Реєстрація


Уперше Програма IT-освіти для дівчат-підлітків Technovation Challenge відбулась в Україні

У серпні команда українських дівчат-школярок із Запоріжжя разом зі своїми наставниками повернулися з міжнародного змагання Technovation, фінал якого відбувся в Сан-Франциско (США).  У грандіозній ...

Technovation-Challenge
Уперше Програма IT-освіти для дівчат-підлітків Technovation Challenge відбулась в Україні

У серпні команда українських дівчат-школярок із Запоріжжя разом зі своїми наставниками повернулися з міжнародного змагання Technovation, фінал якого відбувся в Сан-Франциско (США).  У грандіозній події вони взяли участь як команда-гість. Technovation Challenge – міжнародна програма IT-освіти для дівчат-підлітків. У ній мали змогу взяти участь школярки з будь-якої школи України, в тому числі з маленьких міст і сіл, незалежно від того, чи вміли вони кодувати раніше.

В Україні ця програма вперше була реалізована на національному рівні. У ній взяли участь понад 60 дівчат з різних міст України, переможці команда із Запоріжжя – Z_teens, їхня робота – мобільний додаток, що привертає увагу до забрудненості повітря в місті.

Програма Technovation складається з кількох етапів: подача заявки, дистанційне навчання по Інтернету за допомогою ментора, розробка мобільного додатку та його презентація у Києві під час Regional Pitch Event.

Програма Technovation діє у понад 100 країнах світу за підтримки ООН, Adobe, Google та Dropbox. Дівчата від 10 до 18 років вчаться кодуванню, розробляють власні проекти та мобільні додатки, пишуть для них бізнес-план та вчаться презентувати свої ідеї перед великою аудиторією. Учасниці знаходять технологічні рішення для існуючих проблем суспільства. 
В Україні Technovation challenge реалізується за підтримки Western NIS Enterprise Fund.

Громадський Простір поспілкувався з Іриною Озимок, керівницею програми місцевого економічного розвитку Western NIS Enterprise Fund – однією з тих, хто допоміг впровадити Technovation Challenge  в Україні. Разом із українською командою вона також перебувала у вирі подій в Сан-Франциско.

???????????????????????????????

 

Громадський Простір: Technovation Challenge – яка місія програми, на що вона спрямована? Насправді, не так багато інформації, розкажіть детальніше

Ірина: Про цю програму небагато чули, тому що Україна вперше 2016 року взяла у ній участь. Це програма, яка стартувала в Сполучених Штатах Америки у 2010 році. Вони просто зібрали 45 дівчат, привезли їх у офіс компанії Google і почали раз на тиждень зустрічатися із ними, працювати над різними розробками. Далі вони зробили онлайн-курс для того, щоб навчати дівчат саме кодуванню. Результатом мала бути розробка мобільних додатків, які вирішують якусь певну проблему. Вже у 2017 році, через 7 років, у них зовсім інші показники – це біля 11 тисяч дівчат з понад ста країн світу і близько 4 тисяч менторів і наставників.

навчити дівчат кодувати з метою вирішувати проблеми в їхньому місті

Ідея полягає в тому, щоб навчити дівчат кодувати з метою вирішувати певні проблеми в їхньому місті, в їхній спільноті, зрештою, глобальні проблеми. Тематика дуже часто прив’язана до Цілей розвитку тисячоліття ООН, зокрема, подолання бідності, доступу до навчання, медицини, охорони навколишнього середовища. Тобто вони всі мають соціальне спрямування.

Текновайшин

фото: teenvogue.com

 

Громадський Простір:  На вашу думку, чому саме програма зосереджена на дівчатках-підлітках?

дівчата стають лідерами

Ірина:  Все-таки, ми живемо в світі стереотипів. Є певні професії, які вважаються чоловічими. Ми сьогодні дивилися статистику – в Україні, за даними сайту dou.ua є близько 20% жінок, які працюють в IT. Це досить мало і дуже часто це сприймалося, як професія, яка не для жінок. Тому це: а – для подолання стереотипів, б – для того, щоб якось підсилити жіноче лідерство, щоб дівчата також брали на себе відповідальність… Вони ж аналізують проблеми, якими живе їхнє місто. Наприклад, українські дівчата, які змогли поїхати до США, завдяки підтримці Фонду, зацікавилися питанням забрудненості повітря Запоріжжя. Вони зібрали дані, індикатори шкідливих речовин, які перевищують допустиму норму в повітрі. Кожна людина тепер може використовувати цей додаток і побачити, що, наприклад, в цьому районі дуже сильна забрудненість, тож бажано уникати цього місця. Тобто дівчата стають лідерами. Вони починають відчувати, що можуть приймати певні рішення, що вони можуть працювати на інших посадах. І у цьому – найбільша цінність цієї програми.

