Ірена Карпа: намагаюсь все, що пишу, направляти на те, щоб люди вбивали в собі рабів

Любов Єремічева

Ірена Карпа, знана українська письменниця та співачка, людина із чіткою громадянською позицією, продовжує серію коментарів Наша Нова Незалежність. Свої думки про омріяну країну вже висловили Тоня Матвієнко, Ірма Вітовська, Олександра Матвійчук, Любко Дереш, Ірен Роздобудько та інші.

– Це країна такого ж рівня, як нормальні країни Європи. Ну от, реалістично дивлячись, це мала би бути бодай Польща, яка дійсно за десять років Євросоюзу пройшла шлях від базарів на Варшавському стадіоні до того, що вони країна з європейською ментальністю. Це країна з хорошими дорогами, машинами, тому більшість людей може спокійно жити у маленьких містечках і жити достойно, не тільки намагаючись, як у всіх країнах третього світу, наводнити столицю. Кожен собі живе, любить, власне, своє місто і почуває, що його рівень життя абсолютно задовольняє його потреби. Це країна з хорошим рівнем освіти, спеціалісти котрої готуються по інших країнах. Це країна, де люди, в принципі, нормально говорять українською все більше і більше. Я розумію, що це не може статися раптово. Але це станеться, тому що люди розуміють, мова – це все-таки дуже хороший засіб ідентичності. Найкращий приклад для мене – те, що сталося з івритом, який був мертвою мовою, а з ініціативи всього двох людей, ним зараз говорять величезна кількість громадян Ізраїлю. Це країна, де люди просто живуть без цієї колоніальної свідомості, яка, доречі, стала причиною нападу на нас нашої дорогої Російської “*едерації”.

Громадський простір: Що Ви на своєму місці можете зробити для країни, щоб вона стала такою, як описуєте? 

– Я завжди намагаюсь все, що пишу – чи це художня проза, чи це публіцистика, направляти на те, щоб люди вбивали в собі рабів і були вільними, шанували себе, як особистостей, як громадян, щоб не стидалися казати, хто вони і звідки. Ну, це те, що я роблю своєю професійною діяльністю.

У теперішній ситуації, ситуації війни, просто виникає відчуття дуже розумно підтримувати захист нашої держави. Я розумію, що вже мало хто лишився байдужим, але просто сидіти тривожитись нічого не дасть, треба бути активним, відповідно до таких умов – тоді можна якось перемогти. Насправді, якщо кожен з нас навіть не десяту, а п’яту частину … розпорядиться розумно, щоб воно йшло цільово, не в якість там абстрактні фонди, а на конкретну допомогу, конкретним людям, ситуацію можна буде дуже гарно покращити. Навіть втручання без держави, великих олігархів, просто на рівні “свій для свого”.