Доля закордонних Українських Інститутів вирішується не в державних кабінетах

Тіна Пересунько

За підсумками дискусій на тему культурної дипломатії в рамках Форуму Global Ukrainians, що вперше відбувався в стінах Українського Дому в Києві і зібрав кілька десятків глобально мислячих українців з усього світу (засновники волонтерських рухів на підтримку ЄвроМайдану та Революції Гідності у різних країнах за останні 18 місяців), вимальовується чітке бачення тренду до самоорганізації громадського сектору українців за кордоном в промоції української культури.

Щораз більша частина наших співгромадян після Майдану і під тиском війни в Україні продукують нові проекти і нові Інститути, які б захищали українські інтереси в світі. Дивлячись на неспроможність державних структур швидко реформуватись і бути ефективними, а частіше споглядаючи явне розкладання державних інститутів в країні і за кордоном, активні громадяни починають зводити ці інститути самотужки.

Одним з найяскравіших прикладів такої соціальної новобудови можна вважати Український Інститут в Стокгольмі (Швеція). За рік своєї діяльності команда засновників спромоглась провести ряд визначних заходів: заповнити прогалини в царині української музичної класики, організувати першу в історії Швеції презентацію книги з історії України, провести перший в Північній Європі Фестиваль Українського кіно, фестиваль української поезії тощо. Все це за участю не лише найвищих представницьких кіл Європи (швецької принцеси, послів США та Європи, представників українського дипломатичного корпусу), але й критично мислячої швецької аудиторії.

І. МАРКЕТИНГОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ В КУЛЬТУРНІЙ ДИПЛОМАТІЇ

Анастасія Кльонова: Будь-який культурний проект – це наш туризм в майбутньому

Анастасія Кльонова (заступник директора Українського Інституту в Стокгольмі): «Будь-який культурний проект – це наш тури…

Posted by Громадський Простір: Усе для Третього Сектору on 24 липня 2015 р.

Заходи Українського Інституту в Стокгольмі – це закордонна промоція української культури, що не спрямована лише на підтримку української діаспори, а працює на інформування та створення прихильного ставлення до України саме іноземного громадянина. Інститут знає механізми маркетингу, і особливості проектного менеджменту в сфері міжкультурного діалогу. Працює над формуванням конкретних культурних проектів для конкретних цільових груп.

Анастасія Кльонова (заступник директора Українського Інституту в Стокгольмі): «Будь-який культурний проект – це наш туризм в майбутньому, це бізнес, це обізнаність громадянина світу в тому, що таке Україна. Це має бути в голові кожного, хто організовує захід. Проекти треба до чогось приєднувати, до більш узагальненої ідеї. Не може бути так, що ось у нас є виставка, нам її треба провести. Ні! Маємо розуміти, на яку виставку підуть шведи, на яку – японці, а на яку музику поїдуть мільйонери з Америки. Це все має бути раціонально продумано виходячи з того, яка культурна і історична атмосфера присутня саме в тій країні, про яку говоримо. Маємо поєднувати людей, знаходити правильних партнерів, в цьому суть довгострокових стратегій. Кожен проект має мати місце для діалогу. Концерт – пауза, фільм – розмова і дискусія з режисером. Окрім того, потрібно чітко розставляти кордон між проектами для діаспори і іноземців».

І тим не менше ключовою фокус групою діяльності Інституту є не сама лише шведська аудиторія, але й українська влада. Громадянський дипломатичний менеджмент українців в Швеції має переконати інертну і втомлену українську владу в нових інструментах культурної дипломатії, демонструючи зразки ефективного управління і соціальних інновацій.

Анастасія Кльонова: «Це важка робота, не потрібно думати, що це легко, але водночас не потрібно всі державні інститути сприймати вороже. Краще до них ставитись як до маленьких дітей, які не можуть зрозуміти і не знають яким чином може відбуватись ця робота. Просто їх вчити наполегливо, не втрачаючи запалу, бо все можливо».