в школі мені не казали, що я можу все

Є дуже гарне слово англійською мовою – empower – дати їм оце відчуття, що вони можуть, дати їм можливість повірити в себе. Я довго думала про те, як це було в мої 13-17 років  – комп’ютерів, мобільних телефонів, а смартфонів тим більше не було. Я замислююсь: наскільки б моє життя тоді змінилося! Але, гадаю, найбільша відмінність в тому, що в школі мені не казали, що я можу все, мені не говорили, що світ відкритий для сміливих. А тут по суті школа бере на себе цю функцію. Тому що основне завдання і виклик для шкіл – вчителі стають менторами і наставниками. Дуже часто це в парі – вчитель англійської мови і вчитель інформатики. Важливо, що рівень англійської має бути досить високий для того, щоб діти могли змагатися на світовому рівні. Адже сама програма кодування – англійською мовою. Вона вже є в Україні перекладена, але все ж дуже добре, аби діти також підтягували англійську мову.

Громадський Простір: Це перший рік, коли змагання відбулося на рівні України: як це було? 

Ірина: Це дуже цікаво, оскільки cпочатку було близько сорока команд. Команда – це до п’яти дівчат-розробниць та ментори (їх може бути кілька). Великою заслугою є те, що до нас долучилися волонтери “Корпусу миру”, які відіграли дуже велику роль як наставники, адже в них є розуміння IT, глобальне бачення проблем, вони могли надихнути дітей, допомогти їм. Дівчата були із Чернівців, Надвірної, Рівного, Запоріжжя, Полтави, Шепетівки, Коцюбинського і Києва.  Вони були різного віку. На світовому рівні їх поділяють на дві категорії – молодші до 13 років, старші до 17-ти.

В Україні була одна команда, яка розробила мобільний додаток – антидепресант, де підібрана дуже хороша музика, мотивуючі цитати… Це були дівчата із молодшої категорії, але рівень англійської вражав. Вони справді вважають, що цим можна допомогти людям. Це дуже гарно. Українці підійшли до цього креативно.

роль вчителів і батьків – дуже важлива

До фіналу дійшло 15 команд. Це хороша статистика, оскільки ми усвідомлюємо, що кодування – це нелегка справа. Але вони справді молодці, є ті, які просто дійшли до фіналу, старалися, вивчали цю справу. Десь навіть допомагали батьки, які працюють в IT-компаніях, це теж додатковий стимул, тому що батьки підбадьорюють. Тут роль вчителів і батьків – дуже важлива – вони не дають дітям опустити руки.

???????????????????????????????

 

Громадський Простір: Які ще проекти запам’яталися, крім додатку-антистрес?

Ірина: В Україні була гарна історія, де дівчатка, по суті, допомагали створювати робочі місця – вони розробили додаток, що допомагає людям, які шукають короткострокову роботу (додатковий заробіток). Тобто, якщо треба зробити зачіску або допомогти написати якусь роботу, або гарно обрізати кущі біля дому… Вони зробили додаток, де можна знайти фахівців із різних професій, якщо вам треба короткострокова або разова допомога.

У Чернівцях зробили дуже гарний туристичний додаток, де вони почали робити інформацію англійською мовою. І будь-хто, хто подорожує, може знайти інформацію вже в інтерактивній формі, цікавіше, ніж із путівника. Були також такі, які відповідають світовим трендам – їх теми пов’язані із харчуванням. Тобто мобільний додаток, який дозволяє зрозуміти потрібний раціон, особливо, якщо ви займаєтеся спортом. Дівчата підійшли до цього науково. Вони поспілкувалися із фахівцями, дієтологами, біологами. І це теж має зараз дуже велику цінність, тому що цей додаток виходить із практичних потреб.

На світовому рівні дуже цікава тенденція – речі, які у одних країнах вже досить банальні і звичні, у інших це – супер інновація. Наприклад, дівчатка з Камбоджі розробили онлайн-магазин для продажу речей ручної роботи їхніх виробників. Це може бути одяг, прикраси, головні убори, сумки – для того, щоб зберегти оцю національну ідентичність. Там усе дуже кольорове, дуже гарне, але це по суті – онлайн-магазин. Ми думаємо, що тут, у нас, вишиванки продаються на сотні онлайн-ресурсів, там це може бути щось, що їм допоможе.

