Експерименти: як перетворити «динозаврів» газетної ери в сучасні онлайн-медіа

Що буде, якщо деяким локальним інтернет-виданням із дизайном «вирви око» й текстами у стилі «радянський союз невмирущий» дати сучасний сайт, навчити робити якісні матеріали, долучити мотивованих ...

40231296_298642504053015_6671923719411073024_n

Громадський Простір

Що буде, якщо деяким локальним інтернет-виданням із дизайном «вирви око» й текстами у стилі «радянський союз невмирущий» дати сучасний сайт, навчити робити якісні матеріали, долучити мотивованих людей та забезпечити тривалою менторською підтримкою?


Саме такий експеримент рік тому розпочала команда громадської організації «Дирижабль», запустивши проект, спрямований на розвиток локальних медіа.

Заручившись фінансовою підтримкою NED, команда взялася до перетворення приватних та комунальних редакцій невеликих міст із «динозаврів» газетної ери на сучасні онлайн-медіа.

Як проходив цей процес та яких результатів вже вдалося досягти — розповідає в інтерв’ю Громадському Простору керівниця проекту Лєра Лауда.

???????????????????????????????

 

Три «реінкарнації Дирижабля»


Чому я почала займатися розвитком локальних медіа? Дуже випадково. Раніше я не цікавилася регіональною журналістикою взагалі. 

Скролячи фейсбук, я побачила анонс тренінгу про гіперлокальну журналістику та почала гуглити саму тему. Читала, що відбувається за кордоном із локальною журналістикою — зокрема про те, як маленьке містечко має нормальний сайт, що на себе заробляє.

Тоді я задумалася — а що буде, якщо певній редакції дати все, що їй бракує, навчити цим користуватися? Яким буде результат? Саме так народилася ця ідея.

Мені стало настільки цікаво, що за півтора тижня був написаний проект «Лабораторія гіперлокальних медіа».

Згодом до мене долучилися однодумці, знайшлися партнери. Проект зі створення видання та газети «Дирижабль» почали реалізовувати у партнерстві з Фондом розвитку ЗМІ та за підтримки донора MYMEDIA.

За цей період вже відбулося три «реінкарнації Дирижабля». Бо спершу був блог «Дирижабль», який вели ямпільські школярі про життя містечка Ямпіль, Вінницької області. Потім прийшли ми та створили видання та газету з цією ж назвою.

Нагадаємо, із березня 2017 року сайт і газета Дирижабль перестали оновлюватися. Команда проекту вирішила заморозити проект. Причина — недостатньо коштів на утримання редакції та випуск газети.

А вже потім було створено громадську організацію «Дирижабль», яка наразі за підтримки  NED реалізовує проект Агенція розвитку локальних медіа «Або».

DSC09261

 

Агенція локальних медіа «Або»


Головна мета проекту Агенція локальних медіа «Або»  — довести, що локальні медіа можуть створювати якісний та сучасний контент і заробляти на рекламі.

Першу хвилю проекту ми завершили у квітні цього року. Як результат, стартувало 9 видань: Кременець City, Калуш City, Новоград-Волинський City, Нова Каховка City, Петропавлівка City, Старкон City, Біляївка City, Mltpl City та Лиман City. У вересні-жовтні плануємо запустити ще 10 нових редакцій.

Як це працює

Агенція «Або» надає редакціям сайт на платформі The City. Це сучасна верстка, адаптивний дизайн (зручно читати на смартфонах і планшетах), можливість самостійно налаштовувати сайт — додавати розділи, блоки, змінювати їхнє розміщення та вигляд. На платформі The City вже працюють 9 міських видань (детальніше про це читайте тут).

Також кожна редакція безкоштовно отримує дизайнера, який готує інфографіку, ілюстрації, картинки для соціальних мереж.  

За учасниками закріплені ментори — досвідчені редактори і медіа-менеджери, які мають успішний досвід роботи у місцевих медіа. Вони спільно з редакціями розробляють реалістичні плани розвитку інтернет-видань: пошук джерел прибутку, нові формати реклами, осучаснення стилістики редакційних текстів, пошук нових форматів матеріалів, робота з соціальними мережами.  

 

Мотивований головред – ключ до успіху


Ключовий фактор успішності  — це, насправді, головний редактор, медіа-менеджер. 

