Лариса Жигун: усі звички потрібно виховувати, і благодійність – не виняток

Любов Єремічева

Продовжуємо розповідати про фокуси реформування різних сфер буття нашої країни, цього разу – говоримо про благодійність. Лариса Жигун, координаторка адвокасі-кампаній Українського форуму благодійників, експертка Центру підтримки реформ, розповіла у інтерв’ю Громадському Простору про те, як зараз живе благодійність в Україні, на скільки змінилося її обличчя за останній час, чим ми відрізняємося у проявах взаємодопомоги від інших країн та про інші тенденції сектору.

Громадський простір: Сфера благодійності в динаміці: чи є якісь зміни за останні роки у зростанні (чи спаданні) кількості благодійників?

- Соціологічна служба Центру Разумкова спільно з фондом “Демократичні ініціативи”, на замовлення Українського форуму благодійників, з 14 до 22 листопада 2015 р. провели соцопитування за підсумками волонтерської і благодійної діяльності нинішнього року.  Результати опитування свідчать: рівень активізації суспільства та участі у волонтерстві і благодійності трохи знизився, порівняно з 2014 роком, однак значно перевищує показники домайданного періоду. Зокрема, 2015 р. у волонтерську діяльність було залучено 13% населення, що на 2% не дотягує до результатів 2014-го (у 2012-му — 9%). І саме 2% опитаних зазначили, що активно займалися волонтерством у 2014-му, а тепер відпочивають.  Загальна втома й економічна ситуація в країні позначилися й на рівні фінансової підтримки різних благодійних ініціатив. Якщо у 2014 р. 63% населення хоча б раз зробили благодійну пожертву, то в 2015-му таких було на третину менше — 41%, хоча досі ще вдвічі більше, ніж у 2012-му. Знизилася й сума благодійної пожертви. У 2014-му 35% опитаних пожертвували від 101 до 500 грн. Нинішнього року найвищий показник (26%) тих, хто витратив на добродійність від 51 до 100 грн. Скарбнички для пожертв досі ще залишаються основним інструментом для збору благодійних коштів. Ними скористалися близько 64% тих, хто надав матеріальну допомогу. 25% перераховували на благодійність певний відсоток від своєї зарплати, 12% переказували кошти через картку Приватбанку. І лише 5% опитаних жертвували через Інтернет або банківський рахунок. Як і 2014-го, пріоритетною сферою волонтерства й надання матеріальної допомоги залишилася підтримка української армії, включно з допомогою пораненим, але вона знизилася з 77 до 39%. Майже не змінився показник допомоги переміщеним особам (7%). Близько 20% допомагали тим, хто опинився у складних життєвих обставинах. Є й позитивні тенденції — лише 1% населення вважає, що бути благодійником у нашому суспільстві не престижно.

Дану інформацію ми готували для матеріалу «Дзеркало тижня».

На фотовиставці “Благодійність крізь призму об’єктива”

Громадський простір: Пані Ларисо, які сфери є традиційно у фокусі благодійників, а які навпаки – лишаються поза увагою? Чому?

- За даними вище згаданого дослідження найбільше українці в 2015 році надавали благодійну допомогу українській армії. Зокрема, 65,2 % серед опитуваних респондентів надавали допомогу військовослужбовцям, включаючи допомогу пораненим. Серед пріоритетів благодійників є і такі напрямки, як допомога людям з інвалідністю та захворюваннями (20,7 %), допомога людям, що опинились у складних життєвих обставинах (18%), допомога внутрішньо переміщеним особам та дітям-сиротам (11,7%). Також вагоме місце серед пріоритетів українців у благодійних пожертвах посідають релігійні внески (11,8%). Як показало дослідження, на такий важливий напрямок, як освіта, минулого року пожертвували лише 1,3%  українців. Недостатньо уваги українці приділяють і таким видам як фізична культура, спорт (0,5%), збереження та розвиток культурної спадщини (0,8%), захист прав людини (0,7%).