Дівчата із Кенії – як на мене, найзворушливіша команда. Вони борються із проблемою жіночого обрізання, це дуже велика проблема для Африканських країн, тим більше, що дівчат не питають на це дозволу. Хоча більшість додатків мали би бути комерційними, адже дівчата вивчають, як будувати бізнес-план, як шукати клієнтів, як комерціалізувати додатки, але оскільки вони прив’язані до цих важливих проблем, з якими зіштовхується світ, то їх теми дуже часто мають соціальний характер – і у цьому теж значна цінність.

У деяких країнах, коли дівчатка поверталися, то зустрічалися, наприклад, із першою леді Нігерії. Або у 2016 році одна американська команда поїхала на науковий саміт, який проводить Білий дім, і цей захід відкривав Барак Обама. Тобто це дає дівчатам відчуття відповідальності – зараз у них уже є певна місія популяризувати цю програму, популяризувати цю професію, свою позицію як громадян.

Громадський Простір: змагання на світовому рівні відбулося у Сан-Франциско: як це було для української команди? Ваші враження зсередини.

Technovation Ukraine 1

фото: Technovation Ukraine

 

Ірина: По-перше, це все виглядає дуже вражаюче. У 2017 році було 12 команд-фіналістів з різних країн – Індії, Казахстану, Узбекистану, Гонконгу, Камбоджі, США, Канади та інших, і було шість команд visiting-team (команди-гості), які не пройшли відбір на світовому рівні, але є переможцями регіональних відборів. В Україні це була команда із Запоріжжя, яка називається Z_teens, їх робота – це мобільний додаток, що привертає увагу до забрудненості повітря в місті.

Сама церемонія була дуже гарною. Вона відбувалася у містечку компанії Google, на полі, де була змонтована сцена. Прийшов головний виконавчий директор компанії Google. До речі, цікава річ: за два дні до церемонії у компанії Google відбувся великий скандал, адже там звільнили одного чоловіка, який написав у корпоративному чаті, що жінки в IT слабші за чоловіків. Його звільнили, але не через свободу слова, а через певну корпоративну етику – адже вони заохочують жінок доєднуватися. 

Тут були також представники успішних стартапів. І сам цей момент, коли виходять дівчата, і несуть прапори своїх країн… Вони дуже юні, але вже є певними героїнями для своїх шкіл, для своїх друзів, для своїх батьків, зрештою, для своєї країни, якщо їм вдалося дійти до світового відбору. Крім того, програма була досить насичена – це була не лише церемонія, не лише представлення цих додатків професійному журі, але були також візити до великих компаній – NVIDIA, Microsoft, Google. 

Учасники готували свої презентації. До них запрошували представників різних компаній для консультації, розмови про їхні додатки. Важливо, що робота над цими додатками не завершилась – коли вони повертаються в свої країни, будуть далі над цим працювати.

це поїздка, яка змінює дітей

І, звичайно, для діток, які вперше приїхали до США, у Сан-Франциско – ця поїздка, екскурсія по місту – все було вражаючим. Ми дуже раді, що одна із учасниць, Даша, написала свій блог про те, як це відбувалося. Очима дитини – це дуже цікаво. У них дуже багато вражень – я гадаю, що це поїздка, яка змінює дітей.

Даша

Громадський Простір: Якою була наша команда кількісно?

Ірина: Це було три дівчинки і два ментори. У цьому випадку, менторами були викладачі з університету і працівник IT-компанії, які є дуже активними на рівні Запоріжжя. Вони допомагають дівчатам. Наприклад, одна жінка – це мама дівчинки з іншої команди, яка не поїхала. Але це дуже цікаво – як батьки можуть стимулювати вибір професії, але не нав’язувати, а показати зсередини, наскільки це може бути цікаво.

Громадський простір: Хто посприяв у тому, щоб українська команда поїхала до США? Адже навіть квитки в обидва боки до Америки – недешева річ.

Ірина: Тут хочу відзначити, що конкурс в Україні стартував з ініціативи жінки із Молдови. Сандра Кавалло привела програму в Молдові, була регіональним послом цієї програми там. Якщо не помиляюсь, то у 2014 році команда із Молдови виграла на світовому рівні. Сандра працює в Представництві ООН в Україні. Саме вона запропонувала започаткувати цю програму у нас.