Нещодавно Інститут підписав з Міністерством культури України меморандум щодо надання йому представницьких функцій та визнання дієвим інструментом української культурної дипломатії в світі. Подібне партнерство прагнуть налагодити і з МЗС.

Анастасія Кльонова: «В такому трикутнику ми матимемо можливість реально випробувати абсолютно нову модель співробітництва в рамках культурної дипломатії України. Надання повноважень таким ініціативам як наша, вірю, що спільними зусиллями ми можемо створити прецедент у світі, де Україна вистоїть в першу чергу завдяки консолідації та чіткій стратегії спільних цілей держави та громадського суспільства. Де всі рухаються разом».

Засновано Український Інститут у Стокгольмі за ініціативи відомої української піаністки Наталії Пасічник. Ідея виникла на фоні професійного і громадянського розчарування музикантки. В світі не грають творів українських композиторів. В той час як російських презентують по світу, в тому числі й українські музиканти, про Лисенка і Скорика ніхто не знає. Точкою зльоту в цьому питанні став Майдан, який дав поштовх до самоорганізації. Так запрацював Український Інститут, відкрившись на день української незалежності 2014 року у Стокгольмі.

ІІ. СТАНДАРТИЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО КУЛЬТУРНОГО ПРОДУКТУ

Олександра Бінерт: Нам потрібно себе поєднувати з ціннісними вимірами інших держав

Олександра Бієнерт (кураторка Ukrainischer Kinoklub Berlin): «Демократія – повільна істота. Берлін не сприймає ніякого п…

Posted by Громадський Простір: Усе для Третього Сектору on 24 липня 2015 р.

Іншим яскравим прикладом культурної промоції України в світі громадськими зусиллями є діяльність українського Кіно-клубу в Берліні, який працює з 2009 року і демонструє в інтерактивному форматі (з обговореннями) сучасне українське кіно.

Німці, які ще донедавна вважали, що за польським кордоном знаходиться Росія, не сприймають пафосу і патетики, до якого схильні самі українці, а цікавляться виключно самокритичним сучасним мистецтвом.

Олександра Бінерт (кураторка Ukrainischer Kinoklub Berlin): «Демократія – повільна істота. Берлін не сприймає ніякого пафосу або патетики, йому це не цікаво. Їм цікаво самокритичне сучасне мистецтво. Оскільки Берлін разом з Нью-Йорком є культурною столицею світу, там великий вибір, і засновувати Український Інститут і називати його Інститутом Шевченка – це дійсно кидати камінь в власний город.

Дуже важливо знаходити свій шлях в культурній дипломатії і не займатись контрпропагандою. Треба просто представляти Україну в модерному цікавому світлі. І це зовсім не означає, що ми не говоримо про Катерину Білокур. Ми також показували фільм про неї, але говорити потрібно (німецькою звісно) тою культурною мовою, яка є в нашого реципієнта. Це один з найважливіших факторів, який потрібно враховувати.

Дуже часто українську культуру представляють Європі з боку культури сільського типу. Я зовсім не проти народної творчості – я сама в захваті від народного танцю і проводжу ворк-шопи, люблю танцювати – але цього мало. Якщо ми робимо парад вишиванок, то давайте порозставляйте вздовж 20 стільців і читаймо вголос українську поезію німецькою мовою. Ми не можемо просто розповідати про Україну з сільського боку, як про світлицю.

Ті внутрішні процеси, які відбуваються в Україні, є частиною європейських – це зрозуміло. Але ми не можемо просто переносити їх в презентацію України в світі. Ми маємо перекласти їх на універсальну культурну мову, якою зараз спілкується Європа. Маємо дивитись на цінності.

Наприклад, події в Україні після Майдану. На фільм про війну не так багато прийде людей, як на дискусію про те, як відбувається постмайданні процеси в Україні в порівнянні з арабськими країнами. Нам потрібно себе якось поєднувати з ціннісними вимірами інших держав.

ІІІ. НАУКОВИЙ ВИМІР КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ

Катерина Смаглій: адвокатуйте синергію!

