Громадська організація ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ВИБІР разом із партнерами в Україні та Європейському Союзі розпочинає реєстрацію на участь в міжнародних проектах у Литві, Латвії, Чехії, Австрії, Швеції, Німеччині, Нідерландах, Болгарії, Польщі, Греції, Бельгії, Франції та Німеччині. В 2016 році відбудеться 12 подорожей до 15 країн Європейського Союзу та 40 міст Європи. В унікальних подорожах ми відвідуємо європейські культурні, молодіжні, спортивні та зелені столиці, парламенти та уряди, зустрічаємося з європейцями та знайомимося з найкращими музеями, підприємствами, інформаційними центрами ЄС, фестивалями, клубами та національними святкуваннями.
“Український євротур” – це подорожі до країн Європейського Союзу. Також це міжнародний молодіжний некомерційний проект, який складається із серії цікавих навчальних подорожей до країн ЄС, що проводяться у форматі євротурів. Програма проекту відбувається українською та англійською мовою, можуть також проводитись спеціалізовані сесії іншими мовами (німецькою, французькою, польською, словацькою, литовською, шведською). Програма розрахована на участь журналістів, студентів, державних службовців, митців, спортсменів, артистів та митців, музикантів, юристів та менеджерів та простих українців.
Міжнародний проект “Європарламент: європейська демократія” – це подорож до Страсбургу, Відня, Праги, Братислави та Кракова. Цього року виповнюється 60 років Прапору Європейського Союзу, 40-річчя Організації з безпеки та співробітництва у Європі. Всі ці приводу гарна нагода познайомитися з містами та культурою Польщі, Франції, Австрії, Словаччини та Австрії. Участь в проекті зацікавить юристів, міжнародників, журналістів, студентів і простих українців.
В програмі проекту ви матимете можливість побачити:
ОБСЄ – Нарада з безпеки та співробітництва в Європі, що проходила з 3 липня 1973 р. до 1 серпня 1975 р. за участю 33-х європейських держав, США і Канади, завершилася підписанням главами держав і урядів в Гельсінки Заключного акту, який став довгостроковою програмою дій з будівництва єдиної, мирної, демократичної і процвітаючої Європи. Нараду було започатковано як політичний консультативний орган, до якого ввійшли країни Європи, Центральної Азії та Північної Америки. 1 січня 1995 р., згідно з рішенням Будапештського саміту, Нарада з безпеки та співробітництва в Європі змінила свою назву на Організацію з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) і набула статусу міжнародної організації. Відповідно до Декларації Гельсінського саміту 1992 року, ОБСЄ розробила цілий ряд механізмів відрядження офіційних місій та особистих представників Голови ОБСЄ для встановлення фактів, подання доповідей, здійснення моніторингу та посередницьких функцій згідно зі своїми повноваженнями щодо врегулювання кризових ситуацій та запобігання конфліктам. Штаб-квартира знаходиться у Відні, Австрія.
Європейський Парламент – законодавчий орган Європейського Союзу, що обирається прямим голосуванням громадянами Європейського Союзу. Спільно з Радою Європейського Союзу і Європейською Комісією парламент виконує законодавчі функції в ЄС і вважається одним з найбільш потужних законодавчих органів у світі.[1] Нині парламент складається з 750 членів і 1 головуючого, які представляють найбільший міжнаціональний демократичний електорат у світі (500 мільйонів виборців у 2013 році). Починаючи з 1979 року, вибори проводяться кожні п’ять років, тим не менш, з того часу явка на виборах почала падати, а 1999 року впала нижче, ніж 50%. 2009 року явка склала 43%, починаючи з 90% у Люксембурзі та Бельгії до 20% у Словаччині. Явка виборців була нижчою 50% в 18 з 27 держав-членів. Останні всесоюзні вибори відбулись 2014 року. В січні 2012 року головою Європарламенту був обраний Мартін Шульц і свої обов’язки він буде виконувати до липня 2014 року. Європарламент засідає в трьох місцях: Брюссель (Бельгія), Люксембург, Страсбург (Франція). Пленарні засідання проходять у Страсбурзі і Брюсселі, у той час, як Люксембург є домом для адміністративних офісів. Засідання Комітету проводяться також у Брюсселі
Рада Європи – міжнародна організація 47 держав-членів в європейському просторі. Членство відкрите для всіх європейських держав, які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян. Один з найбільших успіхів Ради це Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка слугує основою для Європейського суду з прав людини. Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у Страсбурзі на французько-німецькому кордоні. Спочатку засідання Ради відбувалися в Університетському Палаці Страсбургу, у 1977 році для засідань Ради на околиці міста був зведений Палац Європи. Рада Європи була заснована після промови Вінстона Черчілля в університеті Цюріху 19 вересня 1946 року незабаром по завершенні Другої Світової Війни, в котрій він закликав до створення «сполучених держав Європи» на зразок Сполучених Держав Америки. Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками. Цей договір зараз відомий якСтатут Ради Європи. Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов’язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ. Штаб-квартира знаходиться у Страсбурзі.