Чому? Ми живемо в епоху реклами. Зараз найбільші публічні благодійні кампанії – про армію, про термінову допомогу для оплати коштовного лікування, допомогу переміщеним особами зі Сходу та АР Крим. Але слід звернути увагу на те, що українці допомагають людям з інвалідністю доволі багато і стабільно. В українській свідомості міцно вкорінилося переконання: люди з інвалідністю потребують нашої постійної участі та допомоги. Цьому сприяло як вітчизняне законодавство, так і багаторічна діяльність спільнот та об’єднань людей з інвалідністю. Отже, якщо ми хочемо підняти рівень благодійних пожертв на користь розвитку освіти, культури та спорту, ці напрямки мають посісти вагоме місце серед потреб українців, що сприятиме і розвитку державної політики в цьому напрямку. Хочу звернуту особливу увагу на допомогу в напрямку «захист прав людини». Лише 0,7% від опитуваних робили пожертви на розвиток цієї сфери! Про що це свідчить? Якщо українцям не потрібна повага та захист власних прав, на це не зважатиме і держава.

Громадський простір:  Реформування благодійного сектору – які здійснюються ініціативи в цьому напрямку?

- Якщо в керівників країни відсутнє бачення розвитку та реформування благодійництва в Україні, тоді відповідний порядок денний маємо сформувати ми – благодійні інституції.  І одним із стратегічних напрямків діяльності Українського  форуму благодійників є адвокація сприятливого законодавства для розвитку благодійництва та утвердження світових стандартів філантропії в нашій країні. Ми маємо створити зручні умови для благодійників, щоб вони мали змогу в будь-який час та в зручний для них спосіб здійснити благодійність. Одним із сучасних та швидких способів здійснення благодійництва є смс-благодійність, яка широко використовується у всьому світі. І Український форум благодійників зараз проводить активну адвокаційну кампанію щодо впровадження смс-благодійництва в Україні. І в подальшому будемо популяризувати саме цей збір пожертв, оскільки це дієва альтернатива готівковим зборам та запобігання шахрайству в благодійній сфері.

Наступний напрямок нашої адвокаційної діяльності – це розширення видів цільової благодійної допомоги, яка не оподатковуватиметься. Відповідно до Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», перелік сфер здійснення благодійної допомоги є досить широким і є цільовим, проте податкове законодавство значно вужче щодо видів цільової благодійної допомоги, дозволеної законодавством про благодійництво. Це впливає на обмеження прав благодійників при виборі видів здійснення благодійної діяльності, оскільки постає питання, чи допомогти всією сумою пожертви або додатково сплатити податок державі. Тому ми виступаємо за розширення видів неоподаткованої цільової допомоги, щоб мати можливість більше допомогти нужденним людям.

З неоподаткованою цільовою допомогою також тісно пов’язане питання і неоподаткованої суми при наданні нецільової благодійної допомоги. Мова йде, наприклад, про надання коштів соціально незахищеній особі для задоволення своїх базових потреб. Сьогодні сума такої допомоги складає 160 грн на місяць, однак, прожитковий мінімум для непрацездатної особи становить 1130 грн  на місяць. Тому ми виступаємо за право надавати нецільову благодійну допомогу соціально незахищеним особам на рівні прожиткового мінімуму, встановленого державою.

До 2015 року в бюджетному законодавстві було передбачено виділення з державного та місцевого бюджетів коштів для підтримки діяльності неприбуткових неурядових організацій у пріоритетних сферах державної політики задоволення потреб соціально незахищених верств населення, формування здорового способу життя та запобігання поширенню соціально небезпечних хвороб, правова просвіта населення, сприяння розвитку громадянського суспільства тощо. Сьогодні такі видатки з державного бюджету, на жаль, виключені. Але ми впевнені, що виключення благодійних організацій з переліку неприбуткових організацій, які мають право на участь у конкурсах для отримання такої підтримки, є необґрунтованим. Адже, благодійні організації працюють у пріоритетних для державної політики сферах. При цьому, види діяльності благодійних організацій не обмежуються безоплатною передачею бенефіціарам коштів та іншого майна, а включають безоплатне надання послуг та інші види діяльності. У багатьох пріоритетних сферах, зокрема, соціальна робота із незахищеними верствами населення, попередження поширення соціально-небезпечних хвороб тощо, професійно та якісно працюють саме благодійні організації.

