Реєстрація


Альона Горова: діалог – це інструмент для того, щоб будувати майбутнє

У березні стартує перший в державі загальнодоступний онлайн-курс «Як ефективно спланувати та провести діалог», який презентує Офіс Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Автори курсу особливо ...

Альона Горова
Альона Горова: діалог – це інструмент для того, щоб будувати майбутнє

У березні стартує перший в державі загальнодоступний онлайн-курс «Як ефективно спланувати та провести діалог», який презентує Офіс Координатора проектів ОБСЄ в Україні. Автори курсу особливо звертають увагу на те, що в умовах сьогодення, коли розгортаються гібридні війни, діалог в суспільстві, окремих громадах набуває неабиякого значення для потреб відновлення миру та профілактики розділеності суспільства. До експертної команди курсу увійшли представники з різних куточків України. Громадський Простір поспілкувався із учасницею цієї поважної команди – Альоною Горовою (громадська організація «Інститут миру і порозуміння»), сертифікованою медіаторкою, тренеркою і фасилітаторкою з міжнародним досвідом – про інструменти діалогу та медіації, та про приклади того, як вони змінюють життя конкретних людей та цілих громад.

16935798_1308791889181140_2019950398_o

Громадський простір: Хотілося би почати з курсу “Як ефективно спланувати та провести діалог”, що стартує в березні: чому він присвячений, чим викликаний?

Альона: У нас в Україні вже склалося декілька шкіл – з вирішення конфліктів і побудови консенсусу, і навіть порозуміння, які трішки по-різному бачать терміни, напрямки і т.д. Якщо говорити про розуміння Інституту миру й порозуміння, то є такий підхід – відновні практики – відновний підхід до вирішення конфліктів і побудови консенсусу. Це підхід, який передбачає залучення усіх зацікавлених – тих, кого стосується,  до процесу вирішення певного питання чи прийняття рішення. Це відбувається за участі нейтрального ведучого, з повагою і, фактично, з повною передачею відповідальності за прийняття рішення і за виконання – за побудову його розуміння, за побудову і прийняття рішення. Власне, тим, хто залучений в цей конфлікт чи кому треба прийняти якесь рішення.  Якщо порівняти, у нас звикли до того, що є якась проблема – викликають експерта, який щось ремонтує і на цьому все закінчується. Наступного разу  виникає така сама проблема – ми знову викликаємо “сантехніка” і він нам ремонтує. Це загалом нормально,  якщо ми говоримо про каналізацію, труби і т. д.  Але, якщо ми говоримо про стосунки між людьми, то насправді це не дуже добре. Адже спеціалісти, експерти щось ремонтують і йдуть, а наскільки зростуться ці стосунки, наскільки вони відновляться – це все залежить від двох-трьох людей чи громад, де все це відбувається.

Ми віримо, що треба розбудовувати спроможність тих, хто залучений в конфліктну ситуацію – щоб вони ставали більш свідомими, більш відповідальними, самостійними, формували розуміння того, що відбувається, самостійно шукали шляхи вирішення і т. д. Цей демократичний, відновний підхід для вирішення конфлікту і побудови консенсусу працює в будь-яких сферах: і в бізнесі, і в сімейних стосунках, і, скажімо, в управлінні громадами. Це реально працює і результат на декілька порядків кращий, ніж коли згори продиктували, що саме робити. Цей підхід передбачає ряд практик, як можна вирішувати конфлікти або досягати цього ж консенсусу, конкретні інструменти. Ці практики не завжди застосовуються  тоді, коли є конфлікт – інколи просто треба прийняти рішення.

IMG_2233

Громадський простір: Тобто, це може бути застосовано, коли якесь рішення  не дуже просто прийняти?