Європейський Суд з прав людини – міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, і включає всі питання, які стосуються тлумачення і застосування конвенції, включаючи міждержавні справи і скарги окремих осіб. Європейський суд з прав людини формувався протягом довгого часу. Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод не тільки проголосила основоположні права людини , а й створила особливий механізм їх захисту. В результаті росту обізнаності європейців з їхніми правами згідно із Конвенцією, Суд став жертвою власного успіху. Необхідно до 5 років для того, щоб почати розглядати деякі справи; утворилася значна черга зі справ. Наприклад, згідно із Інформаційним бюлетенем з прав людини (видається Радою Європи), в період між 1 листопада 2003 та 29 лютого 2004 Суд розглядав 7315 справ, з яких 6255 було визнано неприйнятними. Суд знаходиться у Страсбурзі.
Словаччина – продемократичні демонстрації в Празі й Братиславі в листопаді 1989 призвели до створення нових політичних партій, у грудні був створений новий коаліційний уряд, Вацлав Гавел був призначений президентом і був переобраний на багатопартійних виборах у 1990. В 1991 став наростати чеський і словацький сепаратизм. Були виведені радянські війська. У 1992 р. президент Гавел пішов у відставку, а представники найбільших партій прийняли рішення про розподіл Чехословаччини на дві окремі держави. 1 січня 1993 р. Словацька республіка стала самостійною державою. 29 березня 2004 р. увійшла до складу НАТО і 1 травня 2004 р. до ЄС. Законодавчу владу представляє парламент — Національна рада Словацької республіки (словац. Národná rada Slovenskej republiky) — законотворчий орган, в склад якого входить 150 депутатів, які обираються на парламентських виборах на 4 роки. Деякі важливі питання громадяни держави вирішують посередництвом референдуму. Словацько-українські зв’язки мають давні традиції. Україна та Словаччина мають спільний кордон протяжністю близько 100 км на території Пряшівщини, центр якої Пряшів став осередком української культури в Словаччині. За деякими джерелами, словаки — найближчі «генетичні родичі» українців: обидва народи мали подібну соціальну структуру, побут, мову і народну творчість, врешті, їх єднала до 1918 спільна недоля угорського поневолення. Попри це, їхні взаємини були скорше принагідні й обмежені Закарпаттям та, в малій мірі, Галичиною.
Австрія – переважно гірська країна, яка не має виходу до моря, межує з Німеччиною та Чехією на півночі, Словаччиною та Угорщиною на сході, Словенією та Італією на півдні та Швейцарією і Ліхтенштейном на заході. Складається з 9 федеральних земель. Офіційна мова — німецька, регіональні мови: словенська, хорватська та угорська. Грошова одиниця — євро, до впровадження євро — австрійський шилінг. Член ООН та ЄС. У IX столітті Австрія була крайньою східною територією в складі Франкської імперії, а також прикордонною зоною німецьких поселень зі слов’янськими землями. Карл Великий назвав країну Ostmark («східна прикордонна територія»). У XI столітті вперше з’явився термін Ostarrichi. Після краху комунізму у Східній Європі та розпаду військового блоку Варшавського договору, Австрія зіткнулась з проблемою незаконної трудової міграції як безпосередньо в країну так і транзитної до Західної Європи. У зв’язку з чим у 1990 році ввела обмеження на трудову міграцію, незважаючи на власну недостатність робочої сили. На тлі цих змін підсилились політичні позиції ультраправих партій і значною подією став прихід до парламенту Австрійської Партії Свободи у 1999 році, під проводом Йорга Хайдера. У 1995 році Австрія приєдналася до Європейського союзу.
