Нас привів поклик серця. Косівська історія волонтерів-ентузіастів

Олександр Ярощук

Табір для бійців АТО, “Дримба-ТВ”, Арт-Майдан та “Школа патріотизму” – проекти волонтерів-ентузіастів організації “За покликом серця”, які понад рік реалізуються в місті Косів, що на Івано-Франківщині. Одна з засновниць організації Тетяна Костинюк розповіла Громадському Простору про створення нової постмайданної громадської організації та роботу на волонтерському фронті.

Після Євромайдану та з початком війни на Донбасі – у місті Косів з’явилася волонтерська ініціатива, яка допомагала українцям, що вирушали служити в зону АТО. Від початку косівські волонтери допомагали новобранцям забезпечувати потреби для служби на лінії фронту. Згодом ентузіасти розпочали проект реабілітації бійців АТО в Карпатських горах, один з перших проектів такого типу в Україні. До сьогодні волонтери провели 4 табори, планують ще.

Волонтери цим не обмежилися. Коли ще тривав Євромайдан, косівчани запустили Інтернет-канал “Дримба-ТВ”, яким інформували про події в регіоні та протести на Майдані. Щойно Майдан закінчився, волонтери розпочали ще два проекти: Арт-Майдан, де діти навчалися робити різноманітні художні вироби, які потім продавалися, а виручені кошти спрямовувалися на допомогу бійцям АТО та “Школа патріотизму” – проект патріотичного виховання молоді Косіва.

Тепер волонтери створюють нову організацію – ГО “За покликом серця”. Чому, розповіла нам співзасновниця об’єднання Тетяна Костинюк.

Чому Ви вирішили обрати саме таку назву?

Ми її назвали саме так, тому що кожного з нас до цієї діяльності привів поклик серця. Нам хотілося щось робити щиро і не чекаючи від цього якоїсь віддачі. Кожен з нас відчуває, що потрібно щось робити.

Організація вже зареєстрована чи ще ні?

Ми саме збираємо підписи. Статут вже готовий.

До цього часу, чи виникали проблеми з підготовкою до реєстрації?

Наразі ні.

Тобто Ви ще не подавали документи в юстицію і не консультувалися з ними?

Попередньо ми їм показували статут. Щодо статуту у них були зауваження: у статуті було забагато благодійного компоненту, а ми все таки плануємо реєструватися як громадська організація. З їхніх побажань ми внесли певні зміни в статут.

Як громадська, волонтерська ініціативи Ви існуєте вже понад рік і за цей час досягли певних успіхів. Що змінилося зараз, чому вирішили зареєструвати громадську організацію?

Робота набирає обертів. Вона набуває постійного характеру, а збирати по людях гроші як волонтери стає все складніше. Ми прекрасно розуміємо, що потрібно залучати вже якесь фінансування, отримувати підтримку з боку приватного сектору, благодійних фондів чи, можливо, держави. А для цього потрібно мати офіційний статус. Як волонтерам нам кажуть “ми би перерахували вам кошти, але на рахунок офіційний, а так просто не даємо”. Тому ми до цього всю діяльність проводили саме як волонтери: збиралися кошти і здавалися звіти. Розвивати і на постійній основі проводити цю діяльність стає все важче і важче. Тому ми вирішили, що якщо ми хочемо продовжувати цим займатися, то в такому разі потрібно реєструвати громадську організацію.

Чи зміниться діяльність після реєстрації чи все ж ви продовжуватимете працювати з теперішніми проектами?

Всі види діяльності, якими ми займалися до цього, передбачені в статуті. У нас є чотири напрямки. Все почалося у свій час з “Дримби” - Інтернет-телебачення. Там ми показували наші волонтерські заходи і все, що відбувалося в регіоні. Потім розпочалася війна на Сході і ми розпочали проводити Арт-Майдани. Мистецькі речі, створені на арт-майданах, реалізовувалися на благодійних ярмарках. Потім ці кошти спрямовувалися на допомогу солдатам.

Потім виникла ідея “Школи патріотизму”, де збиралася молодь, студенти, які переглядали різні документальні фільми, сучасні фільми про батальйони та бійців АТО. До нас приходили цікаві гості.

Після однієї з ярмарок виникла ідея використати вилучені кошти на реабілітацію бійців.

На даному етапі всі види діяльності настільки тісно переплетені, що йдуть як одне ціле. Тобто у нас є табір для бійців АТО, на “Дримбі” висвітлюється діяльність табору. Крім того, діти, які відвідують “Школу патріотизму”, постійно спілкуються з солдатами під час таборів, проводять спільні заходи тощо. Солдати спільно з дітьми створюють різні вироби, наприклад, кераміку, вироби з акварелі чи по дереву. Ми плануємо виставляти ці роботи на Інтернет-аукціоні і направляти вилучені кошти на продовження нашої діяльності.

Чим є ці табори для вас?

Така враження, що ми створили паралельний світ. У таборі зовсім інша атмосфера, настільки все щиро і відкрито. Там все по-іншому.

Коли бачиш байдужість навколишніх, коли таке враження, що люди не усвідомлюють, що відбувається в країні, намагаєшся до них достукатися, а вони на тебе дивляться як на когось ненормального. У таборі однодумці, люди які мислять, відчувають аналогічно.

Скільки таборів вам вдалося провести?

Ми провели вже 4 табори. 27 жовтня у нас розпочався 5 табір. Наші табори тривають в середньому 7-8 днів. Табірне життя побудоване таким чином, що там кожен день насичена програма: спілкування з природою, спілкування з мистецтвом, духовні дні, день мудрості тощо. Ми прийшли до висновку, що в звичайному житті яскраві події відбуваються рідко, а тут кожен день — феєрверк.

Яким чином фінансування вплинуло на рішення здійснити реєстрацію організації?

Ми півтори року нашої діяльності проводили, в принципі, за власний рахунок. Треба реєструватися і розуміти що вже спокійно цим займаєшся, і що є принаймні якісь кошти на елементарні потреби. Заняття всіма видами нашої діяльності потрібно переводити на вищий рівень.

Який меседж ви б хотіли передати громадянам України?

Основний меседж — кожен на своєму місці повинен робити щось добре і лише тоді можливі зміни.

Усі хочуть змін і хочуть перекласти відповідальність за те, що відбувається в країні - на владу і на будь-кого аби не на себе. Люди не розуміють, що спільними зусиллями можливо проводити зміни. Тобто потрібно починати знизу і змінювати систему.