Лев Абрамов: свій успіх вимірюємо успішністю тих, кого навчаємо

У Кропивницькому з початку "нульових" активно діє Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ) - одна з найдосвідченіших організацій, яка працює на сприяння демократичній трансформації українського ...

Лев Абрамов

Віталій Ніщименко

У Кропивницькому з початку “нульових” активно діє Інститут соціокультурного менеджменту (ІСКМ) – одна з найдосвідченіших організацій, яка працює на сприяння демократичній трансформації українського суспільства шляхом підтримки розвитку місцевих громад, незалежного інформаційного простору та інтеграційних процесів на локальному рівні. Громадський Простір завітав у місто Кропивницький та поспілкувався про те, чим живе зараз організація – з відомим громадським діячем,  президентом Інституту соціокультурного менеджменту – Левом Абрамовим.

Громадський Простір: Розкажіть про  історію організації.

Натхненням для нас був досвід польських громадських організацій

Лев Абрамов: Наша організація виникла у 1990-х роках минулого століття. Для розвитку громадянського суспільства була створена мережа ресурсних центрів. Їх було десять в Україні. Одним із них був «Центр підтримки творчих ініціатив», а однією з його програм – був «Інститут соціокультурного менеджменту». Програма виникла у 2000 році, а у 2001 році виникла наша юридична організація. Я працював у ресурсному центрі й мене делегували спочатку як директора цієї організації, а зараз я президент (з 2006 року). Натхненням для нас був досвід польських громадських організацій. Там теж була мережа громадських ресурсних центрів BORIS. У свій час вони розвивали дуже цікаву ідею – спочатку це була програма, після цього виникла окрема організація (CAL) – Сentrum Аktywności lokalnej. Ідея полягала у тому, щоб поєднати можливості закладів культури і потреби для розвитку громад. І цей досвід, спрямований на використання закладів культури на користь громаді, впроваджений і нами. Ми тісно співпрацюємо з цією організацією ще з дев’яностих років. Це є одним з магістральних напрямків діяльності нашої організації, але є також інші ініціативи. Ми співпрацювали як експерти з облдержадміністрацією.

Ще після першого Майдану у 2005 році, ОБСЄ створила у десяти областях України певні такі майданчики з контролю і співпраці громадськості й органів виконавчої влади. У цих десяти областях, у тому числі у Кіровоградській області, були створені експертні ради при облдержадміністрації. Завданням цієї ради був контроль діяльності облдержадміністрації у напрямках: культура, боротьба з корупцією, молодь і т.д. Вони перестали існувати, коли були створені громадські ради. Вони де-факто дублювали одна-одну, хоча по-іншому працювали. Але цей досвід був значно раніше ніж громадські ради.

Зараз у нас є декілька напрямків роботи. Тематично – це розвиток громад, євроатлантична інтеграція

Інший напрямок  – це екологічна діяльність. Ми співпрацювали з органами державної влади, зокрема з міністерством екології. Декілька проектів реалізували, пов’язаних з вивчення кращого досвіду співпраці громадських організацій і органів виконавчої влади. Зараз у нас є декілька напрямків роботи. Тематично – це розвиток громад, євроатлантична інтеграція. Ми співпрацювали з Міністерством закордонних справ України, з міністерством культури, міністерством екології. Вони нам надавали фінансову підтримку у свій час. Навіть НАТО нам надавало підтримку, коли ми займались соціальною адаптацією військовослужбовців, але магістральним для нас напрямком є розвиток громад, використовуючи потенціал закладів культури. Ми цим займаємось уже багато років, спираючись на власний досвід, на досвід наших партнерів з Польщі та залучаємо наших співробітників саме до цього напрямку. Що робимо безпосередньо – ми проводимо дослідження, розробляємо підручники, проводимо інформаційні кампанії, здійснюємо освітні заходи: тренінги, семінари, конференції.

Лев Абрамов 1.JPG

Громадський Простір: Розкажіть про Школу громадської участі

Для нас розвиток громад – це зміни, передусім, в людині

Лев Абрамов: Школа громадської участі – це наш довготривалий проект, який фінансується Фондом Чарльза Стюарта Мотта. Він здійснюється з 2012 року, саме у напрямку розвитку громад. Але розвиток громад кожен сприймає по-різному. Для нас розвиток громад – це зміни, передусім, в людині. Деякі органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, з ким я співпрацюю, часто розуміють розвиток громад – це щось побудувати, відремонтувати… Це теж потрібно, але це “тверді” проекти. Але потрібні й “м’які” проекти, які спрямовані на зміну людини. Якщо людина не змінюється, то тоді будь-які інфраструктурні зміни не будуть давати нам ніякої користі. В основу проекту покладена саме ідея створення і підтримки ідеї Центрів місцевої активності на базі закладів культури. Це національний проект. Уже ми здійснюємо третій етап. Кожен етап – це два роки. Тобто 2012-2013, 2014-2015, і зараз розпочався третій етап. Російською мовою «Школа общестенного участия», тобто ШОУ-1, ШОУ-2, ШОУ-3…  Або ШГУ українською. У цьому році вже здійснено багато заходів. Особливістю цього проекту є те, що він спрямований на розвиток тих людей, які впроваджують свої ідеї.