Альона: Так. Наприклад, про побудову сміттєпереробного заводу десь поблизу громади, якогось села, зазвичай. Є там плюси і мінуси. В нормальних країнах мусять радитися з громадою, мусять залучати цих людей. У нас де-не-де вже теж є така практика, коли подібне будувалося у такий спосіб, що людям це приносить вигоду і ризик є мінімальний. Ну, а буває так, як завжди. Так ось, до таких практик відноситься медіація. Це, фактично, допомога у вирішенні конфлікту двох або більше людей. Це дуже структурований процес, він має свою логіку, послідовність питань. Ось є проблема і конфлікт, люди з ними приходять, є перелік питань і вони виходять, переважно, з певним рішенням.

До цих практик так само відносяться, наприклад, кола. Кола залучають велику кількість людей – це прийняття рішення саме консенсусом, а не так: «добре, я тобі поступлюся і ти мені поступишся». Теж там є певна процедура. Не обов’язково, що  в результаті кола в нас виникають готові рішення, плани і т.д. Практика більше спрямована на побудову стосунків.  І є такий інструмент, який називається діалог. Він теж має свою логіку і певну послідовність. Діалог, зазвичай, застосовується на рівні громади. Тобто це якась велика конгломерація людей. Діалог передбачає попередній аналіз ситуації, конфлікту, визначаються залучені в цей конфлікт люди, на попередньому етапі  вимагається проаналізувати те, які там стоять інтереси, хто підтримує цих людей, хто проти них. Тобто загалом аналізується ситуація в громаді і робиться дизайн цього діалогового процесу – кого запрошувати, як запрошувати, про що говорити, які питання будуть обговорюватися і т. д. Потім можуть відбуватися попередні зустрічі з учасниками, як мінімум, для того, щоб їх запросити, розказати про мету діалогу, мотивувати їх до участі – це, зазвичай, неодноразовий процес. І потім безпосередньо вже сама зустріч.

Діалог може бути  орієнтований на прийняття рішення і тоді опрацьовується якийсь план по вирішенню чогось, побудові чогось. Або це можуть бути, скажімо, діалоги, орієнтовані на формування порозуміння. Якщо говорити про нашу практику, то ми допомагали проводити у громадах  різнопланові діалоги, зокрема, стояла дуже гостра тема внутрішньо переміщених осіб – був досить сильний рівень антагонізму між місцевими і приїжджими. Тобто були такі діалоги, орієнтовані на побудову, скажімо, порозуміння між цими двома категоріями, але, зазвичай, вони закінчувались якимись спільними проектами – відремонтувати дитячий майданчик, умовно кажучи. Траплялися й спільні проекти, орієнтовані на розвиток малого і середнього бізнесу.

А були в нас діалоги (які проводили наші колеги в Одесі, Харкові і Херсоні) більше спрямовані якраз на формування порозуміння – можна сказати, стратегію співіснування людей із різними поглядами, абсолютно діаметрально протилежними. Спочатку це Майдан – Антимайдан, потім проукраїнські – проросійські, вони по-різному називалися. Такі діалоги не закінчувалися ніякими проектами – фактично, збиралися авторитетні люди, до думки яких прислуховуються з різних таборів, і вони вибудовували якесь таке спілкування між собою: “Ми всі все одно живемо в Харкові і в Росію не збираємося, тож якимось чином потрібно зробити так, щоб ми могли співіснувати, щоб місто розвивалося, а не витрачало всі ресурси на розрулювання наших конфліктів…” Ну тобто ніякої конкретної роботи, але такий ось інтелектуальний діалог на формування порозуміння і, можливо, толерантного ставлення –  принаймні, прийняття того, що ця людина живе поряд і все окей. Власне кажучи, діалог як інструмент, зараз ну дуже популярний в Україні…

Альона Горова

Громадський простір: Чи можна озвучити конкретні кілька порад, як цей інструмент застосовувати? Я розумію, що це конкретна техніка і практика, але можливо на якомусь елементарному базовому рівні треба починати такі речі?

