Олена Подобєд-Франківська: молодіжні центри повинні стати домівкою для молоді у їхньому місті

Громадський Простір

Олена Подобєд-Франківська, координаторка Громадського сектору Євромайдану, продовжуючи серію інтерв’ю про новостворені громадські ініціативи, розповіла Громадському Простору про особливості постМайданної ініціативи, яку координує, її напрямки роботи та поміркувала над ціннісними вимірами українського суспільства, які мають стати основою оновленої держави.

Громадський простір: Олено, ми часто починаємо інтерв’ю, згадуючи ту свіжу мотивацію, яка привела  в громадський сектор і змусила буди громадською активною людиною.

Олена: Гарне слово «пригадувати». Я стала громадською активісткою дуже давно, у 9-му класі.  Моя мотивація буда насправді дуже простою. Я починала зі Спілки Української Молоді України у м. Тернопіль. Громадську діяльність я сприймала як можливість спілкуватися з багатьма людьми, це триває й до тепер, та перша мотивація була саме такою. Очевидно, що за багато років мотивація пройшла чимало стадій. Вона буває різною, залежно від обставин. Але тоді це було саме так – бажання спілкуватися з великою кількістю людей і спрямовувати свої навички на добро розвитку міста та світу.

Громадський простір: Зараз ми розповідаємо на нашому порталі  про новітні  ініціативи та організації, які утворилися після Майдану. Ми часто згадуємо саме Громадський Сектор Євромайдану в контексті твоїх різних коментарів, але розкажи з чого все почалось. Хто ці люди, з чого почалася ця ініціатива?

Олена: Тоді логічно буде продовжити першу частину запитання, тому що насправді, коли ти громадський активіст, ти  довго працюєш у третьому секторі, у тебе з’являється безліч контактів. І це спрацювало на Євромайдані дуже точно. Ми зібралися командою однодумців, командою друзів з різних міст. І власне, спочатку, ми не думали, що будемо створювати якусь окрему ініціативу. Просто у кожного з нас були якісь навички – у когось вони були тестовані на Помаранчевій революції, хтось був дуже юним, взагалі без досвіду, хтось привіз своїх друзів… Власне, спочатку це була команда друзів, які знали, що повинні щось робити і мати певні навички, щоб це втілювати у життя. А потім завдяки всій команді однодумців народився великий-великий Громадський сектор. Приїжджали люди з різних міст – це був такий великий сніжний ком, який постійно розвивався, з великою кількістю людей. У якийсь момент ми зрозуміли, що нам потрібна назва для того, щоб про ту роботу, яку виконували наші волонтери, активісти могли сказати : «Зрозуміло, це роблять люди з Громадського сектору – третього сектору». На той момент це було важливо, тому що з’являлось багато спекулянтів, які присвоювали ініціативи тільки собі, а все-таки третій сектор – це те, що робиться спільно.

Громадський простір:  Більш-менш  зрозуміло, що активісти, волонтери робили на Майдані. Чим займається «Громадський сектор Євромайдану» після Майдану?

Олена: Перше, що ми поставили собі за мету – поспілкуватися з регіонами, з тими людьми, які приїжджали у Київ. Це було безліч різних людей. Було дуже цікаво після Євромайдану синхронізуватись і зрозуміти, куди ж ми всі хочемо разом йти. На це був величезний запит – власне, на відвідування обласних центрів. Я вже не кажу про те, що в районних центрах теж існує великий запит на те, щоб хтось приїздив і спілкувався. Це був наш перший крок. Хотіли подивитися на мережу цих людей, познайомитися тісніше, обговорити наші плани на майбутнє. На даний момент ми працюємо з молодими людьми. Один із напрямків нашої діяльності (окрім справ, пов’язаних з Небесною Сотнею, з відстоюванням права на чесний суд) є молодіжний напрямок – співпраця з молоддю, зокрема, розвиток мережі молодіжних центрів, аби люди, які хочуть долучитися до громадської активності, приходили, спілкувалися із державною владою, громадськими активістами і з усіма людьми, яким цікаво творити щось разом.

Громадський простір: Чи ви вже оформилися як громадська організація?