Франція - відома в усьому світі своїми численними досягненнями в області медицини і технології, а також особливим французьким стилем життя. Франція — найбільш відвідувана країна у світі (за кількістю іноземців, що приїжджають); Париж — найбільш туристичне місто; Ейфелева вежа — найвідвідуваніший у світі монумент: тобто Франція — безперечна чемпіонка світового туризму. Проте дохід від міжнародного туризму значно вищий в США (81,7 мільярдів дол.), ніж у Франції (42,3 мільярда дол.), що пояснюється коротшим перебуванням туристів у Франції: ті хто приїжджають до Європи прагнуть відвідати і сусідні, не менш привабливі країни. До того ж французький турист більше сімейний, ніж діловий, що також пояснює менші витрати туристів у Франції. У 2000 році Францію відвідало близько 75,5 мільйонів туристів — абсолютний рекорд. Зовнішній баланс французького туризму позитивний: у 2000 році дохід від туризму склав 32,78 мільярда євро, тоді як французькі туристи, що подорожували за кордон, витратили тільки 17,53 мільярдів євро. Французька культура — багата, різноманітна, з багатою історією, що відображає не тільки культуру кожного свого регіону, але і вплив імміграційних хвиль різних епох. Саме культурне багатство країни робить Францію одним з найпривабливіших туристичних напрямів. Французька культура дала цивілізації великих математиків, численних філософів, письменників, композиторів, Століття Просвіти, мову дипломатії, універсальну концепцію прав людини.
Чехія - Продемократичні виступи в Празі 1989 привели до виникнення багатопартійної системи, включаючи Громадянський форум під керівництвом Вацлава Гавела; у грудні 1989 сформувався коаліційний уряд, президентом був призначений Гавел, обраний потім на багатопартійних виборах у 1990. Громадянський форум розколовся на Громадянську демократичну партію і Громадянський рух. Вацлав Клаус став прем’єр-міністром у 1992. Рішення про відокремлення Чеської і Словацької Республік було прийнято в серпні 1992, і з січня 1993 Чеська Республіка стала суверенною державою. Прийнята в ООН, ОБСЄ і Раду Європи, НАТО і ЄС. Палата депутатів — головний законодавчий орган держави, вона може поставити питання про довіру уряду (на вимогу не менше 50 парламентарів). Проект закону, прийнятий палатою депутатів, може не схвалити сенат (верхня палата парламенту). На відміну від сенату, палата депутатів може бути розпущена президентом ще до закінчення виборчого терміну і можуть бути оголошені дострокові вибори. Найвищий апеляційний орган — верховний суд. Конституційний суд, якому підзвітні конституційні питання, призначається президентом, і його члени служать протягом 10 років. Правляча партія — Громадянсько — демократична партія.
Польща - Польська держава виникла наприкінці І тисячоліття н. е. До 1918 року польські землі входили до складу Росії, Австро-Угорщини та Німеччини. Після закінчення Першої світової війни Польщу проголошено незалежною державою. Офіційною датою проголошення незалежності вважається 11 листопада 1918 року. Польща є членом багатьох міжнародних організацій, зокрема ООН, МВФ, Європейського союзу, НАТО, ОБСЄ, Ради Європи тощо. Польща — демократична країна на чолі з президентом, головним законом якої є Конституція 1997 р. Центральна урядова структура — Рада міністрів на чолі з прем’єр-міністром. Президент призначає кабінет відповідно до пропозицій прем’єр-міністра, який, як правило, представник від коаліції більшості в Сеймі. Президент обирається загальним голосуванням кожні п’ять років. Коморовський замінив президент Леха Качиньського після смерті останнього в авіакатастрофі 10 квітня 2010 р. Прем’єр-міністр Дональд Туск призначений в 2007 р. після того, коли його партія «Громадянська платформа» домоглася значних успіхів на парламентських виборах.