Школа громадської участі … Ми намагаємось дати їм професійні знання, щоб вони працювали за високими стандартами

За ці роки ми навчили багато активістів, які тепер працюють самостійно та професійно. Ми намагаємось дати їм професійні знання, щоб вони працювали за високими стандартами. Прикладом цього є, те що у рамках Школи громадської участі-3 ми провели для наших випускників першої і другої школи тренінг для тренерів. Ми залучаємо для наших освітніх програм не тільки наших фахівців, а кращих фахівців з Польщі та України. Наприклад, тренінг для тренерів проводила така відома, найстаріша де-факто організація, яка є в Україні «Товариство Лева». Раніше навчання проводили переважно залучені експерти, і нам дуже приємно, що зараз уже в Школі громадської участі-3 ми можемо залучати наших випускників першої і другої школи. І вони, вже виходячи із власного досвіду і вміючи вже проводити тренінги, проводять тренінгові сесії для наших учасників.

Громадський Простір: Чи вплинули події 2013-2014 років, тобто Революція Гідності, на Вашу організацію? 

Якби Україна тоді вирішила проблему національної безпеки, то втрати територіальної цілісності можливо й не було б

Лев Абрамов: Оскільки соціальною базою нашої громадської організації є її засновники, ті хто її підтримують – малий та середній бізнес та викладачі, то не секрет, що вони більш європейськи орієнтовані. Вони підтримують європейський вибір. І оскільки один із напрямків нашої діяльності є не просто європейська інтеграція, а євроатлантична інтеграція, тому зрозуміло, що західний вектор розвитку країни – це дуже важливо для нас і ми підтримуємо цей напрямок. Ще у 2006-2007 роках ми намагались проводити інформаційні кампанії, ілюструючи суспільству, що якщо Україна не буде членом НАТО, то тоді нас буде чекати багато негативних наслідків. На жаль, тоді нам не вдалося досягти успіху… всьому нашому суспільству, не тільки нашій скромній організації. І зараз ми бачимо зовнішню агресію. І де-факто якби Україна тоді вирішила проблему національної безпеки, то втрати територіальної цілісності можливо й не було б. Оскільки соціальна база у нас патріотична, і розпочалась зовнішня агресія, то наші бізнесмени, які нас підтримують, створили волонтерські групи, які допомагали військовим. Вони і грошей давали, купували радіостанції, бензопили. У кого не було коштів, то вони шили одяг, білизну.

Деякі наші активісти, коли захоплювались міста сепаратистами, потрапляли у розстрільні списки і змушені були ховатися

Декілька наших центрів місцевої активності були на окупованій території, тепер вони знищені. Деякі наші активісти, коли захоплювались міста сепаратистами, потрапляли у розстрільні списки і змушені були ховатися. Наприклад, відомий у Краматорську громадський діяч – Черногор Станіслав - керівник «Фонду розвитку ініціативи громади». Також вплинула зовнішня агресія в Криму, створені нами центри де-факто знищені там. Повістка дня змінилась, оскільки дуже багато нових викликів з’явилось. Наприклад, військові з посттравматичним синдромом, чого раніше не було. Наш Леонід Жовтило раніше намагався з іншою громадською організацією в районному центрі допомоги їм психологічно, залучати психологів, щоб допомогти людям, які постраждали від військових дій. Оскільки всім зрозуміло, що це така зона ризику. Раніше всі освітні заходи ми проводили у Криму, а тепер ми це не можемо зробити там. Зараз все це відбувається у Кіровограді або у Львові.

Громадський Простір: Чи з’явилися якісь нові постМайданні ініціативи у вашої ГО?