Олена: Ми перебуваємо у статусі ініціативи. Нам дуже хочеться, щоб бажання оформитися як організація виникло на місцях, знизу. Наразі вже маємо два прохання, з тим, щоб оформити юридичний статус. Тож ми для цього робимо все. Можливо, десь за декілька днів, ми будемо ставити запитання щодо юридичного статусу.

Громадський простір:  Хто вас підтримує з донорів, партнерів?

Олена: Нещодавно ми з партнерами виграли грант від донорської організації, щоб розпочати дискусію навколо цінностей, навколо знаку якості про молодіжний центр. Ми дуже тісно співпрацюємо з Міністерством молоді у цьому питанні. У нас є розуміння того, що ми спільно рухаємо реформи вперед. Мені здається, що це непоганий початок.

Громадський простір: Про які саме реформи ти зараз говориш?

Олена: Ми зробили так звану Дорожню карту реформ спільно з громадськими активістами, які вже мають певний досвід спілкування з молоддю, що вимірюються десятиліттями, як мінімум! І декілька речей нам уже вдалось реалізувати. Одна із точок – це молодіжний центр, розвиток мережі. Це  ініціатива, яка йде не тільки від громадських активістів, адже творяться молодіжні центри силами громадськості на місцях. Таких я знаю мінімум десять. Є  мережа державна – нам здається, що це можна синхронізувати, розвивати і  тому спільно з Міністерством  ми хочемо реалізувати цю реформу, яка дасть можливість розвиватися молодіжним центрам.

Громадський простір:  Хотілося б  більше почути про самі молодіжні центри – яке в них покликання?

Олена: Нам здається, що молодіжні центри повинні стати домівкою для молоді у їхньому місті. В ідеалі має бути не тільки один молодіжний центр. Це має бути домівка, куди можна було б прийти і просто поспілкуватися  з друзями, грубо кажучи, посидіти, відправити e-mail, закінчуючи тим, щоб там була гарна співпраця між тими, хто працює в школі (педагогами-організаторами), тими, хто працює зі студентами і власне, волонтерами та громадськими організаціями. Тобто, має бути такий трикутник – між державою, місцевою владою і молоддю, яка туди приходить.

У  нас існує великий запит на включення у третій сектор, але не всі громадські організації здатні достукатися, знайти шлях до молоді. Мені здається, що коли буде такий молодіжний центр, люди будуть представлені у вільному доступі  –  будь-яка громадська організація зможе прийти і сказати : «Ось у нас є ініціатива така-то. Приєднуйтесь!» І педагог-організатор не буде змушений вигадувати якісь свята – він може це зробити спільно з громадськими організаціями, з молоддю, яка буде цікавитися. Це має бути вільний простір, де зможуть одночасно співпрацювати люди, які належать до громадської організації та ті, що тільки хочуть приєднатися до окремої акції –  аби все було максимально відкрито. Нам здається, це буде життєздатний момент, якщо це можна зробити максимально прозоро і відкрито.

Громадський простір:  На твою думку, як активістки Євромайдану, – чи встигаємо ми осмислити значення тих подій, які відбувалися з нами? Чи встигаємо ми сприйняти свої уроки? Мені як журналісту часом доводиться спілкуватися з різними людьми, які, зокрема, говорять, що все, що ми повинні зрозуміти від цих подій, так це те, що у нас є ворог-агресор. Та не так багато хто говорить, що ми маємо осмислити самих себе з цього уроку.

Олена: Очевидно, що деякі речі стають помітними відразу. «Революція Гідності» – це назва не випадкова. Я думаю, що одне з найбільших досягнень, які ми мали, це відчуття власної гідності. Тому що погодьтесь: до Євромайдану, коли ми репрезентували себе українцями, мені здається, що більшість людей цим не пишались. Зараз ми маємо гідність – це те, що відчувалось відразу. Здається, це відчуття не втрачено. Ми мусимо навчитися деяких речей. Мені здається, що ці кроки, які ми робимо – це і є навчання. І це не значить, що урок має бути тільки таким. Я думаю, що уроків ми повинні ще багато пройти. Але вчитися, робити висновки, ми будемо протягом кожного року – навіть якщо це буде після Євромайдану. Я гадаю, ще якийсь час ми будемо черпати, з того що відбулось. Мені здається, що не варто плутати і робити радикальні висновки, що щось стане помітним – це речі поступові. Головне –  не втратити те відчуття, заради чого ми це робили і не вигоріти.

