ГО «STUDENA»: у маленьких населених пунктах люди і досі інертні

Громадський Простір

Громадський Простір продовжує знайомити вас із новоствореними (постМайданівськими) неурядовими організаціями. Цього разу ми поспілкувалися із директоркою ГО «STUDENA» Анастасією Мельниченко. Саме ця організація нещодавно презентувала результати проекту “Без броні”, що мав на меті створення єдиної бази даних ініціатив з надання юридичної, психологічної, соціальної та медичної допомоги бійцям АТО. Для цього створено портал bezbroni.net, виконаний у вигляді інтерактивної мапи, на якій кожен з легкістю зможе знайти необхідну допомогу: від психологічної реабілітації до вирішення питань з працевлаштуванням.

Фото зі сторінки: www.facebook.com/ngostudena

Громадський простір: Коли дано початок вашій ініціативі?

Анастасія: Почалось все в серпні 2015 року.

Громадський простір: Тобто ви, по суті, є також постМайданною ініціативою?

Анастасія: Так. Ну, і до Майдану ми багато чого робили, просто не оформлювали це офіційно як громадська організація. Ми були ініціативною групою, яка робила низку акцій – і все. Тобто досвід був накопичений, втім ми ніколи не були юридично оформлені.

Громадський простір: Чи складно було оформлюватись юридично? Які взагалі виникали складнощі як у новоствореної ГО? Чи були якісь перепони на вашому шляху?

Анастасія: Та не було! Ми  увірвались з фонтанами, з феєрверками…  (усміхається – прим. авт.) Ні, було, що на нас дивились так: «Хто ви такі?»Взагалі у нас так вийшло: у мене була стратегія розвитку організації, я уявляла, що ми спочатку робимо якісь безкоштовні, але яскраві візуально проекти. Я зробила проект «Хоробра» про жінок на війні, щоб підкреслити, що про жінок потрібно казати, що вона «хоробра», «відважна», «смілива», але не «мужня». Ми, кажучи «мужня жінка», наче говоримо про те, що жінки не мають таких якостей, як хоробрість, що це суто чоловіча якість, що вона якось прив’язана до ґендеру. І тому я закцентувала на цьому увагу, знайшла волонтерку, яка робила цей фотопроект разом зі мною. І вийшло доволі непогано. А потім я планувала брати спочатку маленькі гранти, а потім більші й більші, щоб накопичити досвід і дорости до чогось. Але чомусь одразу після цього безкоштовного проекту я отримую великий грант на проект «Без броні». Відповідно, ми одразу стали з нікому не відомої організації такими доволі відчутними гравцями, які спеціалізуються на допомозі ветеранам АТО. Потім я виграла ще кілька грантів.      

Фото зі сторінки: www.facebook.com/ngostudena

Фото зі сторінки: www.facebook.com/ngostudena

Громадський простір: Які у вас основні напрямки діяльності?

Анастасія : Ми взагалі засновувались як феміністська організація. Жодного феміністського проекту ми, на жаль, поки що не зробили. Ми потрапили в течію реабілітації військових. Наш основний напрямок – це соціальна адаптація військових, боротьба за права людини і культура. Втім, ми працюємо в основному з соціальною адаптацією військових.  Усі проекти у нас пов’язані з цим. Плюс ми ще робимо проекти, спрямовані на боротьбу за права переселенців, проти географічної дискримінації. Намагаємось робити феміністські проекти, але вони поки не підкріплені фінансово, тому не можемо їх розгорнути.

Громадський простір: Хто вас зараз підтримує найбільше з донорів, з партнерів?

Анастасія: Зараз ми працюємо з USAID по двох проектах, з International Medical Corps (Міжнародний Медичний Корпус) і з фондом «Відродження».

Громадський простір: А чому «STUDENA»? Від чого походить така креативна назва?

Анастасія: Ми дуже довго думали – хотіли підібрати українське слово, яке було б красиве і щоб його було неважко вимовити. Ми спочатку хотіли назвати «Керниця», потім зрозуміли, що жоден іноземець це не вимовить. «Керницею» ж хотіли назвати на честь бабусі моєї партнерки по організації, яка була воїтелькою УПА, вела партизанську діяльність, її прізвище було Кернична. Але оскільки «керниця» не проходить «паляниця» тест, то ми почали шукати якесь інше слово. І от так логічно по ланцюжку прийшли від «керниця» до «студена», бо «керниця – студена водиця» відповідно.

Громадський простір: З кого складається ваша команда в основному? Це волонтери, працівники, що це за коло людей?

Анастасія: У мене є задумка, що кожна праця має оплачуватись. Я перейняла цей принцип від своєї шефині в журналі «Жила», тому що волонтери дуже швидко вигорають. Або, наприклад, вони можуть бути суперволонтерами, класними фахівцями, але якщо їм немає за що жити і що їсти, вони будуть переключатись і розпорошувати увагу. Тому я вирішила набрати волонтерів і почати їм платити. Це така революційна думка, яка багатьом, на жаль…

І цей принцип спрацював, тому що люди високо мотивовані, вони вже займались цією діяльністю, мають громадянську свідомість. Вони – класні спеціалісти і в той же час у них немає цього вигорання, коли вони щось роблять-роблять, але нічого не змінюється, а ще в них немає грошей, тому не доводиться думати, де заробити паралельно.