 Громадський простір:  Який на сьогодні шанс для розвитку смс-благодійності, про яку ви вже згадували?

- Завдяки об’єднанню зусиль усіх благодійників, трьох найбільших мобільних операторів країни та діяльності Українського форуму благодійників, впровадження смс-благодійності  сьогодні – це вже державна політика.  Указом Президента України щодо затвердження Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016 – 2020 роки передбачено запровадження механізму здійснення благодійної діяльності шляхом надсилання благодійних телекомунікаційних повідомлень. І відповідні законопроекти (№№ 2297, 3467) зареєстровані в українському парламенті. Обидва законопроекти здобули підтримку в головних профільних комітетах та рекомендовані Верховній Раді бути прийнятими за основу. Благодійна спільнота очікує, що на найближчих пленарних засіданнях відповідні законопроекти будуть винесені на голосування, і зважаючи на соціальну важливість та актуальність даних проектів, сподіваємося на підтримку депутатського корпусу та їх прийняття. Разом з народними депутатами – авторами законопроектів ми будемо продовжувати активну роботу в парламенті в цьому напрямку.

Флеш-моб під час конференції “Стратегічна філантропія: мистецтво змінювати світ”

Громадський простір:  Люди зі скриньками для пожертв продовжують працювати в метро та інших публічних місцях. Що регулює їхню діяльність? Яка ваша думка щодо такого виду збору коштів для потребуючих?

- Благодійні скриньки – це один із видів публічного збору благодійних пожертв. Загальні правила збору таких пожертв встановлені в діючому законі про благодійність, а також додатково Постановою Кабінету Міністрів України від 30 червня 2015 року № 451 врегульовано публічний збір благодійних пожертв для забезпечення бойової, мобілізаційної готовності, боєздатності та функціонування Збройних Сил України.  Слід зазначити, що відповідно до вказаної Постанови, не допускається здійснювати збір благодійних пожертв готівкою у місцях, що призначені для руху транспортних засобів. Проте ми продовжуємо бачити скринькарів, зокрема, у метро.

Як приватний благодійник я використовую сучасні інструменти здійснення благодійної діяльності, такі як он-лайн перекази. І для мене важливо, щоб кошти були перераховані саме на рахунок благодійної організації, а не на особисту картку її засновника. Також маю надію, що в найближчому майбутньому матиму змогу скористатися смс-благодійністю.

Як керівник адвокаційного напрямку провідної спільноти, що визначила для себе основною місією розвиток відповідального, прозорого та підзвітного благодійництва, розумію, що благодійна спільнота повинна визначитися, як запобігати шахрайству – чи то на законодавчому рівні, чи в межах саморегуляції. Є організації, які продовжують активно використовувати благодійні скриньки як під час благодійних акцій, так і стаціонарні в офісах компаній, магазинах та інших публічних місцях. І наше суспільство лише розвивається в напрямку широкого використання засобів електронного зв’язку, тому заборонити скриньковий збір ми не можемо, оскільки обмежимо право благодійника, а також і благодійної організації.

Щоб вирішити проблему боротьби з шахрайством у благодійній сфері, ми допомагаємо благодійникам, законотворцям та представникам Міністерства внутрішніх справ спільно напрацювати ці механізми.

Джерело фото: typical.if.ua

Громадський простір:  Якщо порівняти українську благодійність із благодійністю інших країн – у чому її особливість?