Альона: Відверто кажучи, це не та практика, яку можна робити самостійно – потрібна якась підготовка. Це можуть робити люди, які, скажімо, бачать потребу організувати діалог на рівні громади. Для цього варто пройти цей курс – він безкоштовний. Він дає базові поняття, що і за чим треба робити. Але в результаті він все одно вимагає того, щоб залучити зовнішнього фасилітатора для того, щоб безпосередньо провести сам діалог. Що важливо? Важливо зрозуміти, чи ця громада взагалі готова для того, щоб проводити діалог. Це якщо говорити про стадії конфлікту. В діалозі, наприклад, не можна говорити про минуле, не можна озвучувати, хто чий герой, чим ми пишаємося і т.д. Діалог – це інструмент для того, щоб будувати майбутнє.

як тільки минає гостра стадія конфлікту, градус в громаді потихеньку холоне, тоді вже можна ставити питання про те, як ми будемо спільно жити разом

Як тільки минає гостра стадія конфлікту, градус в громаді потихеньку холоне, тоді вже можна ставити питання про те, як ми будемо спільно жити разом. Є інструменти, які дозволяють працювати з минулим і  там розбиратись – так зване перехідне правосуддя, наприклад. Діалог орієнтований на майбутнє. Ми всі опинились в цій громаді, в цьому човні, все одно нам треба якось жити. І далі ми визначаємо, хто залучений, хто ключові особи, ідемо до них, кажемо:«Дивіться, є можливість організувати таку ось нормальну дискусію, результатом якої буде випрацюваний план… Як ви дивитеся на те, щоб долучитися, вкласти свої мізки, свої думки?»

Громадський простір: Тобто це про те, коли важлива не правота, а стосунки?

Альона: Так.

Громадський простір: Сьомий пункт “TO DO LIST” громадянського суспільства України наголошує: “Долати причини та наслідки конфлікту на Сході України. Активно опановувати практики діалогу, сприяти інтеграції вимушених переселенців у нові громади, використовувати можливості «культурної дипломатії». Чи  зросла кількість запитів до вас з тих пір, як були події Майдану, а тепер триває війна?

Альона: Насправді дуже. Під час Майдану, з точки зору аналітики, була гостра фаза конфлікту, люди менше думали про те, щоб розмовляти, будувати порозуміння, діалоги і т. д. Зараз трошечки, принаймні, в цій частині України спала напруга – не те, що напруга, а актуальність цих проросійсько, проєвропейських настроїв. Пішла хвиля – спочатку переселенці, потім почали повертатися учасники бойових дій. Стало абсолютно зрозуміло, що треба з цим щось робити і починати розмовляти, бо інакше буде жах. Тому насправді так – ми дуже багато працювали на замовлення і донорських організацій, і організацій громадянського суспільства, які просили зробити тренінг з конфліктологічних компетенцій, так званий менеджмент, чутливий до конфлікту. Фактично, ми розбиралися з конфліктологічними компетенціями, дивилися на проекти, які впроваджує громадська організація з тим, щоб розробити конкретні механізми-інструменти, які допоможуть на різних етапах цього конфлікту, на етапах управління цим проектом і т. д. Конфліктологічні компетенції стали актуальні буквально на кожному кроці. Тому звернень дуже багато.

Громадський простір: Мабуть, кількість таких ініціатив, які займаються саме медіацією, теж зросла. Чи всі вони професійно це роблять?

хороша ініціатива – це ініціатива, яка орієнтована на практику

Альона: Насправді, так. Розумієте, в Україну прийшла велика кількість експортного досвіду із закордону. Не було такого. Раніше тільки ми привозили експертів. Був один експерт на рік, умовно кажучи. Зараз їх дуже багато і, я сподіваюся, що якість є хорошою. Мені складно уявити, що хтось умисно робив якісь неякісні речі в цьому напрямку. Інколи деякі ініціативи, я про них знаю, на жаль, більше орієнтовані на аналіз. Для мене хороша ініціатива – це ініціатива, яка орієнтована на практику. Для мене не результат, коли ми просто виявляємо в чому проблема, і кажемо: «Окей, ми пішли».

