментами для боротьби з такими скаргами і можуть навіть посилити шкоду. У США скарги реєструються в Національному центрі Інтернет-злочинності. Але авторське право залишається єдиним законним засобом, доступним жертвам, які бажають видалити образливі фото або відео з Інтернету. Використання законів про авторське право вимагає від жертв надсилати владі копії фото і відео образливого характеру, тим самим продовжуючи термін їх циркулювання і завдаючи шкоди жінкам.

Припущення, що після онлайн-цькування варто триматися осторонь соціальних мереж – оманливе

Більша частина професійного життя журналістів сьогодні відбувається онлайн. Вони залежать від соціальних мереж в поширенні новин, залученні аудиторії і створенні свого портфоліо. Припущення, що після онлайн-цькування варто триматися осторонь соціальних мереж – оманливе, може навіть посилити образу.

Деякі жінки-журналістки самостійно роблять кроки в боротьбі з онлайн-цькуванням і образами. «Загрози виходять не від монстрів, а від конкретних людей», – кажуть вони. Ображені жінки блокують контакти, від яких виходять погрози, і розсилають ці списки іншим. Якщо загрози походять від дітей – журналістки знаходять профілі їхніх матерів у соціальних мережах і надсилають їм скріншоти образливих повідомлень. «Після того, як я стала документувати, поширювати і критикувати нападників, мені стало легше, – каже Арзу Гейбуллаєва, азербайджанська журналістка. – Я вважаю це правильним – робити скріншоти, поширювати і говорити в Твіттері про цих людей».

Проблема онлайн-залякування жінок-журналісток стала глобальним трендом, отже і вирішувати її слід на міжнародному рівні. Це повинні бути спільні дії держави, медіа організацій, громадянського суспільства та Інтернет-посередників і соціальних платформ. Бюро Представника ОБСЄ з питань свободи ЗМІ (OSCE) зібрало експертну зустріч у Відні в 2015 р. «Нові виклики свободі вираження: боротьба проти онлайн-погроз жінкам-журналісткам». 80 журналістів, медіа експертів, представників влади та громадянського суспільства країн-членів ОБСЄ зібралися, щоб обговорити ситуацію та розробити стратегії та можливі рішення. Результатом зустрічі стали рекомендації державам, медіа організаціям із забезпечення безпеки і дотримання прав людини на свободу вираження.

Держави-учасниці повинні:

– визнати загрози та інші форми онлайн-образ прямим зазіханням на свободу слова;

– посилити можливості правоохоронних органів у розумінні міжнародних стандартів з прав людини за рахунок навчання з технічних і юридичних питань;

– утриматися від прийняття нових кримінальних законів, що стримують свободу слова. Замість цього застосувати чинні закони відповідно до міжнародних стандартів з прав людини;

– збирати і аналізувати інформацію щодо онлайн-залякувань, створити базу даних прецедентів та їх законного врегулювання;

– створити мережу робочих груп з державами-учасниками, міжнародними організаціями, ЗМІ та громадянським суспільством по розробці освітніх матеріалів, кампаній і структур для діалогу.

Медіа-організації мають:

– застосовувати галузеві стандарти щодо виявлення та моніторингу онлайн-образ;

– забезпечити систему підтримки, включаючи психологічну та юридичну допомогу жінкам-журналістам, які зазнали цькування;

– створити корпоративну культуру гендерної рівності та нетерпимості до залякування;

– розробити чіткі та прозорі процедури модерації контенту.

 Учасники і онлайн-платформи повинні:

– інформувати учасників про правила поведінки і безпеки доступним і зрозумілим для всіх чином;

– доносити до користувачів інформацію про технічні рішення щодо скарг на образливий контент;

– збирати дані і статистику щодо випадків онлайн-цькування для подальших досліджень проблеми.

 

Підготувала Інна Кірнос

За матеріалами «New Challenges to Freedom of Expression: Countering Online Abuse of Female Journalists»/ Office of the Representative on Freedom of the Media Organization for Security and Co-operation in Europe (OSCE). – Vienna, Austria, 2016.

Громадський Простір продовжує готувати серію матеріалів на гендерну тематику, зокрема, як кооперація медіа, НУО-ініціатив може робити свій вагомий вплив у вирішення проблематики насильства проти жінок, яке на сьогодні лишається найбільш поширеним порушенням прав людини у світі.

 


Тематика публікації:              

Останні публікації цього розділу:

Culture:Reload — простір для роздумів, рефлексій та уяви

Як і довкола чого мережується громадянське суспільство України

ЩедрийВівторокNOW - весь світ разом на протидію пандемії

Партисипація у карантин: як громадяни і влада співпрацюють онлайн 

Просвіта щодо коронавірусу та інші активності херсонської ініціативи «А що зробив ти?»

Китай: як починалася пандемія — і що змінилося зараз