Катерина Смаглій (директорка Київського офісу Інституту Кеннана): «В Україні немає жодного університету чи викладача, як…

Posted by Громадський Простір: Усе для Третього Сектору on 24 липня 2015 р.

Інститут Кеннана в Україні є одним з дуже небагатьох дієвих недержавних закладів, котрий до пріоритетних завдань своєї програмної діяльності включив розвиток культурної дипломатії в Україні. Саме за ініціативи директорки київського офісу Інституту Катерини Смаглій в Україні вперше пройшов Форум культурної дипломатії, що порушив питання впізнаваності цієї галузі в науковій і практичній площині. Адже якщо на практиці ми маємо кілька спорадичних проектів і ініціатив в сфері культурної дипломатії, то наукових фахівців з цього напрямку в Україні не випускає жодний вищий навчальний заклад. Не існує навіть жодного освітнього курсу з культурної дипломатії. Відомо лише, що в стінах Дипломатичної Академії при МЗС почав викладатись курс публічної дипломатії.

До прикладу, в Польщі за ініціативи Інституту Адама Міцкевича (закладу, на котрий рівняють проект майбутнього Інституту Тараса Шевченка) вже кілька років ведеться окремий курс післядипломної освіти з культурної дипломатії у Варшавському ВУЗі Collegium Civitas. Кілька років тому Інститут Міцкевича провів також безкоштовний набір охочих з Польщі, Литви, Білорусі та України на дистанційний освітній курс «Культурна дипломатія XXI століття» (на жаль, набір більше не проводився). Для фахівців з України участь в таких проектах є унікальною нагодою зрозуміти європейське трактування цієї наукової дисципліни, а також ознайомитись зі зразками найкращих практик закордонної культурної промоції. Адже в Україні немає системних наукових напрацювань з культурної промоції – ані професійної літератури, ані інституційної мережі, яка б створила запит на фахівців.

Катерина Смаглій (директорка Київського офісу Інституту Кеннана): «В Україні немає жодного університету чи викладача, який викладав би курс культурної дипломатії. Можливо хтось читає лекції з «м’якої сили» (soft power) в Інституті Міжнародних відносин, але курсу саме з культурної дипломатії, тобто – як успішно проводити культурні проекти, успішні практики, case studies, ми цього не маємо. Треба робити копії публікацій на тему культурної дипломатії і створювати електронну бібліотеку, щоб викладачі університетів, які зараз активно будуть розробляти ці курси, використовували наукові тексти в своїй академічній роботі».

І хоча у нас дійсно про культурну дипломатію раніше не говорили, проте чи то зовнішні виклики, чи то внутрішня громадянська активність таки налаштувала державні інститути на активізацію, в чому багато фахівців вбачають скоріше імітацію професійності.

Катерина Смаглій: «Я не хочу кидати камінчик в бік нашого уряду, але той факт, що одразу після того, як ми вперше провели в Україні Форум культурної дипломатії буквально за два тижні чомусь прокинувся Мінкульт і провів свою прес-конференцію. Пан Кириленко спільно з Інститутом культурних досліджень представили свою концепцію створення Українського Інституту не запросивши нас і жодного представника МЗС. Я не знаю як наш Уряд, але ми маємо розуміти. Не зможе МЗС без Мінкульту розвинути Українські Інститути, так само як Мінкульт без МЗС не зможе розвинути ці культурні центри. Нам зараз потрібна синергія. Адвокатуйте синергію! Громадянське суспільство повинно тиснути, щоб ми нарешті навчились працювати один з одним».

IV. ЗАВДАННЯ КУЛЬТУРНОЇ ДИПЛОМАТІЇ – КООРДИНАЦІЯ ПРОЕКТІВ

Мамец Жиль: Україна – це «спляча красуня», її треба розбудити, і ми готові її цілувати

Мамец Жиль (Посольство Франції в Україні): Мені здається, що Україна перейшла з часів Майдану від статусу політичного су…

Posted by Громадський Простір: Усе для Третього Сектору on 24 липня 2015 р.

