21 січня ми єдиний раз зіграємо виставу “Ополченці”, з якої почався наш театр. На жаль, нічого більш критичного: про “тут-і-зараз”, про “хто ми є” і “як бути далі” ні в PostPlayТеатрі, ні в українському театрі в цілому, досі не виникло. На велике щастя — знову з’явився запит від публіки на вистави, які роблять боляче. Але цей біль, цей новий досвід — лікує і (ми б хотіли у це вірити) робить нас хоч трохи кращими…
Галина Джикаєва, актриса: “Больше двух лет назад родился этот спектакль. А война все идет. Кому-то она по хрену. Кого-то она кормит. Кого-то ударной волной боли потерь разрывает в клочья. Чье-то сердце война дырявит тонкой длинной иглой, проникая все глубже и глубже, медленно, но верно. Играть в этом спектакле сложно. Но он очень нужен. Мне — так точно. Это способ облегчить боль от иглы. И я рада, что на него опять появился запрос. Может быть, спектакль пройдет один только раз. Может, больше. Решать зрителю…”
Після вистави — відбудеться обговорення з глядачами.
Постановка — Aнтон Романов
Актриса — Галина Джикаева
Драматургія — Ден Гуменный та Яна Гуменна
Квитки — за посиланням.
Тривалість вистави — 1 година, потім відбудеться обговорення.