- Українська благодійність стихійна і ситуативна. В нашому суспільстві традиції системної благодійності відсутні. Це можна пояснити тим, що в радянських країнах розвиток інституцій третього сектору був заборонений, а тому і благодійність була відсутня. Всі звички потрібно виховувати, і благодійність – не виняток. Щоб доросла людина мала бажання та звичку допомогти, це слід плекати в дитині змалку. Важливу роль відіграє і державна політика, зокрема, відповідне законодавче підґрунтя. Наприклад, у наших сусідів поляків впроваджена як  СМС-благодійність, так і відсоткова філантропія, що дозволяє будь-якому громадянину систематично відраховувати навіть невелику пожертву на благодійність.

Громадський простір:  Наскільки, на вашу думку, значною є роль відомих людей, зірок у розвитку благодійних ініціатив?

- Відомі люди та зірки є лідерами громадської думки та поведінки. Ми завжди беремо приклад з наших кумирів та лідерів. І саме заклики відомих особистостей до благодійництва допомагають більшості благодійних організацій збирати кошти на дороговартісні проекти: придбання коштовного обладнання, або оплата лікування людини за кордоном. Сьогодні, коли в державотворців відсутнє бачення щодо цілісної політики відносно розвитку благодійництва, саме завдяки благодійній діяльності відомих людей вдалося досягти того рівня благодійності в українському суспільстві, який ми сьогодні спостерігаємо. Але це не має бути нав’язливо.

Громадський простір:  Крім законодавчої підтримки, благодійна сфера потребує фундаменту цінностей – чи достатньо українське суспільство розвинене у ціннісному вимірі? Чи достатньо у нас співчуття, співпереживання, емпатії тощо?

- Революція Гідності та війна на Сході країни показала, що достатньо! Але зараз ми спостерігаємо втому. Втому від зловживання довірою, нашою допомогою, розчаруванням подіями після Революції. Щоб мати бажання допомогти, потрібно мати  чим допомагати. На жаль, у сьогоднішніх умовах українське суспільство біднішає, в першу, чергу матеріально. І це викликає обурення та небажання займатися благодійністю та її розвитком. Ціннісне підґрунтя в українця є. Проте, ми маємо визнати, багато що залежить саме від державної політики в питаннях підняття доходів громадян та стабілізації ситуації в країні. Також особливе значення має і державна інформаційна політика, яка, на мій погляд, взагалі відсутня не лише щодо сектору благодійництва, а й щодо інших сфер життя. Українець зможе вільно допомогти, коли не відчуватиме панічний страх через відсутність достатньої кількості коштів для задоволення своїх базових потреб. Тому працювати потрібно в комплексі: держава – громада – громадянин. Без даної взаємодії лише на одному ентузіазмі українців співчувати, розвинути благодійність не вийде.  Навіть для того, щоб створити свій малий бізнес, щоб мати змогу частину доходів віддавати на благодійність, потрібна сприятлива ліберальна податкова політика держави. Правильно займатися розвитком економіки та благодійності одночасно, щоб одночасно закласти фундамент для утвердження цінностей співчуття та допомоги.

Громадський простір:  Чи маєте якийсь актуальний для вас меседж, яким би хотіли поділитися із нашими читачами? 

- Живіть з благодійністю в серці! Якщо у Вас є можливість допомогти – обов’язково допоможіть. Життя непередбачуване, і ми з вами цьому живі свідки, ніколи не знаєш, в яких життєвих обставинах можеш опинитися, і не завжди ці обставини дозволяють розраховувати лише на себе. Інколи без підтримки інших людей не встояти перед викликами долі. Саме тому про благодійність правильно пам’ятати завжди та виховувати культуру благодійності в українському суспільстві. Вона має стати частиною нашого повсякденного життя, наприклад, як піти у кіно. Благодійником може бути кожен, адже це не лише пожертва великих сум коштів. Можна допомогти і гривнею, а можна і волонтерською допомогою. Пам’ятаймо про допомогу слабшому!