Наведу один приклад. Минулого року ми не хотіли брати у проект редакцію із Біляївки — маленького містечка, де проживає 12 тисяч людей. Ми розуміли, що буде дуже важко монетизуватися. Посперичавшись довго, ми таки взяли її в проект. І в результаті — Біляївка випередила та «порвала» всі інші редакції, навіть із великих міст. Чому так сталося? Ба там крутий, проактивний редактор, який «горить» сайтом.

28279247_2034730083463932_3846227889224106357_n

 Фото із фейсбук-сторінки Агенції локальних медіа «Або»

Від команди залежить все. Якщо вона поставила для себе ціль та показники ефективності, почала систематично займатися — то в неї виходить.

А от дві приватні редакції, за результатами року, виявилися найслабшими. В одному випадку на проект подалися журналісти видання. Власник цього медіа на етапі співбесіди заявив, що його все влаштовує, але об’єктивно не був зацікавленим, дистанціювався та не дозволяв журналістам впроваджувати багато речей. Все це звелося до неефективної комунікації та менеджменту.

Також у мене були свої стереотипи щодо комунальних редакцій, але виявилося все не так. Тому наша місія — знайти найбільш мотивованих, тих, які готові змінюватися та вчитися.

DSC09249

 

Дивитися на сайт як на рекламний продукт


Cайт та якісний контент — це важливі речі. Але контент — це не гроші, тому у штат потрібно обов’язково взяти рекламного менеджера. І з цим є величезні проблеми.

На етапі відбору ми виставляємо обов’язковою умовою наявність рекламного менеджера в команді, або готовність його взяти. Як виявилося, складно знайти у маленькому містечку людину, яка б підійшла. Наприклад, Біляївка шукала рекламного менеджера три-чотири місяці, а Новоград й досі в пошуках.

Тому редакціям обов’язково треба мати менеджера, який буде систематично та грамотно працювати із рекламою.

Приклад Валерія Гармаша показує, що реально заробляти сайтом, якщо дивитися на нього як на рекламний продукт. У Валерія є такий принцип, що у виданні має бути стільки ж рекламних менеджерів, як і журналістів, а ще краще — більше. Формула наступна — один рекламний менеджер на 30 тисяч населення в місті. Якщо у вашому місті 90 тисяч, то має бути хоча б три рекламних менеджера.

Своїми виступами перед нашими редакціями він руйнував всі їхні уявлення про те, як має працювати рекламний відділ.

Проблема багатьох редакторів в тому, що вони редактори. І це теж була моя проблема, коли ми заходили з «Дирижаблем». 

Тоді я лише думала про те, що немає в регіонах хорошої журналістики, хороших текстів. Ми прийшли, зробили класні тексти, але забули про комерційну складову. Та насправді, треба було займатися всім паралельно — включити в собі, окрім редактора, ще й підприємця. Все приходить із досвідом.

Поки що я не бачу, як регіональне медіа може існувати як «бізнес-бізнес», що дозволяє заробляти. Проте воно може існувати як самоокупний бізнес — тобто, ти робиш якісне видання, маєш для своїх журналістів нормальні зарплати, нормальні робочі місця і робиш щось круте для міста. 

 

Люди готові донейтити, але не на медіа


Нагадаю кейс із «Дирижаблем». Спочатку у нас була безкоштовна газета, а потім ми ввели передплату. Здавалося, що тоді були всі ідеальні передумови для донейтингу.

Ми запустили кампанію, з’явилися люди, які підтримали нас фінансово, але це все одно не покривало витрат. Тоді ми задумалися, чому так сталося. А відповідь дуже проста  — люди зараз готові донейтити, але на якісь інші речі.

Наприклад, в тому ж Ямпелі є дуже багато різних грантових проектів, направлених на відбудову в місті, ремонти будівель. І часто донори виставляють умову співфінансування хоча б 5% від місцевого населення. Спершу люди не розуміли, чому вони також мають платити. Та коли побачили, що ці проекти працюють, то вони готові долучатися. Ситуація змінюється  — навіть у великих містах люди готові підтримувати проекти «першої необхідності». Однак люди ще не готові платити за медіа.

 

Що за планом?


Своїм проектом Агенція локальних медіа «Або» ми не створюємо редакції  — ми шукаємо вже існуючі редакції, які зможуть із нами трішки краще існувати.