Братислава – Найбільше місто Словаччини є дуже особливе. Незвичайним є вже його розташування: функції столиці виконує місто, розташоване на периферії держави, немов приклеєне до австрійської та угорської столиці. Якщо зробити порівняння з Україною, це так, якби її столицею був Ужгород. Братислава є при цьому єдиною столицею в світі, яка межує одночасно з двома державами, а віддалені один від одного лише на 60 км Братислава та Відень є найближчими столицями в Європі. Братислава є одночасно старим і молодим містом. Її історія починається вже дві тисячі років тому: вже тоді у стратегічному місці, де Малі Карпати підходять до Дунаю, функціонували кельтські поселення та римські прикордонні укріплення. Територія нинішньої Братислави вже тоді являла собою межі двох світів: римлян та кельтів, Півдня та Півночі. А в пізніших віках Братислава була містом на межі Сходу та Заходу, оскільки саме тудою пролягла сумнозвісна залізна завіса.
Відень – є третім містом — резиденцією ООН після Нью-Йорка і Женеви. Міжнародний Віденський Центр (так званий UNO-City) включає МАГАТЕ, УНЗ ООН, Організації ООН з промислового розвитку (ЮНІДО) тощо. У Відні містяться штаб-квартири інших міжнародних організацій: ОПЕК, ОБСЄ тощо. Старе місто Відня в грудні 2001 р. було внесене до переліку Культурної спадщини ЮНЕСКО. 13 квітня 1945 Відень зайняла радянська армія. Згідно з угодою про зони окупації в Австрії і про управління Віднем (липень 1945 р.), місто розділили на 4 сектори окупації: радянський, американський, англійський і французький; центр перебував під спільною 4-сторонньою окупацією. Окупаційні війська залишили місто 1955 року. У 2-й половині 1950-х рр. Відень знов розгорнув масове будівництво муніципального житла, в 1970—1980-ті рр. істотно реконструювали центр міста, уникнувши при цьому небезпек «брюсселізації». 2004 року у Відні вперше був скликаний Віденський економічний форум, створений для розвитку економічного співробітництва і просування інвестицій у країнах від Адріатики до Чорного моря.
Прага – столиця та найбільше місто Чеської Республіки, адміністративний центр Центральночеського краю (чеськ. Středočeský kraj), а також двох її районів Прага-Захід та Прага-Схід. Прага розташована в західній частині Чехії, в історичній області Богемія. У X-XII століттях Прага була столицею Чеського князівства, у XII-XVIII століттях — столицею Чеського Королівства, у 1806–1867 рр. — столицею Чеського королівства у складі Австрійської імперії, у 1867–1918 рр. — провінційним містом Австро-Угорської імперії, у 1918–1939 та 1945–1948 рр. — столицею Чехословацької Республіки, у 1939–1945 рр. — німецького протекторату Богемії та Моравії, у 1948–1990 рр. — Чехословацької Соціалістичної Республіки, у 1990–1992 рр. — Чехословацької Федеративної Республіки, а з 1993-го — столицею Чеської Республіки. У Празі збереглася остання у світі діюча система міської пневматичної пошти, що з’явилася уперше 1887 року. На жаль, під час повені 2002 р. декілька станцій було пошкоджено, і система перестала працювати. Чеська пошта збирається відреставрувати її і знову ввести в дію. Окрім музейно-історичного значення, така система має і чисто практичне застосування: наприклад, телеграма або дрібний пакет з поштамту в Новому місті можуть бути доставлені на Празький град впродовж 3-5 хвилин, що істотно швидше за будь-який інший вид транспорту, включаючи кур’єрську службу.
