Андрій Тужиков: громсектору потрібні зрозумілі моделі комунікації себе для громади

На продовження серії розмов про громадські #ПереТворення — ми завітали до Чернівців, аби більше пізнати контекст розвитку місцевого громадського сектору, зрозуміти, що надихає до творення нових ...

Слайдер ГП (1)

Громадський Простір

На продовження серії розмов про громадські #ПереТворення — ми завітали до Чернівців, аби більше пізнати контекст розвитку місцевого громадського сектору, зрозуміти, що надихає до творення нових інституцій. Спілкуємось з Андрієм Тужиковим, письменником, культурним менеджером  та головою молодої громадської організації «Лабораторія культурних досліджень».

IMG_8239

 “Насправді у мене дуже багато різних амплуа. Здається, що вони між собою майже не переплітаються, інколи так і є. Але я намагаюсь знаходити між ними точки перетину. Перше амплуа – громадський активіст, голова ГО «Лабораторія культурних досліджень»,  інше – я письменник, пишу колонки, художні репортажі. Останні книги: «Тривожні маки»  – поетична збірка і «Коротка історія технологій, або Як зрозуміти свій ґаджет».  Ще одне амплуа – те, на що я вчився і на що живу – це IT”. 


 Як творилась Лабораторія?

Культурним менеджментом займаюсь вже понад 7 років, це були дуже різні практики. І творчі групи, де ми організовували  літературні читання, і фотовиставки, і самвидав журнал «Квазі», різноманітні перформанси та акції. Наприклад, ми заходили у якийсь фаст-фуд і роздавали людям книжки під гаслом «Годуй розум, а не шлунок». 

Для ефективного функціонування, ми вирішили інституціоналізуватись. У нашій державі наявність юридичної особи та печатки додає серйозності. Тоді це «не просто молоді люди граються».

У 2016 році ми зареєстрували громадську організацію «Лабораторія культурних досліджень». Процес реєстрації був дуже формальним, статут ми скопіювали,  для нас це був документ, який був потрібен лише для реєстратора, він був абсолютно нечитабельним; різні положення про загальні збори, що когось там мають переобирати через 2 роки, нам це видавалося макулатурою. 

Після реєстрації продовжували діяльність, почали подаватись на гранти, отримали фізичний простір, потім почала наростати команда, і в нас виникла проблема. 

67663363_392485268138312_1598781630107877376_n

 Коли багато людей збираються в одному місці і займаються однією справою, рано чи пізно між ними виникають конфлікти. Щоб цього уникнути, ми вирішили розробити політики, тобто внутрішні політики комунікації, бо коли воно все було на ентузіазмі, коли це було по-дружньому, поволонтерити, допомогти, в цьому не було потреби.

Але коли з’являється багато задач, коли діяльність уже не просто “як для себе”, а коли ти вже виконуєш якусь місію в громаді, “ієрархія” справді необхідна.

Наша місія – це створення сприятливого культурного ландшафту в Чернівцях. Тоді ми зрозуміли, що нам потрібні політики. Згадали, що в нас є статут. Але він виявився неюзабельним.

Корпоративна етика: як люди мають взаємодіяти, як і в яких чатах ми спілкуємось, зони відповідальності і делегування – це був найбільший виклик.

Також викликом  є сталість моделі. Дуже важко в Україні побудувати сталу модель громадської організації, бо більшість з них майже повністю залежать від грантів, рідше від членських внесків.

53716299_1671117456520897_5715498089582690304_o

 

Простір історії та сучасності

Минулого року здійснили важливий для міста проєкт зі створення публічного простору — у внутрішньому дворику Українського Народного Дому. Це історична будівля, споруджена ще в кінці позаминулого століття, відігравала важливу роль у відродженні української мови, тут велась націотворча діяльність. 

52553602_1949146028541948_2255492145530011648_n

Раніше дворик Українського Дому не використовувався,  був у занедбаному стані. І перетворення його в громадський простір стало синергією: грантові кошти, волонтери, бізнес допоміг. Таким чином вийшов партисипативний публічний простір, де відбулося понад 100 заходів,  корисних і цікавих подій. 

 І це було не так: «Ми збудували – ви користуйтесь». Ми хотіли, щоб до цього було долучено якнайбільше людей, щоб вони мали відповідальність за цей простір також. Ідея була навчити людей брати відповідальність за спільний простір.

38630400_1584032818562695_6542157617639194624_n

 На сьогодні Лабораторія культури – відкритий альтернативний простір, культурний хаб та івент-спейс, створений для культурних активістів, митців та їхніх колаборацій. Це спільний проект Українського Народного Дому у Чернівцях, Клубу української молоді та Лабораторії культурних досліджень. На меті – експериментувати з різноманітними культурними практиками, творити платформу не лише для мистецьких подій, а й діалогу та дискусій, сприяти консолідації культурного потенціалу Буковини.

Мріємо і працюємо далі. Одна з наших мрій — це перетворення Українського Дому на креативний кластер, який зміг би існувати не лише за грантові кошти, але й надавати послуги та вийти на сталу економічну модель існування. 

67689559_392485378138301_362549322010591232_n

 

Громадський ландшафт Чернівців

Є кілька десятків громадських організацій, які існують в публічному полі, тобто свою діяльність висвітлюють. Закриті майже всі сфери діяльності, можливо, не досить перекрита тема екології… З усіма іншими, традиційними для громадського сектору, напрямами  працюють. Не відстаємо від Києва та Львова, тут також чимало грантових грошей, є і транскордонні проєкти.

