Мирні зібрання від судів треба обороняти

Громадський Простір

В Україні мирні зібрання перебувають у правовій невизначеності. І на практиці керувати мирними зібраннями беруться чимало структур – органи місцевої влади, адміністративні суди, міліція.

Протягом місяця активісти від ініціативи “За мирний протест!” спростовували інтерпретації рішення Вищого адмінсуду України. У ЗМІ та соцмережах не на жарт здійнявся переполох, що у Києві про проведення вуличної акції прийдеться повідомляти за 10 днів.

“ВАСУ, ні будь-який інший суд, не є законодавчим органом і не має права встановлювати строки повідомлення про проведення протестів… На сьогодні в нас є лише Конституція, яка регулює питання мирних зібрань та ратифіковані Україною міжнародні документи, як-то Європейська конвенція з прав людини”, – сказав Володимир Чемерис, голова ВГО “Республіка”, 4 березня на прес-конференції в Уніан.

Нагадаємо, що 23 січня Вищий адмінсуд Києва скасував ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, який визнав неконституційним рішення Київської міської ради щодо вимоги повідомлення у 10-денний термін про мітинги і демонстрації. 

Представники ініціативи “За мирний протест” закликають протестувати, ігноруючи незаконні вимоги повідомляти за 10 днів. Адже Конституція говорить лише про завчасність повідомлення про проведення акції. Місцеві органи влади не мають права встановлювати такі терміни. Експерти вважають, що навіть неповідомлення про акцію не може бути приводом для обмеження права мирно збиратися.

Правозахисники погрожують оскаржувати рішення ВАСУ у Європейському суді з прав людини.

Моніторинг мирних зібрань в Україні показує зростання кількості судових заборон – йдеться у дослідженні Центру політико-правових реформ. У 2012 році суди намагалися заборонити 358 мирних зібрань і задовольнили 88% позовів місцевої влади про заборону мирних зібрань.

Правозахисники склали перелік підстав для заборони мирних зібрань в Україні (з доповіді “Права людини в Україні – 2012″):

1) Порушення місцевого порядку проведення мирних зібрань.
2) Якщо на зазначений організаторами час і місце запланована контракція (часто ініційована саме для рішення про заборону обох мітингів).
3) «Мітинги заважають ярмаркам, розважальним заходам» тощо.
4) Нездатність забезпечити громадський порядок.
5) Можливе порушення правил благоустрою.
6) Перешкоджання руху.
7) «Заважають відпочивати іншим громадянам».
8) «Не всі громадяни можуть поділяти точку зору організаторів».

У багатьох випадках відповідачів у справі не повідомляють про судове засідання чи проводять його у нічний час тощо. Запізнілі апеляції по суті вже нічого не вирішують, оскільки право на протест не було реалізовано вчасно.

Партнерство “За свободу мирних зібрань склало топ-6 абсурдних судових заборон мирних зібрань.

1) Черкаський окружний адмінсуд
Заборона мітингу проти корупційних дій голови Черкаської ОДА. У постанові сказано, що «нормами Закону не передбачено права громадськості на проведення мирних зібрань як захід щодо запобігання і протидії корупції». Організатори мітингу не надали доказів корупції і, як вважає суд, їхня акція завдасть шкоди іміджу голови Черкаської ОДА.

2) Рішення Окружного адмінсуду Києва
Заборона мирних зібрань у центрі Києва 4-9 липня 2012 року. Рішення було спрямоване на перешкоду мовним протестам під Українським домом. Суд аргументував рішення святкуванням Дня Незалежності США і «реальною загрозою терористичних атак».

3) Миколаївський окружний адмінсуд
Рішення стосувалося акції, де передбачено спалення портрету міського голови. Мирне зібрання, на думку суду, створює загрозу заворушень і небезпечне для здоров’я і психіки людей.

4) Миколаївський окружний адмінсуд
Заборона акції, на якій передбачено тримання портрета прокурора вниз головою і вкидання портрету в урну.

5) Харківський окружний адмінсуд вважає небезпечним проведення протесту у зимовий період через можливе використання приладів опалення і нездатність забезпечити пожежну безпеку.

6) Харківський окружний адмінсуд – не дозволив проведення акції у центрі Харкова, оскільки центр місця є центром відпочинку мешканців і може викликати їх негативну реакцію.

Олександра Матвійчук з Центру громадянських свобод каже, що найчастіше забороняються акції, які влада розцінює як небезпечні для себе.

З останніх випадків: початку березня адмінсуд Києва заборонив протести під генпрокуратурою на період двох місяців.

Експерти збираються передати топ-6 справ про заборону мирних протестів у зверненні до Європейського суду.

Правозахисні організації в один голос констатують проблеми, але у справі їх вирішення думки розділилися.

В Україні немає спеціального закону про мирні зібрання. У Верховній раді є проект «2450», проти якого гучно протестували громадські організації, поки у вересні 2012 не з’явилася заява ряду організацій, що законопроект не такий вже і поганий і його варто ухвалити. Однак голосно звучать і аргументи проти.

Ініціатива «За мирний протест», заснована у 2011 році, до якої входить більше 100 організацій, має декілька позицій щодо “2450” і закону про мирні зібрання взагалі.

Михайло Лебедь, представник ініціативи “За мирний протест” нараховує їх чотири: 1) доопрацювати “2450”; 2) реєстрацію нового законопроекту про мирні зібрання; 3) проти прийняття спеціального закону про протести, але за зміни в чинні закони плюс реєстрацію декількох додаткових проектів; 4) проти законодавчого регулювання цієї сфери з різними варіаціями.

Прихильники спеціального закону про мирні зібрання створили на початку 2013 року ще одне партнерство – «За мирні зібрання». Його організації-учасники виступають за прийняття «ліберального закону про мирні зібрання», очевидно, йдеться про удосконалення «2450». До партнерства входить 24 громадських організації, серед яких Українська Гельсінська спілка з прав людини, Центр політико-правових реформ, УНЦПД, МФ Відродження.

Олександра Матвійчук з Центру громадянських свобод каже, що зараз громадянське суспільство шукає відповіді на два питання. По-перше, чи потрібен спеціальний закон і чи вирішить він наявні проблеми. І друге – що має містити закон, щоб бути ефективним.

Автор : Ірина Салій