IMG_2239

Громадський простір: Чи можете привести конкретний приклад, де медіація дійсно полікувала, відновила, зупинила?..

Альона: Про медіацію, мабуть, ні. Тому що це, все таки, конфіденційні процеси – вони більше прив’язані до конкретних людей. А якщо говорити про діалоги… В місті Пирятин був діалог, до якого були залучені внутрішньо переміщені особи, учасники АТО, просто активні громадяни. Результатом діалогу став ряд спільних проектів, які були орієнтовані на поліпшення умов проживання громадян. Вони щодня щось спільно ремонтували, потім були спільні бізнес-проекти. Вони організовувалися – в когось були якісь знання, в когось якісь ресурси. Крім того, були ще спільно організовані заходи для дозвілля: марафони, велопробіги і т. д. Це були дуже потужні, яскраві, такі символічні дії, коли взаємодіяли ветерани АТО, переселенці, молодь. Наприклад, пробіг – при цьому були ще обговорення, як це все сталося, як це все відобразилося на нашій громаді. Це дуже об’єднало громаду.

Ще такий яскравий приклад – це діалог на рівні міста Івано-Франківськ, результатом якого стала спеціальна програма, яка дозволяє безкоштовно вчитися учасникам АТО в вузах міста за рахунок міста, до того ж вони можуть вступати за спрощеною системою. Такого немає ще ніде. Зараз вони лобіюють цю програму як гарний приклад – щоб вона була поширена по всій Україні. Це насправді дуже серйозні здобутки.

Ще приклад. Ситуація з проїздом в місті Суми. У ній учасниками були перевізники, місцева адміністрація, і громадські активісти, які прагнули встановлення справедливої ціни на проїзд. Потім ще приєдналося питання по безкоштовному приїзду для учасників АТО. Результатом стала на один рік визначена ціна, яка була менша, ніж очікували. Вони реально домовилися про адекватну ціну, яка влаштовувала всіх. І що найголовніше – їм сподобався саме механізм прийняття цього рішення. До того – маршрутчики переставали працювати, влаштовували  страйк, а люди починали пробивати колеса в маршрутках, тому що ціна висока. Такі ось речі були. Але їм дуже сподобався цей діалоговий формат. Наступного року вони якраз обговорювали питання безкоштовного проїзду. Теж був введений механізм, який до цих пір працює і досить нормально працює.

IMG_2242

Громадський простір: Якщо базово, як діяти при конфлікті?

будь-яка конфліктна ситуація вирішується за допомогою чотирьох простих питань

Альона: Будь-яка конфліктна ситуація вирішується за допомогою чотирьох простих питань. Перше питання: що сталося? Тобто ми намагаємося нейтрально розповісти самим собі факти. Якщо працюємо зі своєю конфліктною ситуацією, то відповідаємо собі – що сталося, описуємо ситуацію. Дуже рекомендуємо починати з розборів самостійно, тому що без практики неможливо відразу починати з іншою стороною це обговорювати. Собі – що сталося.

Другий етап: які емоції в мене викликає конкретно ця ситуація? Це дуже складно, тому що ми не вчимося розрізняти свої емоції, ми не знаємо, як вони називаються, не вміємо їх ідентифікувати. А емоції – це насправді дуже сильний гачок, який допомагає. Емоція в нас виникає тому, що якась наша потреба незадоволена. Психологи кажуть “фруструється” і що це об’єктивні вирішення суб’єктивних потреб. Тобто в тебе є якась потреба – ти хочеш їсти, ти цього не усвідомлюєш, але з’являється емоція – роздратування. Механізм такий: наше підсвідоме, яке знає, що треба їсти, кричить і стукає в наше свідоме: я хочу їсти, дай мені, будь ласка, поїсти. Оце і є емоція роздратування. Контроль емоції полягає в тому, щоб достукатися з підсвідомого в свідоме і донести цю потребу. Як тільки ми усвідомлюємо емоцію «я роздратований»,  тоді дуже просто питання «чому?» Як ми тільки собі кажемо: «я роздратований», емоція відразу зникає, вона виконала свою функцію. І щойно  ви правильно знайшли слова значення до тієї емоції, яку ви відчуваєте, вона як мінімум зменшиться. Якщо не повністю зникне, то зменшиться і ви зможете спокійно далі думати.