нашим девізом є інвестування в людей

Програма стала можливою тут завдяки двом волонтеркам – Надії Вірній і Алесі Крупенікавій (вона зараз переїхала до США), і регіональним послом цієї програми також стала я. Вони все робили на волонтерських засадах.

Фонд Western NIS Enterprise підключився вже на рівні регіонального заходу, і саме він покрив поїздку до США. Тому що нашим девізом є інвестування в людей, тих, яких ми вважаємо агентами змін, які лишаються в Україні і будуть творити ці зміни тут. Тому Technovation Challenge, жіноче лідерство, молоді агенти змін – це якраз надзвичайно підходить до вимог наших програм.

???????????????????????????????

Громадський Простір: До речі, хто переміг на світовому рівні? Що це була за ідея?

Ірина: На світовому рівні було два переможці, серед молодших і старших дівчат. Старші дівчата із Казахстану. Вони розробили мобільний додаток, який дозволяє відслідковувати, де перебувають ваші близькі люди. Це питання дуже актуальне для країн із підвищеним ризиком, де крадуть дітей. Він дозволяє побачити, до прикладу, що ваша дитина зараз в школі. Або якщо є якась проблема, дитина може натиснути кнопку і батьки отримають меседж, що вона десь загубилась тощо. Вони пішли технологічно ще на рівень вище, розробивши кнопочку, яку можна носити в кишені, адже дуже часто телефон може бути в наплечнику, в сумці, а це все одно дозволяє мати контакт.

Молодші дівчатка, які були з Гонконгу, розробили програму, яка дозволяє старшим людям, у яких є, зокрема, втрата пам’яті, бути в контакті із близькими через ігрову форму. І відповідно, близькі люди можуть бачити, наскільки хвороба прогресує чи навпаки – зменшується. Тому що дуже часто ці люди віддалені, вони не люблять обійматися, говорити тощо. По суті, дівчата вирішують медичну проблему в ігровій формі.

До речі, я проглянула список тематик по роках, і побачила, що темою номер один завжди було здоров’я.

Громадський Простір: Те, що ви могли побачити по національному відбору: наскільки цей конкурс лягає на нашу реальність, наскільки ми активно готові в нього включатися?

Ірина: Тут є виклики і можливості. Серед викликів: ми мусимо розуміти, що дітей треба мотивувати, треба їм дати відчуття, що у них все вийде, це завдання менторів. Зібрати менторів, підготувати їх, особливо в сільських школах – досить важко, тому що має бути розуміння усіх глобальних тенденцій, розвитку стартапів, індустрій, також володіння англійською мовою. Це те, що на рівні вчителів, шкіл є просто необхідним.

А далі йдеться вже про можливості. По-перше, програма глобальна: програмне забезпечення можна завантажити в будь-якому куточку України, в тому числі, в сільській школі. Далі – дівчата отримують те, що школа не завжди може дати, зокрема, через обмеження в програмі, тобто розуміння, що таке бізнес-модель, що таке стартап, пошук клієнтів тощо. Тут для них ще більший розвиток, тому важливе правильне проводження позаурочного часу. Ми розуміємо, що є навантаження, але, як показав досвід першого року, дівчата готові залишатися після школи, працювати з менторами, приділяти свій час.

Далі є можливість також співпрацювати з меріями, бізнесом, активістами. Дівчата із Запоріжжя зустрілися із заступником мера, який привіз їх у місцеву лабораторію Міністерства охорони здоров’я, де якраз і збирають дані і заміри забрудненості повітря. Станом на сьогодні, дівчата отримують щотижневі оновлені дані забрудненості повітря, які вони можуть використовувати для додатку. Це дуже хороший приклад співпраці з місцевою владою.

Також дуже гарною мотивацією є те, що це хороша можливість конкурувати на світовому рівні. До речі, одна українська команда потрапила до півфіналу. Це дівчатка, які розробили мобільний додаток якраз пов’язаний із харчуванням і спортивними навантаженнями. Це дуже хороший показник. Тому я думаю, що це можливість конкурувати на глобальному рівні, а також познайомитися з дівчатами із Австралії, Канади, Кенії… Це просто неймовірна можливість, і мати її в 13-17 років – це справді змінює життя дівчат.

???????????????????????????????

Громадський Простір: Чи плануєте продовжувати цей конкурс далі, у 2018 році?

хочемо, щоб до цієї програми доєднувалося більше шкіл

Ірина: Так, обов’язково. Восени 2017-го ми зробимо нове оголошення набору. Ми хочемо, щоб до цієї програми доєднувалося більше шкіл. Плануємо також зробити окреме тренування для менторів і наставників. Вже маємо підтримку на цей рік волонтерів “Корпусу миру”, тому ми хочемо розвивати це набагато більше.