 Успіх освітнього проекту вимірюється не успіхом тих, хто навчає, а успіхом тих, кого навчають

Лев Абрамов: Успіх освітнього проекту вимірюється не успіхом тих, хто навчає, а успіхом тих, кого навчають. Тому ми власні успіхи вимірюємо: наскільки впроваджуються наші ідеї, наскільки вони потрібні суспільству, наскільки успішними стають ті люди, яких ми навчали. Ми можемо назвати декілька людей, які дуже успішні, у власних громадах реалізують дуже цікаві корисні ініціативи. Приклад – Леонід Жовтило, який працює у Маловисківській громаді. Вони створили Центр місцевої активності, багато благодійних, екологічних акцій там реалізують. Наприклад, у нас навчався з міста Добропілля (Донецька область) Володимир Орос. Він створив Центр місцевої активності. З допомогою бізнесу дуже багато на базі центру реалізується ініціатив. Станіслав Черногор більше займається благодійною діяльністю, допомогою вимушеним переселенцям.

Ми бачили, що дуже потрібно об’єднувати Україну. Не деклараціями, а спільними справами

Перед усіми цими подіями, перед зовнішньою агресією, у 2012-2013-х роках, оскільки в нас національний проект, то ми бачили, що дуже потрібно об’єднувати Україну. Не деклараціями, а спільними справами. Колись була мапа по проекту – скільки ініціатив було реалізовано нашими учасниками без нас. Така була ініціатива, яка поєднала Краматорськ, Львів, Малу Виску, селище Підгороднє Дніпропетровської області. Вони влаштовували між молоддю телемости. Але підкреслюю – це були не 2013-14 роки, а 2012-ий. Якщо б це було масове явище, можливо, значно менше було б у нас втрат. Тобто ми намагаємося, щоб ті, хто у нас навчаються, об’єднувалися і реалізовували спільні проекти. Вони дуже тісно зараз співпрацюють – один одного запрошують, наприклад, Ірину Таран запрошують у Малу Виску, де вона реалізує проекти. Леонід Жовтило спеціалізується на децентралізації, і Володимир Орос запросив його розповісти в декількох районах Донецької області про децентралізацію та досвід об’єднання громад.

Чим більше люди один одному довіряють, тим більше розвинута громада

Тобто ми уже створили де-факто мережу фахівців, які працюють з ідеєю розвитку громад. Але вони розуміють, що величину успіху розвитку громад можна виміряти рівнем соціального капіталу. Соціальний капітал вимірюється довірою. Чим більше люди один одному довіряють, тим більше розвинута громада. А довіра сама не виникає, а виникає тільки тоді, коли люди щось спільно роблять, у якихось важливих маленьких соціальних проектах. І таких прикладів десятки, ми видали дві книги з історіями успіху. Там не всі історії, але найбільш яскраві.

Громадський Простір: Чи пишете зараз книги?

У нас вже є напрацювання, тому хочемо зробити свій внесок – для розвитку майбутніх поколінь громадських активістів

Лев Абрамов: Характерною ознакою нашої діяльності є те, що проводячи освітні заходи, ми проводимо їх завжди за стандартами, тобто є певні стандарти, яких ми дотримуємось. Наприклад, якщо ми проводимо тренінг, то тоді ми ізолюємо людей на деякий час. У нас люди проживають в одному місці, харчуються в одному місці та проводять навчання в одному місці, але у зручному місці для всіх. Це один зі стандартів. Це кошти. Тому не багато заходів наша організація проводить. Ще один  стандарт – ми завжди, коли розпочинаємо освітню програму, розробляємо підручник з цієї теми. У нас є консультанти, які працюють за цими тематиками. У нас уже десятки видань є. Вони всі у вільному доступі. Зараз у Google є індекс цитування і в нас 66 цитувань у наукових роботах наших книг. Тому що деякі теми, які важливі для суспільства, ми піднімали у нашій організації значно раніше, ніж державні наукові інституції. Наприклад, по звітності та цільових програмах, по контролю бюджету, по розвитку громад, по соціальному капіталу, як цим займатись зараз – вони цитуються у докторських і кандидатських дисертаціях.

Зараз готуємо журнал «НДО-Інформ», який ми робимо щорічно. На наступний рік готуємо «Підручник для громадського активіста». Акумулювати всі наші напрацювання, які є за ці роки, а ми вже працюємо, як організація з 2000-го року, а як команда, то з середини дев’яностих років, майже уже 20 років. Є напрацювання, тому хочемо зробити свій внесок – для розвитку майбутніх поколінь громадських активістів.

Більш детально у відео:


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

Ігор Козловський: партнерство заради розбудови миру

Що таке моделі впливу та як "божевільний геній" Метью Манос віддає половину доходу некомерційним організаціям?

Барбара Блонська: особа, котра знущається з тварин, здатна вчиняти й інші протиправні дії

Як на Форумі SHKALA заміряли комунікації для соціальних та поведінкових змін

Культура у відкритому суспільстві: три ініціативи, що гуртують Україну

Президентська виборча кампанія та нові реалії масової комунікації

  • Darth Raenor

    тест № 347. мышь белая № 8.