Так ось: ситуація або факти → потім емоції, які викликає ця ситуація  → далі логічне питання: “Чому саме це викликає в мені ці емоції? Які мої потреби, які мої інтереси порушуються цією ситуацією?” І тут є дуже велика спокуса сказати:”Я роздратований, тому що ти  порозкидав речі” або “Я роздратований, тому що ти не виконав вчасно звіт”. Але насправді це не є справжній інтерес, не справжня наша потреба. Наша потреба завжди набагато глибша і вона завжди йде від того, що для мене важливо. Що в цій ситуації важливо? “Щоб ти мене поважав, щоб з повагою ставився до зусиль по прибиранню кімнати. Для мене важливі наші стосунки, а така поведінка для мене є свідченням того, що ти, як мінімум, не відповідально ставишся до наших стосунків”.

Ну і четвертий крок, який ми задаємо собі для вирішення конфлікту – що я хочу, щоб змінилося, які зміни мають настати для того, щоб цю ситуацію вирішити? Коли ти для себе чітко сформулював, що це за ситуація, які емоції ти відчуваєш по відношенню до неї, про які твої незадоволені потреби та інтереси свідчить ця ситуація і як ти хочеш, щоб вона змінилася, тоді це треба записати, піти до іншої сторони і розказати їй це все. Існує дуже велика вірогідність, що людина перший раз вас буде слухати, а не робити вигляд, що слухає і т. д. Тому що ви говорите про справжнє, а не звинувачуєте іншу людину, говорите про себе…  Знову ж таки – є велика вірогідність того, що нарешті людина вас почує і стосунки якось зміняться.

Громадський простір: Це можна перенести так само на громаду?

Альона: Абсолютно. Це стосується так само громад.

IMG_2241

Громадський простір: Тобто це може бути колективне почуття?

емоції важливі не самі по собі, а тому що вони говорять про потреби, інтереси, які є не задоволеними

Альона: Що ви відчували, як на вас впливає ця ситуація?.. Насправді емоції важливі не самі по собі, а тому що вони говорять про потреби, інтереси, які є не задоволеними. Люди протестують проти будівництва сміттєпереробного заводу. І що ви хочете? – Щоб припинили будівництво. Тоді ти запитуєш: “А чим ви не задоволені? Як на вас впливає ця ситуація?” “О, ми тут всі такі злі, тут всі корупціонери!” і т. д . “А чому ця злість виникає?” “Тому що вони абсолютно не думають про нас, про те, що воно буде смердіти”. “Ага, тобто вас турбує те, що може бути запах?”. “Так”. “Що вас ще турбує?” “Ну що це вплине на наше здоров’я…”, і так далі. Насправді людей ці речі турбують. І коли ми говоримо: «Ага, тобто ви насправді хочете, щоб було в цій ситуації екологічно безпечно, щоб громада мала можливість розвиватися, якісь були внески в громаду, і щоб ніяким чином це не впливало на здоров’я?” –  це і є потреби, про це можна вже говорити і шукати можливості вирішення. І це не обов’язково означає задоволення цих потреб, і що не потрібно будувати завод. Це означає, частіше за все, що будівництво має відповідати цим критеріям, що люди повинні мати можливість моніторити цей процес, мати  механізм подання скарг, якщо раптом щось сталось. І коли люди переключаються з рівня зупинити і лягати під бульдозер, то починають розмовляти про свої реальні потреби. Інколи буває й так, що бізнесмени кажуть: “Реально ми не можемо це забезпечити, тому треба переносити будівництво. Нам виділили тут землю, тому ми були готові, нам виділять землю десь в іншому місці – ми також будемо готові”. Отаким чином це все працює – на будь-якому рівні.