Крім того, влітку ми провели таку імпровізовану місцеву ініціативу – літній табір у Львові. У ньому були 25 дівчат з усієї України. Вони вже розробили п’ять прототипів додатків, тому що це була лише тижнева робота. Багато зосередженості – на проблемі сортування сміття, і це теж дуже добре і актуально для міст, тим більше для Львова. Загалом, ми сподіваємось, що ці 25 дівчат, які повертаються у свої школи, зроблять свої команди і будуть просувати це далі.

в світі жінок-диригентів є лише 2%

Дуже цікаво, що ми у цій програмі вирішили не зосереджуватися лише на IT, а показувати дівчатам приклади успішних жінок в Україні, світі, які дуже багато чого досягли. У Львові нам вдалося запросити Оксану Линів, яка є дуже відомою диригенткою. Вона, зокрема, розповідала про те, що в світі жінок-диригентів є лише 2%. Там також існує сильний стереотип, що ця професія лише для чоловіків. А вона – українка із Бродів Львівської області, яка бореться з цим стереотипом. Вона отримала великий контракт: в історії опери австрійського міста Ґрац вона буде першою жінкою-головним диригентом.

не треба відкривати жінкам двері в професійний світ, бо вони просто жінки, але коли вони справді працюють, показують свої таланти

Дуже цікаво показувати дівчатам такий приклад, де жінки виборюють собі гідні місця, але виборюють, заслуговуючи на них – будучи талановитими, працюючи над собою, докладаючи чимало зусиль. Не треба відкривати жінкам двері в професійний світ, бо вони просто жінки, але коли вони справді працюють, показують свої таланти і це найважливіше.

Громадський простір: Якщо не прив’язуватися до конкурсу, чи є у вас думка на рахунок того, як взагалі українці показують себе у світі: чи наважуються вони втілювати свої проекти, стартапи, мрії?

українські молоді таланти починають ставати відомими на світовому рівні

Ірина: Вже є кілька стартапів зі світовим ім’ям. Особливість у тому, що для того, аби конкурувати на глобальному рівні, вони їдуть і реєструють, розвивають свій бізнес там. Чи це є проблемою чи ні – я думаю, певною мірою так. Оскільки Україні ще треба дуже сильно працювати з правами на інтелектуальну власність, наприклад. Люди бояться, що це зникне, що у них це заберуть, вкрадуть тощо – це є проблемою для України.

Але конкурувати на глобальному рівні досить важко, тому що там є конкуренти з усього світу, вони всі з’їжджаються в цю ж Кремнієву долину і конкурують там. Я б сказала, що Україна вже починає бути відомою, ми зараз маємо багато українців, які працюють на світові ринки на рівні аутсорсингу у сфері IT. Тут ми намагаємося підтримати їх і показати, що теж готові інвестувати в стартапи і розвивати їх в Україні.

Фонд, зокрема, підтримує поїздки стартаперів на різні виставки. У нас, наприклад, були кліматичні стартапи, їх автори поїхали на виставку стартаперів у Берлін. Були ті, які їздили у США. Ми підтримали низку форумів співпраці між, наприклад, Україною і Канадою, Україною і США, Україною і Францією. Тобто ми завжди намагаємося показати український продукт, але в різних сегментах – від модної індустрії, тому що це гарно розвивається зараз в Україні, до інновацій. Наприклад, столи Kodisoft, в яких замість верхньої частини – ігрова платформа, де ви можете замовити їжу, просто доторкаючись до екрану, перевірити свій Facebook, написати комусь електронне повідомлення чи погратися з дітками, поки ви їсте. Ці столи вже продаються  закордоном, а це українська інновація.

Тобто є певні кроки. Мені важко оцінити, наскільки Україна може бути хедлайнером зараз. Та мені здається, порівняно із тим, що було ще 5 років тому, Україна дуже швидко просувається і українські молоді таланти починають ставати відомими на світовому рівні.

???????????????????????????????

Громадський простір: Наостанок: меседж до тих, хто потенційно може взяти участь у майбутньому конкурсі.