Цього разу ми отримали 78 заявок. У вересні-жовтні плануємо запустити ще 10 нових редакцій.

Заявки проходять кілька етапів відбору. Є редактори, які знаходять тебе у Facebook та цікавляться, чи ми вже розглянули заявки, задають питання. І ти бачиш мотивацію навіть на такому рівні. Таким редакторам ми додаємо умовний «плюсик». Однак на етапі співбесіди із заявниками спілкуються різні ментори, щоб не було конфлікту інтересів.

38703288_2145224299081176_8362000832220102656_o

 Інфографіка Агенції локальних медіа «Або»

Цього року ми ввели додаткове питання: «А як ви бачите організацію роботи своєї редакції?» Є такі, які просто пишуть  — «будемо працювати», а є такі, які все детально розписують.

Наступний етап відбору  — це тестове завдання. Наприклад, підібрати 15 тем для сайту, відредагувати та переписати статтю.

Третій етап  — це співбесіда по скайпу, аби з’ясувати різні моменти.

Обов’язковою умовою участі у проекті є відмова від джинси. Був один випадок, коли ми запитали:

  — «Ви готові відмовитися від джинси на сайті?» Та у відповідь отримали

 — «Так, на сайті її не буде, але для цього в нас є газета».

10834900_2034730133463927_7295868201873216037_o

 Фото із фейсбук-сторінки Агенції локальних медіа «Або»

Новою родзинкою стануть редакційні батли — щотижневі завдання, які прокачують професійні навички учасників. За їхнє успішне виконання редакції отримуватимуть бали-жолуді, які потім можуть обмінювати на цікаві і корисні призи. 

 

Редакції отримують ментора — і це людина, яка практично «робить все»


Після відбору ми підписуємо із редакціями угоду про співпрацю та прописуємо те, що означає менторинг.

Ментор стає співшеф-редактором сайту на рік. Він щоденно працює з редакцією, бере участь у всіх плануваннях, править та вичитує всі тексти у перші місяці, поки редакції вчаться писати по-новому.

У нашому випадку ментор багато пояснює, вчить, проводить тренінги для своєї редакції, дає консультації в режимі «24/7». Він чи вона власноруч проглядає та править тексти, дає рекомендації, розробляє рекламну стратегію. Тобто, це людина, яка робить все. 

Нам вдалося «спокусити» на менторинг хороших редакторів та медіа-менеджерів для роботи з локальними редакціями.

Як ви знаєте, останнє десятиліття донори багато вкладали у тренінги. Так, тренінги  — це корисно, але навіть за тиждень ти не можеш напрацювати якусь нову навичку. А от менторинг це питання вирішує. Ментор щодня щось править, пояснює, і редакції зростають.

Ти бачиш, якими тексти були на старті, і якими вони стають через рік. Менторинг дає впевненість та сміливість.

DSC09295

 

Ми боремося з підходом  «і так піде»


Багато редакцій звикли, що регіональна журналістика «якась ось така слабенька», і що вже «так повелося». Та ми одразу прививаємо думку, що ви робите не просто щось, ви робите щось круте, дуже якісне, щось стильне.

Про ці редакції починають розповідати, запрошувати на майстер-класи.

Чомусь всі звикли, що в якомусь містечку та в сусідньому райончику у всіх однаково низький рівень газет. Але якщо ти редактор районного сайту, ти ж інколи заходиш на відомі видання та бачиш, що лід на твоєму сайті відрізняється від ліду, наприклад, на Українській Правді. Ти бачиш, як виглядають тексти, форматування.

Ми боремося із підходом, що має назву «і так піде».

Неважливо, де ти — в Кременці, Лондоні чи Києві, є певні стандарти та вимоги, і їх треба дотримуватися.

Наша місія — виростити флагманів локальної журналістики, на яких інші почнуть рівнятися. Бо вони будуть кращими, на «тридцять голів вищими», будуть робити щось круте. Сподіваємося, що інші навколо будуть теж підтягуватися.


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

Save Prozorro Dnipro. Як громадськість відстояла прозорі закупівлі

Українська демократія: виклики та спільні точки докладання зусиль

Захистити права тих, для кого дім став чужим

100 днів голодування Олега Сенцова. Весь світ чекає на його звільнення

В Україні запрацює Мережа громадських виборчих омбудсменів