Якщо говорити про найбільш інституційно спроможні організації у Чернівцях, то для мене — це Буковинська агенція регіонального розвитку. Вони декларують свої цінності, вони їх дотримуються. Це дуже компетентна та послідовна організація. 

Корпорація Meridian Chernowitz —  це кооперація «Целанівського центру» та «Культурного капіталу», вони є гігантами культурного трафіку між Чернівцями, рештою України та Європою.

Український Народний Дім у Чернівцях — найстаріша організація, їй понад 135 років, вона є правонаступницею «Руської бесіди». Як і будь-якій організації, яка працює давно, їй важче бути гнучкою. Але ця інституція є дуже послідовною у дотриманні задекларованих цінностей.

IMG_8236 (1)

Громадські організації активні настільки, наскільки сюди приходять грантові кошти. Що менше західних грошей сюди буде приходити, то  менше буде залишатись активних громадських організацій. Залишаться лише тільки ті, які будуть готові працювати без коштів.

Підтримка громадської діяльності з боку бізнесу в Чернівцях поки що не дуже потужна. Це – точкові спроби, але так, щоб бізнес довірив гроші громадському сектору, як експертному середовищу, такого в Чернівцях ще нема. Бізнес обирає точкові проєкти, які йому подобаються, часто вони не зовсім відповідають потребам громадського сектору в Чернівцях.

IMG_8378

Спочатку потрібно прийти до спільних цінностей, якщо в людини є спільні з нами цінності і вона може поділитись коштами, це працює. Якщо цінності не співпадають – це теж окей. Ми просто у різних площинах.

Наскільки діють разом? Ситуативно, спільного меморандуму чи стратегії немає, бо немає об’єднуваного фактору. У кожного є свій “хліб”, кожен подається на свої гранти та імплементує свої проєкти. Співпрацюємо, якщо потрібна якась підтримка. Зазвичай ресурсна або медіа-підтримка. 

Буковинські ЗМІ досить часто пишуть про громадський сектор, запрошують на ефіри як експертів, зокрема на «Суспільне мовлення». 

Тож здебільшого все зводиться до професійної солідарності. Це добре, немає взаємного хейту.  Якщо є якась загроза, то всі об’єднуються та діють разом. 

Наприклад, був випадок, коли хотіли віддати в довгострокову оренду кінотеатр «Україна», дуже багато громадських організацій та ініціатив міста об’єднались, була створена робоча група, велись дискусії, круглі столи, інфокампанії. 

Наскільки люди у Чернівцях розуміють “громадська організація” — це про що? У Чернівцях величезна прірва в цьому розумінні, важко пояснити чим саме займається представник громадської організації. І це питання не тільки до чернівчан.

Громадський сектор навчився комунікувати про себе мовою грантових заявок, де все чітко, але це незрозуміла модель комунікації себе для решти громади.

 IMG_8251

 

Три фактори успіху ГО 

Інституціоналізація. Громадські організації мають перестати бути організацією однієї людини, яка виконує все, а мають будуватись сталі моделі — зі зрозумілою системою менеджменту та демократичністю в ієрархії.

Комунікації. Команди громадських організацій мають розповідати про свою діяльність не лише донору, а також і людям. Створювати свій медіа-імідж, нарощувати кредит довіри.

Орієнтація на результат. Коли громадська організація робить проєкт – є результат, але коли проєкт закінчується – все розпадається. Тому завжди треба думати про сталість, про те, як буде далі, коли закінчаться грантові кошти, який вплив буде. Умовно кажучи – це потреба навчитися отримувати високий коефіцієнт корисної дії.

53811424_1671116803187629_1526582426703233024_o

Зараз саме час для того, щоб входити в громадське середовище, почалась профілізація у секторі. Він повен можливостей. Це не лише волонтерська діяльність, а й цікава повноцінна робота. Тут можна реалізувати не лише свої базові фінансові амбіції, а також досягати змін для країни.

 

 Спілкувався Ілля Колдомасов

 


 

А що в регіонах?! Часто питають нас. Чи є наочні зміни в активі та активностях? Громадський Простір започатковує серію цікавих лонгрідів — мозаїка з живих розмов і спостережень, кейсів та успішних історій — #ПереТворення. 

 

 


Тематика публікації:              

Останні публікації цього розділу:

ЄС + Україна, Грузія та Молдова: громадські організації пропонують новий формат діалогу

Неформальна освіта в Україні: пропозиція велика, але люди часто вибирають не вчитися

Міжнародний тиждень Еразмус+ в Україні: партнерство, можливості, стратегування

Міст порозуміння: як в Україні починається діалог влади і громадян?

Вшосте відзначено переможців Національного рейтингу благодійників

«Сідайте за кермо!»: поради Аліни Бочарнікової щодо ГО соцпідприємництва

  • Oleksandr Lavrynovych

    Не можна так однозначно говорити про діяльність громадських організацій та гранти донорів…Наприклад, ви стверджуєте, що “громадські організації мають перестати бути організацією однієї людини, яка виконує все, а мають будуватись сталі моделі — зі зрозумілою системою менеджменту та демократичністю в ієрархії”. Є різні NGO за напрямками діяльності, як і різні грантові програми із операційними вимогами. Проблема головно в іншому – в Україні відсутнє законодавство, що сприяє самодостатньому розвитку громадських організацій, звідси і відповідь чому така мінливість і непостійність відбувається у громадських організаціях. Молоді люди, попрацювавши у проектах та ініціативах, змушені із громадського сектору подаватися у бізнес, бо сім’ю треба забезпечувати всім необхідним…