Громадський простір: Тобто це може вирішувати навіть війни між державами?

Альона: Може, якщо за цими всіма речами не стоїть політика, не стоять амбіції… Тому що навіть у нас, в Україні, якщо ми говоримо про інтереси громади і про інтереси бізнесу, дуже просто вирішувати конфлікт до тих пір, поки не з’являються люди, які на цьому конфлікті формують свій політичний імідж і збирають політичний дивіденд. Їх не цікавить вирішення конфлікту – їх навпаки цікавить, щоб ця ситуація продовжувалася, була збурена. Вони очолювали весь цей протест. Коли в людини є своя програма, свій план,  це не дає можливості врегульовувати конфлікт. Якщо говорити про державний рівень,  то говорять політики, які знову ж таки вирішують свої політичні інтереси, які абсолютно ніяким чином не співпадають з інтересами громад. Фактично, ці інтереси використовуються для маніпуляції. Хіба політики раптом зрозуміють, що… Насправді ж такі випадки були, коли на політичному рівні люди, за посередництва нейтральної сторони, домовлялися про певні механізми того, як вони будуть вирішувати свої конфлікти. Але, на жаль, до того моменту, коли вони вже сідали за стіл переговорів, так по-чесному, ставалися такі речі як геноциди.

Громадський простір: Це залежить від чистоти наміру, звичайно. Якщо в людини маніпуляція в кишені, то ти тут ніяку техніку не застосуєш. Ви говорили про навчання медіації… Де цьому можна повчитися?

Альона: Ми проводимо регулярні навчання. У нас це відбувається разів шість на рік. Це для тих людей, які просто хочуть навчитися медіаційним компетенціям для себе. Зазвичай, це цікаво юристам, адвокатам – всім, хто працює правовій системі. Зазвичай, це цікаво педагогам, дуже цікаво психологам, менеджерам, особливо тим, хто працює з людьми, зокрема, начальникам і т. д. Це цікаво для тих, хто працює з людьми в тому чи іншому вимірі. Тренерам, бізнес-тренерам, коучам… Тому що це про стосунки.

Ми регулярно робимо тренінг з базових навичок медіації. Він триває три дні. На виході ви маєте сертифікат з підписом, печаткою, з вказаною кількістю годин. З огляду на те, що поступово приймається закон про медіацію, тобто хто має право проводити медіацію, ця кількість годин певним чином вже зараховується в цю нову професію. Ви оволодіваєте на базовому рівні процедурою медіації, ми так само готові забезпечувати супервізію. У нас при організації діє клініка конфліктів. Якщо до нас є звернення – ви маєте когось, хто до вас звернувся і не впевнені, що зможете провести медіацію, то  на базі нашої організації ми проводимо таку процедуру медіації. Крім того, що ви вчитеся проводити медіацію, ви оволодіваєте ще такими простими інструментами, які допомагають працювати зі своїми власними конфліктами або з конфліктами людей, які до вас звертаються за порадою. Тобто із сім’ї, друзі, колеги і т. д. Цей тренінг дає базовий рівень, який допомагає зрозуміти про медіацію загалом, але ще, час від часу, ми проводимо спеціалізовані тренінги: медіація в кримінальних справах, медіація в сімейних справах, медіація в громаді тощо.

………………………..

Транскрибування: Христина Юхней


Тематика публікації:        

Останні публікації цього розділу:

FamilySearch: українці почали цікавитися своїм родоводом

У Києві обговорили “Національну стратегію реінтеграції ветеранів АТО”

Підписано угоду про виділення 5 мільйонів євро на розвиток гендерної рівності в Україні

Американський архітектор Jason Hilgefort: визначення “урбанізму” з кожним днем розширюється

У столиці відбувся Третій форум культурної дипломатії - репортажно

Мистецький Арсенал: місцю для людей — бути!