Громадський простір:  Яке твоє особисте враження, як людини, яка досить тривалий час в секторі: до Майдану/після Майдану – які відбуваються трансформації з громадянським суспільством?

Олена: Трансформації однозначно є. Мені здається, що відчуття спільності, яке виникло на Майдані, дало розуміння того, що треба виходити за рамки своїх організацій, треба вчитися шукати сильних партнерів і навіть сильних конкурентів, треба відкриватися для світу.  Це відчуття – воно про свободу певних трансформацій і в третьому секторі. А ще ми нарешті побачили молодіжні  ініціативи. Це дуже важливо, тому що кожен громадський активіст, який два-три роки працює у третьому секторі, певною мірою втомлюється від одних і тих же облич. Тому було вкрай важливо побачити нові обличчя. І зараз активістам, які можуть дати свій досвід, свою практику, варто підтримати і підштовхнути ці нові обличчя, цих нових людей, які з’явилися, нові ініціативи на місцях, до розвитку – аби простір третього сектору  ставав більшим.

Громадський простір: Зараз триває декомунізація, ми трансформуємось, позбавляємось усього старого… Хоча іноді здається, що хоч ми руйнуємо Ленінів, але багато з них залишилось у наших головах, у наших вчинках. Тож на чому будувати новий ґрунт? На яких нових цінностях?  Бо старе ми зметемо рано чи пізно, а на яких паростках варто будувати майбутнє : на європейських, на східних, західних цінностях, на власних?

Олена: Мені здається, що не буває універсального рецепту будь-чого в житті. Універсальний рецепт буває тільки тоді, коли ти робиш щось  з любов’ю, коли ти вкладаєш туди душу, своє натхнення, свої емоції. Коли ти робиш це наживо, тобі все вдається. Мені здається, що той самий принцип має бути у побудові цінностей. Вони не можуть народитися просто так. Вони мають народитися з любові,  спільних відчуттів, спільних переживань. Мені здається, що ми на шляху до того, щоб у нас виникли спільні цінності. І вони не будуть чиїмись. Найголовніше, щоб вони були нашими, щоб українське суспільство мало власні цінності.  Такі цінності будуть найміцнішими.

Громадський простір:  Все ж таки, де шукати ці цінності – в минулому, теперішньому,  майбутньому?

Олена: Я думаю, що тільки в майбутньому. Кожен з нас є одночасно всім: і минулим, і теперішнім, і майбутнім. Все одно ми маємо певний багаж, він не дасть забути речі, які були у минулому. Але будувати цінності виключно на минулому, ми не можемо. Бо ми ростемо, розвиваємось, стаємо іншими, народжується інакше покоління. Оце спільне бачення виробляється тільки для майбутнього. Але починати будувати ці цінності, думати про те, що вони потрібні, треба вже зараз, вже тепер.  Мені здається, що коли  українці прийдуть до усвідомлення того, що ці цінності потрібні, тоді це буде дуже логічний, дуже зрозумілий процес, тоді не треба буде думати, звідки дістати ці цінності.

Громадський простір: Хто може долучитися до Громадського сектору Євромайдану? Кого запрошуєте?

Олена: Наш принцип такий, що ми запрошуємо усіх. Мені здається, що одна з наших цінностей – це те, що до нас можуть приєднуватися усі охочі. Ми завжди хочемо знайти підхід до кожного волонтера і відкриті до кожного, хто забажає долучитися і поділяє ті ж цінності, що й ми.

Громадський простір:  Наостанок ми завжди запитуємо актуальний меседж , який хотілось би саме зараз озвучити до українського суспільства. 

Олена: Я не буду оригінальною: дуже важливо навчитися робити щось системно і не розчаровувати. Тому що дуже легко сказати: з цього нічого не вийде, та значно важче усвідомлювати, що є купа проблем, але їх можна побороти. І це стосується як кожної людини на особистому рівні, так і на рівні цілої держави. Чим більше буде людей, здатних до системної праці, тим більше шансів, що ми станемо успішними.

Відео:

Розмову вела Любов Єремічева, фото/відео Галина Жовтко
Транскрибування Поліна Церр