Юридичні «привиди»: люди, яких не визнає держава…

Кожен день тисячі людей в Україні, які в результаті розпаду СРСР стали особами без громадянства, відчувають правову безпорадність і байдужість з боку держави. Історії матері дев’яти дітей з невизнаного Придністров’я і літньої біженки з Азербайджану, що дивом уникнула етнічного конфлікту, – це дві різні людські долі, які розкривають проблему безгромадянства в Україні. Шляхом просування стратегічних судових справ Одеська обласна організація Комітету виборців України намагається привернути увагу і домогтися від державних органів комплексного вирішення проблем безгромадянства.

У січні 1990 року Валентина Т., 1937 року народження (ім’я змінено з етичних міркувань) зі своєю сім’єю втекла в Україну з Азербайджану через етнічний конфлікт. 23 січня 1990 року сім’я прибула поромом до Одеси в статусі біженців, що підтверджувалося виданою в Азербайджані довідкою. Валентина почала налагоджувати своє життя – у вересні 1990 року працевлаштовується на посаду кухаря в дитячому садку в Одесі, а також відкриває ощадний рахунок у банку. У 1991 році Україна оголошує про незалежність і приймає закон про громадянство, згідно якого Валентина має право на отримання громадянства України. Однак внаслідок відсутності прописки в паспорті Валентина не змогла отримати громадянство. Вона неодноразово зверталася до компетентних органів з метою отримання громадянства, проте щоразу отримувала відмову. Більше того, через правову неграмотність, у 2008 році Валентина була документована посвідченням на право постійного проживання в Україні як особа без громадянства. У посвідченні зазначалося, що Валентина прибула в Україну лише в 2000 році. І це все, незважаючи на безперервну роботу в дитячому садку більше 18 років (на момент отримання посвідчення), а також наявність інших доказів проживання в Україні до 2000 року. На даний момент Валентина за допомогою юристів Одеської організації Комітету виборців України звертається до суду в рамках окремого провадження з метою встановлення юридичного факту постійного проживання в Україні на момент проголошення незалежності.

Позитивне рішення суду дозволить Валентині підтвердити її право на громадянство України і поставити крапку в 25-річній боротьбі за свої права.

В кінці 1990-х років Анна К., 1977 року народження (ім’я змінено з етичних міркувань) переїхала з невизнаної Придністровської молдавської республіки в Україну. Військовий конфлікт, відсутність роботи, занепад економіки на території ПМР – всі ці фактори стали причиною вимушеного переїзду в сусідню країну. В Україні Анна стала матір’ю дев’яти дітей – наймолодший народився у вересні 2015 року. Через відсутність документів, що засвідчують особу, вісім молодших дітей Анни не мають свідоцтв про народження. Більше того, народження тільки п’ятьох було офіційно зареєстровано, про що свідчать медичні довідки про народження. У вересні 2015 року Анна направили в Одеську обласну лікарню через ускладнення пологів. Відсутність документів, що засвідчують особу, а також відсутність грошових коштів, позбавили Анну можливості отримати медичне свідоцтво на дитину. Незважаючи на те, що особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, мають право на отримання безкоштовної медичної допомоги, лікарня відмовляється видавати медичне свідоцтво на руки Анні без підтверджуючих документів про статус особи без громадянства, або оплати за перебування в лікарні.

Вже кілька років Анна разом з родиною намагається отримати документи, які зможуть підтвердити її статус і, таким чином, знайти вихід з правової «прірви», в якій опинилася вона і її діти. На сьогоднішній день, за допомогою юристів Одеської організації Комітету виборців України, Ганна готує документи для отримання свідоцтв про народження та громадянства її дітьми, які згодом стануть підставою для документування самої Анни.

Ігор Брінош

Одеська обласна організація

ВГО «Комітет виборців України»

Проект зі скорочення безгромадянства осіб молдавської національності, чий статус викликаний розпадом СРСР, виконується Одеською обласною організацією ВГО “Комітет виборців України” при фінансуванні Європейського Союзу.