Страсбург – місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону Ельзас та департаменту Нижній Рейн. Населення — 272 222 осіб (2011)[1]. Населення метрополії наближається до 700 000 (2006 рік). У Страсбурзі знаходяться, серед інших організацій, Рада Європи, Європейський суд з прав людини, Європейська аудіовізуальна обсерваторія, а також Європейський Парламент (хоча сесії Парламенту відбуваються також і у Брюселі). Історичний центр Страсбура, Великий Острів (Grande Île), вважається світовою спадщиною, внесений у відповідний перелік ЮНЕСКО у 1988 році. Собор Страсбурга вважається шедевром готичного мистецтва. Перший камінь у фундамент будівлі було закладено 1015 року, а нинішній вигляд собору відноситься до 1439 року. Завдяки легкому та витонченому шпилю, що вознісся на висоту 142 метри, собор аж до XIX століття був найвищою християнською церквою. Фасад собору оздоблено сотнями скульптур, в інтер’єрі – вітражі XII—XIV століття, монументальний орган та астрономічний годинник, механізм якого датується 1842 роком.
Краків – одне з найстаріших міст Польщі, з тисячолітньою історією, багатою культурною і архітектурною спадщиною. Один з центрів Галичини. Культурна столиця Європи 2000 року. Історичний центр Кракова з 1978 року належить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. На зламі тисячоліть, у 2000, ґрад Kraka здобув титул «Культурної столиці Європи». Сьогодні Краків є одним з найпопулярніших місць на світі. У 2006 році, був у «п’ятірці» найпопулярніших міст Європи, у 2007 році, здобув титул «наймоднішого міста світу» — згідно з даними американської інтернетової агенції Orbitz, що визначає тренди у світовому туризмі. В червні 2007 року, Краків відзначав 750 річницю статусу міста. Незважаючи на свою щораз більшу космополітичність, Краків залишається надалі носієм польської символіки. Це єдине місто в Польщі, яке має право вживати в гербі емблему Польської Держави. Така можливість, згідно з геральдичною символікою, надається тільки столичним містам.
Програма кожного євротуру завжди різноманітна та насичена. Всі заняття є інтерактивними та передбачають безпосередню участь кожного у процесі. Таким чином долається мовний бар’єр, учасники вчаться спілкуватись та засвоюють максимальний об’єм знань та навичок. Крім практичних зустрічей та відвідань парламентів та урядів країн ЄС, зустрічей в університетах та адміністраціях європейських міст, екскурсії, зустрічі із європейськими політиками, відвідання європейських телеканалів та газет.
Орієнтовний розклад програми євротуру “Європарламент: європейська демократія” (5-12 березня 2016 року):
Ужгород. Ми відправляємся до столиці Словаччини – міста Братиславі. Протягом дня ми оглядаємо у дорозі чудові краєвиди країни. Ввечері ми прибуваємо до столиці Словаччини. Ночівля в Братиславі. НД, ПН Вітаємо Братиславу. Ви матимете чудовий вихідний, щоби познайомитися із найкращими місцями у Братиславі – одного з найкомфортніших міст Європи. Побачимо Міський Музей, Міст з НЛО, та Братиславський Замок. ВТ Вранці понеділка ми відвідаємо Парламент Словаччини та ознайомимося з роботою Європейських установ у Словаччині. Після цього ми відправимося до Вени (100 км), прибуваємо до готелю і маємо вільний час для знайомства із Австрією. Наступного дня ми проведемо офіційні зустрічі у Вені, побачимо головний офіс ОБСЄ. СР. ЧТ Вітаємо у Страсбурзі! Тут нас чекає найбільш насичена програма Євротуру – відвідання Європейського Парламенту та Європейського Суду з прав людини. Ми оглянемо місто, зустрінемо українців у франції і проведемо 2 незабутні ночі у серці європейської демократії. ПТ Зранку ми оглянемо місто і проведемо кілька зустрічей із друзями України в Чехії. Візьмемо участь у зустрічі з журналістами Праги і розкажемо про наш проект. Після огляду міста та вільного часу ми поїдемо до Кракову. СБ Скуштувати традиційних польських страв та відвідати Площу Ринок і Замок Вавель – порядок денний останнього дня Євротуру. В Кракові відбудеться підведення підсумку подорожі за дружнім обідом. Ми повертаємося в Україну, у місто Львів на залізничний вокзал.