Наприклад, в мене є команда в Краматорську, там працюють АТОшники. І один з працівників, окрім своєї діяльності як волонтер по роботі з АТОшниками  (він і сам АТОшник-переселенець), паралельно продавав батарейки. Тобто людина, в якої просто унікальний досвід, настільки фаховий, чудовий працівник – продає батарейки! Я ж бачу його потенціал. Він вже не продає батарейки, а працює в громадській організації «STUDENA», але сам факт… Ми бачимо, коли людина, яка має величезний потенціал, просто розпорошує свій ресурс на бозна-що, на просто виживання, на заробляння грошей. Так не можна.

Громадський простір: Твоє бачення громадянського суспільства в Україні після Майдану?

Анастасія: Ми дійсно змогли розбудувати громадянське суспільство у великих містах, але в маленьких населених пунктах ця маса і досі інертна. По-перше, люди не розуміють, що кожен з них може щось змінити. Навіть якщо вони це розуміють, то не бачать шляхів, яким чином можна щось змінити. Тому я дуже хочу впровадити такий проект, як «Я-громада», де ми  будемо роз’яснювати людям законні шляхи впливу на державу їх, як громадян. Наразі що ми бачимо? Наприклад, такі міста як Краматорськ. Якщо туди їхати, то весь потяг – заповнений громадськими активістами з великих міст України – з Києва чи зі Львова. Я говорю про Краматорськ, бо я там працюю теж паралельно. І саме ці активісти розповідають в Краматорську про те, як розбудовувати громадянське суспільство. На ці лекції ходять такі ж активісти. Тобто це окрема “каста”, яка робить “міжсобойчик”.

Залучити людей до цього всього практично нереально. Я це бачу по тому, що коли ми кинули клич серед ветеранів АТО: «Приходьте, ми вас навчимо, як відстоювати ваші права законним шляхом!», – до нас не дуже багато записувалось. Нам доводилось видзвонювати їх адресно, мотивувати  приходити. Люди не є активними, вони не знають, як діяти. Ось я порівнюю Спілку ветеранів АТО (Союз ветеранов АТО Донецкой и Луганской области) – це та Спілка, яка є нашим партнером в Краматорську, і Київську міську спілку ветеранів АТО. Тут у нас ветерани знають всі свої права, законні шляхи. Якщо раптом київська влада їм щось не дає з того, що їм належить за законом, вони миттєво мобілізуються, стають під КМДА, влаштовують акцію – і всі їх питання вирішуються. У той же час в Краматорську люди знають туманно, що в них є якісь права, але не знають, яким чином ці права реалізувати. Вони зіштовхуються зі спротивом з боку донецької влади  (ми ж розуміємо, хто там зараз при владі). Тож ми будемо привозити туди людей, які їх будуть вчити цих механізмів. Навіть я увесь час питаю у своєї заступниці, що таке громадська рада, яким чином вона може впливати на якісь рішення, яким чином ми можемо проштовхувати зміни, законопроекти. Я цього всього не знаю, мене цьому ніхто не вчив. У нас дуже низька правова культура в Україні.

Громадський простір: Україна сьогодення твоїми відчуттями, емоціями, інтуїціями?

Анастасія: Молода… Ми народилися, зараз ми вчимося, пізнаємо світ, випробовуємо свої можливості, пробуємо, що ми можемо зробити у цьому світі. Це дуже класно. Люди бачать, що вони можуть щось змінювати, і вони намацують цей світ і якось діють.

Громадський простір: Актуальний на сьогодні меседж?

Анастасія: «Ми все можемо! Все в наших руках!» – головний меседж Всесвіту.

Довідково: Неприбуткова громадська організація «STUDENA» у своїй діяльності займається втіленням культурно-просвітніх та правозахисних проектів. ГО працює задля зниження агресивності і нетерпимості у суспільстві, просуває ідеї рівності прав та можливостей людей, незалежно від їх статі, раси, віросповідання.

Основні напрямки діяльності:
Соціальна адаптація військових – проекти, спрямовані на інтеграцію бійців АТО до мирного життя. Проекти протидії пияцтву на фронті. Проекти дозвілля для військових, що перебувають у частинах.
Гендерна рівність – проекти, спрямовані на встановлення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків України, за уникнення сексизму і статевої нетерпимості, гендерних стереотипів.
Культура і освіта – проекти, спрямовані на розкриття культурного і наукового потенціалу України, на пропагування України та її культури, мови, традицій, історії.

Вебсайт
FB-сторінка 

Спілкувалась: Любов Єремічева
Транскрибування: Ірина Гузій