Ірина: Нещодавно я перепливла Босфор, але півроку тому я ще не вміла плавати. Те, що я зрозуміла: не варто чекати так багато років для того, щоб здійснювати свої мрії. І, напевне, якби я зараз була школяркою, то була би набагато активнішою і намагалася б, по-перше, збільшувати список своїх мрій, а по-друге, докладати більше зусиль до того, щоб вони збувалися. Тому це те, чого в мене зараз немає – мені зараз не 13 чи 17 років, але це є дуже в багатьох українок. Саме тому, я думаю, це найкраща можливість зараз спробувати запланувати або, скажімо так, протестувати своє життя на пригоди, на якісь корисні речі і знайти однодумців, які зможуть допомогти досягнути певних вершин, або подолати якісь виклики. Я сподіваюсь, що Technovation Challenge зможе справді дати дівчаткам новий старт, тому дуже бажаю вам долучатися і справді ставати агентами змін в Україні!

…………………………………………………………………………………….

Учасниця української команди у Сан-Франциско Анна Шило, учениця 10 класу гімназії 25 м. Запоріжжя, розповідає, що й раніше цікавилася комп’ютерною галуззю: “Три роки тому я відвідувала літній табір комп’ютерної академії “Шаг”. Найбільше мені сподобалось заняття з робототехніки, на яких ми створювали автономних роботів з конструктору LEGO та розробляли програми для керування ними. Саме тоді мені захотілось навчитись цьому досконаліше. Подальше моє навчання продовжилось у Запорізькому Обласному Центрі науково-технічної творчості учнівської молоді (ЗОЦ НТТМ) “ГранІ”. В складі команди центру брала участь у всеукраїнських змаганнях WRO та FLL, які проходили в Києві”.

Technovation Challenge

фото: Technovation Ukraine

Анна також ділиться тим, як її команда визначила проблематику для додатку: “Я вважаю, що найважливіша проблема нашого міста – складна екологічна ситуація. Мене завжди дивував контраст яскравих свят, народних гулянь у центрі міста та жахливий заводський смог над ними. Чорний сніг взимку та річка червоного кольору також справляють неприємне враження. Тому моя родина намагається вихідні дні та свята проводити за містом, як і багато інших мешканців Запоріжжя.

Під час участі в конкурсі Technovation ми думали: як ми можемо сприяти покращенню екологічної ситуації в місті? Так з’явилась ідея створення мобільного додатку “AirNear”, який на карті міста відображає перевищення шкідливих речовин в повітрі. Основною метою додатку є інформування мешканців міста про екологічну ситуацію. Це дасть можливість планувати прогулянки з дітьми, заняття спортом або інші заходи та відпочинок на свіжому повітрі.

Нашим ментором була Олена Табунщик – співробітниця компанії “Softheme”, яка організовувала роботу команди, мотивувала та підтримувала нас, перевіряла і редагувала нашу роботу. Активну участь у проекті також брали наші батьки. Вони створювали умови для спілкування та роботи команди, допомагали організовувати зустрічі з представниками мерії, екологічного моніторингу та лікарень. Ми вдячні їм також за фінансову та матеріальну допомогу в реалізації наших ідей”.

“У подорожі до Сан-Франциско для мене все було вперше, –  зізнається Анна Шило, – Я вперше була за кордоном, вперше була на конкурсі такого великого масштабу та рівня, вперше спілкувалась з дівчатами з інших континентів, вперше була в Кремнієвій долині та відвідала всесвітньо відомі ІТ-компанії: MicroSoft, Google, NVidea. Вже більше тижня ділюся враженнями зі знайомими та друзями. Також у мене з’явилася ще одна мрія: хочу стати дизайнеркою чи програмісткою та працювати в Google або NVidea.

З фіналістів категорії Senior Division мені сподобався проект дівчат з Казахстану в галузі “Peace” – додаток “QmeCare”, який є безкоштовним аналогом GPS годинників та допомагає близьким побачити місце розташування користувача у разі виникнення надзвичайної ситуації.

У майбутньому я планую продовжити навчання в сфері IT. Цього літа я була в Одесі на школі програмування – слухала лекції від викладачів університетів та переможців олімпіад з програмування”

 …………………………………………..

Фото та відео: Віталій Ніщименко


Тематика публікації:                

Останні публікації цього розділу:

Ні "поліцейщині" в Україні! Відбулась перша Всеукраїнська акція проти законопроекту 6556

Дані та е-демократія - в контексті України та світу

Надія Бабинська про конкурс молодіжних інновацій U-Inn: інновувати, творити і змінювати свої громади

Імплементація Національної стратегії у сфері прав людини - що показав громадський моніторинг

Два роки дії Національної стратегії у сфері прав людини: результати моніторингу