Франція відома багатьом українцям грандіозними перформансами. Проект «Французька Весна» – це частина глобальної ціннісної парадигми французької держави, яку її інститути втілюють методом інтегрованих культурних проектів. Саме здатність координувати та об’єднувати під єдину ідейну парасольку безліч мистецьких проявів є показником професійної культурної дипломатії на рівні держави. І цю функцію виконує державна інституція виходячи з поставлених політичних цілей. Для України політична ціль сьогодні є очевидною – інтеграція в європейський політичний, економічний та культурний простір. Тож найближчим цільовим сегментом для ймовірної культурної дипломатії українців має стати європейський культурний «ринок». Сюди маємо спрямовувати свій авторський, але в той же час уніфікований культурний продукт і цивілізаційне повідомлення.

Мамец Жиль (Посольство Франції в Україні): Мені здається, що Україна перейшла з часів Майдану від статусу політичного суб’єкта до статусу геополітичного об’єкта. Не потрібно втрачати шанс, який ви мали під час Майдану. Хочеться, щоб Україна продовжувала існувати як окремий суб’єкт в умах французів. Тому рішення розвивати культурну дипломатію є дуже важливим. Треба зробити так, аби Україна стала привабливою і люди захотіли сюди приїздити. Коли нещодавно в Україну приїхали кілька французьких ректорів, то мали слабке уявлення про цю країну, але пізніше вони настільки відпочили, їхня душа співала. Треба зробити так, аби не тільки пропагандою, але й внутрішніми умовами комфорту і культурними проектами приваблювати до України.

Основна функція культурної дипломатії – це, по-перше, грати роль координації. Коли весною у Франції проходив мистецький фестиваль, а від України в цей час впродовж одного місяця не знаючи один про одного, роздроблено приїздили культурні діячі, то ми їх зібрали під однією парасолькою, назвавши це «Україна. Вільна сцена». Роль координації – дуже важлива.

По-друге. Треба з Києва зробити впродовж наступного року «Новий Берлін». Мені було 10 років, коли впала Берлінська Стіна. Я прекрасно пам’ятаю, в якому стані було це місто. Те, що влада тоді дозволила і що потім змінило місто – це самоорганізація людей і розвиток культурних проектів. Треба довіряти своєму народу і зробити так, щоб люди зрозуміли, що вони несуть відповідальність за своє місто. Тут багато талантів – треба дати їм шанс.

По-третє – треба порахувати всі наявні ресурси. Всі культурні центри, які існують при Посольствах та інші культурні заклади треба спрямувати на кращу роботу. Україна має потенціал. Цю «сплячу красуню» треба розбудити. І ми готові її цілувати!».

Сьогодні Франція втілює свою політику культурної і публічної промоції через діяльність Французьких Інститутів, культурних підрозділів Французьких Посольств і мережу Альянс Франсе. Досвід останнього хоче взяти на озброєння команда Global Ukrainians у власній стратегії культурної і народної дипломатії.

Загалом форум завершився кількома рішеннями майбутніх культурних дипломатів. Перше, що планує реалізувати глобальна платформа українців за кордоном – це створення університету майбутнього Global Ukraine Academy. Заклад має об’єднати в одному ресурсі найкращі європейські та українські виші. Адже задля того, щоб домогтись якісних змін та виростити нову еліту необхідно підвищувати культурний та освітній рівень українців.

Другий проект – це інформаційне агентство на кшталт АFP чи Reuters.

Віолета Москалу (ініціаторка та співзасновниця Форуму Global Ukrainians): Серед нас є люди, які випускають контент на 12 мовах. Треба тільки його об’єднати на одній платформі. Також ми плануємо активно залучати до створення агентства соціальні медіа.

На вересень Global Ukrainians має підготувати стратегію народної та культурної дипломатії, де буде означений план конкретних дій за напрямками: інформаційна політика, просування сучасного мистецтва, економічний розвиток та освітні проекти. Ці ідеї будуть представлені МЗС, міністерствам культури й економіки, парламентським комітетам та Національній раді реформ.