- Найкращі напрямки у Європі. Ми співпрацюємо з бельгійською організацією European Best Destinations і пропонуємо Вам перлини Європи в кожному турі.
- Головування країн в Європейському Союзі. Кожні 6 місяців країни Європейського Союзу змінюють одне одну у головуванні в ЄС.
- Національні свята та урочистості. Ми формуємо програму подорожі так, щоби ви мали можливість побачити унікальні події, що бувають один раз на рік.
- Проста реєстрація та відкриття візи. Оберіть один з євротурів, заповніть форму учасника і збирайте документи на відкриття шенгенської візи
- Унікальна програма перебування у ЄС. Комфортабельні готелі, група в 25-30 учасників, вільний час та привітливі партнери у ЄС створять відмінний настрій.
- Підтримка та спільні проекти в Україні. Випускники проекту стануть членами Європейської Команди, що організовує проект Рік Європи в Україні 2020.
У кожному євротурі візьмуть участь 30 учасників зі всіх регіонів України віком від 18 до 40 років. Реєстрація на сайті ЄВРОПЕЙСЬКОГО ВИБОРУ на вказані подорожі відкрита до 1 лютого 2016 року. Зустріч учасників проеку у Києві відбудеться у другій декаді лютого в одному з посольств країни ЄС в Україні. Друзі проекту – Міністерство закордонних справ України, Best European Destination, European Year for development 2015, Мережа центрів Europe Direct, Посольство Республіки Литва в Україні, Місто Вільнюс, Посольства України в Німеччині, Нідерландах, Словаччині, Литві, Швеції та Польщі. Проект відкритий для всіх громадян України. Вікові обмеження відсутні, але перевага буде надаватись учасникам віком від 18 до 40 років. Батьки можуть подорожувати із дітьми. Заявки, що надходять, опрацьовуються на регулярній основі. Частина подій у ЄС (зустрічі, лекції) проходять англійською мовою. Запрошення до участі у проекті ви отримаєте на вказану Вами електронну пошту. Громадяни України що мешкають/мешкали в АР Крим, Донецькій. Луганській областях – можуть брати участь у проекті.
- Вільно знайомитися та спілкуватися з європейцями. Кожна подорож це нові контакти та знайомства. Це прекрасна можливість випробувати свою мову та комунікабельність.
- Започаткувати спільні проекти з партнерами у ЄС. Відвідуючи Посольства України у країні перебування, зустрічаючись з представниками діаспори – ви можете знайти нові ідеї для проектів.
- Підтримати європейську інтеграцію України. Політики говорять що нам потрібно популяризувати Україну у світі, але нічого для цього не роблять. Наш проект – це конкретний внесок у євроінтеграцію.
- Отримати першу шенгенську візу і відвідати Європу. Щоби подорожувати Європейським Союзом – вам потрібна шенгенська віза. Ми організовуємо разом із посольствами-друзями відкриття багаторазових віз для учасників, щоби вони могли в подальшому вільно подорожувати Європою.
- Продовжити навчання у одній з країн ЄС. Все більше і більше європейських проектів, університетів та програм відкривають можливості для навчання Українців. Ми знайомимося із ними у ЄС.
- Розпочати власний бізнес з Європою. Дізнавшись з перших рук інформацію про європейський ринок, нові ідеї – ви можете планувати свою співпрацю з партнерами у Європейському Союзі.
Учасники проекту повинні мати діючий закордонний паспорт та громадянство України. Громадяни інших країн не можуть брати участь у проекті. Всі документи, що додаються до візової заяви надають учасники у встановлені терміни. Організатори готують для учасників візові анкети на основі даних повної форми реєстрації. Зазвичай, учасники до 25 років звільнені від сплати консульського збору. Детальне запрошення до подання документів та інструкції з підготовки буде надіслано зареєстрованим учасникам. Оплата участі. Внесок учасників покриває витрати, що включає оформлення документів для відкриття візи, проїзд комфортабельним автобусом у ЄС, проживання у готелях, сніданки у готелях, програма зустрічей під час подорожі, роздаткові матеріали та сертифікати.
Реєстрація на вказаний проект триває до 1 лютого 2016 року.
